38.

Політика Церкви і керівні вказівки

38.1

Участь у діяльності Церкви

Наш Небесний Батько любить Своїх дітей. “Всі є однаковими для Бога”, і Він запрошує всіх “прийти до Нього і скуштувати від Його доброти” (2 Нефій 26:33).

Провідників і членів Церкви часто запитують, хто може відвідувати збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, хто може стати членами Церкви і хто може відвідувати храм.

38.1.1

Відвідування церковних зборів

Спаситель навчав, що Його учні повинні любити своїх ближніх (див. Матвій 22:39). Павло сказав новонаверненим, що вони “вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим” (Ефесянам 2:19). Спаситель також навчав, що членам Церкви не слід “виганяти нікого з… публічних зборів, які проводяться перед світом” (Учення і Завіти 46:3).

Усіх людей запрошують відвідувати причасні збори, інші недільні збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів та неформальні заходи, які проводяться нею. Головуючий чин відповідає за забезпечення того, щоб усі відвідувачі з повагою ставилися до священної обстановки.

Відвідувачам не слід порушувати порядок чи відволікати від поклоніння або заважати досягненню інших цілей зборів. Необхідно дотримуватися всіх вимог щодо віку та поведінки на різних церковних зборах і заходах. Зокрема, слід утримуватися від прилюдного вияву романтичних почуттів, а одяг та зачіски мають бути такими, що не відволікають увагу присутніх. Крім того, не дозволено робити політичні заяви або говорити про сексуальну орієнтацію чи інші індивідуальні особливості людей у спосіб, який відволікає від зборів, зосереджених на Спасителі.

Якщо хтось поводить себе невідповідно, єпископ або президент колу дає приватну пораду в дусі любові. Він заохочує тих, чия поведінка у цьому випадку є недоречною, зосередитися на тому, щоб допомагати підтримувати священною атмосферу для всіх присутніх, особливо наголошуючи на поклонінні Небесному Батьку і Спасителю.

Церковні доми зборів є приватною власністю, на території якої діють церковні правила. Людей, які не бажають дотримуватися цих настанов, слід шанобливо попросити не відвідувати церковні збори і заходи.

38.1.2

Хто може стати членом Церкви

Стати членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів можуть люди, які “приходять зі скрушеним серцем і впокореним духом”, “бажають узяти на себе імʼя Ісуса Христа” і хочуть укласти священні завіти хрищення та дотримуватися їх (Учення і Завіти 20:37).

Про хрищення неповнолітніх дітей, яким 8 і більше років, див. у 38.2.8.2.

38.1.3

Відвідування храму

Храми — це священні місця поклоніння, в яких виконуються необхідні обряди й укладаються священні завіти. Для членів Церкви храми є домами Бога. Оскільки вони є священними і в них укладаються завіти, відвідувати храм можуть тільки члени Церкви з дійсною храмовою рекомендацією. Члени Церкви можуть отримати храмову рекомендацію, якщо вони віддано виконують необхідні заповіді та живуть за євангелією Ісуса Христа. (Див. розділ 26).

38.1.4

Участь неодружених членів Церкви в її діяльності та їхні благословення

Усі члени Церкви, навіть якщо вони ніколи не були одруженими або якщо їхня сім’я не належить до Церкви, повинні прагнути ідеалу — жити у вічній сім’ї. Це означає готуватися, щоб бути запечатаними як гідний чоловік або гідна дружина і стати люблячим батьком або люблячою матірʼю. Для декого ці благословення будуть здійснені тільки у прийдешньому житті, але кінцева мета є однаковою для всіх.

Вірні члени Церкви, чиї обставини не дозволяють їм отримати благословення вічного шлюбу і бути батьками в цьому житті, отримають усі обіцяні благословення у вічностях за умови, що вони дотримуватимуться завітів, які уклали з Богом (див. Мосія 2:41).

38.1.5

Неодружені батьки, яким менше 18 років

Неодружений молодий чоловік, якому менше 18 років і який збирається стати батьком, може брати участь у діяльності свого кворуму Ааронового священства або кворуму старійшин. Рішення щодо цього має бути розсудливо і з молитвою прийняте цим молодим чоловіком, його батьками і єпископом.

Незаміжня жінка, якій менше 18 років і яка збирається стати матірʼю, може брати участь у діяльності Товариства молодих жінок або Товариства допомоги. Рішення щодо цього має бути розсудливо і з молитвою прийняте цією молодою жінкою, її батьками і єпископом.

При прийнятті цього рішення молоді люди, їхні батьки та провідники мають взяти до уваги наступне:

• Якщо ці молоді люди будуть брати участь в уроках і заходах для молоді, їхня дитина під час цього не повинна бути з ним чи з нею.

• Молоді старшого віку, яка вирішила виховувати дитину, корисно було б брати участь у діяльності кворуму старійшин (в якості майбутніх старійшин) або Товариства допомоги, де їх радо приймуть.

38.2

Правила щодо обрядів і благословень

У цьому підрозділі вміщено правила щодо обрядів і благословень. Деякі з цих правил стосуються особливих обставин. Загальну інформацію щодо обрядів і благословень див. у розділі 18. Інформацію про храмові обряди подано в розділах 27 і 28.

38.2.1

Переклад обрядів і благословень іншою мовою

Важливо, щоб людина, яка отримує обряд або благословення, розуміла сказані їй при цьому слова. У разі потреби головуючий провідник може попросити когось перекладати слова обряду чи благословення мовою, яку розуміє одержувач. Це стосується і перекладу мовою жестів.

Якщо особа, що отримує обряд або благословення, є глухою чи має проблеми зі слухом, то вона може скористатися програмою для перетворення мовлення в текст. Глухі люди або ті, які мають проблеми зі слухом, також можуть скористатися перекладом мовою жестів або програмою для перетворення мовлення в текст, щоб зрозуміти благословення, які надаються членам їхніх сімей.

Інформацію стосовно письмового перекладу патріарших благословень див. у 38.2.10.5. Інформацію стосовно перекладу патріарших благословень мовою жестів див. у 38.2.10.6.

38.2.2

Фотографування, запис та стенограми обрядів і благословень

Обряди і благословення є священними. З цієї причини ніхто не повинен роботи фотографії або відеозаписи обрядів, благословень або христильних служб.

Сім’я може зробити аудіозапис або стенограму батьківського благословення. Про ці благословення написано в 18.14.1.

Патріарші благословення стенографуються. Для цього патріарх або його стенограф роблять аудіозапис благословення.

Робити аудіозапис чи стенограми інших обрядів і благословень не дозволяється.

Інформацію про пряму трансляцію обрядів див. у 38.2.3.

38.2.3

Трансляція обрядів

Коли можливо, бажаючі спостерігати за виконанням обрядів мають намагатися бути при цьому особисто. Члени Церкви і друзі, збираючись разом, щоб спостерігати за виконанням обряду, відчувають вплив Духа та дружні почуття одне до одного.

Проте, якщо близький родич не може бути присутнім під час виконання обряду особисто, єпископ або президент колу може дозволити провести трансляцію обряду для цієї людини. Трансляція дозволена, наприклад, коли близький родич:

• Живе у віддаленій місцевості або має обмежені можливості для поїздки.

• Має проблеми з фізичним, психічним чи емоційним здоровʼям.

• Має ослаблений імунітет або перебуває у закладі постійного догляду чи лікарні.

• Потребує перекладу мовою жестів.

• Служить на місії повного дня. (Необхідне схвалення президента місії).

Єпископ може дати дозвіл на трансляцію надання благословень немовлятам, виконання хрищень, конфірмацій або висвячень у чини Ааронового священства. Президент колу може дати дозвіл на трансляцію виконання висвячень у Мелхиседекове священство та рукопокладання місіонерів.

Проведення обряду причастя не транслюється. Якщо проведення причасних зборів транслюється, то на час, коли відбувається прислуговування причастя, трансляцію слід припинити. Єпископ може дати дозвіл священнику або носію Мелхиседекового священства особисто благословити і прислугувати причастя для тих, хто не може відвідати збори.

Трансляція проведення обрядів не має заважати відчувати Духа. Як правило, використовувати слід лише один пристрій. Використовувати його має фахівець з технічних питань приходу або колу. І пристрій, і людина, яка його використовує, не мають привертати до себе увагу.

Трансляції проведення обрядів слід видаляти через день після обряду.

38.2.4

Обряди для тих, хто має розумові вади

При розгляді питання, чи слід виконувати обряди для людини, яка має розумові вади, ця людина, її батьки або опікуни (де стосується) та провідники повинні порадитися разом. Вони з молитвою беруть до уваги бажання цієї людини та рівень її розуміння. Не треба відмовляти цій людині у проведенні обрядів, якщо вона є гідною, хоче отримати їх і виявляє свою здатність бути достатньо відповідальною та підзвітною.

Якщо у єпископа є запитання стосовно конкретних осіб, він може порадитися з президентом колу. Президент колу, у разі потреби, може направляти запитання до Офісу Першого Президентства.

Люди, які через свої вади є непідзвітними, “є спасенними в целестіальному царстві небесному” (Учення і Завіти 137:10). З цієї причини самі обряди для них не є потрібними, а виконання їх не є обовʼязковим. Єдиним винятком є запечатування до батьків тих дітей, які не були народжені у завіті.

Інформацію стосовно виконання обрядів для людей з розумовими вадами див. у вказаних нижче пунктах:

• Стосовно хрищення і конфірмації, 38.2.8.1

• Стосовно висвячення у чин священства, 38.2.9.7

• Стосовно отримання патріаршого благословення, 38.2.10.1.

• Стосовно храмового ендаументу і запечатування, 27.2.1.3 та 27.3.1.2

38.2.5

Обряди і благословення, що виконуються і надаються тими, хто має фізичні вади, і для таких людей

Люди, які мають фізичні вади, як-от: відсутність кінцівок, параліч або глухота, можуть виконувати й одержувати обряди і надавати й отримувати благословення. Провідники домовляються про їхню участь в обрядах тією мірою, якою це є можливим. Якщо у провідників виникають питання, які вони не можуть вирішити, президент колу звертається до Офісу Першого Президентства за розʼясненням.

Глухі люди або ті, які мають проблеми зі слухом, можуть спілкуватися за допомогою мови жестів, коли виконують або отримують обряд чи благословення. Провідник священства, який наглядає за виконанням обряду, пересвідчується в тому, що отримувач розуміє слова обряду завдяки перекладачу або іншим засобам (див. пункт 38.2.1).

38.2.6

Підтвердження та затвердження обрядів

У наведеній нижче інформації названо причини, з яких обряд не буде дійсним. Також пояснюється, як підтвердити або затвердити обряд.

У деяких випадках обряд необхідно виконати повторно. Якщо таке стається, діловод вносить у запис про членство нову дату, навіть якщо вона не відповідає хронологічному порядку дат виконання інших обрядів.

38.2.6.1

Запис про членство в Церкві не було створено або в ньому не вказано рік чи рік вказано неправильно

Відповідно до цілей ведення записів обряд вважається недійсним, якщо в записі про членство не вказано або неправильно вказано рік, у якому його було виконано. Крім того, хрищення не є дійсним, якщо не було створено запис про членство в Церкві. Обряд може бути підтверджений оригіналом свідоцтва, виданого після виконання того обряду. На підставі цього свідоцтва єпископ може дати дозвіл діловоду оновити запис про членство.

Якщо свідоцтво знайти не вдається, то обряд можна підтвердити свідченням двох осіб, які особисто бачили його проведення. Ці два свідки повинні:

• Бути віком 8 років чи старшими на час виконання обряду.

• Бачити виконання обряду або чути слова цього обряду при його виконанні.

• Мати запис про членство в Церкві на час надання свого свідчення.

• Надати своє свідчення у письмовій формі, називаючи (1) точну дату виконання обряду або (2) рік виконання обряду і прізвище людини, яка його виконувала.

• Підписати своє свідчення у присутності члена єпископату або президентства колу.

На підставі цього свідчення єпископ може вповноважити діловода створити або оновити запис про членство в Церкві. Після цього письмове свідчення можна знищити.

Якщо не вдається знайти свідоцтво або свідків, обряд необхідно виконати заново.

Якщо після обряду, який є недійсним, для члена Церкви було виконано інші обряди, то вони мають бути схвалені Першим Президентством. Щоб попросити про це, президент колу надсилає лист в Офіс Першого Президентства.

38.2.6.2

Обряди отримано з порушенням послідовності

Обряд не дійсний, якщо людина отримала його з порушенням послідовності. Наприклад, ендаумент чоловіка є недійсним, якщо його було отримано до отримання цим чоловіком Мелхиседекового священства. Однак Перше Президентство може затвердити такий обряд. Щоб попросити про це, президент колу надсилає лист в Офіс Першого Президентства.

38.2.6.3

Обряд було виконано до досягнення відповідного віку

Обряд не є дійсним, якщо його було виконано для людини до досягнення нею відповідного віку. Наприклад, хрищення не є дійсним, якщо його було виконано для людини до того, як їй виповнилося 8 років.

Якщо для людини ніяких інших обрядів не було виконано після обряду, який є недійсним, то його необхідно виконати заново. Якщо інші обряди було виконано для людини після обряду, який є недійсним, то вони мають бути схвалені Першим Президентством. Щоб попросити про це, президент колу надсилає лист в Офіс Першого Президентства.

38.2.6.4

Обряд було виконано тим, хто не мав належної влади

Обряд не є дійсним, якщо його було виконано тим, хто не мав належної влади священства. Наприклад, конфірмація не є дійсною, якщо її було виконано тим, хто не мав Мелхиседекового священства. Вона також не є дійсною, якщо той, хто виконував обряд, отримав Мелхиседекове священство без дотримання правильної послідовності отримання обрядів або без належного схвалення (див. 38.2.6.2; див. також 32.17).

Якщо для людини ніяких інших обрядів не було виконано після обряду, який є недійсним, то його необхідно виконати заново тим, хто має належну владу. Якщо інші обряди було виконано для людини після обряду, який є недійсним, то вони мають бути схвалені Першим Президентством. Щоб попросити про це, президент колу надсилає лист в Офіс Першого Президентства. У деяких випадках Перше Президентство може вказати, що обряди мають бути виконані заново.

38.2.7

Надання імені дітям і благословення їх

Загальну інформацію щодо надання імені дітям і благословення їх див. у 18.6.

38.2.7.1

Новонароджені діти, стан здоровʼя яких є критичним

Якщо стан здоровʼя новонародженої дитини є критичним, носій Мелхиседекового священства може виконати обряд надання імені і благословення в лікарні чи вдома. На це йому не потрібно отримувати повноваження від єпископа. Після надання благословення він має негайно повідомити про це єпископа, щоб було створено запис про членство.

38.2.7.2

Діти, чиї батьки є неодруженими (включно з тими, чиї батьки є розлученими)

Дитині може бути надано благословення, якщо єпископ отримає усний дозвіл від батьків або опікунів. Дозвіл не потрібен від когось із батьків або опікунів, які не мають законних підстав не давати згоду на те, щоб дитині було надано благословення.

38.2.7.3

Діти, чиї батьки не є членами Церкви

Іноді батьки або опікуни просять, щоб дитині було надано благословення, хоча самі вони не є членами Церкви. Коли таке відбувається, єпископ має отримати усний дозвіл від батьків або опікунів. Дозвіл не потрібен від когось із батьків або опікунів, які не мають законних підстав не давати згоду на те, щоб дитині було надано благословення.

Єпископ пояснює, що:

• Для дитини буде створено запис про членство.

• Члени приходу будуть періодично з ними звʼязуватися.

• Він або інші провідники приходу будуть пропонувати підготувати дитину до хрищення, коли вона досягатиме 8-річного віку.

38.2.8

Хрищення і конфірмація

Загальну інформацію про хрищення та конфірмацію див. у 18.7 і 18.8.

38.2.8.1

Люди з розумовими вадами

Людина з розумовими вадами може бути охрищена і конфірмована, якщо є підстави вважати її підзвітною. Вона має розуміти, що означають завіти хрищення, і дотримуватися їх.

Єпископ тримає ключі для хрищення людини, якщо вона:

• Має запис про членство і досягла 8-річного віку або є старшою.

• Їй вже 8 років і принаймні її батько чи мати або хтось із опікунів є членом Церкви (див. 18.7.1.1).

Людина, її батьки або опікуни (де стосується) та єпископ радяться разом, щоб визначити, чи має ця людина бути охрищеною і конфірмованою.

Якщо людина є потенційно наверненою, президент місії тримає ключі для її хрищення (див. 18.7.1.2). У цьому випадку місіонери інформують про таку людину президента місії. Він радиться з цією людиною та її батьками чи опікунами (якщо стосується), щоб визначити, чи має ця людина бути охрищеною і конфірмованою. Якщо єпископ добре знає цю людину, президент місії може запитати також його думку про неї.

Немає потреби христити тих, хто є непідзвітними, якого б віку вони не були (див. Учення і Завіти 29:46–50) і 38.2.4 у цьому довіднику).

Інформацію щодо записів про членство людей, які можуть бути непідзвітними, див. у 33.6.10.

38.2.8.2

Неповнолітні

Неповнолітня дитина, як це визначено в чинному законодавстві країни, може бути охрищена, тільки якщо задовольняються обидві вказані далі умови:

1. Батьки або законні опікуни дають на це згоду. Дозвіл не потрібен від когось із батьків або опікунів, які не мають законних підстав не давати згоду на хрищення. Для винятків потрібно отримати схвалення Першого Президентства.

   Той, хто проводить співбесіду для хрищення і конфірмації, повинен попросити, щоб такий дозвіл було надано у письмовому вигляді, якщо відчуває, що це допоможе запобігти непорозумінням. У деяких місцевостях такий письмовий дозвіл є обов’язковим. Провідники місії та території можуть дати настанови.

   Батьки або опікуни мають розуміти доктрину, якої буде навчено їхню дитину. Вони також мають бути готовими підтримувати дитину в укладенні завіту хрищення та дотримуванні його.

2. Той, хто проводить співбесіду, визначає, чи розуміє дитина, що таке завіт хрищення. Він має відчути впевненість, що дитина прагнутиме дотримуватися цього завіту, виконуючи заповіді, у тому числі відвідувати церковні збори.

Якщо дитина має прізвище свого вітчима, її можна христити та конфірмувати з цим прізвищем. Цей принцип застосовується навіть в ситуаціях, коли дитина не була офіційно усиновленою. Однак у записі про членство та свідоцтві про хрищення і конфірмацію потрібно записати офіційне прізвище дитини, як воно визначається чинним законодавством країни або звичаєм.

38.2.8.3

Одружені люди

Перед тим, як охриститися, одружена людина повинна отримати згоду свого подружжя.

38.2.8.4

Люди, які проживають разом

Пара, яка проживає разом, але не є одруженою, повинна взяти на себе зобов’язання дотримуватися закону цнотливості, перш ніж хтось із них може бути охрищеним. Їм необхідно виявити віру, що веде до покаяння, як описано в Ученні і Завітах 20:37. Їм також необхідно припинити спільне проживання або у випадках, коли мова йде про чоловіка і жінку, укласти шлюб.

38.2.8.5

Люди, які були позбавлені членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві

Люди, яких було позбавлено членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві, можуть бути відновлені у членстві через хрищення і конфірмацію. Вони не вважаються новонаверненими. Місіонери не проводять з ними співбесіду для хрищення. Настанови див. у 32.16.

38.2.8.6

Ситуації, у яких вимагається надання повноваження від президента місії або Першого Президентства

Повноваження від президента місії необхідно отримати для хрищення людини, якщо вона колись:

• Скоїла тяжкий злочин (див. 38.2.8.7).

• Тим чи іншим чином брала участь в аборті (див. 38.6.1).

У таких випадках президент місії проводить з цією людиною співбесіду. Якщо необхідно, провести таку співбесіду президент місії може уповноважити одного зі своїх радників. Він надає це повноваження для проведення кожної такої співбесіди. Радник, який проводить співбесіду, звітує президенту місії, який тоді може дати дозвіл або відмовити у хрищенні і конфірмації.

Дозвіл від Першого Президентства є необхідним для хрищення людини, якщо вона:

• Вчинила вбивство (див. 38.2.8.7).

• Була засуджена за вчинення злочину сексуального характеру (див. 38.2.8.7).

• Нині перебуває на випробувальному терміні або є умовно-достроково звільненою від відбуття покарання за будь-який тяжкий злочин чи будь-яке серйозне правопорушення (зазвичай карається тюремним ув’язненням терміном на один рік або довше), чи будь-який злочин сексуального характеру (див. 38.2.8.7).

• Була причетна до множинного шлюбу (див. 38.2.8.8).

• Здійснила перехід у стать, протилежну біологічній статі, яка була в неї при народженні (див. 38.2.8.9).

Якщо така людина бажає бути охрищеною вперше, то президент місії проводить з нею співбесіду. Якщо він вважає, що ця людина є гідною, і якщо він рекомендує, щоб її було охрищено, то він подає Першому Президентству запит про дозвіл на це за допомогою LCR.

Якщо ця людина є колишнім членом Церкви і бажає відновити своє членство в Церкві, співбесіду з нею проводить і єпископ, і президент колу. Вони дотримуються настанов, указаних в 32.16. Якщо обоє вони вважають, що ця людина є гідною і рекомендують, щоб її було охрищено, то президент колу подає Першому Президентству запит про дозвіл на це за допомогою LCR.

Будь-який запит до Першого Президентства має містити в собі всі доречні подробиці, що визначаються під час співбесід.

Про обовʼязки президента колу (або місії), коли він подає запити до Першого Президентства, див. у 6.2.3.

38.2.8.7

Люди, яких було засуджено за скоєння злочинів

Люди, яких було засуджено за скоєння злочинів, не можуть бути охрищені, доки не закінчиться термін їхнього ув’язнення. Це стосується як новонавернених, так і тих, хто бажає відновити своє членство в Церкві.

Люди, які були засуджені за тяжкі злочини або будь-які злочини сексуального характеру, не можуть бути охрищені і конфірмовані, доки не закінчиться їхній випробувальний термін або термін умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання. Зробити винятки може дозволити лише Перше Президентство (див. 38.2.8.6). Цих людей заохочують тісно співпрацювати з місцевими провідниками священства. Вони мають прагнути зробити все для них можливе, щоб отримати допомогу Спасителя і стати гідними хрищення і конфірмації.

Місіонери повного дня не навчають людей, які перебувають у в’язниці.

Людина, засуджена за вбивство або злочин сексуального характеру, не може бути охрищена без дозволу від Першого Президентства (див. 38.2.8.6). Те саме стосується і людини, яка зізналася у вчиненні вбивства, навіть якщо зізнання було зроблено конфіденційно провіднику священства. Під вбивством тут не мається на увазі аборт або дії поліцейського чи військового, який виконує свій обов’язок.

Якщо така людина бажає бути охрищеною вперше, то президент місії дотримується настанов у 38.2.8.6. Якщо така людина є колишнім членом Церкви і бажає відновити своє членство в Церкві, єпископ і президент колу дотримуються настанов у тому ж підпункті (див. також 32.16).

38.2.8.8

Дорослі, які причетні до множинного шлюбу

Доросла людина, яка заохочувала, була причетна до практики множинного шлюбу чи навчала про нього, повинна отримати дозвіл від Першого Президентства до того, як її може бути охрищено.

Якщо така людина бажає бути охрищеною вперше, то президент місії дотримується настанов у 38.2.8.6. Якщо така людина є колишнім членом Церкви і бажає відновити своє членство в Церкві, єпископ і президент колу дотримуються настанов у 38.2.8.6 (див. також 32.16).

У запиті необхідно пояснити, яким було залучення цієї людини до множинного шлюбу у минулому. Також у запиті необхідно написати про його або її покаяння та нинішню ситуацію в його/її сім’ї.

38.2.8.9

Особи, які ідентифікують себе як трансгендерів

Трансгендерна особа може бути охрищеною і конфірмованою, якщо вона не намагається за власним бажанням за допомогою медичного або хірургічного втручання змінити свою стать на протилежну тій біологічній статі, яка була у неї при народженні (“зміна статі”).

Президентам місій слід радитися з президентством території, щоб з чуйністю і Христовою любов’ю знаходити вихід у конкретних ситуаціях.

Особа, яка добровільно вдалася до медичного або хірургічного втручання і змінила свою стать, має отримати дозвіл на своє хрищення від Першого Президентства. Президент місії може зробити запит на такий дозвіл, якщо він провів з цією особою співбесіду, визнав її гідною в інших відношеннях і може рекомендувати виконати хрищення. Ця особа не зможе отримати священство, храмову рекомендацію або деякі з церковних покликань. Проте він чи вона зможе брати участь у діяльності Церкви в інші способи.

Більше інформації див. у 38.6.23.

38.2.9

Висвячення у священство

Загальну інформацію про висвячення у священство див. у 18.10.

38.2.9.1

Нові члени Церкви

Коли брата охрищено і конфірмовано, він може бути висвяченим у чин в Аароновому священстві, якщо йому виповниться принаймні 12 років до кінця поточного року. Єпископ має провести з ним співбесіду невдовзі після конфірмації, зазвичай упродовж тижня. Член єпископату представляє цього брата на причасних зборах, щоб члени приходу змогли підтримати його для висвячення (див. 18.10.3). Після цього він може бути висвяченим у відповідний чин священства:

• Диякона, якщо йому виповниться 12 або 13 років до кінця поточного року

• Учителя, якщо йому виповниться 14 або 15 років до кінця поточного року

• Священника, якщо йому виповниться 16 або більше років до кінця поточного року; якщо йому 19 років або більше, він розглядається як майбутній старійшина (див. 38.2.9.3)

Новий член Церкви може отримати Мелхиседекове священство і бути висвяченим у чин старійшини, якщо:

• Йому 18 років або більше.

• Він служив священником (конкретної тривалості часу не вимагається).

• Він має достатнє розуміння євангелії.

• Він довів свою гідність.

Новоохрищені брати не висвячуються у день, коли їх охрищують або конфірмують. Спочатку їм слід пройти співбесіду з єпископом і бути підтриманими членами приходу.

Хрищення членів сім’ї не слід відкладати заради того, щоб батько міг отримати священство і сам виконати хрищення.

38.2.9.2

Молоді чоловіки, чиї батьки є неодруженими (включно з тими, чиї батьки є розлученими)

Молодий чоловік може бути висвяченим у чини Ааронового священства, якщо єпископ отримує на це усний дозвіл від його батьків або опікунів. Дозвіл не потрібен від когось із батьків або опікунів, які не мають законних підстав не давати згоду на висвячення.

Якщо молодий чоловік носить прізвище свого вітчима, його можна висвятити з цим прізвищем. Цього принципу дотримуються навіть у випадку, якщо він не був офіційно усиновленим. Однак у свідоцтві про висвячення потрібно записати офіційне ім’я молодого чоловіка, як воно визначається чинним законодавством країни або звичаєм.

38.2.9.3

Майбутні старійшини

Майбутній старійшина — це член Церкви чоловічої статі віком 19 років і більше, який не має Мелхиседекового священства. Одружені брати, яким менше 19 років і які не мають Мелхиседекового священства, також є майбутніми старійшинами.

Під керівництвом єпископа президентство кворуму старійшин тісно співпрацює з майбутніми старійшинами, щоб допомогти їм підготуватися до отримання Мелхиседекового священства. Якщо майбутній старійшина ще не є священником, його необхідно висвятити у священники, як тільки він буде гідний цього. Перед цим його не треба висвячувати в диякони чи вчителі. Його можна висвятити у старійшини, коли він набув достатнього розуміння євангелії і виявив свою гідність. Єпископ і президент колу проводять з ним співбесіду, щоб прийняти рішення щодо цього (див. 31.2.6).

Більше інформації про те, як допомогти майбутнім старійшинам підготуватися до отримання Мелхиседекового священства, див. у 8.4.

38.2.9.4

Брати, які змінили приходи протягом останнього року

Інколи брат, який жив у межах приходу менше одного року, бажає або в нього виникає потреба, щоб його висвятили в чин Мелхиседекового священства. У такій ситуації єпископ або призначений радник контактує з його попереднім єпископом, щоб запитати, чи є якісь запитання, що стосуються гідності цього брата, які варто розглянути. Якщо радник дізнається, що є конфіденційна інформація, він на цьому закінчує розмову. Він інформує свого єпископа про те, що до проведення співбесіди необхідно зв’язатися з попереднім єпископом.

38.2.9.5

Брати у приходах для неодруженої молоді і приходах для неодружених дорослих

Гідні чоловіки віком 18 років і більше у приходах для неодруженої молоді та приходах для неодружених дорослих мають бути висвячені у старійшини. Ті, кого не висвячено у старійшини, приєднуються до кворуму старійшин як майбутні старійшини.

38.2.9.6

Військовослужбовці в зонах військових дій або на ізольованих територіях

Як правило, військовослужбовець проходить співбесіду і висвячується у приході, де знаходиться його запис про членство. Однак це не може бути здійснено, якщо військовослужбовець тривалий час служить у морі або служить в зоні бойових дій чи на ізольованій території. У таких випадках військовослужбовець зустрічається зі своїм провідником групи військовослужбовців-членів Церкви. Якщо провідник групи відчуває, що військовослужбовець готовий до висвячення, він подає письмову рекомендацію головуючому провіднику церковного підрозділу, який наглядає за групою військовослужбовців-членів Церкви. (Якщо такого церковного підрозділу немає, він подає рекомендацію президентству території). Той провідник має зв’язатися з єпископом рідного приходу військовослужбовця, щоб підтвердити гідність цього чоловіка.

Щоб висвятити в чини Ааронового священства, головуючий провідник може уповноважити провідника групи або капелана-святого останніх днів провести співбесіду з цим братом і наглядати за його висвяченням. Щоб висвятити в чин старійшини, президент колу, президент місії або президентство території може уповноважити капелана-святого останніх днів провести співбесіду з цим братом і наглядати за його висвяченням. Усі висвячення мають бути підтримані, або схвалені, як пояснено в 18.10.3.

38.2.9.7

Брати, які мають розумові вади

Член Церкви чоловічої статі з розумовими вадами, його батьки (де це стосується) та єпископ радяться разом, щоб визначити, чи має він отримати священство. Вони радяться одне з одним, щоб взяти до уваги його бажання і щоб визначити, чи має він основне розуміння, що таке священство, та своїх обовʼязків в ньому.

Носіям священства, які мають такі вади, треба допомагати, щоб вони могли якомога більшою мірою виконувати свої обовʼязки у священстві.

38.2.9.8

Брати, чиє членство в Церкві було відновлено через хрищення і конфірмацію

Якщо для чоловіка, який раніше не отримав ендаументу, відновлюється членство в Церкві через хрищення та конфірмацію, його можна висвятити у чин одразу. Він висвячується у той чин священства, який він мав до позбавлення членства в Церкві або вилучення його імені з церковних записів.

Якщо чоловік раніше вже отримав ендаумент, його не висвячують у чин священства. Натомість чин у священстві, який він мав раніше, відновлюється через обряд відновлення благословень.

Більше інформації та настанови див. у 32.17.

38.2.9.9

Особи, які ідентифікують себе як трансгендерів

Члени Церкви, які за власним бажанням за допомогою медичного або хірургічного втручання намагалися змінити свою стать на протилежну тій біологічній статі, яка була у них при народженні (“зміна статі”), не можуть отримати або застосовувати священство. Так само й члени Церкви, які соціально перейшли у стать, протилежну біологічній, яка була у них при народженні, не можуть отримати або застосовувати священство.

Президентам колів слід радитися з президентством території, щоб з чуйністю і Христовою любов’ю знаходити вихід в конкретних ситуаціях.

Гідний член Церкви чоловічої статі, який не вдається до медичного або хірургічного втручання зі зміни статі чи до соціального переходу у стать, яка є протилежною біологічній статі, з якою він народився, може отримати та застосовувати священство.

Більше інформації див. у 38.6.23.

38.2.10

Патріарші благословення

Загальну інформацію щодо патріарших благословень див. у:

• Підрозділ 18.17 цього довідника.

• Інформація і поради для патріархів.

• Матеріал Всесвітні збори навчання провідництва: Патріарх.

38.2.10.1

Члени Церкви з розумовими вадами

Член Церкви з розумовими вадами, його чи її батьки або опікуни (якщо стосується) та єпископ радяться разом, щоб вирішити, чи слід йому або їй отримати патріарше благословення. Вони беруть до уваги бажання цього члена Церкви та визначають, чи має він або вона необхідну здатність зрозуміти благословення. Якщо так, то член єпископату може видати “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”. Інструкції містяться в 18.17.

38.2.10.2

Місіонери

Для місіонера патріарше благословення може бути джерелом духовної сили. Якщо можливо, член Церкви має отримати патріарше благословення перед початком служіння на місії. Якщо це не можливо, він або вона може отримати патріарше благословення під час служіння на місії. Президент місії проводить співбесіду з місіонером та готує “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”. Інструкції містяться в 18.17.

Місіонер, який перебуває у центрі підготовки місіонерів (ЦПМ), може отримати патріарше благословення тільки за всіх вказаних далі умов:

• Місіонер прибуває з території, де немає патріарха, який може дати благословення рідною мовою місіонера.

• Місіонер буде служити в місії, де немає патріарха, який може дати благословення рідною мовою місіонера.

• Патріарх, який живе недалеко від ЦПМ, може дати благословення рідною мовою місіонера.

38.2.10.3

Члени Церкви, які вступають на військову службу до Збройних сил

Патріарше благословення може бути джерелом духовної сили для члена Церкви, який служить у Збройних силах. Якщо можливо, гідний член Церкви має отримати патріарше благословення до того, як він вступить на дійсну військову службу.

Якщо це не можливо, член Церкви може отримати патріарше благословення на своїй військовій базі. Член єпископату проводить там співбесіду з цим членом Церкви та готує “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”. Інструкції містяться в 18.17.

Щоб дізнатися більше інформації, президент колу може зв’язатися з Офісом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зайшовши на сайт [e-mail].

38.2.10.4

Члени Церкви, які живуть за межами колу, де є патріарх

Члени Церкви зазвичай отримують патріарші благословення від патріарха свого колу. Однак член Церкви може отримати благословення від патріарха в іншому колі, якщо він або вона:

• Є прямим нащадком патріарха (дитиною, онуком чи онукою, правнуком чи правнучкою) за народженням або всиновленням.

• Живе у колі, де немає діючого патріарха.

• Живе в окрузі.

• Не говорить мовою, якою говорить патріарх його або її колу, а патріарх колу, що знаходиться неподалік, говорить мовою цього члена Церкви.

У кожній з цих ситуацій член єпископату або президент філії проводить співбесіду з членом Церкви, як описано в 18.17. Член президентства колу, до якого належить патріарх, а також член президентства колу або місії, до яких належить отримувач, має схвалити рекомендацію через Систему патріарших благословень.

38.2.10.5

Письмовий переклад патріарших благословень

Натхнення та значення патріаршого благословення важко передати через переклад. З цієї причини члени Церкви мають отримувати свої благословення мовою, яку вони найкраще розуміють. Церква не надає письмовий переклад патріарших благословень.

Членів Церкви не заохочують перекладати патріарші благословення. Однак іноді комусь із членів Церкви потрібно, щоб благословення було перекладене мовою, яку він або вона розуміє. Цей член Церкви може знайти надійного та гідного члена Церкви, який може зробити переклад. Член Церкви має вибрати досвідченого перекладача, який розуміє духовну природу благословення і те, що воно є конфіденційним. Перекладені копії благословень не зберігаються в архівах Головного управління Церкви.

Президент колу може зробити запит на стенограму патріаршого благословення шрифтом Брайля. Він звʼязується з Офісом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зайшовши на сайт [e-mail].

38.2.10.6

Сурдопереклад патріарших благословень

Для члена Церкви з повною або частковою втратою слуху патріарше благословення може бути перекладено мовою жестів. Член Церкви сам знаходить перекладача. Найкраще, щоб ця людина була надійним і гідним членом Церкви, який розуміє доктринальне значення патріаршого благословення. Однак, якщо не вдається знайти для перекладу члена Церкви, перекладати може інша здатна для цього людина.

38.2.10.7

Повторні патріарші благословення

У дуже рідкісних випадках гідний член Церкви може попросити, щоб йому чи їй дали повторне патріарше благословення. Однак робити це не рекомендується й у проханні може бути відмовлено. Якщо член Церкви має важливу причину для такого прохання, він або вона обговорює її з єпископом. Якщо єпископ відчуває, що дати повторне патріарше благословення необхідно, він готує “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”. Інструкції містяться в 18.17.

Після цього президент колу проводить співбесіду з цим членом Церкви і читає з ним чи нею початкове благословення. Якщо він відчуває, що необхідно дати повторне патріарше благословення, він звертається для отримання схвалення в Офіс Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зайшовши на сайт [e-mail].

Президент колу повідомляє отримувача та патріарха про рішення, надане Офісом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Якщо запит схвалюється, президент колу схвалює рекомендацію в “Системі патріарших благословень”. Президент колу говорить отримувачу, що повторне благословення замінює перше благословення. Потім патріарх може дати повторне патріарше благословення.

38.3

Цивільний шлюб

Провідники Церкви заохочують членів Церкви набути гідності для укладання храмового шлюбу та одружитися і запечататися у храмі. Якщо це дозволяється місцевими законами, церковні провідники можуть здійснювати укладання цивільних шлюбів, якщо:

• Пара планує укласти шлюб у храмі, але храмовий шлюб не визнається як законний.

• Пара укладе шлюб у храмі, а церемонія укладання цивільного шлюбу дозволить батькам та близьким родичам не відчувати своєї відокремленості.

• Доступ до храму буде неможливим упродовж довгого періоду.

• Пара не планує укладати шлюб у храмі.

Цивільний шлюб дійсний доти, доки жива подружня пара. Він не продовжується після закінчення смертного життя.

Укладання цивільних шлюбів повинно здійснюватися відповідно до законів, які є чинними у місцевості, де укладається шлюб.

Укладання цивільного шлюбу та пов’язані з цим релігійні церемонії не повинні виконуватися у неділю. Також його не слід виконувати у незвичні години.

Єпископ радиться зі своїм президентом колу, якщо у нього є запитання, що стосуються цивільного шлюбу, на які немає відповідей у цьому підрозділі. Президент колу може спрямовувати запитання до Офісу Першого Президентства.

38.3.1

Хто може здійснювати укладання цивільного шлюбу

Якщо це дозволено чинним законодавством країни, названі далі церковні чини, діючи у своєму нинішньому покликанні, можуть проводити церемонію укладання цивільного шлюбу:

• Президент місії

• Президент колу

• Президент округу

• Єпископ

• Президент філії

Ці чини можуть здійснювати укладання цивільного шлюбу лише між чоловіком і жінкою. Воно є можливим лише в разі виконання всіх зазначених далі умов:

• Наречена або наречений є членом Церкви або вже визначена дата її або його хрищення.

• Запис про членство в Церкві або нареченої, або нареченого знаходиться у церковному підрозділі, над яким головує цей чин, або буде переданий туди після її або його хрищення.

• Цей церковний чин офіційно уповноважений здійснювати укладання цивільного шлюбу у підвідомчій території, де буде здійснюватися укладання шлюбу.

Капелани-святі останніх днів, які перебувають на дійсній військовій службі, можуть здійснювати укладання цивільного шлюбу без попереднього дозволу.

Капелани, призначені до підрозділів резервістів чи Національної гвардії, щоб здійснити укладання цивільного шлюбу, мають отримати попередній дозвіл від церковного Відділу зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння. Див. контактну інформацію в 38.9.10.

Щоб здійснити укладання цивільного шлюбу, капелани, які служать не у Збройних силах, а в названих далі структурах, мають отримати на це попередній дозвіл від церковного Відділу зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння:

• Лікарні

• Хоспіси

• Центри догляду

• В’язниці

• Підрозділи прикордонного контролю

• Поліцейські відділки або пожежні частини

Капелани у відставці не уповноважені здійснювати укладання цивільних шлюбів як капелани.

Ті, хто здійснює укладання шлюбів, діючи у своїх покликаннях як церковні провідники або капелани, повинні дотримуватися настанов, наведених у цьому пункті. Вони також повинні дотримуватися всіх вимог законодавства.

Капелани-святі останніх днів не вважаються головуючими церковними чинами, крім випадків, коли вони служать президентом колу, єпископом або президентом філії. Коли капелан, який не є головуючим чином Церкви, здійснює укладання цивільного шлюбу, він або вона діє як представник державної або цивільної організації, в якій служить. Тому для цих капеланів слова церемонії укладання цивільного шлюбу дещо змінено, як показано в 38.3.6.

Капелани-святі останніх днів можуть здійснювати укладання цивільного шлюбу лише між чоловіком і жінкою.

Церковні чини і капелани, які виконують укладання цивільних шлюбів для членів Церкви, повинні надати необхідну інформацію про шлюб діловоду приходу або філії. Тоді діловод оновлює записи про членство.

Церковний чин або капелан, який здійснює укладання цивільного шлюбу, у межах своїх церковних повноважень, не може брати платню.

38.3.2

Цивільний шлюб для членів Церкви з інших підрозділів

Церковний чин не може здійснювати укладання шлюбу для членів Церкви, якщо запис про членство ні нареченої, ні нареченого не знаходиться у церковному підрозділі, над яким головує цей чин (див. 38.3.1). Виняток зроблено для капеланів-святих останніх днів та церковних чинів, які є представниками органів влади.

38.3.3

Цивільний шлюб для нечленів Церкви

Церковний чин не може здійснювати укладання шлюбу, якщо ні наречена, ні наречений не є членами Церкви, крім випадків, коли для когось з них або для них обох призначена дата хрищення. Виняток зроблено для капеланів-святих останніх днів та церковних чинів, які є представниками органів влади.

38.3.4

Цивільні шлюби, що укладаються в церковних будівлях

Весільну церемонію можна провести у церковній будівлі, якщо це не порушує розклад регулярних церковних заходів. Весілля не повинні відбуватися в неділю або у понеділок ввечері. Весілля, що відбуваються у церковних будівлях, повинні бути простими і святковими. Музика має бути священною, благоговійною та радісною.

Укладання шлюбів може проводитися у каплиці, залі для культурних заходів або іншій придатній для цього кімнаті. Прийоми не можна проводити у каплиці, якщо вона не є приміщенням багатоцільового призначення. Для укладання шлюбів слід дотримуватися настанов щодо належного використання церковних будівель (див. 35.5.3).

Церковні доми зборів і церковне майно не можуть використовуватися для будь-яких цілей, пов’язаних з одностатевими, полігамними, незаконними чи іншими шлюбами, які не відповідають доктрині чи політиці Церкви.

У рідкісних випадках єпископ може дозволити використання церковної будівлі для укладання шлюбів тими, хто не є церковним чином або членом Церкви. З цього приводу він спочатку має порадитися з президентом колу. Він радиться з особою, яка буде здійснювати укладання шлюбу, аби переконатися, що він чи вона розуміє настанови з цього підрозділу. Член ради колу або приходу відвідує церемонію, аби забезпечити належне використання і догляд за будівлею.

Єпископ може дати дозвіл на трансляцію весілля, яке відбувається у церковній будівлі (див. 29.7).

38.3.5

Цивільні шлюби, укладання яких має здійснюватися представником місцевої влади або у громадському місці

У деяких місцевостях вимагається, щоб шлюбна церемонія проводилася представником місцевої влади. Іноді вимагається, щоб церемонія проводилася у громадській будівлі або в іншому громадському місці. У таких випадках уповноважений чин у священстві може провести короткі релігійні збори після церемонії цивільного шлюбу. На цих зборах він дає парі поради.

38.3.6

Церемонія укладання цивільного шлюбу

Шлюб є священним і його необхідно шанувати та звеличувати. При укладанні шлюбів членів Церкви не в храмах має відчуватися дух відданості й радості.

Якщо не зазначено інакше, інформація у цьому підрозділі стосується капеланів-святих останніх днів, а також церковних чинів.

Перед укладанням цивільного шлюбу церковний чин може розповісти парі про священну природу шлюбних обітниць. Він може додати й іншу пораду за підказкою Духа.

Щоб здійснити укладання цивільного шлюбу, церковний чин звертається до пари і говорить: “Будь ласка, візьміть одне одного за праву руку”. Потім він говорить: “[Повне ім’я нареченого] та [повне ім’я нареченої], ви взяли одне одного за праву руку в знак обітниць, які ви зараз даєте у присутності Бога і цих свідків”. (Цих свідків заздалегідь може обрати чи запропонувати пара).

Потім чин звертається до нареченого і запитує: “[Повне ім’я нареченого], чи берете ви [повне ім’я нареченої] бути вашою законною дружиною, і чи за своєю власною вільною волею і вибором ви урочисто обіцяєте бути їй парою і законним чоловіком, і що ви будете припадати до неї і більше ні до кого; що ви будете дотримуватись усіх законів, обов’язків і зобов’язань, які стосуються святого стану шлюбу; і що ви будете любити, шанувати і цінувати її, допоки обоє будете жити?”

Наречений відповідає: “Так”.

Потім церковний чин звертається до нареченої і запитує: “[Повне ім’я нареченої], чи берете ви [повне ім’я нареченого] бути вашим законним чоловіком, і чи за своєю власною вільною волею і вибором ви урочисто обіцяєте бути йому парою і законною дружиною, і що ви будете припадати до нього і більше ні до кого; що ви будете дотримуватись усіх законів, обов’язків і зобов’язань щодо святого стану шлюбу; і що ви будете любити, шанувати і цінувати його, допоки обоє будете жити?”

Наречена відповідає: “Так”.

Потім церковний чин звертається до пари і говорить: “Силою законного повноваження, яке я маю як старійшина Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, я проголошую вас, [повне ім’я нареченого] і [повне ім’я нареченої] чоловіком і дружиною, законно одруженими на час вашого смертного життя”.

(Альтернативні слова для капелана, який не служить головуючим церковним чином: “Законним повноваженням, яке я маю як капелан у [підрозділ військової або цивільної організації], я проголошую вас, [повне ім’я нареченого] і [повне ім’я нареченої], чоловіком і дружиною, легально і законно одруженими на час вашого смертного життя”).

Нехай Бог благословить ваш союз радістю у вашому потомстві та довгим щасливим життям разом, і нехай Він благословить вас зберігати священними обітниці, які ви дали. Я прикликаю ці благословення на вас в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь”.

Можна запропонувати парі, яка укладає шлюб, поцілувати одне одного як чоловік і дружина, якщо це відповідає їхнім культурним звичаям, але це необов’язково.

38.4

Політика щодо запечатування

Отримуючи храмові обряди, члени Церкви укладають священні завіти з Богом. Через обряди храмового запечатування сім’ї об’єднуються на вічність, якщо члени сімей прагнуть шанувати завіти, укладені під час отримання обряду. До обрядів запечатування належать:

• Запечатування чоловіка і дружини.

• Запечатування дітей до батьків.

За тими, хто дотримується своїх завітів, залишаться індивідуальні благословення, які повʼязані із запечатуванням. Так відбувається навіть тоді, коли їхній чоловік або їхня дружина порушили завіти чи подали на розлучення.

У вірних дітей, яких запечатано до батьків або народжено у завіті, залишаються благословення вічного родоводу. Це так, навіть якщо запечатування шлюбу їхніх батьків на вимогу самих батьків скасовано, батьків позбавлено членства в Церкві або імена батьків вилучено із записів про членство.

Членам Церкви, які мають занепокоєння стосовно вічної природи обряду запечатування та пов’язаних з ним їхніх сімейних та подружніх стосунків, радять довіритися Господу і шукати втішення від Нього.

Членам Церкви слід радитися зі своїм єпископом, якщо у них є запитання стосовно політики щодо запечатування, на які немає відповідей у цьому розділі. Якщо запитання є у єпископа, він звертається до президента колу. Президенти колу можуть звернутися до президентства храму в їхньому храмовому окрузі, президентства території або Офісу Першого Президентства, якщо у них є запитання.

38.4.1

Запечатування чоловіка і жінки

Потреба	Підпункт
Потреба Я уклав(ла) цивільний шлюб і тепер хочу бути запечатаним(ою) зі своїм подружжям.	Підпункт 38.4.1.1
Потреба Я розлучився(лася) з попереднім подружжям і хочу бути запечатаним(ною) з теперішнім подружжям.	Підпункт 38.4.1.2
Потреба Мій чоловік/моя дружина, до кого я був(ла) запечатаний(а), помер(ла). З ким я тепер можу бути запечатаним(ною)?	Підпункт 38.4.1.3
Потреба Мені потрібно подати прохання про скасування запечатування або прохання на отримання дозволу на запечатування.	Підпункт 38.4.1.4
Потреба Мені потрібно, щоб обмеження щодо храмового запечатування було знято.	Підпункт 38.4.1.5
Потреба Ми з чоловіком/дружиною уклали шлюб у храмі тільки на час. Чи можемо ми бути запечатані одне до одного?	Підпункт 38.4.1.6
Потреба До кого можуть бути запечатані мої померлі члени сім’ї?	Підпункт 38.4.1.7
Потреба Як розлучення впливає на моє запечатування?	Підпункт 38.4.1.8
Потреба Які наслідки скасування запечатування?	Підпункт 38.4.1.9
Потреба Як вилучення імені із записів про членство або позбавлення членства в Церкві впливає на моє запечатування?	Підпункт 38.4.1.10

38.4.1.1

Запечатування живих членів Церкви після цивільного шлюбу

Чоловік і жінка, які уклали цивільний шлюб, можуть бути запечатані в храмі, як тільки дозволять обставини і за наступних умов:

• Вони обоє є членами Церкви принаймні один рік (див. 27.3.1 та 27.2.1).

• Вони підготовлені та гідні.

Коли провідники священства видають храмові рекомендації парі, щоб їй бути запечатаною, вони повинні пересвідчитися в тому, що їхній цивільний шлюб є юридично дійсним. Див. 26.3 та 27.3.

38.4.1.2

Запечатування живих членів Церкви після розлучення

Жінки. Жива жінка може бути запечатаною тільки до одного чоловіка. Якщо вона та її чоловік були запечатані, а пізніше розлучилися, вона повинна отримати скасування того запечатування перед тим, як зможе бути запечатаною за життя до іншого чоловіка (див. 38.4.1.4).

Жива жінка, яка нині не є заміжньою або запечатаною до іншого чоловіка, може бути запечатана з померлим чоловіком, навіть якщо вони за життя були розлучені. Спершу вона має отримати підписану згоду від вдови її колишнього чоловіка (якщо така є).

Див. розділ 28, щоб дізнатися інформацію про виконання обрядів за померле подружжя.

Чоловіки. Якщо чоловік і жінка були запечатані, а пізніше розлучилися, чоловік повинен отримати дозвіл на запечатування, перш ніж до нього може бути запечатано іншу жінку (див. 38.4.1.4). Дозвіл на запечатування є необхідним, навіть якщо (1) попереднє запечатування було скасоване або (2) попередня дружина померла.

Дозвіл на запечатування потрібний, тільки якщо чоловік розлучився з жінкою, яка останньою була запечатана до нього. Наприклад, якщо чоловік отримав дозвіл на запечатування, щоб бути запечатаним з другою дружиною після розлучення, а потім його друга дружина помирає, то йому не потрібен інший дозвіл на запечатування, щоб бути запечатаним знову.

Живий чоловік може бути запечатаним з померлою дружиною, з якою він за її життя був розлучений. Спершу він має отримати підписану згоду від вдівця його колишньої дружини (якщо такий є). Він також має отримати письмову згоду від своєї теперішньої дружини, якщо він одружений.

Див. розділ 28, щоб дізнатися інформацію про виконання обрядів за померле подружжя.

38.4.1.3

Запечатування живих членів Церкви після смерті подружжя

Жінки. Якщо чоловік і дружина були запечатані і чоловік помирає, дружина не може бути запечатана з іншим чоловіком, якщо тільки вона не отримає скасування першого запечатування (див. 38.4.1.4).

Жива жінка, яка нині не є заміжньою або запечатаною до іншого чоловіка, може бути запечатана з померлим чоловіком. Якщо їхній шлюб закінчився розлученням, див. 38.4.1.2.

Жива жінка, яка нині є заміжньою, не може бути запечатана з померлим чоловіком без дозволу Першого Президентства.

Див. розділ 28, щоб дізнатися інформацію про виконання обрядів за померле подружжя.

Чоловіки. Якщо чоловік і дружина були запечатані і дружина помирає, то до чоловіка може бути запечатана інша жінка, якщо вона не є вже запечатаною з іншим чоловіком. За таких обставин чоловіку не потрібен дозвіл на запечатування від Першого Президентства, якщо тільки він не розлучився зі своєю попередньою дружиною до того, як вона померла (див. 38.4.1.2).

Живий чоловік може бути запечатаним з померлою дружиною. Якщо їхній шлюб закінчився розлученням, див. 38.4.1.2. До того як бути запечатаним з померлою дружиною, чоловік має отримати письмову згоду від своєї теперішньої дружини, якщо він одружений.

Див. розділ 28, щоб дізнатися інформацію про виконання обрядів за померле подружжя.

38.4.1.4

Прохання про скасування запечатування або дозвіл на запечатування

Див. 38.4.1.2 для отримання інформації про запечатування живих членів Церкви після розлучення. Див. 38.4.1.3 для отримання інформації про запечатування живих членів Церкви після смерті подружжя.

Члени Церкви обох статей можуть просити про скасування запечатування, навіть якщо вони не готуються до запечатування з іншим подружжям. Член Церкви чоловічої статі повинен отримати дозвіл на запечатування, щоб бути запечатаним з іншою жінкою після розлучення.

Процес подання прохання про скасування запечатування або отримання дозволу на запечатування описаний нижче.

1. Про це прохання член Церкви повинен поговорити зі своїм єпископом.

2. Єпископ має переконатися, що:

   1. Розлучення вже офіційно завершено.

   2. Член Церкви нині виконує усі вимоги закону, пов’язані з утриманням дітей і подружжя, які стосуються цього розлучення.

3. Якщо єпископ рекомендує, щоб запечатування було скасовано або дозвіл на запечатування наданий, він:

   1. Заповнює для цього члена Церкви бланк “Заява до Першого Президентства” в системі Матеріали для провідників та діловодів (LCR). Провідники, у яких немає доступу до LCR, заповнюють роздруковану копію бланка “Заява до Першого Президентства”. Цей бланк можна отримати через Відділ конфіденційних записів Головного управління Церкви.

   2. Відправляє прохання президенту колу.

4. Президент колу зустрічається з цим членом Церкви. Президент колу переконується, що:

   1. Розлучення офіційно завершено.

   2. Член Церкви нині виконує усі вимоги закону, пов’язані з утриманням дітей і подружжя, які стосуються цього розлучення.

5. Якщо президент колу рекомендує скасування запечатування або надання дозволу на запечатування, він відправляє прохання до Головного управління Церкви за допомогою LCR. Про обовʼязки президента колу, коли він подає запити до Першого Президентства, див. у 6.2.3.

6. Якщо прохання схвалюється, Перше Президентство надає лист, у якому зазначено, що запечатування скасовано або дозвіл на запечатування надано.

7. Після отримання листа член Церкви може запланувати обряд храмового запечатування у розкладі. Член Церкви пред’являє цей лист у храмі.

Див. 38.4.1.9.

38.4.1.5

Зняття обмеження на запечатування в храмі

Якщо людина, перебуваючи у шлюбі з подружжям, з яким була запечатана, вчинить перелюб, то вона не може бути запечатаною з людиною, з якою вчинила перелюб, за винятком ситуації, коли на запечатування дає дозвіл Перше Президентство.

Пара може просити такого дозволу принаймні через п’ять років подружнього життя. Процес надсилання запиту на усунення обмежень для запечатування в храмі описаний нижче.

1. Пара зустрічається зі своїм єпископом та президентом колу.

2. Якщо ці провідники відчувають, що це обмеження слід зняти, вони пишуть листи до Першого Президентства зі своїми рекомендаціями. У своїх листах вони мають написати про храмову гідність прохачів і стабільність їхнього шлюбу протягом принаймні п’яти років. Про обовʼязки президента колу, коли він подає запити до Першого Президентства, див. у 6.2.3.

3. Пара також має написати листа із запитом до Першого Президентства.

4. Президент колу відправляє всі ці листи до Першого Президентства. Він може відправити запит з проханням про скасування запечатування або про дозвіл на запечатування (див. 38.4.1.4).

5. Якщо прохання схвалюється, Перше Президентство надає лист, у якому зазначено, що обмеження на храмове запечатування було знято.

6. Після отримання листа пара може запланувати обряд храмового запечатування у розкладі. Вони предʼявляють цей лист у храмі.

38.4.1.6

Запечатування після храмового шлюбу тільки на час

Пари, які уклали шлюб у храмі тільки на час, зазвичай не запечатуються пізніше. Для здійснення такого запечатування жінка спершу повинна отримати від Першого Президентства скасування свого попереднього запечатування. Якщо і єпископ, і президент колу відчувають, що скасування є виправданим, президент колу за допомогою LCR відправляє Першому Президентству заяву на розгляд. Про обовʼязки президента колу, коли він подає запити до Першого Президентства, див. у 6.2.3.

Укладання шлюбів тільки на час у храмі більше не виконується (див. 27.3.3).

38.4.1.7

Запечатування померлих осіб

Цей розділ стосується померлих осіб, які запечатуються до свого чоловіка або своєї дружини, які також є померлими. Якщо хтось із подружжя ще живе, див. 38.4.1.3.

Померлі жінки. Померла жінка може бути запечатана до усіх чоловіків, з якими вона була законно одружена за життя. У вміщеній далі таблиці показано, в яких випадках ці запечатування є можливими.

Вона не була запечатана до чоловіка за життя	Вона може бути запечатаною до всіх живих чи померлих чоловіків, з якими була одружена за життя. Якщо чоловік живий, його дружина (якщо він одружений) має надати письмовий дозвіл. Якщо чоловік є померлою особою, його вдова (якщо така є) має надати письмовий дозвіл.
Вона була запечатана до чоловіка за життя	Усі її чоловіки мають бути померлими, перш ніж вона може бути запечатаною до інших чоловіків, з якими вона була одружена. Це також стосується колишніх чоловіків, з якими вона могла бути розлученою. Вдова кожного з цих чоловіків (якщо така є) має надати письмовий дозвіл.

Померлі чоловіки. З померлим чоловіком можна запечатати всіх жінок, з якими він був законно одружений за свого життя, якщо (1) вони померли або якщо (2) вони живі, але не запечатані до інших чоловіків.

Перш ніж померлий чоловік може бути запечатаним до померлої жінки, з якою він був одружений за життя, удівець цієї жінки (якщо такий є) має надати письмовий дозвіл.

Померлі пари, які розлучилися. Померлі пари, які розлучилися, можуть бути запечатані повірниками, щоб їхні діти могли бути запечатані до них. Див. у 28.3.5 інформацію, що стосується випадків, коли чоловік або дружина на момент їхньої смерті були позбавлені членства в Церкві або їхнє імʼя було вилучено із записів про членство в Церкві і вони не були охрищені повторно.

Для запечатування померлої пари, яка за життя отримала дозвіл на скасування свого запечатування, потрібен дозвіл Першого Президентства.

38.4.1.8

Наслідки розлучення

Якщо пара була запечатана, а пізніше розлучилася, благословення запечатування залишаються дійсними для тих з них, хто є гідними, якщо запечатування не було скасовано (див. 38.4.1.4 та 38.4.1.9). Член Церкви, який залишився вірним своїм храмовим завітам, отримає кожне благословення, обіцяне в храмі, навіть якщо подружжя цієї особи порушило завіти або розірвало шлюб.

Див. 38.4.2.1, щоб дізнатися інформацію щодо дітей, які народилися після розлучення.

38.4.1.9

Наслідки скасування запечатування

Як тільки скасування запечатування було схвалено Першим Президентством, благословення, пов’язані з цим запечатуванням, більше не будуть дійсними. Провідники священства дають пораду членам Церкви, які просять про скасування запечатування, щоб допомогти їм зрозуміти ці принципи. Провідники повинні шанувати свободу волі членів Церкви у прийнятті цих рішень.

Діти, народжені у жінки після того, як її запечатування до колишнього чоловіка було скасовано, не є народженими в завіті, якщо тільки вона не була запечатана до іншого чоловіка.

38.4.1.10

Наслідки вилучення імені із записів про членство або позбавлення членства в Церкві

Якщо після того як пара була запечатана в храмі, хтось із них звертається із проханням вилучити своє ім’я із записів про членство в Церкві або його чи її позбавляють членства в Церкві, то його або її храмові благословення також анулюються. Однак для подружжя і дітей цієї людини, якщо вони й далі є вірними, особисті благословення від запечатування залишаються в силі.

Діти, які народжені в пари після того, як ім’я когось із подружжів було вилучено із записів про членство або його чи її було позбавлено членства в Церкві, не є народженими у завіті. Див. 38.4.2.8.

38.4.2

Запечатування дітей до батьків

Батьки мають бути запечатані одне до одного, перш ніж до них можуть бути запечатані діти (див. 38.4.1).

38.4.2.1

Діти, народжені в завіті

Діти, які народжуються після запечатування їхньої матері з чоловіком у храмі, — народжені в завіті цього запечатування. Їм не потрібно отримувати обряд запечатування до батьків.

Іноді жінка, яка була запечатана з чоловіком, пізніше народжує дітей від іншого чоловіка. Коли таке стається, ці діти народжуються в завіті найостаннішого запечатування жінки, якщо тільки вони не народилися (1) після того, як це запечатування було скасовано, або (2) після того, як воно було анульовано внаслідок вилучення імені із записів про членство в Церкві чи позбавлення членства в Церкві.

38.4.2.2

Діти, які не були народжені у завіті

Діти, які не були народжені в завіті, можуть стати частиною вічної сім’ї, якщо будуть запечатані до:

• Своїх рідних батьків.

• Своїх прийомних батьків.

• Рідного батька/рідної матері чи прийомного батька/прийомної матері та вітчима\мачухи (див. 38.4.2.5).

Ці діти отримують такі самі благословення, як і у випадку, коли вони були б народжені у завіті.

Див. 27.4.1, щоб дізнатися інформацію стосовно видачі храмових рекомендацій дітям, які будуть запечатуватися до своїх батьків.

Члени Церкви, яким 21 рік чи більше, повинні отримати ендаумент, щоб запечататися до своїх батьків.

Одруженим членам Церкви, яким менше 21 року, не потрібно отримувати ендаумент, щоб бути запечатаними до своїх батьків. Однак вони повинні мати дійсну храмову рекомендацію (див. 26.4.4).

Запечатування живих дітей до живих батьків. Жива дитина може бути запечатана тільки до двох батьків — чоловіка і дружини. Якщо обоє з батьків живі, вони мають бути одруженими і запечатаними одне до одного.

Запечатування живих дітей до померлих батьків. Жива дитина запечатується тільки до однієї пари батьків. У наведеній далі таблиці показано варіанти запечатування, що є можливими для членів Церкви, які не були запечатані до своїх батьків і чиї батьки померли.

Обставина	Варіанти
Неповнолітня дитина або особа, яка є непідзвітною через розумові вади	Запечатується до законних опікунів або прийомних батьків, які виховують її Необхідно зачекати, поки вона стане дорослою, а потім запечататися до померлих батьків
Доросла особа	Запечатується до померлих батьків Запечатується до законних опікунів або прийомних батьків, які її виховували

Запечатування померлих дітей до батьків (живих або померлих). Як правило, померлу людину запечатують до її рідних або прийомних батьків. Однак померла дитина також може бути запечатана до:

• Рідної матері і вітчима.

• Рідного батька і мачухи.

• Прийомних батьків або дідуся і бабусі, які виховували дитину (див. 38.4.2.4).

• Подружньої пари, яка мала намір усиновити дитину, але не змогла завершити цей процес до того, як дитина померла (див. 38.4.2.4).

Ці запечатування можуть бути виконані, навіть якщо померла дитина вже запечатана до своїх рідних або прийомних батьків. Для запечатування дитини не до її рідних батьків або не до прийомних батьків за обставин, які є іншими, ніж вказано вище, потрібний дозвіл Першого Президентства.

38.4.2.3

Живі усиновлені діти або вихованці

Живі діти, які народилися в завіті або вже запечатані до батьків, не можуть бути запечатані ні до яких інших батьків чи вихователів без дозволу від Першого Президентства.

Живі діти, які були законно всиновлені та не були ні народжені в завіті, ні запечатані з колишніми батьками, можуть бути запечатані до своїх прийомних батьків після закінчення оформлення всиновлення. У храмі необхідно пред’явити копію остаточного рішення про всиновлення. Рішення суду, яким людина призначається бути законним представником дитини (опікуном) не є достатньою підставою для запечатування. Необов’язково з’ясовувати, хто є рідними батьками цих дітей.

Для запечатування живого члена Церкви з прийомними батьками необхідний дозвіл Першого Президентства. Ця вимога дійсна навіть тоді, коли рідні батьки дитини-вихованця невідомі. Такі запити робить президент колу за допомогою LCR (див. 6.2.3).

38.4.2.4

Померлі усиновлені діти або вихованці

Померлу усиновлену людину, звичайно, запечатують до її прийомних батьків.

Померлу дитину-вихованця, звичайно, запечатують до її рідних батьків.

38.4.2.5

Запечатування живих дітей до рідного батька/рідної матері та мачухи/вітчима

Неповнолітні діти і діти, які не є підзвітними. Живі неповнолітні діти та діти, які є непідзвітними через розумові вади, можуть бути запечатаними до рідного батька/рідної матері та мачухи/вітчима тільки, якщо будуть виконані всі названі далі умови:

• Дитина не була народжена у завіті або раніше не була запечатана.

• Дитина не була всиновлена іншим батьком/матір’ю.

• Цей рідний батько/ця рідна мати надали підписаний лист зі згодою на виконання запечатування. Рішення суду, яким людина призначається бути законним представником дитини (опікуном), не є достатньою підставою для запечатування. Текст листа-згоди має бути приблизно таким: “Я, [повне ім’я рідних батька або матері], даю згоду на те, щоб [повне ім’я дитини або повні імена дітей] було запечатано/були запечатані в храмі до [повні імена батьків]. Я розумію, що запечатування є релігійною церемонією і не має юридичних наслідків”. Цей лист має бути предʼявлений у храмі перед запечатуванням.

Якщо інший з рідних батьків є померлим або його чи її було повністю позбавлено батьківських прав у судовому порядку, то згода не потрібна. Так само згода не потрібна, якщо дитина вважається дорослою за законами країни, де вона проживає.

Якщо іншого з рідних батьків не вдається відшукати після всіх докладених зусиль, то згода не потрібна. У цьому випадку єпископ і президент колу надають підтвердження того, що всебічні зусилля відшукати відсутнього батька чи відсутню матір не дали результатів. Якщо цей відсутній батько чи ця відсутня мати пізніше з’являються, запечатування буде переглянуто.

Дорослі діти. Дорослий живий член Церкви може бути запечатаним до рідного батька/рідної матері та мачухи/вітчима, якщо цей член Церкви не був народжений у завіті або раніше не був запечатаний до батьків.

Члени Церкви, яким 21 рік чи більше, повинні отримати ендаумент до того, як їх буде запечатано до рідного батька/рідної матері та мачухи/вітчима.

Одруженим членам Церкви, яким менше 21 року, не потрібно отримувати ендаумент, щоб бути запечатаними до рідного батька/рідної матері та мачухи/вітчима. Однак, щоб бути запечатаними до батьків, вони повинні мати дійсну храмову рекомендацію (див. 26.4.4).

38.4.2.6

Діти, зачаті завдяки штучному заплідненню або заплідненню у пробірці

Діти, зачаті завдяки штучному заплідненню або заплідненню у пробірці, народжуються у завіті, якщо їхні батьки вже були запечатані. Якщо діти народжуються до запечатування їхніх батьків, вони можуть бути запечатаними до батьків після запечатування батьків одне до одного.

38.4.2.7

Діти, народжені від сурогатних матерів

Якщо дитина народилася від сурогатної матері, президент колу звертається з цією справою до Офісу Першого Президентства (див. 38.6.22).

38.4.2.8

Статус дітей, якщо запечатування скасовано або анульовано

Діти, які народилися в завіті або запечатані до батьків, залишаються запечатаними, навіть якщо запечатування батьків потім було (1) скасовано або (2) анульовано внаслідок позбавлення одного з батьків членства в Церкві або вилучення його/її імені із записів про членство в Церкві.

Діти, які народилися після скасування або анулювання запечатування батьків, не є народженими у завіті. Ці діти можуть бути запечатані до своїх батьків після відновлення (якщо стосується) благословень батьків та усунення будь-яких інших перешкод.

38.5

Храмове вбрання і храмовий одяг

38.5.1

Храмове вбрання

У храмі під час ендаументу і обрядів запечатування члени Церкви вдягнені у біле вбрання. Жінки вдягнені в таке біле вбрання: сукню з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті (чи спідницю і блузку з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті), шкарпетки або панчохи і туфлі або капці.

Чоловіки вдягнені в таке біле вбрання: сорочку з довгими рукавами, краватку або краватку-метелика, брюки, шкарпетки і туфлі або капці.

Під час ендаументу і обрядів запечатування члени Церкви поверх свого білого вбрання надівають додатковий церемоніальний одяг.

38.5.2

Отримання храмового вбрання і храмового одягу

Провідники приходів та колів заохочують членів Церкви, які вже отримали ендаумент, придбати власне храмове вбрання. Храмове вбрання і храмовий одяг можна придбати у магазинах Розподільчої служби Церкви або на сайті store.ChurchofJesusChrist.org. Діловоди колу і приходу можуть допомогти членам Церкви замовити вбрання.

У деяких храмах також наявне вбрання, яке можна брати напрокат. Якщо в храмі не передбачена наявність вбрання, яке можна брати напрокат, члени Церкви повинні приносити храмове вбрання з собою. Щоб дізнатися, чи є можливість взяти на прокат вбрання в якомусь конкретному храмі, див. інформацію на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

У храмах зберігається в обмеженій кількості запас храмового вбрання, яким можуть користуватися місіонери повного дня. Вони можуть користуватися ним без оплати, коли перебувають у центрах підготовки місіонерів та коли їм дозволяється брати участь у храмових обрядах під час служіння на місії. Якщо потрібно, це вбрання може бути використане місіонерами, які отримують свій власний ендаумент.

Інформацію стосовно тканин, з яких пошитий храмовий одяг, та його фасонів див. на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

38.5.3

Храмовий одяг і храмове вбрання для членів Церкви, які мають вади або якісь алергії

Спеціальний одяг можна придбати для членів Церкви, які прикуті до ліжка, мають важкі фізичні вади чи алергію на певну тканину або на храмовий одяг (див. “Храмовий одяг і священне вбрання”, store.ChurchofJesusChrist.org).

Для членів Церкви, які знаходяться в інвалідних візках або мають інші особливі потреби, є коротші храмові мантії (див. store.ChurchofJesusChrist.org).

38.5.4

Виготовлення храмових фартухів

Члени Церкви можуть самостійно виготовити для себе храмовий фартух, якщо для цього використовують один із затверджених наборів для виготовлення такого фартуха. Ці набори є доступними в магазинах Розподільчої служби Церкви або на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

Члени Церкви не повинні виготовляти інші предмети храмового церемоніального вбрання чи храмовий одяг.

38.5.5

Ношення храмового одягу і піклування про нього

Під час отримання ендаументу члени Церкви укладають завіт носити храмовий одяг упродовж усього свого життя.

Храмовий одяг є нагадуванням про завіти, укладені в храмі, і, якщо він правильно носиться протягом життя, то буде служити захистом проти спокуси та зла. Храмовий одяг має носитися під звичайним одягом. Його не слід знімати для заходів, під час яких буде доречним залишити його на собі, і його не слід видозмінювати, щоб пристосувати до різних фасонів одягу. Члени Церкви, які отримали ендаумент, мають прагнути скерування Святого Духа, щоб знаходити відповіді на свої особисті запитання стосовно ношення храмового одягу.

Носіння храмового одягу є священним привілеєм, і воно є зовнішнім виявленням внутрішнього зобов’язання наслідувати Спасителя Ісуса Христа.

Це справа особистого вподобання — носити іншу спідню білизну поверх храмового одягу або під ним.

Див. 26.3.3.

38.5.6

Ношення одягу у Збройних Силах, у підрозділах пожежної охорони, правоохоронних органах або у подібних органах

Рекомендації, дані в цьому розділі, стосуються членів Церкви, які отримали ендаумент і до уніформи яких є особливі вимоги під час їхнього перебування на службі. Ними є:

• Військовослужбовці.

• Пожежники.

• Працівники правоохоронних органів.

• Працівники органів державної безпеки.

Єпископи переконуються, що члени Церкви, які отримали ендаумент і належать до цих категорій осіб, розуміють вказані далі настанови.

Де це можливо, вони мають носити храмовий одяг так само, як і інші члени Церкви. Але вони мають уникати того, щоб храмовий одяг бачили люди, які не розуміють його значення. Члени Церкви мають шукати проводу Духа та бути тактовними, розсудливими й мудрими. Можливо, найкраще буде тимчасово не носити храмовий одяг, а коли дозволять обставини, носити його знову. Однак лише незручність ношення храмового одягу не виправдовує відмову носити його.

Іноді ношення храмового одягу є неможливим через певні службові правила. У таких випадках це не позначається на релігійному статусі члена Церкви за умови, що він чи вона й далі залишаються гідними. Член Церкви і далі отримуватиме благословення, пов’язані з ношенням храмового одягу. Якщо члени Церкви не мають можливості носити храмовий одяг, вони повинні знову носити його, як тільки це дозволять обставини.

Члени Церкви, що служать в таких організаціях, мають проконсультуватися, яким вимогам для їхньої організації має відповідати натільний храмовий одяг, наприклад, яким має бути його колір чи виріз горловини. Ці члени Церкви можуть надсилати схвалений їхньою організацією одяг, який відповідає інструкціям щодо храмового одягу, до Beehive Clothing, щоб на цей одяг було нанесено позначки і він став дозволеним храмовим одягом. Настанови та додаткові інструкції наведено в Garment Marking Order Form.

38.5.7

Знищення храмового одягу і храмового церемоніального вбрання

Щоб позбутися зношеного храмового одягу, члени Церкви мають зрізати з нього позначки і знищити їх. Потім члени Церкви розрізають решту тканини так, щоб неможливо було визначити, що це був храмовий одяг. Цю решту розрізаної тканини можна знищити.

Щоб позбутися зношеного храмового церемоніального вбрання, члени Церкви мають знищити його, розрізавши так, щоб не можна було визначити його початкове призначення. Потім ця розрізана тканина повинна бути знищена.

Члени Церкви можуть віддати храмовий одяг і храмове вбрання, що знаходиться у доброму стані, іншим членам Церкви, які отримали ендаумент. Провідники священства і Товариства допомоги можуть визначити тих, кому, можливо, потрібне таке вбрання. Членам Церкви не слід віддавати храмовий одяг або храмове церемоніальне вбрання в магазини секонд-хенду, єпископські комори, храми або благодійні організації.

38.5.8

Храмове вбрання для поховання

Якщо можливо, померлих членів Церкви, які отримали ендаумент, слід ховати або піддавати кремації у храмовому вбранні. Якщо через культурні традиції або заведений порядок поховання зробити це недоречно або важко, вбрання можна скласти і покласти поруч з тілом.

Тільки ті члени Церкви, які отримали ендаумент за життя, можуть бути поховані або піддані кремації у храмовому вбранні. Людина, яка отримала ендаумент, але припинила ношення храмового одягу ще перед смертю, може бути похована або піддана кремації у храмовому вбранні, якщо про це попросить сім’я.

Людина, чиї благословення не були відновлені після позбавлення її членства в Церкві або вилучення її імені із записів про членство в Церкві, не може бути похована або піддана кремації у храмовому вбранні.

Людина, яка за життя отримала ендаумент і яка померла, вчинивши самогубство, може бути похована або піддана кремації у храмовому вбранні.

Храмове вбрання, яке використовується для поховання або кремації, може бути не новим, але воно має бути у хорошому стані й чистим. Можна використати особисте храмове вбрання цього члена Церкви.

Члена Церкви, якого треба поховати або піддати кремації у храмовому вбранні, може вдягати член сім’ї тієї ж статі, який отримав ендаумент, або чоловік чи дружина. Якщо такого члена сім’ї немає або ця людина не бажає одягнути тіло чоловіка, який отримав ендаумент, єпископ може звернутися до президента кворуму старійшин, щоб той попросив когось із чоловіків, хто отримав ендаумент, одягнути тіло або наглядати за тим, щоб померлого було одягнуто належним чином. Якщо такого члена сім’ї немає або ця людина не бажає одягнути тіло жінки, яка отримала ендаумент, єпископ може звернутися до президентки Товариства допомоги, щоб та попросила когось із жінок, хто отримав ендаумент, одягнути тіло або наглядати за тим, щоб померла була одягнута належним чином. Провідники пересвідчуються в тому, що це завдання отримала людина, у якої воно не викличе неприємних відчуттів.

Тіло чоловіка одягають у храмовий одяг і надівають таке біле вбрання: сорочку з довгими рукавами, краватку або краватку-метелика, брюки, шкарпетки і туфлі або капці. Тіло жінки одягають у храмовий одяг і надівають таке біле вбрання: сукню з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті (чи спідницю і блузку з довгими рукавами або рукавами довжиною три чверті), шкарпетки або панчохи і туфлі або капці.

Храмове церемоніальне вбрання надівають на тіло відповідно до настанов в ендаументі. Надівають мантію на праве плече і зав’язують тасьму зліва на талії. Надівають фартух і зав’язують тасьму на талії. Надівають пояс по талії і зав’язують бантом над лівим стегном. Головний убір чоловіка, як правило, лежить поруч з його тілом до того часу, коли будуть закривати труну або ящик для поховання. Потім головний убір надівають так, щоб бант був над лівим вухом. Вуаль жінки може складками обрамлювати її голову на подушці. Закривати обличчя жінки вуаллю до погребіння або кремації необов’язково, і сім’я може вирішити, чи слід це робити.

У деяких країнах тільки директору похоронного бюро, який має ліцензію, або його працівникам дозволено доторкатися до тіла померлого. У цих випадках член сім’ї, який отримав ендаумент, або людина, яка отримала ендаумент і яка виконує прохання єпископа чи президентки Товариства допомоги, пересвідчується, що вбрання одягнено на тіло правильно.

У деяких країнах вимагається, щоб померлі під час погребіння були одягнені в одяг, який піддається біологічному розпаду. Храмове вбрання, яке піддається біологічному розпаду, можна замовити на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

У місцевостях, де храмове вбрання може бути важко вчасно придбати для похорону, президенти колів повинні зберігати напоготові принаймні два повні комплекти вбрання середнього розміру—один для чоловіка і один для жінки.

Якщо храмове вбрання не можна придбати, на померлого члена Церкви, який отримав ендаумент, для поховання вдягають храмовий одяг та інший доречний одяг.

38.6

Політика щодо питань моралі

Кілька правил у цьому підрозділі стосуються того, чого Церква робити не радить. Зазвичай обмеження щодо членства не накладаються на членів Церкви через прийняті ними рішення стосовно цих питань. Однак усі люди за свої рішення зрештою відповідальні перед Богом.

38.6.1

Аборт

Господь заповів: “Не вбивай, не роби нічого подібного до цього” (Учення і Завіти 59:6). Церква виступає проти аборту, який виконується за власним бажанням заради особистої чи соціальної зручності. Члени Церкви не повинні робити аборт, виконувати його, домовлятися про його проведення, платити за нього, погоджуватися на аборт або заохочувати до аборту. Можливі винятки дозволяються, тільки якщо:

• Вагітність є наслідком насильницького зґвалтування чи кровозмішення.

• Компетентний лікар встановлює, що життю або здоров’ю матері загрожує серйозна небезпека.

• Компетентний лікар встановлює, що плід має серйозні вади, через які немовля не зможе вижити після народження.

Навіть ці винятки автоматично не виправдовують аборт. Аборт — це найсерйозніша справа. Він повинен розглядатися як можливий тільки після того, як відповідальні за нього особи отримали підтвердження через молитву. У процесі прийняття рішення члени Церкви можуть порадитися зі своїми єпископами.

Головуючі чини ретельно розглядають обставини, за яких член Церкви брав(ла) участь у діях, пов’язаних з абортом. Проведення ради щодо членства може бути необхідним, якщо член Церкви робить аборт, виконує його, домовляється про нього, платить за нього або заохочує до нього (див. 32.6.2.5). Однак не слід проводити раду щодо членства, якщо член Церкви брав(ла) участь у діях, пов’язаних з абортом, до хрищення. Також не слід проводити ради щодо членства або накладати обмеження для членів Церкви, які брали участь у діях, пов’язаних з абортом, з будь-якої з трьох причин, описаних вище в цьому пункті.

Єпископи звертаються із запитаннями щодо конкретних випадків до президента колу. Президент колу, у разі потреби, може направляти запитання до Офісу Першого Президентства.

Відповідно до одкровення, людина може покаятися і бути прощеною за гріх аборту.

38.6.2

Насильство

Насильство — це погане поводження з іншими або нехтування ними, що призводить до завдання фізичної, сексуальної, емоційної або фінансової шкоди. Позиція Церкви полягає в тому, що насильство не може допускатися у жодній формі. Ті, хто чинить насильство по відношенню до свого подружжя, дітей, інших членів сім’ї або до будь-кого іншого, порушують Божі і людські закони.

Усіх членів Церкви, особливо батьків і провідників, закликають бути пильними й старанними і робити все можливе, щоб захистити дітей та інших людей від насильства. Якщо члени Церкви дізнаються про випадки насильства, вони повідомляють про це органам влади і радяться з єпископом. Церковні провідники повинні серйозно ставитися до повідомлень про насильство і ніколи не ігнорувати їх.

Усі дорослі, які працюють з дітьми або молоддю, протягом місяця після того, як їх було підтримано, повинні пройти навчання стосовно захисту дітей та молоді (див. сайт ProtectingChildren.ChurchofJesusChrist.org). Вони повинні повторно проходити це навчання через кожні три роки.

У випадках насильства першим і безпосереднім обов’язком церковних провідників є допомогти тим, над ким вчинено насильство, і захистити людей, яким загрожує небезпека, від насильства у майбутньому. Провідники не повинні радити людині залишатися в домівці чи в ситуації, де їй загрожує насильство чи небезпека.

38.6.2.1

Лінія допомоги у випадках насильства

У деяких країнах Церква, щоб допомогти президентам колів і єпископам, відкрила конфіденційну лінію допомоги у випадках насильства. Ці провідники повинні відразу телефонувати на цю лінію допомоги, повідомляючи про кожну ситуацію, в якій людина, можливо, зазнала насильства або в якій для неї є ризик зазнати насильства. Вони також повинні телефонувати на неї, якщо їм стає відомо, що член Церкви переглядає, купує або розповсюджує дитячу порнографію.

Ця лінія допомоги доступна для єпископів і президентів колів протягом 24 годин на добу 7 днів на тиждень. Номери телефонів вказано нижче.

• У Сполучених Штатах і Канаді: 1-801-240-1911 або 1-800-453-3860, внутрішній 2-1911

• Велика Британія: 0800 970 6757

• Ірландія: 1800 937 546

• Франція: 0805 710 531

• Австралія: 02 9841 5454 (для дзвінків у межах цієї країни)

• Нова Зеландія: 09 488 5592 (для дзвінків у межах цієї країни)

Під час розгляду ситуацій, що стосуються будь-якого виду насильства, єпископи і президенти колів повинні телефонувати на цю лінію допомоги. Відповідати на їхні запитання будуть професійні юристи і медики. Ці фахівці також дадуть інструкції щодо того, як:

• Допомогти жертвам і захистити їх від подальшого насильства.

• Допомогти захистити потенційних жертв.

• Виконати визначені законом вимоги щодо повідомлення про насильство.

Церква зобовʼязана виконувати закон, повідомляючи про насильство (див. 38.6.2.7). У різних місцях закони є різними, а більшість церковних провідників не є професійними юристами. Для єпископів і президентів колів вкрай важливо зателефонувати на лінію допомоги, щоб виконати свої обовʼязки щодо повідомлення про насильство.

Про випадки насильства єпископ повинен повідомити також президента свого колу.

У країнах, де такої лінії допомоги немає, єпископ, дізнавшись про насильство, повинен звʼязатися з президентом свого колу. Президент колу повинен звернутися за настановами до юрисконсульта території в офіс території. Його також заохочують порадитися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території.

38.6.2.2

Надання порад у випадках, коли вчинено насильство

Жертви насильства часто зазнають важкої травми. Президенти колів і єпископи ставляться до них зі щирим співчуттям та емпатією. Вони надають духовні поради й підтримку, щоб допомогти жертвам подолати нищівні наслідки насильства.

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники допомагають їм та їхнім сімʼям зрозуміти Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Президенти колів і єпископи повинні допомогти тим, хто вчинив насильство, покаятися і припинити насильницьку поведінку. Якщо доросла людина вчинила сексуальний гріх щодо дитини, таку поведінку може бути вкрай важко змінити. Процес покаяння може бути дуже тривалим. Див. 38.6.2.3.

Президенти колів і єпископи повинні також бути уважними й чуйними, коли працюють з членами сімей жертв і особами, винними у насильстві.

Настанови щодо надання порад жертвам і кривдникам є у матеріалі Abuse: How to Help (Насильство: як допомогти).

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, жертвам, кривдникам та їхнім сімʼям може бути потрібна консультація фахівців. Більше інформації див. у 31.3.6.

Інформацію про те, що єпископи і президенти колів повинні робити, дізнавшись про будь-який вид насильства, див. у 38.6.2.1. Інформацію стосовно надання порад у випадках сексуального насильства, зґвалтування чи інших нападів див. у 38.6.18.2.

Див. також FamilyServices.ChurchofJesusChrist.org.

38.6.2.3

Насильство над дитиною або підлітком

Насильство над дитиною або підлітком є особливо тяжким гріхом (див. Лука 17:2). Під насильством над дитиною або підлітком тут мається на увазі наступне:

• Фізичне насильство: Нанесення тяжких тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили. Деякі ушкодження можуть бути непомітними.

• Сексуальне насильство або сексуальна експлуатація: Вчинення будь-яких сексуальних дій з дитиною або підлітком чи навмисний дозвіл або допомога іншим чинити такі дії. У цьому сенсі сексуальним насильством не вважається статевий акт за згодою між двома неповнолітніми, які є приблизно однакового віку.

• Емоційне насильство: Вчинення дій і використання слів, щоб завдати серйозної шкоди почуттю самоповаги чи власної гідності дитини або підлітка. Зазвичай воно виявляється в неодноразово повторюваних образах, маніпулюванні та критиці, які принижують і ображають. Також воно може виявлятися в цілковитому ігноруванні.

• Дитяча порнографія: Див. 38.6.6.

Якщо єпископ або президент колу дізнається про насильство над дитиною або підлітком чи підозрює це, він негайно виконує інструкції, наведені у 38.6.2.1. Він також вживає заходів, щоб допомогти захистити їх від подальшого насильства.

Якщо дорослий член Церкви вчиняє насильство над дитиною або підлітком, як воно пояснено у цьому розділі, то проведення ради щодо членства в Церкві та внесення примітки у запис про членство є обовʼязковими. Див. також 32.6.1.1 і 38.6.2.5.

Випадки фізичного або емоційного булінгу (цькування) між дітьми або підлітками одного віку мають розглядатися провідниками приходу. Рада щодо членства не проводиться.

38.6.2.4

Насильство над подружжям або іншою дорослою людиною

Насильство над подружжям або іншою дорослою людиною може вчинятися багатьма способами. Зокрема це може бути фізичне, сексуальне, емоційне і фінансове насильство. Люди похилого віку, ті, хто є безпорадними або недієздатними, іноді з високою вірогідністю можуть стати жертвами насильства.

Часто не існує єдиного визначення поняття насильства, яке могло б застосовуватися до всіх ситуацій. Натомість існує діапазон тяжкості насильницької поведінки. Цей діапазон є широким: від періодичного використання різких слів до заподіяння значної шкоди.

Якщо єпископ або президент колу дізнається про насильство над подружжям або іншою дорослою людиною, він негайно виконує інструкції, наведені у 38.6.2.1. Він також вживає заходів, щоб допомогти захистити їх від подальшого насильства.

Провідники прагнуть скерування Духа, щоб визначити, що буде найбільш правильним варіантом дій для реагування на даний випадок насильства: надання особистої поради чи проведення ради щодо членства. Стосовно цих варіантів дій вони також можуть порадитися зі своїм безпосереднім провідником священства. Однак у випадку будь-якого насильства над подружжям або іншою дорослою людиною, яке відповідає описаним нижче критеріям, вимагається проведення ради щодо членства.

• Фізичне насильство: Нанесення тяжких тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили. Деякі ушкодження можуть бути непомітними.

• Сексуальне насильство: Див. ситуації, визначені у 38.6.18.3.

• Емоційне насильство: Вчинення дій і використання слів, щоб завдати серйозної шкоди почуттю самоповаги або власної гідності людини. Зазвичай воно виявляється в неодноразово повторюваних образах, маніпулюванні та критиці, які принижують і ображають.

• Фінансове насильство: Отримання фінансової вигоди за рахунок когось. Воно може виражатися в незаконному чи неправомірному використанні власності, грошей або інших цінностей якоїсь людини. Воно також може виражатися в шахрайському отриманні фінансової влади над кимось. Воно може виражатися в тому, щоб завдяки фінансовій владі примусити когось до якоїсь поведінки. Див. також 32.6.1.3.

38.6.2.5

Церковні покликання, храмові рекомендації та примітки у записах про членство

Членам Церкви, які вчинили насильство над іншими, не можна давати церковні покликання і вони не можуть мати храмову рекомендацію, поки не покаються і з них не будуть зняті обмеження щодо членства в Церкві.

Якщо людина вчинила сексуальне насильство над дитиною чи підлітком або тяжке емоційне чи фізичне насильство над дитиною або підлітком, в її запис про членство буде внесено примітку. Такій людині не можна давати ніякого покликання чи доручення, що стосується дітей або молоді. Також їй не можна давати доручення зі служіння підопічним — служити сімʼї, в якій є підлітки чи діти. Також її напарником/напарницею у служінні підопічним не може бути молодь підліткового віку. Такі обмеження мають залишатися, поки Перше Президентство не дозволить видалити цю примітку. Інформацію щодо приміток див. у 32.14.5.

38.6.2.6

Ради колу і приходу

На зборах ради колу і ради приходу президентства колів та єпископати регулярно розглядають положення політики Церкви і керівні вказівки щодо попередження насильства та реагування на нього. Вони навчають з основних послань, що містяться в частині Abuse (Насильство) розділу “Допомога для життя” у “Євангельській бібліотеці”. Вони запрошують до обговорення членів ради. Провідники і члени ради шукають проводу Духа, коли навчають та обговорюють це чутливе питання.

Члени ради також мають пройти навчання із захисту дітей та молоді (див. 38.6.2).

38.6.2.7

Юридичні питання, що стосуються насильства

Якщо член Церкви своїми насильницькими діями порушив існуючий закон, єпископ або президент колу має спонукати цього члена Церкви повідомити про ці дії працівників правоохоронних органів або в інші відповідні державні органи. Єпископ або президент колу може отримати інформацію про місцеві вимоги щодо такого повідомлення, звернувшись на церковну лінію допомоги (див. 38.6.2.1). Якщо члени Церкви мають запитання, які стосуються вимог щодо повідомлення про скоєне, він радить їм отримати кваліфіковану юридичну консультацію.

Провідники і члени Церкви повинні виконати всі визначені законом обовʼязки щодо повідомлення про насильство в органи влади. У деяких місцевостях провідники і вчителі, які працюють з дітьми та молоддю, вважаються “соціальними працівниками, які зобовʼязані повідомляти про правопорушення”, і вони повинні повідомляти про випадки насильства у правоохоронні органи. Так само у багатьох місцевостях будь-яка людина, яка дізнається про випадок насильства, повинна повідомити про нього у правоохоронні органи. Єпископи і президенти колів повинні зателефонувати на лінію допомоги, щоб детально дізнатися про соціальних працівників, які зобовʼязані повідомляти про правопорушення, та про інші вимоги закону щодо повідомлення про насильство. Політика Церкви — дотримуватися закону.

38.6.3

Штучне запліднення

Див. 38.6.9.

38.6.4

Контроль народжуваності

Фізична близькість між чоловіком і дружиною має бути прекрасною і священною. Вона призначена Богом для створення дітей і вияву любові між чоловіком і дружиною (див. 2.1.2).

Це привілей одружених пар, які можуть народжувати дітей, надавати смертні тіла для духовних дітей Бога, перед Яким вони потім відповідальні за їхнє навчання й виховання (див. 2.1.3). Рішення про те, скільки й коли мати дітей, є надзвичайно особистим і приватним. Воно має залишатися між подружньою парою і Господом. Члени Церкви не повинні судити одне одного в тому, що стосується цього питання.

Церква не схвалює хірургічну стерилізацію як той вид контролю народжуваності, до якого вдаються за власним бажанням. Хірургічна стерилізація включає в себе такі процедури, як вазектомія і перевʼязка маткових труб. Однак рішення про це є особистою справою, яка остаточно лишається на розсуд та розгляд з молитвою чоловікові і дружині. Приймаючи це рішення, подружжя повинно радитися разом в єдності й прагнути підтвердження від Духа.

Іноді хірургічна стерилізація є необхідною з медичних причин. Членам Церкви може бути корисним звернутися за консультацією до медичних фахівців.

38.6.5

Цнотливість і вірність

Господній закон цнотливості — це:

• Утримання від сексуальних стосунків поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою.

• Вірність у шлюбі.

Фізична близькість між чоловіком і дружиною має бути прекрасною і священною. Вона призначена Богом для створення дітей і вияву любові між чоловіком і дружиною.

Сексуальні стосунки повинні бути лише між чоловіком і жінкою, які є легально і законно одруженими як чоловік і дружина. В очах Бога моральна чистота є дуже важливою. Порушення закону цнотливості є дуже тяжким гріхом (див. Вихід 20:14; Матвій 5:28; Алма 39:5). Ті, хто порушує цей закон, неправильно використовують священну силу, дану Богом для створення життя.

Рада щодо членства може бути необхідною, якщо член Церкви:

• Має сексуальні стосунки поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою, наприклад, перелюб, блуд, одностатеві стосунки та сексуальні стосунки онлайн чи по телефону (див. 32.6.2).

• Перебуває у такому виді шлюбу чи партнерства, який не є законним шлюбом між чоловіком і жінкою, наприклад, позашлюбне співжиття, цивільні союзи і партнерства та одностатевий шлюб.

• Активно переглядає порнографію або має навʼязливий потяг до неї, завдаючи цим значної шкоди своєму шлюбу чи своїй сімʼї (див. 38.6.13).

Рішення проводити чи ні раду щодо членства в таких ситуаціях залежить від багатьох обставин (див. 32.7). Наприклад, більш ймовірно, що провести раду буде необхідно, аби допомогти члену Церкви покаятися, якщо він чи вона порушили храмові завіти або якщо гріх було скоєно повторно.

Див. у 32.6.1.2 інформацію стосовно того, коли проведення ради є обовʼязковим, якщо скоєно сексуальні гріхи.

У деяких випадках може бути достатньо дати особисту пораду і накласти неформальні обмеження щодо членства (див. 32.8).

38.6.6

Дитяча порнографія

Церква засуджує дитячу порнографію у будь-якій формі. Якщо єпископ або президент колу дізнається, що член Церкви причетний/причетна до дитячої порнографії, він негайно виконує інструкції, наведені в 38.6.2.1.

Проведення ради щодо членства в Церкві та внесення примітки у запис про членство є обовʼязковими, якщо член Церкви виготовляє, поширює, має або неодноразово переглядає порнографічні зображення дітей (див. 32.6.1.2 і 32.14.5). Як правило, ця настанова не стосується дітей або підлітків приблизно однакового віку, які діляться фотографіями сексуального характеру, на яких зображені вони самі або інші. У цих ситуаціях може бути доречним дати особисту пораду і накласти неформальні обмеження щодо членства.

Докладніші настанови див. у 38.6.13.

38.6.7

Пожертвування або продаж сперми чи яйцеклітин

Божественно визначеним є те, що тіла духовним дітям Бога мають надавати чоловік і дружина (див. 2.1.3). На цій підставі Церква не схвалює пожертвування сперми або яйцеклітин. Однак рішення про це є особистою справою, яка остаточно лишається на розсуд та розгляд з молитвою чоловікові і дружині. Див. 38.6.9. Церква також не схвалює продаж сперми або яйцеклітин.

38.6.8

Жіноче обрізання

Церква засуджує жіноче обрізання.

38.6.9

Лікування безпліддя

Божественно визначеним є те, що тіла духовним дітям Бога мають надавати чоловік і дружина (див. 2.1.3). Якщо потрібно, одружені жінка і чоловік, у яких є праведне бажання мати дітей, можуть скористатися можливостями репродуктивних технологій. Серед цих технологій є штучне запліднення та запліднення у пробірці.

Церквою не схвалюється штучне запліднення або запліднення у пробірці, для якого використовується сперма будь-якого чоловіка, крім законного чоловіка, або яйцеклітина будь-якої жінки, крім законної дружини. Однак рішення про це є особистою справою, яка остаточно лишається на розсуд та розгляд з молитвою чоловікові і дружині.

Див. також “Adoption” (Всиновлення), Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org).

38.6.10

Кровозмішення

Церква засуджує будь-яку форму кровозмішення. Під кровозмішенням тут розуміються сексуальні стосунки між:

• Батьком чи матірʼю та дитиною.

• Дідом чи бабусею та онуком чи онукою.

• Братом і сестрою.

• Дядьком чи тіткою і племінницею чи племінником.

Під дитиною, онуком чи онукою, братом і сестрою, племінницею і племінником маються на увазі ті, хто є рідними, усиновленими, зведеними або вихованцями. Кровозмішення може статися між двома неповнолітніми, дорослою людиною і неповнолітньою людиною та двома дорослими людьми. Якщо президент колу має запитання стосовно того, чи є певні стосунки кровозмішенням за місцевими законами, він звертається за скеруванням в Офіс Першого Президентства.

Якщо жертвою кровозмішення є неповнолітня людина, єпископ або президент колу телефонує на церковну лінію допомоги у випадках насильства — у тих країнах, де вона є (див. 38.6.2.1). В інших країнах президент колу має звернутися за скеруванням до юрисконсульта території в офіс території. Його також заохочують порадитися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території.

Якщо член Церкви вчинив кровозмішення, проведення ради щодо членства в Церкві та внесення примітки у запис про членство є обовʼязковими (див. 32.6.1.2 і 32.14.5). У випадку скоєння людиною кровозмішення майже завжди вимагається, щоб її було позбавлено членства в Церкві.

Якщо кровозмішення скоює неповнолітня людина, президент колу зв’язується з Офісом Першого Президентства, щоб отримати настанови.

Жертви кровозмішення часто страждають через важку травму. Провідники ставляться до них зі щирим співчуттям та емпатією. Вони надають духовну підтримку і пораду, щоб допомогти їм подолати нищівні наслідки кровозмішення.

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники допомагають їм та їхнім сімʼям зрозуміти Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, таким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Див. інформацію у 38.6.18.2.

38.6.11

Запліднення у пробірці

Див. 38.6.9.

38.6.12

Окультизм

“Те, що від Бога, є світлом” (Учення і Завіти 50:24). Окультизм зосереджується на темряві і веде до обману. Він знищує віру в Ісуса Христа.

Складовою окультизму є поклоніння Сатані. Містичні дії, що не узгоджуються з євангелією Ісуса Христа, також є проявами окультизму. Серед таких дій (окрім інших): ворожіння, прокляття, зцілювальні практики, які є імітацією Божої сили священства (див. Мороній 7:11–17).

Членам Церкви не слід залучатися до будь-якої форми поклоніння Сатані або брати будь-яку участь в чомусь окультному. Вони не повинні зосереджуватися на таких темних діях у розмовах або на церковних зборах.

38.6.13

Порнографія

Церква засуджує порнографію у будь-якій формі. Користування порнографією у будь-який спосіб руйнує життя людей, сімʼї і суспільство. Це також віддаляє Дух Господа. Члени Церкви повинні уникати всіх видів порнографічних матеріалів і виступати проти виготовлення їх, розповсюдження й використання.

Церква пропонує такі ресурси, щоб допомогти людям, чиє життя вражене порнографією:

• AddressingPornography.ChurchofJesusChrist.org

• AddictionRecovery.ChurchofJesusChrist.org

• Допомога тим, хто бореться із залежністю від порнографії (брошура)

• Нехай чеснота прикрашає твої думки (брошура)

Якщо потрібно, президенти колів і єпископи також підтримують членів сімʼї.

Іноді перегляд порнографії може бути ненавмисним. Навмисне користування порнографією — випадкове чи постійне — є шкідливим.

Надання особистої поради та накладення неформальних обмежень щодо членства зазвичай є достатньою мірою, щоб допомогти людині покаятися у користуванні порнографією (див. 32.8). Як правило, ради щодо членства не проводяться. Однак проведення ради може бути необхідним, якщо член Церкви активно користується порнографією і відчуває навʼязливий потяг до неї і це завдало значної шкоди його\її шлюбу чи сімʼї (див. 38.6.5). Проведення ради є обовʼязковим, якщо член Церкви виготовляє, поширює, має або неодноразово переглядає порнографічні зображення дітей (див. 38.6.6).

Крім натхненної допомоги церковних провідників, деяким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Щоб отримати допомогу, провідники, якщо потрібно, можуть звʼязатися зі Службою з питань сімʼї. Контактну інформацію див. у 31.3.6.

38.6.14

Упередження

Усі люди — діти Бога. Усі є братами і сестрами й належать до Його божественної сім’ї (див. “Сімʼя: Проголошення світові”). Бог “ввесь людський рід … з одного створив” (Дії 17:26). “Всі є однаковими для Бога” (2 Нефій 26:33). Кожна людина є “так само цінною в Його очах, як і інша” (Кн. Якова 2:21).

Упередження несумісне з відкритим словом Бога. Прихильність або неприхильність Бога залежить від відданості Йому та Його заповідям, а не від кольору шкіри людини чи інших її властивостей.

Церква закликає всіх людей відмовитися від упередженого ставлення та виявів упередженості до будь-якої групи чи окремої людини. Члени Церкви повинні сприяти поширенню поваги до всіх Божих дітей. Члени Церкви виконують заповідь Спасителя — любити інших людей (див. Матвій 22:35–39). Вони прагнуть бути доброзичливими до всіх, відкидаючи будь-які види упередження. Серед таких: упередження на основі расової, етнічної приналежності, національності, племені, статі, віку, інвалідності, соціально-економічного статусу, релігійних переконань чи відсутності їх та сексуальної орієнтації.

38.6.15

Потяг до осіб тієї ж статі і гомосексуальна та лесбійська поведінка

Церква заохочує сімʼї та членів Церкви ставитися чуйно, шанобливо і з любовʼю до тих, хто має потяг до осіб тієї ж статі. Церква також загалом сприяє порозумінню у суспільстві, що відображає її вчення про доброту, толерантність, любов до інших і повагу до всіх людей. Церква не займає якоїсь позиції у питанні щодо причин потягу до осіб своєї статі.

Божими заповідями забороняється будь-яка нецнотлива поведінка — і гетеросексуальна, і одностатева. Церковні провідники дають поради членам Церкви, які порушили закон цнотливості. Провідники допомагають їм ясно зрозуміти, що таке віра в Ісуса Христа і Його Спокута, процес покаяння та якою є мета життя на землі. Поведінка, несумісна із законом цнотливості, може бути підставою для проведення ради щодо членства в Церкві (див. 38.6.5). Таку поведінку може бути прощено, якщо людина щиро кається.

Відчувати потяг до людей тієї ж статі не є гріхом. Члени Церкви, які мають ці почуття і не піддаються їм або не діють відповідно до них, живуть за планом, який дав Небесний Батько, і за доктриною Церкви. Провідники підтримують і надихають їх у їхньому намірі жити за заповідями Господа. Якщо такі члени Церкви є гідними, вони можуть отримувати церковні покликання, мати храмові рекомендації й отримати храмові обряди. Члени Церкви чоловічої статі можуть отримати і застосовувати священство.

Усі члени Церкви, які дотримуються своїх завітів, отримають всі обіцяні благословення у вічностях, незалежно від того, дозволяли чи ні їхні обставини отримати їм благословення вічного шлюбу та батьківства у цьому житті (див. Мосія 2:41).

Церква пропонує такі матеріали, щоб краще зрозуміти людей, на чиє життя вплинув потяг до осіб тієї ж статі, й надавати їм підтримку:

• “Same-Sex Attraction” (Потяг до осіб тієї ж статі), Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org

• “Same-Sex Attraction”, Life Help, ChurchofJesusChrist.org

Крім натхненної допомоги від церковних провідників, таким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Щоб отримати допомогу, провідники можуть звʼязатися зі Службою з питань сімʼї. Контактну інформацію див. у 31.3.6.

38.6.16

Одностатевий шлюб

Церква підтверджує, що у Творцевому плані шлюб між чоловіком і жінкою є дуже важливим для вічної долі Його дітей. Це — доктринальний принцип, що ґрунтується на Писаннях. Церква також підтверджує, що за Божим законом шлюб визначається як легальний і законний союз між чоловіком і жінкою.

Сексуальні стосунки повинні бути лише між чоловіком і жінкою, які є легально і законно одруженими як чоловік і дружина. Будь-які інші сексуальні стосунки, зокрема між особами однієї статі, є гріховними і підривають божественно створену інституцію сім’ї.

38.6.17

Статеве виховання

На батьків покладено основну відповідальність за статеве виховання своїх дітей. Батькам слід проводити зі своїми дітьми чесні, відверті й постійні розмови про здорову, праведну сексуальність. Ці розмови мають:

• Відповідати віку і зрілості дитини.

• Допомагати дітям підготуватися, щоб мати щастя у шлюбі та дотримуватися закону цнотливості (див. 2.1.2).

• Містити застереження, що порнографія є небезпечною, що необхідно уникати її, і навчати, як реагувати, коли вони стикаються з нею.

Більше інформації див. у статті “Sex Education and Behavior” [Статеве виховання і статева поведінка] (Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org).

Відповідальність батьків за виховання своїх дітей полягає ще і в тому, що вони повинні знати, яким є статеве виховання їхніх дітей у школі, і прагнути належним чином впливати на нього. Батьки навчають правильних принципів і підтримують шкільні настанови, які узгоджуються з євангелією.

38.6.18

Сексуальне насильство, зґвалтування та інші види нападів із сексуальною метою

Церква засуджує сексуальне насильство. Сексуальне насильство тут визначається як навʼязування іншій людині будь-яких дій сексуального характеру всупереч її бажанню. Дії сексуального характеру з людиною, яка не дає або не може дати на них юридично значущу згоду, вважаються сексуальним насильством. Сексуальне насильство також може виявлятися по відношенню до когось із подружжя або під час побачень. Інформацію про сексуальне насильство над дитиною або підлітком див. у 38.6.2.3.

Поняття “сексуальне насильство” охоплює широкий спектр дій, від домагання до зґвалтування та інших видів сексуальних нападів. Воно може відбуватися фізично, словесно та в інший спосіб. Настанови стосовно надання поради членам Церкви, які зазнали сексуального насильства, зґвалтування або інших видів сексуальних нападів, див. у 38.6.18.2.

Якщо провідники і члени Церкви підозрюють, що було скоєно сексуальне насильство, або їм стає відомо про нього, вони вдаються до дій, щоб якомога швидше захистити жертв та інших людей. Зокрема, слід повідомити в органи влади і попередити єпископа або президента колу. Якщо насильства зазнала дитина, члени Церкви повинні виконати інструкції, наведені у 38.6.2.

38.6.18.1

Лінія допомоги у випадках насильства

Якщо єпископ або президент колу дізнається про сексуальне насильство, зґвалтування або інші види сексуальних нападів, він телефонує на церковну лінію допомоги — у тих країнах, де вона є (див. контактну інформацію у 38.6.2.1). Відповідати на їхні запитання будуть професійні юристи і медики. Ці фахівці також дадуть поради, як:

• Допомогти жертвам і захистити їх від подальшого насильства.

• Допомогти захистити потенційних жертв.

• Виконати визначені законом вимоги щодо повідомлення про насильство.

У країнах, де такої лінії допомоги немає, єпископ, дізнавшись про насильство, повинен звʼязатися з президентом свого колу. Президент колу має звернутися за настановами до юрисконсульта території в офіс території. Його також заохочують порадитися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території.

38.6.18.2

Надання поради жертвам сексуального насильства, зґвалтування та інших видів сексуальних нападів

Жертви сексуального насильства, зґвалтування та інших видів сексуальних нападів часто страждають через важку травму. Якщо вони довіряються єпископу або президенту колу, той реагує на це зі щирим співчуттям та емпатією. Він надає духовну пораду й підтримку, щоб допомогти жертвам подолати нищівні наслідки насильства. Він також телефонує на церковну лінію допомоги у випадках насильства — у тих країнах, де вона є, щоб отримати скерування (див. 38.6.18.1).

Іноді жертви відчувають сором або провину. Жертви не є винними у гріху. Провідники не звинувачують жертву. Вони допомагають жертвам та їхнім сімʼям зрозуміти Божу любов і зцілення, що приходить через Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Алма 15:8; 3 Нефій 17:9).

Хоча члени Церкви можуть вирішити поділитися інформацією про насильство або напад, провідники не повинні надто зосереджуватися на деталях. Це може бути шкідливим для жертв.

Крім отримання натхненної допомоги від церковних провідників, таким членам Церкви може бути потрібна консультація фахівців. Інформацію див. у 31.3.6.

38.6.18.3

Ради щодо членства в Церкві

Проведення ради щодо членства може бути необхідним для людини, яка вчинила сексуальний напад на когось або насильство над кимось. Проведення ради щодо членства є обовʼязковим, якщо член Церкви вчинив зґвалтування або є засудженим за інший вид сексуального нападу (див. 32.6.1.1).

Рада також повинна проводитися у випадку дій сексуального характеру з дорослою безпорадною людиною. Під безпорадною людиною тут розуміється людина, яка через фізичні чи розумові обмеження або не може дати згоду на дії сексуального характеру, або не може зрозуміти їхню природу.

Щоб знати, як діяти у випадку інших форм сексуального насильства, провідники прагнуть скерування Духа, щоб визначити, що буде найбільш правильним варіантом дій: надання особистої поради чи проведення ради щодо членства (див. 32.6.2.2 і 32.8). У випадку скоєння тяжких гріхів раду слід проводити обовʼязково. Стосовно варіантів дій провідники можуть порадитися зі своїм безпосереднім провідником священства.

Якщо на раді щодо членства, яка проводиться для людини, що вчинила сексуальне насильство, буде прийнято рішення накласти обмеження щодо членства, у запис про членство цієї людини вноситься примітка.

Інформацію стосовно надання порад у випадках, коли вчинено насильство, див. у 38.6.2.2. Інформацію стосовно надання поради жертвам сексуальних нападів див. у 38.6.18.2.

38.6.19

Неодружені батьки, які чекають на народження дитини

Неодружених членів Церкви, які чекають на народження дитини, заохочують зустрітися з їхнім єпископом. У Сполучених Штатах і Канаді Служба з питань сімʼї надає:

• Консультації для церковних провідників.

• Поради неодруженим членам Церкви, які чекають на народження дитини, та їхнім рідним.

Для отримання цих послуг рекомендація від єпископа не потрібна. Вони надаються безкоштовно. Контактну інформацію Служби з питань сімʼї див. у 31.3.6.

В інших територіях провідники можуть звʼязатися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території, щоб отримати консультацію.

Настанови щодо надання порад неодруженим членам Церкви, які чекають на народження дитини, вміщено в статті “Unwed Pregnancy” (Позашлюбна вагітність) (Євангельські теми, topics.ChurchofJesusChrist.org).

38.6.20

Самогубство

Смертне життя — це дорогоцінний дар від Бога, дар, який необхідно цінувати й захищати. Церква активно підтримує зусилля, спрямовані на запобігання самогубству. Інформацію, як допомогти людині, яка думає про самогубство або на яку вплинуло чиєсь самогубство, див. на сайті suicide.ChurchofJesusChrist.org.

Більшість людей, у яких виникали думки про самогубство, хочуть знайти собі полегшення від фізичних, психічних, емоційних або духовних страждань. Таким людям потрібна любов, допомога і підтримка від сімʼї, церковних провідників та кваліфікованих фахівців.

Єпископ надає церковну підтримку, якщо член Церкви розмірковує над самогубством або намагався/намагалась його вчинити. Він також негайно допомагає цьому члену Церкви отримати допомогу фахівця. Якщо потрібно, він заохочує близьких цієї людини звернутися по допомогу до фахівця.

Незважаючи на всі зусилля близьких людей, провідників та фахівців, самогубству не завжди можна запобігти. У членів сім’ї та інших людей залишаються глибокий сум, емоційні потрясіння та запитання без відповідей. Провідники повинні дати сімʼї пораду і втішення. Вони виявляють турботу і надають підтримку. Сім’я також може потребувати підтримки та консультацій, що надаються фахівцями.

Це неправильно, щоб людина позбавляла себе життя. Однак тільки Бог здатен судити про думки та дії людини та визначати рівень її підзвітності (див. 1 Самуїлова 16:7; Учення і Завіти 137:9).

Сім’я, порадившись з єпископом, визначає місце і характер поховальної служби для цієї людини. Сімʼя може вирішити скористатися для цього церковним приміщенням. Якщо ця людина за життя отримала ендаумент, її можна поховати або піддати кремації у храмовому вбранні.

Ті, хто втратив близьку людину внаслідок її самогубства, можуть знайти надію і зцілення в Ісусі Христі та Його Спокуті.

Інформацію стосовно попередження самогубства і служіння підопічним див. на сайті suicide.ChurchofJesusChrist.org.

38.6.21

Хірургічна стерилізація (зокрема вазектомія)

Див. 38.6.4.

38.6.22

Сурогатне материнство

Божественно визначеним є те, що тіла духовним дітям Бога мають надавати чоловік і дружина (див. 2.1.3). З цієї причини Церква не схвалює сурогатне материнство. Однак це є особистою справою, яка остаточно лишається на розсуд та розгляд з молитвою чоловікові і дружині.

Діти, які народжені від сурогатної матері, не є народженими в завіті. Після народження вони можуть бути запечатані до батьків тільки з дозволу Першого Президентства (див. 38.4.2.7). Батьки пишуть лист до Першого Президентства і віддають його президенту колу. Якщо той підтримує прохання, то відправляє лист разом зі своїм листом.

38.6.23

Трансгендерні особи

Трансгендерні особи стикаються зі складними проблемами. До членів і нечленів Церкви, які ідентифікують себе самі — а також їхня сімʼя і друзі — як трансгендерів, слід ставитися з чуйністю, добротою, співчуттям і великою любовʼю, подібною до Христової. Усіх їх запрошують відвідувати причасні збори, інші недільні збори Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів та неформальні заходи, які проводяться нею (див. 38.1.1).

Стать є невід’ємною властивістю у плані щастя Небесного Батька. Під статтю у Проголошенні про сімʼю мається на увазі біологічна стать при народженні. Деякі люди відчувають невідповідність між своєю біологічною статтю і своєю гендерною ідентичністю. Тому вони можуть ідентифікувати себе як трансгендерів. Церква не займає певної позиції стосовно причин, чому деякі люди ідентифікують себе як трансгендерів.

Більшість заходів, у яких люди беруть участь в Церкві, та деякі обряди священства є гендерно нейтральними. Як зазначено у 38.2.8.9, трансгендерні особи можуть бути охрищені і конфірмовані. Вони також можуть приймати причастя й отримувати благословення священства. Однак висвячення у священство й отримання храмових обрядів відбувається відповідно до біологічної статі, яка була у людини при народженні.

Церковні провідники застерігають проти того, щоб особа за власним бажанням за допомогою медичного або хірургічного втручання намагалася змінити свою стать на протилежну тій біологічній статі, яка була у неї при народженні (“зміна статі”). Провідники повідомляють, що ці дії призведуть до накладення обмежень щодо членства в Церкві.

Провідники також застерігають від зміни гендерної ролі. Зміна гендерної ролі виявляється у зміні того, який одяг носить людина або який має зовнішній вигляд, у зміні ПІБ або у вживанні відповідних займенників, щоб показати цим, що вона має іншу стать, ніж та біологічна стать, яку мала при народженні. Провідники повідомляють, що на тих, хто змінює свою гендерну роль, буде накладено певні обмеження щодо членства в Церкві на весь час такої зміни.

Такими обмеженнями, зокрема, є обмеження щодо отримання або застосування священства, отримання храмової рекомендації або користування нею, а також отримання деяких церковних покликань. Хоч деякі привілеї членства в Церкві для них обмежено, інша їхня участь в діяльності Церкви вітається.

Трансгендерні особи, які не намагаються за допомогою медичного, хірургічного втручання або зміни гендерної ролі змінити свою стать на протилежну і є гідними, можуть отримувати церковні покликання, храмові рекомендації і храмові обряди.

Декому з дітей, молоді та дорослих лікарі, які мають ліцензію, призначають гормональну терапію, щоб зменшити емоційне пригнічення при розладі гендерної ідентичності або послабити суїцидальні думки. Перш ніж людина почне проходити таке лікування, важливо, щоб їй (і батькам неповнолітньої людини) було зрозуміло, якими є його потенційні ризики і переваги. Якщо ці члени Церкви не намагаються змінити свою стать на протилежну і є гідними, вони можуть отримувати церковні покликання, храмові рекомендації і храмові обряди.

Якщо член Церкви вирішує змінити своє імʼя, якому надає перевагу, або відповідні займенники для звертання до нього чи неї, це імʼя, якому надано перевагу, може бути вказано у графі “Імʼя, якому надається перевага” в записі про членство. У приході до цієї людини можуть звертатися за іменем, якому вона надає перевагу.

Обставини в різних підрозділах та в різних людей можуть бути дуже різними. Члени і провідники Церкви радяться разом і з Господом. Президентства територій будуть допомагати місцевим провідникам з чуйністю знаходити вихід в конкретних ситуаціях. Єпископи радяться з президентом колу. Президенти колів і президенти місій повинні звертатися за порадою до президентства території (див. 32.6.3 і 32.6.3.1).

Більше інформації про те, як з розумінням ставитися до трансгендерних осіб і надавати їм підтримку, див. у розділі “Трансгендер” на сайті ChurchofJesusChrist.org.

38.7

Політика щодо медицини і здоров’я

38.7.1

Розтин трупа

Розтин трупа можна робити, якщо сім’я померлого дає на це згоду та якщо це узгоджується із законом. У деяких випадках розтин трупа вимагається законом.

38.7.2

Захоронення або кремація

Сімʼя померлої людини вирішує поховати її тіло чи піддати кремації. Сімʼя шанобливо ставиться до побажання цієї людини.

У деяких країнах робити кремацію вимагає закон. В інших випадках поховання не є практично здійсненним чи доступним для сімʼї. В усіх випадках до тіла слід поставитися з повагою й благоговінням. Членів Церкви слід запевнити в повсякчасній дієвості сили Воскресіння (див. Алма 11:42–45).

Де це можливо, під час поховання чи кремації тіло померлого члена Церкви, який отримав ендаумент, повинно бути вдягнене у храмове церемоніальне вбрання (див. 38.5.8).

Проведення поховальної або поминальної служби дає можливість сімʼям зібратися разом та підтримувати сімейні стосунки і зберігати вірність сімейним цінностям (див. 29.5.4).

38.7.3

Діти, які помирають до народження (мертвонароджені та викидні)

Батьки, у яких померла ще ненароджена дитина, відчувають горе і втрату. Провідники, члени сімʼї і брати-служителі та сестри-служительки надають емоційну і духовну підтримку.

Батьки можуть вирішити, проводити чи ні поминальну службу або службу біля могили.

Батьки можуть внести інформацію про цю дитину на сайті FamilySearch.org. Інструкції наведено на цьому сайті.

Дітям, які померли до народження, храмові обряди не потрібні або за них не виконуються. Однак це не заперечує можливості того, що ці діти можуть бути частиною сім’ї у вічностях. Батьків заохочують довіряти Господу і прагнути втішення від Нього.

38.7.4

Евтаназія

Земне життя є безцінним даром від Бога. Евтаназія — це навмисне позбавлення життя людини, яка страждає від невиліковної хвороби чи якогось іншого стану. Людина, яка бере участь в евтаназії, зокрема допомагаючи іншій людині скоїти самогубство, порушує заповіді Бога і може порушити місцеві закони.

Припинення надзвичайних заходів зі штучної підтримки життєзабезпечення людини в кінці її життя або відмова від них не вважається евтаназією (див. 38.7.11).

38.7.5

Інфекція, спричинена ВІЛ і СНІД

На церковних зборах і заходах до членів Церкви, яких було інфіковано ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини) або які мають СНІД (синдром набутого імунодефіциту), слід ставитися привітно. Їхня присутність не є загрозою для здоровʼя інших людей.

38.7.6

Гіпноз

Для деяких людей знаходження під гіпнозом може загрожувати їхній свободі вибору. Члени Церкви не повинні брати участі в сеансах гіпнозу для демонстраційних цілей або розваг.

Застосування гіпнозу для лікування захворювань або психічних розладів має визначатися під час консультації з компетентними медичними фахівцями.

38.7.7

Люди, чия стать при народженні не є зрозумілою

У вкрай рідкісних випадках дитина народжується із зовнішніми статевими органами, які не є явно чоловічими або жіночими (зовнішні статеві органи проміжного типу, статева невизначеність або інтерсекс). Батькам або іншим людям, можливо, доведеться прийняти рішення стосовно визначення статі їхньої дитини під керівництвом компетентних медичних фахівців. У цьому випадку рішення про медичне або хірургічне втручання часто приймаються у післяпологовому періоді. Однак прийняття їх може бути відкладено, за винятком ситуацій, коли вони є необхідними з медичної точки зору.

Необхідно виявляти особливі співчуття й мудрість, якщо хтось із молоді чи дорослих, які були народжені зі статевою невизначеністю, відчувають емоційний конфлікт, викликаний протиріччям між тим, яку стать визначили для них в їхньому ранньому віці чи дитинстві, і тим, з якою статтю вони себе ідентифікують.

Запитання щодо записів про членство, висвячення у священство та храмові обряди для молоді чи дорослих, які були народжені зі статевою невизначеністю, необхідно направляти в Офіс Першого Президентства.

38.7.8

Медична допомога і охорона здоров’я

Пошук кваліфікованої медичної допомоги, виявлення віри й отримання благословень священства — усе це разом сприяє зціленню, відповідно до волі Господа.

Члени Церкви не повинні користуватися лікувальними або оздоровчими методами, які з точки зору етики, духовності чи закону є сумнівними, або пропагувати їх. Члени Церкви, які мають проблеми зі здоров’ям, повинні консультуватися з компетентними фахівцями в галузі медицини, які мають ліцензію в країнах, де практикують.

Членів Церкви заохочують не лише звертатися по кваліфіковану медичну допомогу, а й дотримуватися настанови з Писань, наведеної в Яків 5:14, — “покли[кати] пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я”. Благословення священства для зцілення даються тими, хто має необхідний чин священства. Вони даються на прохання і безкоштовно (див. 18.13).

Членам Церкви не рекомендується шукати чудодійного або надприродного зцілення від людини або групи, яка стверджує, що має особливі методи доступу до зцілюючої сили, які не повʼязані з молитвою й належним чином даними благословеннями священства. Ці методи часто називають “енергетичним зціленням”. Використовуються й інші назви. Такі обіцяння зцілити часто даються в обмін на гроші.

38.7.9

Медична марихуана

Церква виступає проти застосування марихуани для немедичних цілей. Див. 38.7.14.

Однак марихуану можна використовувати для медичних цілей, якщо виконуються всі вказані далі умови:

• Її використання визначено як необхідне з медичної точки зору ліцензованим лікарем або іншим офіційно схваленим надавачем медичних послуг.

• Людина дотримується дозування та способу прийому, визначеного лікарем або іншим уповноваженим надавачем медичних послуг. Церква не схвалює використання електронних сигарет з марихуаною, якщо тільки надавач медичних послуг не приписав це, виходячи з медичної необхідності.

Церква не схвалює куріння марихуани, зокрема й з медичними цілями.

38.7.10

Пожертвування органів і тканин та трансплантація

Жертвування органів і тканин — це вияв самовідданості, який часто приносить велику користь хворим.

Рішення живої людини пожертвувати орган іншій людині або отримати пожертвуваний орган повинно прийматися після консультації з компетентним фахівцем в галузі медицини та розмірковувань з молитвою.

Рішення про дозвіл на трансплантацію органів чи тканин померлої людини приймається самою людиною або її сім’єю.

38.7.11

Подовження життя (зокрема, підтримка життя)

Коли вражає тяжка хвороба, члени Церкви мають виявляти віру в Господа і шукати компетентної медичної допомоги. Але коли смерть стає невідворотною, її слід розглядати як благословення та важливу частину вічного існування (див. 2 Нефій 9:6; Алма 42:8).

Члени Церкви не мають відчувати, що вони зобов’язані подовжувати земне життя надзвичайними засобами. Ці рішення найкраще прийняти самій людині, якщо це можливо, або членам її сім’ї. Їм слід шукати поради компетентного фахівця в галузі медицини та божественного керівництва через молитву.

Провідники надають підтримку тим, хто приймає рішення стосовно того, слід чи ні припиняти штучну підтримку подовження життя члена своєї сім’ї.

38.7.12

Групи самоусвідомлення

Багато приватних груп і комерційних організацій мають програми, які, за їхнім твердженням, спрямовані на збільшення самоусвідомлення, самоповаги і духовності або зміцнення сімейних стосунків. Ці групи схильні обіцяти швидке вирішення проблем, для розв’язання яких звичайно потрібні тривалий час, молитви й особисті зусилля. Хоч учасники можуть відчувати тимчасове полегшення чи радість, старі проблеми часто повертаються, що веде до глибшого розчарування й відчаю.

Деякі з цих груп заявляють або натякають, що Церква або конкретні генеральні авторитети схвалили їхню діяльність. Однак ці заяви не відповідають дійсності.

Членів Церкви застерігають, що деякі з цих груп відстоюють концепції і використовують методи, які можуть бути небезпечними. Крім того, багато таких груп встановлюють непомірно високу плату і заохочують до довгострокових зобов’язань. Деякі з груп так змішують мирські концепції з євангельськими принципами, що це може підірвати духовність і віру.

Церковні провідники не повинні сплачувати за участь у таких групах, сприяти їм або схвалювати їх чи їхню діяльність. Для таких заходів не можна використовувати церковні приміщення.

Члени Церкви, які мають соціальні чи емоційні проблеми, можуть порадитися з провідниками, щоб отримати настанови для визначення джерел допомоги, які б відповідали євангельським принципам. Більше інформації див. у 22.3.4.

38.7.13

Щеплення

Щеплення, які проводяться компетентними медичними фахівцями, захищають здоровʼя і зберігають життя. Членів Церкви заохочують захищати себе, своїх дітей та свої громади за допомогою щеплень.

Зрештою, на людях лежить відповідальність самим приймати рішення щодо щеплень. Якщо члени Церкви відчувають занепокоєння з приводу щеплень, вони мають порадитися з компетентними медичними фахівцями, а також прагнути проводу Святого Духа.

Майбутні місіонери, яким не було зроблено щеплення, вірогідніше за все отримуватимуть призначення служити лише в їхніх рідних країнах.

38.7.14

Слово мудрості та здоровий спосіб життя

Слово мудрості — це заповідь Бога. Він дав його через одкровення, щоб воно приносило фізичну і духовну користь Його дітям. Пророки пояснили, що вчення в Учення і Завіти 89 стосуються утримання від тютюну, міцних напоїв (алкоголю) та гарячих напоїв (чаю і кави).

Пророки також навчали членів Церкви уникати речовин, які є шкідливими, забороненими або викликають залежність чи негативно впливають на здатність приймати розсудливі рішення.

Існують й інші шкідливі речовини та практики, які конкретно не названі у Слові мудрості або провідниками Церкви. Членам Церкви слід бути мудрими і розмірковувати з молитвою, приймаючи рішення з приводу зміцнення свого фізичного, духовного та емоційного здоровʼя.

Апостол Павло сказав: “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!” (1 Коринтянам 6:19–20).

Господь обіцяє духовні та матеріальні благословення тим, хто дотримується Слова мудрості й настанов живих пророків (див. Учення і Завіти 89:18–21).

38.8

Адміністративна політика

38.8.1

Усиновлення та виховання

Усиновлення дітей та опікунство над ними може стати благословенням і для дітей, і для сімей. Люблячі, вічні сім’ї можуть бути створені через усиновлення. Незалежно від того, приходять діти в сімʼю через усиновлення чи народження, вони є однаково безцінним благословенням.

Члени Церкви, які прагнуть усиновити дітей чи бути опікунами, повинні точно дотримуватися всіх відповідних законів країн та органів влади.

Церква не надає допомогу у всиновленнях. Однак у Сполучених Штатах і Канаді провідники можуть направляти членів Церкви до офісу Служби з питань сімʼї для консультації. Контактну інформацію див. у 31.3.6.

Інформацію про неодружених батьків, які чекають на народження дитини, див. у 38.6.19.

Додаткову інформацію див. в “Adoption” [Всиновлення], (Gospel Topics, topics.ChurchofJesusChrist.org).

38.8.2

Зловживання довірою

Зловживання довірою стається тоді, коли якась людина використовує довіру чи конфіденційність іншої людини, щоб обдурити її. Це може статися, коли обоє цих людей належать до однієї групи, наприклад, до Церкви. Це також може статися, якщо відбувається зловживання дружбою чи довірою, зокрема у служінні в церковних покликаннях чи у сімейних стосунках. Зловживання довірою зазвичай має на меті отримання фінансової вигоди.

Членам Церкви слід бути чесними у своїх відносинах та діяти порядно. Зловживання довірою — це ганебна зрада довіри й порушення конфіденційності. Винних в ньому може бути притягнено до кримінальної відповідальності. На членів Церкви, які дозволили собі зловживати довірою, може бути накладено обмеження щодо членства або їх може бути позбавлено членства в Церкві. Настанови стосовно проведення рад щодо членства з приводу шахрайських дій див. у 32.6.1.3 і 32.6.2.3.

Члени Церкви не можуть стверджувати або натякати на те, що їхня бізнесова діяльність спонсорується, схвалюється Церквою чи її провідниками або ведеться від їхнього імені.

38.8.3

Аудіовізуальні матеріали

Аудіовізуальні матеріали можуть допомогти запросити Дух і покращити навчання євангелії на церковних уроках та зборах. Прикладом таких матеріалів є відео, ілюстрації та музичні записи. Використання цих матеріалів ніколи не повинно ставати відволікаючим фактором чи привертати до себе всю увагу на уроці чи зборах.

Члени Церкви не повинні використовувати аудіовізуальні матеріали на причасних зборах або на загальній сесії конференції колу. Однак на цих зборах може бути використаний музичний запис, якщо потрібний акомпанемент при виконанні гімнів.

Використовуючи аудіовізуальні матеріали, члени Церкви мають дотримуватися всіх законів про авторське право (див. 38.8.11). Вони мають використовувати тільки ті матеріали, які узгоджуються з євангелією і допомагають запрошувати Дух.

38.8.4

Автографи і фотографії генеральних авторитетів, генеральних чинів і територіальних сімдесятників

Членам Церкви не слід прагнути отримати автографи генеральних авторитетів, генеральних чинів або територіальних сімдесятників. Також члени Церкви не мають просити цих провідників поставити підпис на їхніх примірниках Писань, збірниках гімнів чи їхніх програмках. Це принижує священні покликання провідників і дух зборів. Це також може заважати їм вітати інших членів Церкви.

Члени Церкви не повинні фотографувати генеральних авторитетів, генеральних чинів або територіальних сімдесятників у каплицях.

38.8.5

Бізнесова діяльність

Церковні доми зборів та інша її власність, церковні збори і уроки, а також церковні вебсайти і канали спілкування в соціальних мережах не можна використовувати для рекламування якоїсь бізнесової структури чи організації, яка не належить Церкві.

Ніяким бізнесовим структурам чи організаціям, які не належать Церкві, не можна передавати списки церковних груп або іншу інформацію про членів Церкви. До такої бізнесової діяльності належить (але цим не обмежується) реклама побачень, можливостей отримати освіту та можливостей працевлаштуватися. Див. 38.8.31.

38.8.6

Штатні співробітники Церкви

Штатні співробітники Церкви повинні завжди жити за церковними нормами і відстоювати їх. Вони також повинні дотримуватися місцевого законодавства про зайнятість.

Щоб почати чи продовжувати працювати штатними співробітниками Церкви, вони повинні бути гідними мати храмову рекомендацію. Періодично представники церковного відділу кадрів звертатимуться до президентів колів або єпископів, щоб перевірити храмове достоїнство тих, хто працює або збирається працювати штатним співробітником Церкви. Провідники мають відгукнутися на їхнє звернення невідкладно.

38.8.7

Церковні журнали

Церковними журналами є:

• Друг — для дітей.

• Заради зміцнення молоді — для молоді.

• Ліягона — для дорослих.

Перше Президентство закликає всіх членів Церкви читати церковні журнали. Ці журнали можуть допомогти членам Церкви вивчати євангелію Ісуса Христа, вчення живих пророків, відчувати свою приналежність до всесвітньої церковної сімʼї, зустрічати випробування з вірою і більше наближатися до Бога.

Провідники допомагають членам Церкви мати доступ до цих журналів таким чином:

• Допомагають членам Церкви підписатися на друковані журнали та поновити їхню підписку.

• Показують членам Церкви, як знайти вміст журналів на сайті ChurchofJesusChrist.org, у додатку “Євангельська бібліотека” та в додатку “Жити за євангелією”. Зміст цих журналів у цифровому форматі є безкоштовним.

• Невдовзі після хрищення нових членів Церкви показують їм, як мати доступ до цих журналів у цифровому форматі. Якщо вони надають перевагу друкованому журналу, оформлюють їм річну підписку з бюджетних коштів підрозділу.

• Оформлюють постійну підписку для всіх дітей та молоді, які відвідують церкву без когось із батьків чи опікунів. Для цього використовують бюджетні кошти підрозділу.

Єпископи можуть покликати представника журналів, щоб допомогти членам Церкви мати доступ до журналів. Або вони можуть призначити виконавчого секретаря приходу допомагати в цьому (див. 7.3).

Представник журналів або виконавчий секретар також може допомагати збирати у місцевих членів Церкви зміцнюючі віру історії та свідчення, щоб надіслати їх в журнали.

Підписку на друковані журнали можна зробити на сайті store.ChurchofJesusChrist.org, у Глобальному відділі обслуговування та в роздрібних магазинах Розподільчого центру. У деяких територіях підрозділи здійснюють підписку для членів цих підрозділів і розподіляють журнали в їхніх домах зборів. Щоб отримати більше інформації, звʼяжіться з Глобальним відділом обслуговування або магазином Розподільчого центру.

38.8.8

Назва, логотип та емблема Церкви

Логотип та емблема Церкви

Назва, логотип та емблема Церкви є ключовими офіційними символами Церкви. Вони зареєстровані як розпізнавальні знаки і є законно захищеними в інші способи у всьому світі. Вони використовуються як візуальний ідентифікатор для офіційної літератури, новин і подій Церкви.

Ці ключові ідентифікатори Церкви слід використовувати лише відповідно до наведених далі настанов.

Письмова назва Церкви. Місцеві підрозділи можуть використовувати письмову назву Церкви (не логотип чи емблему), якщо задовольняються всі з вказаних далі умов:

• Захід або діяльність, з якими ця назва пов’язана, офіційно проводиться цим підрозділом (наприклад, назва Церкви використовується у програмі причасних зборів).

• Назва місцевого підрозділу вказується перед назвою Церкви (наприклад, приход Каньйон-В’ю Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів).

• Гарнітура шрифту не імітує шрифт офіційного логотипу або несхожа на нього.

Логотип та емблема. Логотип та емблема Церкви (див. ілюстрацію вище) мають використовуватися тільки з дозволу Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Їх не можна використовувати як декоративні елементи. Вони не можуть використовуватися для будь-яких особистих, комерційних чи рекламних цілей.

Із запитаннями можна звертатися до:

Intellectual Property Office

50 East North Temple Street

Salt Lake City, UT 84150-0005

Номер телефону: 1-801-240-3959 або 1-800-453-3860, внутрішній 2-3959

Факс: [phone]

Електронна адреса: [e-mail]

38.8.9

Комунікація штатних працівників Церкви та волонтерів з президентами колів і єпископами

Якщо штатним працівникам Церкви та волонтерам потрібно зв’язатися з президентом колу чи єпископом, вони звертаються до виконавчого секретаря цього провідника, якщо справа не є дуже терміновою чи конфіденційною. Це дає можливість президентам колів і єпископам зосереджуватися на виконанні багатьох обов’язків, які виконувати можуть лише вони.

У число церковних штатних працівників та волонтерів входять представники всіх церковних відділів, освітніх програм і навчальних закладів, служб програми благополуччя і самозабезпечення, а також афілійованих з Церквою підприємств.

Якщо виконавчого секретаря не покликано або він виконує свої обов’язки не повною мірою, тоді можна зв’язатися безпосередньо з провідником.

38.8.10

Комп’ютери

Комп’ютери і програмне забезпечення, які використовуються у церковних домах зборів, надаються Головним управлінням Церкви або офісом території і знаходяться в їхньому розпорядженні. Провідники і члени Церкви користуються цими ресурсами, щоб сприяти досягненню цілей Церкви, зокрема проведенню сімейно-історичної роботи.

Усе програмне забезпечення на цих комʼютерах має бути належним чином ліцензоване для Церкви.

Президент колу здійснює нагляд за розміщенням та використанням комп’ютерів у колі, зокрема й тих, що знаходяться в центрах FamilySearch. Фахівець колу з технічних питань забезпечує їхнє належне оновлення й обслуговування, як вказано в 33.10.

38.8.11

Матеріали, що захищені авторським правом

Авторське право — це захист авторства, що дається законом авторам оригінальних робіт, які існують у матеріальній формі (включно з тими, що існують у цифровому форматі). До них належать:

• Літературні, музичні, акторські та хореографічні твори.

• Мистецькі твори, фотографії та скульптури.

• Аудіо та аудіовізуальні роботи (наприклад, кінофільми та відеозаписи, CD і DVD).

• Комп’ютерні програми або ігри.

• Інтернетні та інші бази даних.

Закони, що поширюються на творчу продукцію та дозвіл на її використання, в різних країнах різні. Церковна політика, викладена в цьому розділі, узгоджується з міжнародними угодами, які діють у більшості країн. Для простоти, в цьому розділі права митців називаються “авторським правом”. Однак у деяких країнах деякі з цих прав можуть називатися інакше.

Члени Церкви мають суворо дотримуватися всіх законів, що стосуються авторських прав. Звичайно тільки власники авторського права можуть дозволити вказане далі використання їхньої роботи:

• Дублювання (копіювання)

• Розповсюдження

• Публічне виконання

• Публічний показ

• Використання для створення іншої роботи

Використання творчої роботи у будь-який з цих способів без дозволу на це власника авторських прав суперечить політиці Церкви. Таке використання може стати причиною притягнення Церкви чи користувача до юридичної відповідальності.

Користувач роботи має припускати, що вона захищена авторським правом. Опубліковані роботи звичайно мають позначку про авторське право, наприклад: “© 1959 року належить Ганні Петренко”. (Для звукозаписів використовують символ ℗). Однак для правового захисту необов’язково має стояти знак охорони авторського права. Так само той факт, що публікація не друкується або розміщується в Інтернеті, не означає, що вона не захищена авторським правом. Цей факт також не виправдовує дублювання, розповсюдження, виконання, показ або використання роботи для створення іншої роботи без дозволу.

Церковний офіс з інтелектуальної власності (IPO) допомагає у розгляді запитів щодо використання церковних матеріалів чи програм, захищених авторським правом, зокрема матеріалів, авторське право на які належить Intellectual Reserve, Inc. (IRI). IRI — це окрема некомерційна корпорація, яка володіє інтелектуальною власністю, що використовується Церквою. Для отримання інформації про використання матеріалів, які належать Церкві, див. “Terms of Use” [Умови користування] на сайті ChurchofJesusChrist.org.

Наведені нижче запитання та відповіді на них можуть допомогти членам Церкви зрозуміти закони стосовно авторського права і дотримуватися їх при використанні в Церкві та вдома матеріалів, захищених авторським правом. Якщо у членів Церкви виникають запитання, на які немає відповідей у цих настановах, вони можуть звертатися до IPO:

Intellectual Property Office

50 East North Temple Street

Salt Lake City, UT 84150-0005

Номер телефону: 1-801-240-3959 або 1-800-453-3860, внутрішній 2-3959

Факс: [phone]

Електронна адреса: [e-mail]

Чи можна мені копіювати друковані церковні матеріали? Якщо не зазначено інше, церковні матеріали можна копіювати для некомерційного використання в церкві, вдома та в сім’ї. В умовах використання, які є на церковному вебсайті чи додатку, вказано, як можуть бути використані матеріали на цих вебсайтах і додатках. Використовувати церковні матеріали для комерційних цілей не дозволяється без окремого письмового дозволу від IPO.

Чи можна мені копіювати музичні твори? Музичні твори захищаються спеціальними законами про авторське право. Особа може копіювати музичні твори з вказаних далі матеріалів для некомерційного використання в церкві, вдома і в сім’ї, за винятком, коли на гімні чи пісні вказано про заборону на копіювання.

• Гімни

• Збірник дитячих пісень

• церковні журнали

Копіювання надрукованих музичних творів чи музичних записів без дозволу на це власника авторських прав суперечить політиці Церкви.

Чи можна мені копіювати матеріали, які не є власністю Церкви? Як правило, ні. Закони про авторське право регулюють використання матеріалів, що є у приватній власності. Звичайно є обмеження, де визначено умови, яких необхідно дотримуватися, перш ніж копіювати матеріали, що не є власністю Церкви. Ці обмеження, як правило, вказуються на початку видання. Члени Церкви повинні суворо дотримуватися всіх законів про авторське право.

Чи можу я показувати комерційну аудіовізуальну продукцію на церковних заходах? Як правило, ні. Члени Церкви не повинні нехтувати застереженнями і обмеженнями, що вказані на комерційній аудіовізуальній продукції. Це стосується кінофільмів, інших відео та музичних творів. Використання комерційної аудіовізуальної продукції на церковних заходах, як правило, вимагає дозволу на це власників авторських прав.

Чи можна мені завантажувати або копіювати комп’ютерне програмне забезпечення та інші програми для церковного використання? Як правило, ні. Комп’ютерні програми та інше програмне забезпечення не може копіюватися або завантажуватися, якщо не були належним чином придбані всі ліцензії.

Які потрібні дозволи, щоб виконувати або відтворювати музичні твори і театральні постановки? Твори і постановки, власником яких є Церква або IRI, можуть бути виконані або відтворені в церковній обстановці без дозволу на те від Головного управління Церкви. Якщо твори і постановки, захищені авторським правом, не є власністю Церкви, члени Церкви повинні отримати від власника авторського права дозвіл на повне або часткове виконання або відтворення їх в церковній обстановці. Звичайно власник авторського права вимагає платні або авторського гонорару, навіть якщо виконання або відтворення відбувається безкоштовно. Усе, що виконується або відтворюється, повинно бути схваленим місцевими провідниками священства.

38.8.12

Навчальні матеріали

Церква надає матеріали, щоб допомагати своїм членам вивчати євангелію Ісуса Христа і жити за нею. До цих матеріалів належать Писання, послання з генеральних конференцій, журнали, посібники, книги та інші матеріали. Провідники заохочують членів Церкви використовувати Писання та інші матеріали, щоб сприяти вивченню євангелії вдома.

Вивчення і навчання євангелії має зосереджуватися на Спасителі та Його доктрині. Щоб підтримувати це зосередження на церковних уроках, провідники переконуються, що вчителі користуються схваленими матеріалами. Інформацію про схвалені матеріали див. в Інструкціях щодо навчального плану.

38.8.13

Довідники

Членам Церкви і провідникам рекомендується користуватися інформаційними довідниками, наданими Церквою. Ці інформаційні довідники доступні в розділі Ward Directory and Map (Інформаційний довідник приходу та карта) на сайті ChurchofJesusChrist.org і в додатку “Засоби членів Церкви”. Вони містять основну контактну інформацію для членів Церкви. Провідники колів і приходів можуть переглядати додаткову інформацію, корисну для служіння в їхніх покликаннях. Провідники також можуть переглядати цю інформацію в “Матеріалах для провідників та діловодів”.

Члени Церкви можуть обмежити видимість своєї цифрової контактної інформації. Вони роблять це, вибираючи рівні конфіденційності у профілі своєї сімʼї.

Провідники колів і приходів мають з повагою ставитися до налаштування конфіденційності, яке вибирають члени Церкви. Ці провідники також забезпечують, щоб ця інформація використовувалася лише для схвалених Церквою цілей.

Друковані інформаційні довідники колів та приходів, як правило, не потрібні. Якщо провідники вирішують, що друковані інформаційні довідники є справді необхідними, їх можна створити тільки з використанням Ward Directory and Map на сайті ChurchofJesusChrist.org. У цих інформаційних довідниках не вказуються стать, вік чи день народження членів Церкви.

Список членів Церкви не слід друкувати для не церковного використання.

38.8.14

Одяг і зовнішність

Чоловіки і жінки створені за образом Божим (див. Буття 1:26–27; Авраам 4:27). Смертні тіла є священним даром.

Членів Церкви заохочують виявляти повагу до тіла рішеннями щодо належного одягу та зовнішнього вигляду. Те, що вважається належним, є різним в різних культурах та для різних ситуацій. Наприклад, для причасних зборів люди вдягають свій найкращий недільний одяг, щоб виявити шанобливе ставлення до обряду причастя (див. 18.9.3). Цього самого принципу слід дотримуватися і при відвідуванні храму (див. 27.1.5). Учні Ісуса Христа будуть знати, як їм найкраще вдягнутися і який мати зовнішній вигляд.

Члени Церкви і церковні провідники не повинні судити про інших людей з огляду на їхній одяг чи зовнішній вигляд. Вони мають любити всіх людей, як це заповів Спаситель (див. Матвій 22:39; Іван 13:34–35). Усіх слід радо приймати на церковних зборах та заходах (див. 38.1.1).

Видаючи храмові рекомендації і даючи покликання у приходах і колах, провідники беруть до уваги гідність людини і керуються Духом (див. 26.3, 30.1.1 і 31.1.1).

38.8.15

Екстремальна підготовка або виживання

Церква заохочує до самозабезпечення. Членів Церкви заохочують бути духовно й фізично підготовленими до життєвих труднощів. Див. 22.1.

Однак провідники Церкви застерегли проти екстремальної чи надмірної підготовки до можливих катастрофічних подій. Така підготовка іноді називається виживанням. Зусилля, направлені на підготовку, мають бути мотивовані вірою, а не страхом.

Церковні провідники порадили членам Церкви не влазити у борги, щоб зробити запас продуктів. Натомість члени Церкви мають поступово створювати собі домашній запас і робити грошові заощадження. Див. 22.1.4 і “Food Storage” [Запас продуктів] (Gospel Topics, topics.ChurchofJesusChrist.org).

38.8.16

День посту

Члени Церкви можуть поститися у будь-який час. Однак зазвичай вони постяться у перший Суботній день місяця, який є днем посту.

Зазвичай у день посту моляться, обходяться без їжі і питва упродовж 24-х годин (якщо дозволяє фізичний стан) і дають щедрі пожертвування від посту. Пожертвування від посту призначаються для допомоги нужденним (див. 22.2.2).

Час від часу у перший Суботній день місяця проводяться всесвітні або місцеві церковні збори. У цьому випадку президентство колу визначає інший Суботній день як день посту.

38.8.17

Азартні ігри та лотереї

Церква виступає проти азартних ігор у будь-якій їхній формі. Це, зокрема, стосується ставок на результат спортивних ігор, а також лотерей, що організовуються державою.

38.8.18

Запрошені промовці або вчителі

На більшості церковних зборів та заходів промовці та інструктори мають належати до місцевого приходу або колу.

Запрошений промовець або вчитель — це людина, яка не належить до цього приходу або колу. Перш ніж запросити такого промовця на збори чи захід приходу, необхідно отримати схвалення від єпископа. Схвалення від президента колу вимагається для запрошення такого промовця на збори чи заходи колу.

Єпископ або президент колу ретельно розглядає кандидатури запрошених промовців або вчителів. Для цього він може звернутися до єпископа цієї особи.

Єпископ чи президент колу переконується, що:

• Презентація відповідає доктрині Церкви.

• Презентація не основується на умоглядних темах (теми мають узгоджуватися з тими, які розглядалися на генеральній конференції).

• Запрошеним промовцям або вчителям не платять за їхню участь, вони не набирають учасників для своїх починань і не намагаються знайти споживачів або клієнтів.

• За проїзд цієї людини не потрібно платити ні з бюджетних коштів місцевого підрозділу, ні з приватних внесків.

• Презентації проводяться з дотриманням настанов щодо користування церковними приміщеннями (див. 35.5).

38.8.19

Імміграція

Члени Церкви, які залишаються у своїх рідних країнах, часто мають можливості розбудовувати і зміцнювати Церкву там. Але іммігрувати в іншу країну є особистим вибором людини.

Члени Церкви, які переїжджають жити в іншу країну, мають дотримуватися всіх відповідних законів (див. Учення і Завіти 58:21).

Місіонери не повинні пропонувати іншим людям спонсорувати їхню імміграцію. Вони також не повинні просити робити це своїх батьків, родичів або інших людей.

Церква не сприяє імміграції через працевлаштування в Церкві.

Члени Церкви віддають свій час і таланти, а також пропонують дружбу, щоб радо приймати іммігрантів та біженців як членів своєї громади (див. Матвій 25:35; див. також 38.8.35 у цьому довіднику).

38.8.20

Інтернет

38.8.20.1

Офіційні церковні Інтернет-ресурси

Церква підтримує кілька своїх офіційних сайтів, блогів і акаунтів у соціальних мережах. Ці ресурси чітко визначені як офіційні завдяки використанню логотипу або емблеми Церкви (див. 38.8.8). Вони також відповідають вимогам закону й політиці Церкви стосовно інтелектуальної власності та конфіденційності.

38.8.20.2

Використання Інтернету членами Церкви у їхніх церковних покликаннях

Члени Церкви не можуть створювати вебсайти, блоги або акаунти у соціальних мережах від імені Церкви або для офіційного представлення Церкви та її поглядів, доктрини, правил і процедур. Однак вони можуть створювати вебсайти, блоги або акаунти у соціальних мережах, щоб ті допомагали їм у служінні в їхніх покликаннях. Створюючи їх, члени Церкви повинні дотримуватися вказаних далі настанов:

• Створення вебсайтів, блогів або акаунтів у соціальних мережах спершу має бути схвалено президентом колу (це стосується ресурсів колу) або єпископом (це стосується ресурсів приходу).

• Логотип або емблему Церкви використовувати або імітувати не можна (див. 38.8.8).

• Онлайн-ресурс має створюватися з якоюсь метою й ціллю і бути відповідно названий. У цій назві може бути вказано назву приходу чи колу. Однак в ній не може міститися офіційна назва Церкви.

• Члени Церкви не можуть заявляти чи вважати, що вміст, зображення або інші матеріали на їхньому онлайн-ресурсі спонсоруються чи схвалюються Церквою або офіційно представляють Церкву в будь-який спосіб. Правильніше буде помістити в ньому відмову від права, в якій би стверджувалося, що цей онлайн-ресурс не є офіційним продуктом, який спонсорує Церква.

• Увесь вміст його має бути актуальним для цільової аудиторії і активно редагуватися.

• Цей онлайн-ресурс має містити в собі контактну інформацію.

• За цей онлайн-ресурс має відповідати більше, ніж один адміністратор. Це допоможе забезпечити безперервність у його підтриманні, коли змінюється покликання чи призначення людини. Це також дає можливість не перевантажувати одну людину оновленням і моніторингом ресурсу.

• Мистецькі твори, відео, музика та інші матеріали, які є власністю Церкви, не можна розміщувати онлайн, якщо таке використання явно не дозволено на сторінці Terms of Use офіційного вебсайту Церкви або Відділом інтелектуальної власності Церкви. Не слід використовувати вміст з інших джерел, який захищений авторським правом, якщо власник цього вмісту спочатку не надав письмового дозволу. Більше інформації стосовно використання матеріалу, захищеного авторським правом, див. у 38.8.11.

• У разі використання зображень, відео або персональної інформації, потрібна згода власника вмісту або залучених осіб. Згода може бути отримана через форму дозволу на оприлюднення, публічне оголошення, розміщене повідомлення про конкретну подію або письмовий дозвіл, коли це потрібно. Необхідно дотримуватися законів країни, які стосуються конфіденційності.

• Онлайн-ресурси не повинні дублювати засоби та функції, які вже є на сайті ChurchofJesusChrist.org, у “Засобах для членів Церкви” або в інших церковних ресурсах.

• Провідники і місіонери мають координувати свою діяльність, щоб уникати дублювання в комунікації.

• Коли в цих онлайн-ресурсах більше немає потреби, їх анулюють. Важливі носії інформації (наприклад, фотографії чи відео) слід зберігати в історії приходу чи колу.

Додаткові настанови див. на сайті internet.ChurchofJesusChrist.org.

38.8.20.3

Особисте користування Інтернетом та соціальними медіа

Інтернет та соціальні медіа дають можливість досягнути багатьох корисних цілей. Серед них — можливості ділитися свідченням про Спасителя та Його відновлену євангелію. Блоги, соціальні медіа та інші інтернет-технології дають членам Церкви можливість поширювати послання миру, надії та радості, якими супроводжується віра в Христа.

Членів Церкви заохочують ділитися надихаючим контентом. Члени Церкви також повинні бути прикладом ввічливості в усьому спілкуванні, що відбувається онлайн, зокрема й у соціальних медіа. Вони повинні уникати суперечок (див. 3 Нефій 11:29–30; Учення і Завіти 136:23).

Члени Церкви повинні уникати будь-яких висловлювань, якими передається упереджене ставлення до інших (див. 38.6.14). Вони повинні прагнути бути подібними до Христа в усі часи, зокрема й спілкуючись онлайн, та виявляти щиру повагу до всіх Божих дітей.

Члени Церкви не повинні використовувати в Інтернеті брутальні слова чи зображення, щоб погрожувати комусь, цькувати, принижувати й ображати. Якщо зʼявляються онлайн-погрози, слід негайно повідомити про них у правоохоронні органи.

Членам Церкви не слід заявляти чи вважати, що їхні послання передаються від імені Церкви або підтримуються нею.

38.8.21

Інтернет, супутникове та відеообладнання

Церковні Інтернет-засоби, супутникове та відеообладнання слід використовувати лише для некомерційних церковних цілей. Будь-яке використання їх має бути схвалене президентством колу або єпископатом.

Це обладнання не можна використовувати для доступу до програм, які не спонсоруються Церквою, чи запису їх. Також не можна використовувати церковні ресурси, зокрема підʼєднання до Інтернету, щоб мати доступ до таких програм, або записувати їх.

З таким обладнанням можуть працювати лише люди, які навчені цього. Воно має бути надійно замкнене, коли ним не користуються. Це обладнання не можна виносити з будівлі для особистого користування.

38.8.22

Закони країни

Члени Церкви повинні виконувати, поважати і підтримувати закони будь-якої країни, де вони живуть чи подорожують (див. Учення і Завіти 58:21–22; Уложення віри 1:12). Це стосується і законів, що забороняють навертати у віру.

38.8.23

Юрисконсульт для вирішення церковних питань

Якщо потрібна юридична допомога у церковних питаннях, провідники мають звʼязатися з церковним юрисконсультом. У Сполучених Штатах і Канаді президент колу звертається в Офіс генерального юрисконсульта Церкви за номером телефону:

1-800-453-3860, внутрішній 2-6301

1-801-240-6301

Поза межами Сполучених Штатів і Канади президент колу звертається до юрисконсульта території в офіс території.

38.8.23.1

Участь у судових процесах або надання документів для них

Не порадившись спочатку з юрисконсультом Церкви, церковні провідники не повинні брати участь у розгляді цивільних чи кримінальних справ, які стосуються членів їхніх підрозділів. Такої ж політики слід дотримуватися і у спілкуванні чи листуванні, зокрема й електронною поштою, з юристами або працівниками суду.

Провідники мають поговорити з юрисконсультом Церкви, якщо, перебуваючи на своїй церковній посаді, вони:

• Вважають, що їм слід свідчити або спілкуватися з приводу справи, яка має юридичні наслідки.

• Отримали вимогу надати свідчення або спілкуватися з приводу справи, яка має юридичні наслідки, коли це вимагається процесуально.

• Зобовʼязані надати докази.

• Отримали запит добровільно надати документи або інформацію.

• Запрошені для спілкування з юристами чи представниками органів влади стосовно судових засідань, зокрема слухань щодо винесення вироку чи умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання.

Хоч якими б добрими не були наміри церковних провідників, інформація, яку вони надають в рамках судових процесів, може бути неправильно витлумачена і зашкодити. Поширення такої інформації особливо може зашкодити жертвам та їхнім сім’ям. Дотримання політики Церкви також допомагає запобігти необґрунтованому втягуванню Церкви у справи, що мають юридичні наслідки.

38.8.23.2

Надання свідчень на судовому засіданні

Церковні провідники не повинні надавати свідчення від імені Церкви на будь-якому судовому засіданні без попереднього дозволу з Офісу головного юрисконсульта. Це правило також стосується слухань щодо винесення вироку чи умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання. Церковні провідники у своїх повноваженнях не можуть надавати усні чи письмові докази без такого дозволу.

Провідники не повинні заявляти або натякати, що будь-яке свідчення, яке вони дають під час будь-якого судового процесу, представляє позицію Церкви.

Церковні провідники не повинні намагатися впливати на надання показань свідками під час будь-якого судового процесу.

Контактну інформацію юрисконсульта Церкви вказано у 38.8.23

38.8.24

Використання поштової скриньки

У багатьох країнах порушенням поштових правил є вкидання будь-яких матеріалів в поштові скриньки або розміщення цих матеріалів на поштових скриньках без сплати поштового збору. Це обмеження поширюється і на будь-які повʼязані з Церквою матеріали, зокрема листівки, інформаційні листи або оголошення. Церковні провідники мають інструктувати членів Церкви і місіонерів, щоб вони не клали такі матеріали в поштові скриньки чи на них.

38.8.25

Комунікація членів Церкви з Головним управлінням Церкви

Членам Церкви не радять телефонувати, писати електронні або звичайні листи генеральним авторитетам стосовно доктринальних питань, особистих труднощів чи запитань. Якщо особисто відповідати на них, то це буде ускладнювати генеральним авторитетам виконання їхніх обовʼязків. За духовним скеруванням членам Церкви рекомендують звертатися до їхніх місцевих провідників, зокрема президентки Товариства допомоги чи президента кворуму старійшин (див. 31.3).

У більшості випадків кореспонденція від членів Церкви до генеральних авторитетів буде направлятися назад до їхніх місцевих провідників. Президент колу, який потребує роз’яснення стосовно доктринальних чи інших церковних питань, може від імені членів свого колу написати Першому Президентству.

38.8.26

Працевлаштування членів Церкви

Члени Церкви мають шукати таку роботу, яка відповідає євангельським принципам і для якої вони з чистим сумлінням можуть просити благословень від Господа. Це є особистою справою, яка остаточно лишається на розсуд та розгляд з молитвою члена Церкви.

38.8.27

Члени Церкви з вадами

Провідникам і членам Церкви радять задовольняти потреби всіх, хто належить до їхнього підрозділу. Членів Церкви з вадами цінують, і вони можуть робити свій значний внесок. Вади можуть стосуватися розумового, соціального, емоційного або фізичного стану.

Членів Церкви закликають наслідувати приклад Спасителя: давати надію людям з вадами, розуміти і любити їх. Провідники мають познайомитися з тими, хто має вади, та виявляти до них щирий інтерес і турботу.

Провідники також визначають членів Церкви, які можуть потребувати додаткової турботи, оскільки мають батька чи матір, чоловіка чи дружину, дитину або рідних брата чи сестру з вадами. Догляд за членом сім’ї з вадами може бути як вартою зусиль, так і складною справою.

Провідники розшукують членів Церкви з вадами, які живуть у спеціальних інтернатах чи інших подібних закладах окремо від членів їхньої сім’ї, і служать їм.

38.8.27.1

Збільшення обізнаності та розуміння

Провідники, вчителі та інші члени Церкви прагнуть зрозуміти кожну людину з вадами і дізнатися про те, з чим у неї все гаразд і які є потреби. Вони можуть краще це зрозуміти, розмовляючи з цією людиною або членами її сім’ї. Матеріали доступні на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org.

38.8.27.2

Надання допомоги

Провідники оцінюють, які потреби є в людей з вадами та їхніх доглядальників. Ці провідники визначають, як можна використати ресурси приходу чи колу, щоб належним чином допомогти задовольнити потреби таких людей. Провідники заохочують членів Церкви надавати їм допомогу з любов’ю і по-дружньому.

Єпископат або президентство колу може покликати фахівця приходу або колу у справах людей з вадами, щоб допомагати окремим людям, сім’ям, вчителям та іншим провідникам (див. 38.8.27.9).

Провідники також можуть визначити, які саме громадські ресурси можуть стати у пригоді людям з вадами та їхнім сім’ям.

Більше інформації про допомогу людям з вадами див. на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org. Провідники також можуть зв’язатися зі Службою з питань сім’ї (де вона є); контактну інформацію див. у 31.3.6).

Провідникам і членам Церкви не слід намагатися пояснювати, чому хтось має якісь вади або чому в сімʼї є дитина з вадами. Вони ніколи не повинні казати, що наявність вад є покаранням від Бога (див. Іван 9:2–3) або особливим привілеєм.

38.8.27.3

Виконання обрядів

Див. 38.2.4.

38.8.27.4

Надання можливостей служити і бути задіяними

Багато членів Церкви з вадами можуть служити, беручи участь у виконанні майже будь-якого церковного доручення. Провідники з молитвою обмірковують спроможність, обставини і бажання кожної людини, а потім надають їй відповідні можливості служити. Провідники також радяться з цією людиною та її сімʼєю. Вони беруть до уваги те, як вплине це церковне покликання на саму людину та її сім’ю чи доглядальника. (Див. Учення і Завіти 46:15).

Розглядаючи можливість дати церковні доручення чи покликання доглядальникам людей з вадами, провідники ретельно оцінюють обставини доглядальників.

Провідники і вчителі мають якомога повніше залучати членів Церкви з вадами до участі у зборах, уроках та заходах. Уроки, виступи і методи навчання повинні бути адаптовані до потреб кожної людини. Інформацію стосовно адаптації уроків див. на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org.

Єпископат може запропонувати комусь із членів приходу допомагати людині з вадами під час зборів чи заходу. Для класу, в якому є член Церкви з вадами, єпископат може покликати кількох вчителів. Вчителі працюють разом, щоб задовольнити потреби всіх членів класу.

Якщо людина не може брати участі у зборах, уроці чи заході, провідники і вчителі можуть порадитися з членом приходу та його чи її сім’єю, аби визначити, як задовольнити її потреби. Президент колу або єпископ може дозволити організацію спеціальних класів чи програм для членів Церкви з вадами (див. 38.8.27.5). Якщо людина не в змозі відвідувати церковні збори, провідники та вчителі можуть надавати їй матеріали і записи уроків або організовувати пряму їх трансляцію.

Трансляція подій, зокрема причасних зборів і похоронів, призначена тільки для тих, хто не може бути присутнім на них особисто (див. 29.7). Більше інформації про участь у причасних зборах див. у 18.9.3.

Провідники заохочують носіїв священства, які мають вади, брати участь у виконанні обрядів, коли це доречно. Починаючи з січня того року, коли їм виповнюється 12 років, носії священства і молоді жінки, які були охрищені та конфірмовані і які є гідними, можуть христитися і бути конфірмованими у храмі за померлих. Настанови стосовно членів Церкви з вадами, які отримують храмові обряди для себе, див. у 27.2.1.3 і 27.3.1.2.

38.8.27.5

Організація спеціальних класів, програм або підрозділів

Членам Церкви з вадами або особливими потребами пропонується відвідувати недільні збори у своїх приходах, якщо вони не проживають у закладах догляду або не залучені до програми лікування вдома в місцях, де організовані церковні програми (див. 37.6).

Підрозділи і групи. Приходи або філії можуть організовуватися для груп членів Церкви, які мають специфічні потреби, наприклад: для глухих і тих, хто користується мовою жестів (див. 37.1). Затвердження здійснюється лише Першим Президентством.

До приходу можуть звернутися з проханням прийняти групу членів Церкви з вадами, наприклад, тих, хто користується мовою жестів. Інформацію щодо записів про членство тих, хто відвідує такі підрозділи чи групи, див. у 33.6.11.

Глухі члени Церкви, які живуть на великій відстані від підрозділу для глухих, можуть відвідувати його віртуально. Вони мають отримати дозвіл на це від провідників того підрозділу. Провідники місцевого приходу переконуються в тому, що про глухих членів Церкви турбуються і вони мають можливість регулярно приймати причастя.

Класи. Члени Церкви з вадами відвідують класи Недільної школи з членами свого приходу. Але якщо потрібно задовольнити потреби дорослих чи молодих членів Церкви з подібними вадами, приход або кіл може організувати для них спеціальні класи Недільної школи (див. 13.3.2).

Програми заходів для членів Церкви з вадами. Якщо потрібно задовольнити потреби дорослих членів Церкви з розумовими вадами, приход, кілька приходів, кіл або кілька колів можуть організувати програму заходів для членів Церкви з вадами. Ця програма доповнює служіння підопічним, церковні недільні служби та заходи у місцевому підрозділі.

Програма заходів для членів Церкви з вадами зазвичай призначена для людей віком від 18 років. Слід докласти всіх зусиль, щоб інтегрувати членів Церкви, яким менше 18 років, у їхні приходи і коли. За незвичайних обставин провідники можуть проводити додаткові заходи для молоді, починаючи з січня того року, коли цій молоді виповнюється 12 років.

Коли у програмі заходів для членів Церкви з вадами бере участь кілька приходів, президент колу призначає когось із єпископів бути відповідальним, щоб наглядати за її виконанням. Коли в ній бере участь кілька колів, президентство території призначає когось із президентів колів бути відповідальним, щоб наглядати за її виконанням.

Цей відповідальний єпископ або президент колу радиться з іншими єпископами чи президентами колів, щоб вирішити, як ці програми будуть фінансуватися.

Провідники, які відповідають за заходи для членів Церкви з вадами. Дорослі члени Церкви можуть бути покликані служити провідниками, які відповідають за заходи для членів Церкви з вадами. Ці провідники планують і здійснюють програму заходів для членів Церкви з вадами. Вони консультуються з фахівцями приходу і колу по роботі з людьми з вадами (див. 38.8.27.9), щоб запрошувати членів Церкви з вадами до участі в ній. Разом вони радяться про те, як задовольнити потреби тих членів Церкви.

Провідників, які відповідають за заходи для членів Церкви з вадами, покликають і рукопокладають під керівництвом відповідального єпископа або відповідального президента колу. Президент колу може також призначити одного з членів вищої ради служити провідником, який відповідає за заходи для членів Церкви з вадами.

Провідники, які служать людям з вадами будь-якої вікової групи, мають пройти навчання на сайті ProtectingChildren.ChurchofJesusChrist.org. Інформацію для провідників про додаткові вимоги щодо безпеки див. у розділі Activities for Members with Disabilities (Заходи для людей з вадами).

Провідники, які відповідають за заходи для членів Церкви з вадами, можуть відвідувати збори провідництва колу або приходу, якщо запрошені.

Настанови щодо програм заходів для членів Церкви з вадами. Програми заходів для членів Церкви з вадами призначені допомогти тим, хто бере в них участь, розвиватися духовно, соціально, фізично та інтелектуально (див. Лука 2:52). Провідники визначають, як часто слід проводити такі заходи. При цьому вони беруть до уваги кількість учасників, відстань, яку слід долати, та інші обставини.

Дехто з людей не зможе брати в них участь через складні обставини медичного, фізичного, розумового характеру чи поведінку. Провідники шукають інші способи служити цим підопічним, щоб задовольнити їхні потреби.

Норми, що стосуються участі та безпеки. На всіх заходах мають бути присутніми принаймні двоє відповідальних дорослих. Ці двоє дорослих можуть бути двома чоловіками, двома жінками або подружньою парою. Зазвичай для нагляду за проведенням заходів для членів Церкви з вадами потрібно більше дорослих, ніж при проведенні інших заходів.

Дорослі, які допомагають у проведенні заходів, мають пройти навчання на сайті ProtectingChildren.ChurchofJesusChrist.org. Перш ніж брати участь у таких заходах, вони мають отримати дозвіл від свого єпископа. Додаткові вимоги щодо безпеки див. у розділі “Activities Members with Disabilities ” (Заходи для людей з вадами).

У випадку неналежної поведінки пряма відповідальність провідників полягає в тому, щоб захистити вразливу людину й допомогти їй. Інформацію стосовно реагування на вірогідні випадки насильствах, див. у 38.6.2.1 і на сайті abuse.ChurchofJesusChrist.org.

38.8.27.6

Сурдоперекладачі для членів Церкви з повною або частковою втратою слуху

Щоб задовольнити потреби у спілкуванні, члени Церкви з повною або частковою втратою слуху звертаються з цього питання до провідників. Члени Церкви і провідники співпрацюють, щоб забезпечити наявність сурдоперекладачів.

Сурдоперекладачі мають знаходитися там, де члени Церкви можуть бачити їх та людину, яка промовляє.

Під час виконання обряду або проведення співбесіди сурдоперекладач має сидіти або стояти близько від людини, яка виконує обряд або проводить співбесіду. Більше інформації, що стосується сурдоперекладу обрядів і благословень, див. у 38.2.1.

Якщо сурдоперекладачів достатньо, вони можуть змінювати одне одного приблизно через кожні 30 хвилин, щоб уникнути втоми.

У підготовці до ситуацій, коли потрібно зберігати конфіденційність, зокрема, до проведення особистих співбесід чи церковних рад щодо членства в Церкві, провідники священства радяться з членом Церкви. Якщо член Церкви бажає, провідники шукають сурдоперекладача, який не є членом сім’ї цього члена Церкви, щоб зберегти конфіденційність.

Цих же принципів слід дотримуватися стосовно членів Церкви з повною або частковою втратою слуху, які не послуговуються мовою жестів, але яким потрібен усний сурдоперекладач, щоб допомогти їм читати по губах.

Провідники можуть організувати у приході чи колі заняття для вивчення мови жестів, якою послуговуються в їхній території. Корисним матеріалом для її вивчення є Dictionary of Sign Language Terms for The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints.

38.8.27.7

Конфіденційність особистого життя

Провідники мають поважати конфіденційність особистого життя членів Церкви з вадами під час і після зборів священства, на яких можуть обговорюватися потреби цих людей. Провідники не розголошують діагноз чи іншу особисту інформацію без дозволу.

38.8.27.8

Службові тварини

Єпископи та президенти колів можуть приймати рішення щодо того, дозволяти чи ні людям з вадами використовувати дресированих службових собак у домах зборів. Приходити у дім зборів або на заходи, що організовуються Церквою, з іншими видами тварин, зокрема тваринами для емоційної підтримки (домашніми улюбленцями), як правило, не дозволяється, за винятком випадків, коли це конкретно вимагається законом. (Загалом у Сполучених Штатах Церква юридично не зобов’язана допускати у будівлі, де здійснюється поклоніння, службових собак або тварин для емоційної підтримки). Єпископи і президенти колів приймають рішення на місцях. Вони беруть до уваги потреби людей з вадами і потреби інших присутніх на зборах.

Додаткові настанови стосовно перебування службових тварин в церковних приміщеннях див. у 27.1.3 та на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org.

38.8.27.9

Фахівець по роботі з людьми з вадами

Єпископат або президентство колу може покликати у колі чи приході фахівця по роботі з людьми з вадами. Цей фахівець допомагає членам Церкви з вадами та їхнім доглядальникам брати участь у церковних зборах та заходах та відчувати себе прийнятими.

Цей фахівець служить членам Церкви та провідникам у такий спосіб:

• Знайомиться з людьми з вадами та членами їхніх сімей.

• Відповідає на запитання та занепокоєння стосовно вад, висловлених доглядальниками, провідниками та іншими людьми.

• Допомагає людям мати доступ до церковних матеріалів, відвідувати церковні збори та заходи. Це може відбуватися завдяки використанню технологій або в інший спосіб (див. 38.8.27.10).

• Знаходить для людей з вадами реальні можливості служити.

• Зʼясовує конкретні потреби сімей і, де це прийнятно, зʼясовує, які є ресурси в громаді, приході та колі.

Цей фахівець може допомогти членам Церкви з вадами та їхнім доглядальникам ділитися інформацією про певну ваду з іншими.

38.8.27.10

Ресурси

Матеріали для членів Церкви з вадами, їхніх сімей і осіб, які здійснюють догляд за ними, а також для провідників і вчителів доступні на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org. На цьому сайті можна знайти:

• Інформацію, що допоможе краще зрозуміти, з якими труднощами стикаються люди з вадами.

• Матеріали, що допоможуть членам Церкви з вадами та їхнім сімʼям знайти втішення в євангелії Ісуса Христа.

• Перелік церковних матеріалів у форматах, доступних для членів Церкви з вадами (див. також store.ChurchofJesusChrist.org).

Із запитаннями можна звертатися до:

Члени Церкви з вадами

50 East North Temple Street

Salt Lake City, UT 84150-0024

Телефон: [phone] або 1-800-453-3860, внутрішній 2-2477

Електронна адреса: [e-mail]

38.8.28

Служіння членам Церкви, які вчинили злочин і перебувають в ув’язненні

Церковних провідників закликають наслідувати приклад Спасителя і давати надію, ставитися з розумінням та любовʼю до тих, хто вчинив злочин або перебуває в ув’язненні (див. Матвій 25:34–36, 40).

Президенти колів скеровують зусилля зі служіння увʼязненим. Ці зусилля направлені, зокрема, на підтримку дорослих та молоді, що перебувають в ув’язненні або недавно були звільнені з в’язниці. Ця робота також включає в себе турботу про сім’ї та дітей, чиї батько або мати чи інша близька їм людина перебуває в ув’язненні.

Провідники, в межах чиїх підрозділів знаходиться в’язниця, мають дізнатися, якими є можливості для служіння і потреби. Щоб отримати доступ до матеріалів та настанов, провідники можуть зв’язатися з церковним Відділом служіння у в’язницях:

Електронна адреса: [e-mail]

Телефон: [phone] або 1-800-453-3860, внутрішній номер 2-2644

38.8.29

Інші релігії

У багатьох різних релігіях є багато з того, що надихає, облагороджує і є гідним похвали. Місіонери та інші члени Церкви мають бути чуйними й ставитися з повагою до вірувань і традицій інших людей. Вони також мають уникати того, щоб ображати інших людей.

Президентам колів і місій, які мають запитання щодо стосунків з іншими релігіями, слід звертатися до президентства території. Іншим місцевим провідникам, які мають такі запитання, слід звертатися до президента колу чи місії.

38.8.30

Політична і громадська діяльність

Членів Церкви закликають до участі в політичних і державних справах. У багатьох країнах це може включати в себе:

• Голосування.

• Приєднання до політичних партій та перебування в них.

• Надання фінансової допомоги.

• Спілкування з офіційними партійними представниками і кандидатами від партій.

• Участь у мирних, дозволених законом протестах.

• Перебування на виборних посадах або бути призначеними посадовцями у місцевих та державних органах влади.

Членів Церкви також спонукають долучатися до гідних справ, щоб покращувати свої громади і робити їх місцями, де можна безпечно жити і виховувати дітей.

Відповідно до місцевих законів членів Церкви заохочують реєструватися для голосування і уважно вивчати програми кандидатів. Принципи, які є сумісними з євангелією, можна знайти в різних політичних партіях. Святі останніх днів мають особливе зобов’язання знаходити тих керівників, які є чесними, добропорядними та мудрими, і підтримувати їх (див. Учення і Завіти 98:10).

Церква нейтрально ставиться до політичних партій, політичних платформ і кандидатів на політичні посади. Церква не підтримує жодну політичну партію чи жодного кандидата. Також Церква не дає порад своїм членам стосовно того, як саме їм голосувати.

У виняткових випадках, коли справа стосується моральних питань чи встановленого в Церкві порядку, Церква може зайняти певну позицію в розгляді політичних питань. У таких випадках Церква може брати участь у політичній дискусії, щоб представити свою позицію. Лише Перше Президентство може уповноважити:

• Висловлювати позиції Церкви з моральних питань.

• Брати зобовʼязання від імені Церкви підтримувати або не підтримувати якийсь конкретний законодавчий акт.

• Представляти позицію Церкви в судових питаннях.

Місцевим церковним провідникам не слід організовувати членів Церкви для участі у політичних справах. Провідникам також не слід робити спроби вплинути на участь в них членів Церкви.

Члени Церкви, які претендують зайняти офіційну виборну посаду або посаду за призначенням, не повинні натякати, що їхні кандидатури підтримуються Церквою або її провідниками. Провідники і члени Церкви також повинні уникати висловлювань чи поведінки, які б могли тлумачитися як підтримка якоїсь політичної партії, платформи, якогось політичного курсу чи кандидата.

Навіть займаючи позицію стосовно того чи іншого політичного питання, Церква не вимагає від обраних посадових осіб голосувати певним чином або займати певну позицію. Члени Церкви, які є обраними посадовими особами, приймають свої власні рішення. Ці посадові особи можуть не погоджуватися одне з одним або з публічно проголошеною позицією Церкви. Вони не висловлюються від імені Церкви.

Політичний вибір та приналежність до тієї чи іншої партії не мають бути предметом для будь-якого навчання чи відстоювання в церковній обстановці. Провідники мають слідкувати за тим, щоб церковні збори та заходи були зосереджені на Спасителеві та Його євангелії.

Члени Церкви не повинні судити одне одного в тому, що стосується політичних питань. Вірні святі останніх днів можуть належати до різних політичних партій і голосувати за різних кандидатів. У церковній обстановці всі мають відчувати, що їм раді.

Церковні записи, інформаційні довідники і подібні матеріали не можна використовувати для політичних цілей.

Церковні приміщення не можна використовувати для політичних цілей. Однак приміщення можна використовувати для реєстрації виборців або як місце для голосування, якщо немає прийнятної альтернативи (див. 35.5.6.3).

38.8.31

Приватність членів Церкви

Церковні провідники зобов’язані захищати приватність членів Церкви. Церковні записи, інформаційні довідники і подібні матеріали не можна використовувати для особистих, комерційних чи політичних цілей (див. також 38.8.13).

Провідники приходів і колів мають зберігати або передавати конфіденційну церковну інформацію виключно за допомогою наданих Церквою програм, систем або Інтернет-сервісів. Прикладами конфіденційної церковної інформації людини є:

• Статус членства в Церкві.

• Мирські потреби.

• Інша особиста інформація, яка не є загальнодоступною.

Звернення від окремих осіб чи державних установ, в яких є посилання на закони, що стосуються персональних даних, слід невідкладно передавати в Церковний офіс конфіденційності даних.

Електронна адреса: [e-mail].

На ці запити провідники приходів і колів відповідати не повинні.

Повідомлення щодо політики Церкви стосовно захисту персональних даних див. у “Повідомленні щодо захисту персональних даних” на сайті ChurchofJesusChrist.org. Члени Церкви також можуть попросити провідників колу або приходу допомогти їм ознайомитися з цією політикою.

38.8.32

Приватно видані твори

Члени Церкви не повинні просити генеральних авторитетів, генеральних чинів або територіальних сімдесятників писати у співавторстві з ними церковні книги або інші церковні матеріали чи схвалювати їх написання.

38.8.33

Запис, відтворення або трансляція послань від генеральних авторитетів, генеральних чинів і територіальних сімдесятників

Члени Церкви не повинні записувати, відтворювати або транслювати послання від генеральних авторитетів, генеральних чинів і територіальних сімдесятників. Однак деякі збори, на яких виступають ці провідники, можуть транслюватися під керівництвом єпископа чи президента колу. Більше інформації див. у 29.7.

Члени Церкви можуть робити запис трансляції генеральної конференції для особистої некомерційної мети, використовуючи домашнє обладнання.

38.8.34

Як називати Церкву та її членів

Назву Церкві було дано через одкровення пророку Джозефу Сміту в 1838 році: “Бо так буде Мою Церкву названо в останні дні, а саме: Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (Учення і Завіти 115:4). Згадування Церкви та її членів у способи, описані далі, вказує на звʼязок між Ісусом Христом і членами Його Церкви.

Тому при згадуваннях про Церкву має міститися, де це можливо, її повна назва. Після того як спочатку було вказано повну назву Церкви, якщо потрібно далі подати її у скороченому вигляді, вказані далі назви є правильними і рекомендованими:

• Церква

• Церква Ісуса Христа

• Відновлена Церква Ісуса Христа

Коли згадуються члени Церкви, вказані далі назви є правильними і рекомендованими:

• Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів

• Святі останніх днів (це та назва, яку Господь дав Своєму завітному народу в останні дні)

• Члени Церкви Ісуса Христа

Називати членів Церкви інакше, наприклад, “мормони” або “СОД” не рекомендується.

Слово Мормон доречно вживати у відповідних назвах, наприклад, Книга Мормона. Також є правильним вживати прикметник від цього слова в історичних назвах, наприклад, “Мормонський шлях”.

Термін Мормонізм є неправильним і вживати його не рекомендується. Для опису того поєднання доктрини, культури і способу життя, яке є унікальним для Церкви, слід надавати перевагу правильному виразу: “відновлена євангелія Ісуса Христа”.

38.8.35

Біженці

Багато людей покинули свої домівки, шукаючи порятунку від насильства, війни, релігійних переслідувань і ситуацій, в яких існує загроза життю. Члени Церкви, маючи відповідальність піклуватися про нужденних (див. Мосія 4:26), віддають свій час, діляться талантами і дружньо ставляться до біженців, приймаючи їх як членів своїх громад. Див. Матвій 25:35; ChurchofJesusChrist.org/refugees.

38.8.36

Запити для надання церковної фінансової допомоги

Засновані Церквою програми забезпечують надання фінансової допомоги нужденним людям та для відповідних справ.

Церковна допомога нужденним членам Церкви надається єпископами (див. 22.3.2). Єпископи дотримуються встановлених принципів та правил, щоб допомогти в забезпеченні належного використання церковних коштів (див. 22.4 і 22.5).

Нужденним членам Церкви рекомендується поговорити зі своїм єпископом, а не звертатися в Головне управління Церкви чи просити грошей в інших провідників або членів Церкви. Ймовірно, єпископ попросить провідників кворуму старійшин або Товариства допомоги допомогти визначити, в чому саме є потреби.

38.8.37

Аналітичні дослідження в Церкві

Мета церковних досліджень — зібрати достовірну інформацію, щоб сприяти обговоренням, які проводяться генеральними провідниками Церкви. Дослідницька служба відділу узгодження (ДСВУ) — це єдина уповноважена дослідницька установа Церкви. Для проведення досліджень ДСВУ також може укладати угоди зі сторонніми установами.

Коли уповноважені Церквою дослідники зв’язуються з членами чи провідниками Церкви, вони надають контактну інформацію працівника ДСВУ. Цей працівник може відповісти на запитання, що стосуються дослідження.

ДСВУ прагне захистити особистість та відповіді учасників дослідження. Люди можуть у будь-який час відмовитися від участі в дослідженні. Вони можуть вирішити не відповідати на якесь чи всі запитання.

Батьки або опікуни повинні дати згоду, перш ніж діти віком до 18 років будуть запрошені до участі в дослідженні.

Місцевим провідникам не слід схвалювати будь-які дослідження, що стосуються Церкви. Це стосується й залучення членів Церкви як об’єктів дослідження.

ДСВУ дотримується всіх законів щодо захисту персональних даних. Місцеві провідники також повинні дотримуватися цих законів і не повинні надавати особисту інформацію членів Церкви неуповноваженим дослідникам і дослідницьким установам.

Деякі дослідження вимагають збирання інформації на церковних зборах. Це особливо стосується випадків, коли дослідження стосується саме зборів. У таких випадках ДСВУ працюватиме з місцевими провідниками, аби переконатися, що присутність дослідників не відволікатиме уваги від зборів.

Щоб перевірити будь-який запит на дослідження, зверніться у Дослідницьку службу відділу узгодження:

Телефон: [phone] або 1-800-453-3860, внутрішній номер 2-2727

Електронна адреса: [e-mail]

38.8.38

Поважне ставлення до місцевих обмежень, які стосуються поширення євангелії

Діяльність Церкви спрямована на виконання наказу Ісуса Христа нести євангелію усьому світові (див. Матвій 28:19). Місіонери служать тільки в тих країнах, де їх офіційно визнають і радо приймають місцеві органи влади.

Церква та її члени поважають усі закони й вимоги, які стосуються місіонерської роботи. Наприклад, у деякі куточки світу місіонерів посилають лише для служіння на гуманітарних чи інших особливих місіях. Ці місіонери не займаються проповідуванням. У деякі країни Церква місіонерів не посилає.

38.8.39

Безпека в установах, що діють за церковною програмою благополуччя

У багатьох виробничих процесах, що відбуваються за програмою благополуччя, застосовуються устаткування і механізми, неправильне використання яких може призвести до травмування. Президенти колів (або ті, кого вони призначають), відповідальні за діяльність установи, що працює за програмою благополуччя, та керівники цієї установи мають забезпечити охорону праці штатних працівників та волонтерів.

Робітників необхідно регулярно навчати правил безпеки. Періодично необхідно перевіряти умови праці на робочих місцях. Слід усувати фактори, що загрожують здоровʼю і безпеці. Завжди потрібно здійснювати належний нагляд, аби переконатися, що працівники дотримуються інструкцій, правильно користуються інструментами та обладнанням і дотримуються правил безпеки.

Як правило, тим, хто працює в цих установах, має бути 16 і більше років. Ті, хто працюють з устаткуванням, повинні бути людьми зрілими, достатньо навченими і досвідченими у використанні цього устаткування. Лише дорослі можуть працювати з електроустаткуванням.

Якщо стався нещасний випадок, керівник установи повідомляє про це у:

• Службу програми благополуччя і самозабезпечення: 1-801-240-3001 або1-800-453-3860, внутрішній 2-3001

• Відділ управління ризиками в Головному управлінні Церкви (контактну інформацію див. у 20.7.6.3)

38.8.40

Писання

38.8.40.1

Видання Святої Біблії

Церква визначає, які видання Біблії добре узгоджуються з доктриною Господа, що міститься у Книзі Мормона та сучасних одкровеннях (див. Уложення віри 1:8). Після цього для багатьох мов, якими розмовляють члени Церкви, вибирається те видання Біблії, якому надається перевага.

Деякими мовами Церква випускає власне видання Біблії. Випущені Церквою видання основуються на стандартних текстах Біблії. Серед таких видань:

• The King James Version англійською мовою.

• The Reina-Valera (2009) іспанською мовою.

• The Almeida (2015) португальською мовою.

У випущених Церквою виданнях Біблії є виноски, тематичні покажчики та інші допоміжні навчальні матеріали.

Якщо можливо, у церковних класах та на зборах члени Церкви мають користуватися тим виданням, якому надається перевага, або виданням Біблії, випущеним Церквою. Це допомагає уникати неясностей під час обговорень і протиріч у розумінні доктрини. Інші видання Біблії можуть бути корисними для особистого або академічного вивчення.

38.8.40.2

Переклад Писань

Господь повелів Своїм пророкам і апостолам зберігати Писання у безпеці (див. Учення і Завіти 42:56). Рада Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів уважно наглядає за перекладом церковних Писань. Завдяки затвердженим процесам перекладу забезпечується точність передання доктрини і зберігається зміст тексту першоджерел.

Президентства територій подають офіційні запити на нові переклади Писань до церковного Відділу узгоджень.

38.8.40.3

Писання сучасною мовою

Рада Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів не схвалює переклад або переробку текстів Писань сучасною або неформальною мовою. Це не стосується церковних видань для дітей.

38.8.40.4

Як отримати доступ до Писань

Надруковані примірники Писань, у тому числі деякі видання Біблії, яким надається перевага, доступні через Церковний розподільчий центр. Видання Біблії, яким надається перевага, можуть також бути в місцевих книжкових крамницях, бути доступними онлайн та у мобільних додатках “Біблія”. Електронний текст та аудіозаписи видань, випущених Церквою, і видань, яким надається перевага, доступні у додатку “Євангельська бібліотека” та на сайті scriptures.ChurchofJesusChrist.org. У цих матеріалах також надано список доступних Писань за мовами.

38.8.41

Пошук інформації з надійних джерел

У сучасному світі інформацію легко знайти і поділитися нею. Це може бути великим благословенням для тих, хто хоче бути освіченим та поінформованим. Однак багато джерел інформації є ненадійними і не напучують. Деякі джерела спрямовані на те, щоб викликати гнів, суперечки, страх або поширювати безпідставні теорії змов (див. 3 Нефій 11:30; Мосія 2:32). Тому важливо, щоб члени Церкви у пошуку істини були мудрими.

Члени Церкви мають шукати і поширювати інформацію лише з достовірних, надійних та правдивих джерел. Їм слід уникати джерел, які подають надуману інформацію або ту, що основана на чутках. Завдяки скеруванню від Святого Духа та ретельному навчанню члени Церкви зможуть розпізнавати істину і неправду (див. Учення і Завіти 11:12; 45:57). У питаннях, що стосуються доктрини і політики Церкви, авторитетними джерелами є Писання, вчення живих пророків та Загальний довідник.

38.8.42

Семінари та інші подібні зібрання

Церква застерігає своїх членів від участі в семінарах та подібних зібраннях, на яких відбуваються презентації, що:

• Принижують, висміюють або іншим чином неналежно виявляють ставлення до того, що є священним.

• Можуть завдати шкоди Церкві, відволікати від її місії чи поставити під загрозу благополуччя її членів або провідників.

Члени Церкви не повинні дозволяти, щоб їхня посада або репутація в Церкві використовувалися, щоб рекламувати такі зібрання чи натякати на їх схвалення.

Більше інформації див. у 35.5, 38.6.12 і 38.7.8. Див. також Кн. Якова 6:12.

38.8.43

Надання підтримки членам Церкви, які знаходяться у лікарнях і медичних закладах постійного догляду

Провідники надають підтримку членам Церкви, які перебувають в лікарнях та закладах постійного догляду, що знаходяться в межах їхніх підрозділів. Вони дотримуються інструкцій, які діють у цих закладах.

Інформацію про прислуговування причастя для членів Церкви у цих закладах див. у 18.9.1. Інформацію про створення приходу чи філії там див. у 37.6.

38.8.44

Заходи, що вимагають сплати податків

Провідники приходу і колу переконуються, що місцеві церковні заходи не наражають на небезпеку статус Церкви як організації, звільненої від оподаткування. Настанови див. у 34.8.1.

38.8.45

Податки

Члени Церкви зобов’язані дотримуватися податкового законодавства країни, в якій вони живуть (див. Уложення віри 1:12; Учення і Завіти 134:5). Члени Церкви, які не погоджуються з податковими законами, можуть оскаржити їх, якщо це дозволяє законодавство їхніх країн.

Члени Церкви не дотримуються цього законодавства та вчень Церкви, якщо вони:

• Навмисно не сплачують необхідні податки або відмовляються сплачувати їх.

• Наводять непереконливі юридичні аргументи, щоб уникнути сплати податків.

• Відмовляються виконувати остаточне рішення в податковому провадженні, яке вимагає від них сплати податків.

Ці члени Церкви можуть не мати права отримати храмову рекомендацію. Їх не слід покликати на керівні посади в Церкві.

Проведення ради щодо членства є обовʼязковим, якщо член Церкви засуджений за навмисне порушення податкового законодавства (див. 32.6.1.5).

38.8.46

Політика щодо поїздок

Чоловік і жінка не повинні подорожувати наодинці разом на церковні заходи, збори або для виконання церковних завдань, якщо вони не є подружжям або обоє не є неодруженими. Інші правила стосовно поїздок див. у 20.7.7.

38.9

Зв’язки зі Збройними силами та капеланське служіння

Президенти колів і єпископи допомагають зробити благословення участі в церковному житті досяжними для тих членів Церкви, які служать у Збройних силах. Церковна програма звʼязків зі Збройними силами та капеланського служіння складається з:

• Підтримки, яку надають коли і приходи.

• Церковного інструктажу для членів Церкви, які вступають на військову службу.

• Організації приходів, філій чи груп військовослужбовців-святих останніх днів.

• Схвалення військових капеланів-святих останніх днів і підтримки від них.

• Інформування, як носити храмовий одяг у Збройних силах.

• Підтримки з боку літніх місіонерських подружніх пар, призначених до окремих військових частин.

38.9.1

Обовʼязки провідників колу щодо зв’язків зі Збройними силами

Якщо військові підрозділи або члени Церкви, які служать у Збройних силах, знаходяться на території колу, президентство колу має виконувати обов’язки, вказані в цьому пункті. Якщо такі підрозділи знаходяться на території не колу, а місії, ці обов’язки виконує президент місії.

Член президентства колу наглядає за проведенням у колі церковного інструктажу перед вступом членів Церкви на військову службу. Він переконується, що всім членам Церкви, які вступають на військову службу, запропоновано пройти цей інструктаж. Виконавчий секретар колу може допомагати координувати проведення цього інструктажу. (Див. 38.9.3).

38.9.1.1

Церковні богослужіння у військових частинах

Якщо церковні богослужіння проводяться у військовій частині, президент колу, на території якого розміщено військову частину, організовує для військового персоналу та їхніх сімей одне з названого далі (див. 38.9.4):

• Приход з єпископатом (якщо на це є дозвіл від Першого Президентства)

• Філію з президентством філії

• Групу військовослужбовців-членів Церкви з провідником групи та його помічниками

Президент колу покликає і рукопокладає провідників цих підрозділів та здійснює нагляд над ними. Він надає контактну інформацію цих провідників церковному Відділу звʼязків зі Збройними силами та капеланського служіння. Він може визначити, який з приходів надаватиме підтримку кожній групі військовослужбовців.

Президент колу працює з Відділом зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння, щоб надати лист про призначення кожному єпископу, президенту філії або провіднику групи. У цьому листі описано його обов’язки та зазначено, що йому надається повноваження головувати над підрозділом і проводити збори. Копію цього листа слід надати капелану військової частини.

У Збройних силах США вимагається, щоб капелан забезпечував адміністративний нагляд над кожною релігійною службою, що проводиться у військовій частині. Якщо у військовій частині є капелан-святий останніх днів, він, як правило, здійснює такий нагляд над церковним підрозділом, який проводить там збори. Капелан не головує на богослужіннях, крім випадків, коли він є єпископом, президентом філії або провідником групи. Однак він повинен відвідувати ці збори та брати в них участь.

Член президентства колу співпрацює зі старшим капеланом кожної військової частини, що знаходиться на території колу. Він переконується, що єпископи приходів, на території яких знаходиться військова частина, роблять те саме. Ці провідники інформують капелана про розклад зборів приходу, місце їх проведення та називають контактну особу. Капелан може передати цю інформацію членам Церкви у цій військовій частині.

38.9.1.2

Капелани-святі останніх днів у колах

Президент колу щороку проводить співбесіду з кожним капеланом-святим останніх днів, який живе у межах його колу. Він визначає, чи все благополучно у капелана і чи є він гідним служити. Президент колу також щороку окремо проводить співбесіду з дружиною кожного капелана.

Капелани та їхні дружини повинні мати покликання у приході або в колі. Капелан, який має Мелхиседекове священство, може служити у провідницьких покликаннях, наприклад, у вищій раді або головувати над приходом, філією чи групою військовослужбовців-членів Церкви. Однак це покликання не повинно заважати йому виконувати свої військові обов’язки.

Капелани можуть допомагати президенту колу вказаними далі способами:

• Звітувати на зборах ради колу про проведення зборів у церковних підрозділах у військових частинах. У цих звітах має бути інформація про нових членів Церкви і тих її членів, які повертаються до активності.

• Служити посередником між військовими командирами і президентом колу.

• Допомагати президенту колу визначати тих військовослужбовців-членів Церкви, кого можна покликати служити провідниками груп військовослужбовців.

• Допомагати зміцнювати військовослужбовців, які є новими членами Церкви, і тих її членів, які повертаються до активності.

• Допомагати членам Церкви, які служать у Збройних силах, отримувати священні обряди та дотримуватися своїх завітів.

38.9.2

Обовʼязки провідників приходу щодо зв’язків зі Збройними силами

Член єпископату зустрічається з членами приходу до того, як вони від’їжджають на військову службу. Він переконується, що вони мають можливість відвідати церковний інструктаж перед вступом на військову службу (див. 38.9.3).

Щоб отримати інформацію щодо записів про членство для члена Церкви, який розпочинає військову службу, див. 33.6.9. Деякі члени Церкви отримують призначення служити у віддаленій чи ізольованій місцевості або у зоні бойових дій. У таких випадках єпископ звертається до Відділу зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння, щоб отримати настанови щодо записів про членство (див. 38.9.10).

Провідники рідного приходу мають регулярно листуватися з кожним членом приходу, який перебуває на військовій службі.

Єпископ співпрацює зі старшим капеланом кожної військової частини, що знаходиться на території приходу.

38.9.3

Церковний інструктаж перед вступом на військову службу

Церковний інструктаж перед вступом на військову службу допомагає членам Церкви, які йдуть служити у Збройні сили, дізнатися про те, чого чекати від церковних богослужінь і заходів у Збройних силах. Такий інструктаж може проводитися на рівні колу або приходу.

Член президентства колу чи єпископату покликає інструктора проводити такий інструктаж перед вступом на військову службу. Бажано, щоб цей інструктор недавно сам служив у Збройних силах. Якщо кваліфікованого інструктора немає, президент колу або єпископ звертається до Відділу зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння, щоб отримати настанови.

Докладнішу інформацію див. у статті “Інструктаж перед вступом на військову службу” на сайті ChurchofJesusChrist.org.

38.9.4

Церковні підрозділи для військовослужбовців

Як правило, члени Церкви, що проходять військову службу, беруть участь у житті приходів, розташованих неподалік від їхніх військових частин. Однак президент колу чи місії може організувати приход, філію чи групу військовослужбовців-членів Церкви для військового персоналу та їхніх сімей у військовій частині за вказаних далі обставин:

• Немає приходу, який би знаходився на прийнятній відстані від військової частини.

• Військовий персонал не розуміє мови, якою розмовляють у місцевому приході.

• Військовий персонал не може залишати військову частину через вимоги, що стосуються навчань, чи інші обмеження.

• Військова частина, в якій служать члени Церкви, передислоковується чи буде передислокована у місцевість, де:

  • Церква ще не організована.

  • Місцевий церковний підрозділ не може задовольнити потреби цих членів Церкви, оскільки вони розмовляють іншою мовою.

  • Відвідування місцевих зборів є неможливим.

• Члени Церкви належать до підрозділів резервістів чи Національної гвардії і беруть участь у навчальних зборах у вихідні дні або у щорічних навчаннях.

Приходи і філії у військових частинах організовуються за процедурами, описаними у розділі 37.

Приходи та філії зазвичай організовуються, щоб підтримувати як військовослужбовців-членів Церкви, так і їхні сім’ї. Також приход або філія можуть бути організовані для військовослужбовців-членів Церкви без їхніх сімей. Такі підрозділи можуть бути організовані для членів Церкви, які проходять базову або поглиблену підготовку чи відбули далеко для виконання свого завдання. Загалом у Збройних силах не дозволяють членам Церкви, які не є військовослужбовцями, належати до приходу чи філії, що використовує приміщення військової частини.

Якщо через кількість членів Церкви або інші обставини організація приходу чи філії у військовій частині не є виправданою, президент колу чи президент місії може організувати групу військовослужбовців. Група військовослужбовців — це невеликий церковний підрозділ, який проводить збори і дбає про членів цього підрозділу. Провідник групи не має ключів священства. Тому він не уповноважений отримувати десятину й пожертвування, давати поради членам Церкви у разі скоєння тяжких гріхів, накладати обмеження щодо привілеїв членства або виконувати інші обов’язки, де необхідно мати ключі (див. 37.7). Інформацію про групи військовослужбовців див. у статті “Групи військовослужбовців та обов’язки провідників груп” на сайті ChurchofJesusChrist.org.

Коли церковний підрозділ організовано у військовій частині, провідник цього підрозділу повинен погоджувати зі старшим капеланом цієї військової частини час проведення зборів і використання приміщень військової частини. Якщо у військовій частині немає призначеного капелана, президент колу радиться з командиром цієї військової частини.

38.9.5

Провідники груп у віддалених територіях чи зонах бойових дій

Зазвичай провідників груп військовослужбовців-членів Церкви покликають і рукопокладають президенти колу або місії. Однак це може бути не можливим у деяких віддалених місцевостях або у зонах бойових дій. Оскільки провіднику групи разом з цим покликанням не даються ключі священства, то допустимо призначити його без рукопокладання. Провідник священства, який відповідає за ту місцевість, може призначити гідного носія Мелхиседекового священства служити провідником групи. Спершу він переконується, що той є гідним, поспілкувавшись з його єпископом і президентом колу. Якщо в тій території є капелан-святий останніх днів, провідник священства може уповноважити його покликати й рукопокласти провідника групи.

Провідники груп військовослужбовців, що знаходяться в ізольованих місцевостях, можуть отримати церковні предмети постачання і матеріали, зв’язавшись з церковним Відділом звʼязків зі Збройними силами та капеланського служіння (див. 38.9.10).

Іноді військовослужбовець є ізольованим від інших членів Церкви. Якщо цей військовослужбовець має Мелхиседекове священство або є священником в Аароновому священстві, його єпископ може дати йому дозвіл прислуговувати і приймати причастя. Якщо у місцевості, куди було передислоковано військовослужбовців, є більше одного члена Церкви, має бути покликаний провідник групи.

Коли провідника групи покликано, про це необхідно повідомити у церковний Відділ зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння. Лист про призначення буде йому відправлений (див. 38.9.1.1).

38.9.6

Місіонерське служіння і військова повинність

У країнах, де існує обов’язкова військова повинність, члени Церкви зазвичай повинні завершити свою військову службу до того, як вони зможуть відправитися служити на місії. У деяких країнах може бути дозволено служити у Збройних силах після місіонерського служіння. Президенти колів та єпископи повинні ознайомитися з вимогами, які діють в їхніх країнах, щоб давати членам Церкви відповідні поради. Члени Церкви з резервних підрозділів чи Національної гвардії можуть також служити на місії після того, як пройдуть базову і фахову підготовку.

Щоб отримати докладнішу інформацію, див. статтю “Місіонерське служіння і військова повинність” на сайті ChurchofJesusChrist.org.

38.9.7

Капелани-святі останніх днів

Церковний відділ звʼязків зі Збройними силами та капеланського служіння централізовано здійснює схвалення кандидатур капеланів чоловічої і жіночої статі, які служать у різних державних та недержавних структурах. Серед цих структур:

• Збройні сили.

• Лікарні.

• Хоспіси.

• В’язниці.

• Слідчі ізолятори.

• Поліцейські відділки та пожежні частини.

• Підрозділи прикордонного контролю.

• Громадські та ветеранські організації.

• Коледжі та університети.

Кожна організація встановлює свої вимоги щодо освіти та служіння капеланів. Більшість організацій вимагає наявності схвалення від Церкви, перш ніж людина зможе служити капеланом-святим останніх днів. Відділ зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння надає схвалення для всіх капеланів-святих останніх днів. Листів зі схваленням від єпископів і президентів колів недостатньо, і їх не слід надавати.

Капелани-святі останніх днів:

• Служать людям усіх віросповідань, у тому числі й святим останніх днів.

• Пересвідчуються, що людям надано можливість користуватися релігійною свободою.

• Допомагають у задоволенні або врахуванні релігійних потреб тих, кому вони служать.

Докладнішу інформацію див. у статті “Капелани-святі останніх днів” на сайті ChurchofJesusChrist.org.

38.9.8

Ношення храмового одягу у Збройних силах

Див. 38.5.6.

38.9.9

Літні подружні місіонерські пари

Подружні пари військовослужбовців, які вже на пенсії, можуть бути покликані бути місіонерами, які займаються зв’язками зі Збройними силами на деяких військових базах. Вони допомагають місцевим провідникам священства зміцнювати нових членів Церкви і тих її членів, які повертаються до активності. Вони також надають підтримку сімʼям передислокованих військовослужбовців у періоди, коли вони знаходяться далеко від сімʼї.

38.9.10

Інша інформація

Інформацію, що стосується записів про членство в Церкві військовослужбовців, див. у 33.6.9.

Інформацію про патріарші благословення для військовослужбовців див. у 38.2.10.3.

Інформацію про висвячення військовослужбовців в ізольованих місцевостях див. у 38.2.9.6.

Інформацію, що стосується видачі храмових рекомендацій в ізольованих місцевостях, див. у 26.3.2.

Якщо у церковних провідників є запитання щодо звʼязків зі Збройними силами, вони можуть звертатися за адресою:

Відділ зв’язків зі Збройними силами та капеланського служіння

50 East North Temple Street, Room 2411

Salt Lake City, UT 84150-0024

Номер телефону: 1-801-240-2286

Електронна адреса: [e-mail]