Слухайте зі смиренням

Старійшина Джеффрі Р. Холланд пригадував: “[Президент Рассел М. Нельсон] одного разу розповів мені, що одне з перших правил медичного огляду таке: “Запитайте пацієнта, що йому болить. Пацієнт, — продовжував він, — найкраще скерує в постановці правильного діагнозу й подальшому лікуванні”¹. Коли друг або член сім’ї звертається до вас зі складними питаннями чи ділиться тим, що його не влаштовує в Церкві, приділіть час, щоб вислухати. Ця людина звертається до вас, бо довіряє. Будьте вдячними за цю довіру і спочатку спробуйте зрозуміти потреби цієї людини.

Слухати зі смиренням — нелегко. Це вимагає зосередженості й терпіння. Але це навичка, яку можна розвинути. Активно вислуховуючи і встановлюючи довірчі стосунки, ви допомагаєте зцілитися людині, яка ділиться наболілим або якимось запитанням. Під час слухання спробуйте застосувати наведені нижче прийоми, аби краще чути й розуміти близьких людей.

Найперше — намагайтеся зрозуміти. Ми часто думаємо, що знаємо, як вирішувати проблеми іншої людини. Ми просто хочемо дати відповідь на запитання і попросити її більше не хвилюватися. Таке імпульсивне бажання більше зосереджене на наших потребах, а не на потребах цієї людини. Приділіть час, щоб вислухати, як ця людина прийшла до міркувань, які має зараз. Переконайтеся, що ви розумієте запитання, які вона ставить. Виявляйте повагу, якщо бачите, що погляди людини суперечать вашим поглядам. Уникайте критики або звинувачень. Якщо ви швидко надаєте спрощену відповідь, людині буде здаватися, що ви применшуєте її почуття. Найкраще почати з того, щоб спробувати зрозуміти точку зору людини, а не намагатися її змінити.
Поставтеся з повагою до її досвіду. Навіть якщо ми не розуміємо або не погоджуємося із занепокоєннями іншої людини, ми можемо визнавати щирість почуттів і біль, який вона відчуває. Намагаючись виявляти емпатію, ми іноді вдаємося до порівнянь з власним досвідом. Важливо пам’ятати, що досвід кожної людини неповторний. Краще сказати приблизно таке: “Я не уявляю, що ти відчуваєш” або “Допоможи мені зрозуміти”.
Уникайте зневажливого чи осудливого ставлення. Перш ніж хтось із друзів чи близьких вам людей вирішили звернутися до вас із запитаннями, вони, напевно, певний час особисто вивчали це питання й розмірковували над ним. Стережіться того, щоб не припинити розмову зневажливим ставленням до запитань або засудженням. Це може боляче вразити людину, і ви не зможете їй допомогти. Щирі запитання заслуговують щирих зусиль слухача.
Контролюйте свої емоції. Природно, що ви занепокоєні або стурбовані, коли близька вам людина звертається із запитаннями стосовно віри. Намагайтеся не допускати, аби ці почуття завадили продуктивній розмові. Якщо ви відчуваєте, що сердитеся, то, мабуть, краще запитати, чи можете ви припинити розмову й продовжити її пізніше. Спаситель радив нам уникати суперечок і гніву². Ми можемо навчитися не погоджуватися не дратуючись³.
Ставте запитання, що вимагають розгорнутої відповіді. Такі запитання заохочують людину ділитися думками, почуттями та досвідом. Відповідь на них не обов’язково є правильною чи неправильною. Наприклад: “Ти можеш розповісти мені більше?” “Що ти про це думаєш?” “Ти можеш допомогти мені зрозуміти?” “Що я можу зробити, щоб допомогти?” Постановка правильних запитань є виявом вашої турботи і допоможе уникати непорозумінь.
Визнайте, що ви не все знаєте. Дуже ймовірно, що друг чи близька вам людина, які звернулися до вас, глибше вивчили свої питання, ніж ви. Не проблема, якщо у вас немає готових відповідей або ви взагалі вперше дізналися про щось. Не бійтеся ставити запитання, які пояснюють те, чого ви не розумієте. Ви можете не погодитися з усім сказаним, але погодьтеся з тим, з чим можете, не зневажаючи власних почуттів. Ви також можете попросити дати вам час, щоб вивчити певну тему самостійно, а потім продовжити обговорення, коли матимете більше інформації.

Kлючові уривки з Писань: Eфесянам 4:29; Moсія 18:21; 3 Нефій 11:29