христильна купіль

28.

Храмові обряди за померлих

28.0

Вступ

Обʼєднання сімей на вічність — це складова Божої роботи зі спасіння і піднесення (див. 1.2). Обряди, які виконуються у храмах, дають можливість сім’ям бути разом вічно й відчувати повноту радості у Божій присутності.

Кожна дитина Небесного Батька, щоб повернутися до Нього, повинна покаятися, стати гідною отримати обряди спасіння і піднесення та шанувати завіти, пов’язані з кожним обрядом. Обрядами спасіння і піднесення є:

• Хрищення.

• Конфірмація і надання дару Святого Духа.

• Дарування Мелхиседекового священства і висвячення у чин (для чоловіків).

• Храмовий ендаумент (включно з початковими обрядами).

• Храмове запечатування.

Небесний Батько знав, що багато Його дітей не отримають цих обрядів у своєму земному житті. Він підготував для них іншу можливість отримати обряди та укласти завіти з Ним. У храмах обряди можуть виконуватися повірниками. Це означає, що жива людина отримує обряди за когось, хто помер. У духовному світі померлі люди можуть прийняти або не прийняти обряди, які було виконано за них (див. Учення і Завіти 138:19, 32–34, 58–59).

Обряди спасіння і піднесення не потрібні і не вимагаються для людей, які не були підзвітними в цьому житті (див. 18.1, 28.3.2 і 28.3.3).

Членів Церкви заохочують знаходити інформацію про їхніх померлих родичів, які не отримали храмових обрядів спасіння і піднесення. Потім члени Церкви виконують обряди за цих родичів. (Див. Малахія 4:5–6; 1 Коринтянам 15:29; Учення і Завіти 2:1–3; 128:15–18; див. також 25.1 у цьому довіднику).

Якщо члени Церкви не підготували родинні імена для виконання за цих людей храмової роботи (див. 28.1.1), то імена померлих, за яких потрібно виконати обряди, будуть надані в храмі.

Членів Церкви заохочують відвідувати храм так часто, як це дозволяють їхні обставини, незалежно від того, виконують вони обряди за своїх померлих родичів або за людей, чиї імена надаються в храмі.

Члени Церкви отримують благословення, якщо виконують храмові обряди за померлих. Виконуючи обряди за померлих, вони можуть розмірковувати про власні храмові завіти та своє зобов’язання дотримуватися цих завітів.

Президенти колів та єпископи допомагають членам Церкви підготуватися, щоб ті, беручи участь у виконанні храмових обрядів, отримали позитивний досвід. Вони роблять це, навчаючи доктринальної основи храмової роботи і пересвідчуючись, що члени Церкви розуміють настанови, які стосуються цієї роботи. Більше інформації див. у розділі 25.

28.1

Загальні настанови щодо виконання обрядів за померлих

Можна виконувати обряди за померлих людей, яким на момент смерті виповнилося 8 чи більше років. За винятком зазначеного у 28.3, обряди за померлих можна виконувати за всіх померлих людей через 30 днів після дати їхньої смерті, якщо це стосується випадків, вказаних далі:

• Ім’я для виконання храмових обрядів подається близьким родичем померлого (нерозлученим подружжям, повнолітньою дитиною, батьком або матір’ю, братом або сестрою).

• Дозвіл на виконання обрядів отримується від близького родича померлої людини (нерозлученого подружжя, повнолітньої дитини, батька або матері, брата або сестри).

Якщо жодна з наведених вище умов не стосується конкретного випадку, тоді храмові обряди за померлу людину можуть бути виконані, якщо минуло 110 років після дати її народження.

Більше інформації див. у названих далі статтях на сайті FamilySearch.org (щоб мати доступ до цих статей, треба увійти на сайт FamilySearch.org):

• “Особи, стосовно яких я можу подати запит на виконання храмових обрядів”

• “Що означає правило про 110 років, і чому його було введено?”

28.1.1

Підготовка імен померлих для виконання за цих людей храмових обрядів

Є багато ресурсів, щоб допомогти членам Церкви знаходити інформацію про померлих родичів, за яких потрібно виконати обряди (див. 25.4 і 28.3). Перелічені далі провідники допомагають членам Церкви дізнатися, як підготувати імена померлих членів сімʼї для виконання за цих людей храмових обрядів:

• Президентства кворуму старійшин і Товариства допомоги приходу (див. 25.2.2)

• Провідник приходу з храмової та сімейно-історичної роботи (див. 25.2.3).

• Консультанти приходу з храмової та сімейно-історичної роботи (див. 25.2.4).

Де це можливо, перед тим як будуть виконуватися храмові обряди, інформацію про померлих родичів слід ввести у FamilySearch.org (див. 25.4.2).

28.1.1.1

Подання імен рідних

Коли члени Церкви подають імена для виконання храмових обрядів за померлих, то, як правило, вони мають подавати імена тільки тих людей, які є їхніми родичами.

28.1.1.2

Подання імен видатних людей та імен з груп людей, на подання імен яких не надається дозвіл

Як правило, члени Церкви не повинні подавати на сайті FamilySearch.org імена з вказаних далі груп людей:

• Видатні люди

• Імена, зібрані під час роботи над несхваленими проєктами з індексування

• Євреї, які є жертвами Голокосту

Більше інформації див. у FamilySearch в статті “Чи можу я виконувати храмову роботу за євреїв, які є жертвами Голокосту?”

28.1.2

Хто може брати участь в обрядах за померлих

Усі члени Церкви, які мають дійсну храмову рекомендацію, можуть брати участь у хрищеннях і конфірмаціях за померлих. Члени Церкви, які отримали ендаумент і мають дійсну храмову рекомендацію, можуть брати участь в усіх обрядах за померлих. Див. 26.3.

28.1.3

Участь членів Церкви, які мають фізичні або розумові вади

Члени Церкви з вадами можуть виконувати храмову роботу за померлих, якщо вони:

• Мають дійсну храмову рекомендацію (див. 28.1.2).

• Мають достатні розумові здібності, щоб зрозуміти обряд.

• Можуть самі дбати про себе або їх супроводжує хтось з родичів чи друзів тієї ж статі, у кого є храмова рекомендація і хто може надати потрібну їм допомогу.

Див. 27.1.3 і 27.2.1.3.

28.1.4

Планування обрядів у розкладі

Перш ніж виконувати обряди за померлу людину, членам Церкви може бути потрібно запланувати обряд у розкладі. Контактну інформацію кожного храму та вимоги щодо планування обрядів у розкладі див. на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

28.1.5

Допомога з письмовим чи усним перекладом

Див. 27.1.4.

28.1.6

Вбрання, яке слід одягати для відвідування храму

Див. 27.1.5.

28.1.7

Догляд за дітьми

Див. 27.1.6.

28.2

Виконання храмових обрядів за померлих людей

У наступних пунктах пояснено, які обряди за померлих людей виконуються у храмі повірниками. При виконанні обрядів за померлих член Церкви може виконувати обряд за померлу людину тільки тієї ж статі, що і сам цей член Церкви.

Храмові обряди за померлих, як правило, виконуються у такій послідовності:

• Хрищення

• Конфірмація

• Висвячення у Мелхиседекове священство (для чоловіків)

• Початкові обряди

• Ендаумент

• Запечатування

Якщо обряди за померлих виконано не у цій послідовності, їх не потрібно виконувати знову. Вони стають дійсними, коли буде виконано обряди, які мають їм передувати.

28.2.1

Хрищення і конфірмації за померлих

Будь-кого з членів Церкви, хто має дійсну храмову рекомендацію, можна запросити служити, виконуючи одне чи більше доручень у христильні. Деякими з цих доручень можуть бути такі:

• Бути повірниками під час хрищень.

• Бути свідками хрищень за померлих.

• Бути повірниками під час конфірмацій.

• Допомагати відвідувачам.

• Видавати вбрання і рушники.

• Допомагати реєструвати у компʼютерній системі записи про обряди хрищення і конфірмації.

Якщо бажають, члени Церкви, що діють як повірники, можуть вибрати: брати їм участь тільки у хрищеннях чи тільки у конфірмаціях.

Носії Мелхиседекового священства і священники в Аароновому священстві можуть бути запрошені виконувати хрищення за померлих. Носії Мелхиседекового священства також можуть бути запрошені виконувати конфірмації за померлих.

Тільки чоловіки, які отримали ендаумент, можуть бути запрошені:

• Служити реєстратором біля купелі.

• Служити реєстратором конфірмації.

Організовані групи, наприклад, сім’ї, приходи та коли, які бажають взяти участь в обрядах у христильні, як правило, заздалегідь зв’язуються з храмом, щоб запланувати виконання цих обрядів (див. 28.1.4). У цих групах має бути один чи кілька дорослих людей з дійсною храмовою рекомендацією.

28.2.2

Ендаумент (включно з початковими обрядами)

Коли виконується обряд ендаументу за померлих, початкові обряди як частина ендаументу виконуються і записуються окремо (див. 27.2). Будь-який член Церкви, який отримав свій власний ендаумент і має дійсну храмову рекомендацію, може бути повірником, щоб отримувати ці обряди.

28.2.2.1

Для отримання ендаументу необхідне підтвердження обрядів

До того як буде виконано обряд ендаументу, включно з початковими обрядами, за померлу людину, вона мала бути охрищена і конфірмована або за життя, або через повірника.

Іноді після того як померла людина вже отримала ендаумент через повірника, з’ясовується, що факт отримання нею за життя обрядів хрищення і конфірмації неможливо підтвердити. У такому випадку за цю людину необхідно виконати хрищення і конфірмацію через повірника. Після того як хрищення і конфірмацію буде виконано через повірника, повторно виконувати за неї обряд ендаументу не потрібно.

28.2.3

Запечатування до подружжя і запечатування дітей до батьків

У храмі померлі люди можуть бути запечатані до подружжя, з яким вони були одружені за життя (див. 38.4.1.3, якщо хтось із подружжя ще живий, і 38.4.1.7, якщо обоє з подружжя померли). До померлих людей також можна запечатати їхніх живих або померлих дітей (див. 38.4.2.2). Будь-хто з членів Церкви, хто отримав ендаумент і має дійсну храмову рекомендацію, може бути повірником при виконанні обрядів запечатування.

Перш ніж померлу людину можна буде запечатати до її подружжя або її батьків, мають бути виконані або за життя, або через повірника обряди хрищення, конфірмації, початкові обряди і ендаумент (див. 28.2). Однак за померлу людину не потрібно отримувати жодних обрядів перед тим, як її буде запечатано до батьків, якщо вона померла у віці до 8 років або за життя була непідзвітною (див. 18.1, 28.3.2 і 28.3.3).

кімната для запечатування

28.3

Особливі випадки

У цьому розділі пояснюються обставини, за яких деякі з настанов, вказаних в 28.1, можуть не застосовуватися.

28.3.1

Діти, які померли до народження (мертвонароджені та викидні)

Дітям, які померли до народження, храмові обряди не потрібні або за них не виконуються. Більше інформації див. у 38.7.3.

28.3.2

Діти, які померли у віці до восьми років

Маленькі діти викуплені завдяки Спокуті Ісуса Христа і “є спасенними в целестіальному царстві небесному” (Учення і Завіти 137:10). З цієї причини за дитину, яка померла у віці до 8 років, хрищення або ендаумент не виконуються. Однак запечатування до батьків можна виконувати для дітей, які не народилися в завіті або для яких цей обряд не було виконано за життя (див. 18.1).

28.3.3

Померлі люди, які мали розумові вади

Храмові обряди можуть бути виконані за померлих людей, про яких відомо, що вони були підзвітними (див. Учення і Завіти 20:71). Храмові обряди можуть бути виконані також за померлих, про підзвітність яких невідомо.

Якщо точно відомо, що померла людина мала розумові вади і не була підзвітною, то виконується тільки обряд запечатування до батьків (див. 38.2.4). Цей обряд виконується тільки, якщо людина не була народжена у завіті або не була запечатана до своїх батьків за життя. Інші храмові обряди не потрібні або не виконуються, навіть якщо ця людина дожила до 8 років чи прожила довше.

28.3.4

Люди, яких вважають померлими

Храмові обряди можуть виконуватися за людину, яку вважають померлою. Обряди не можуть бути виконані, поки не мине 10 років з моменту, коли людину почали вважати померлою, або з моменту офіційного оголошення її померлою. Це правило поширюється на людей, які:

• Зникли безвісти чи на морі.

• Зникли за обставин, коли смерть є безсумнівною, але тіло не було знайдене.

В усіх інших випадках храмові обряди за зниклу людину можуть виконуватися після того, як мине 110 років від дати її народження.

Якщо у президента колу є запитання стосовно цього правила, він може звертатися до Храмового відділу:

Електронна адреса: [e-mail]

28.3.5

Люди, які були позбавлені членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві

Якщо людей було позбавлено членства в Церкві або їхні імена було вилучено із записів про членство до того, як вони померли, то для виконання за них храмових обрядів, зокрема (якщо стосується) й відновлення благословень, необхідно спершу отримати дозвіл від Першого Президентства. Член сім’ї може звернутися за цим дозволом, написавши лист до Офісу Першого Президентства після того, як мине один рік від дня смерті цієї людини. У листі слід пояснити обставини. Жодної форми заповнювати не треба. Якщо потрібно, єпископ або президент колу можуть допомогти підготувати це прохання.

28.3.5.1

Відновлення членства в Церкві для померлих, які не отримали ендаументу

Померлі, які не отримали ендаументу, але які були позбавлені членства в Церкві або чиї імена було вилучено з церковних записів про членство, можуть бути відновлені у членстві в Церкві через хрищення і конфірмацію. Для цього необхідно отримати дозвіл від Першого Президентства, як це зазначено у 28.3.5. Цих померлих не потрібно знову запечатувати до їхніх батьків, якщо вони були народжені в завіті або були запечатані до батьків за життя.

28.3.5.2

Відновлення храмових благословень для людей, які отримали ендаумент

Померлі, які за життя отримали ендаумент, але яких потім було позбавлено членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві і яким пізніше було відновлено їхнє членство в Церкві через хрищення і конфірмацію, можуть отримати своє священство і храмові благословення лише через обряд відновлення благословень. Такі люди не висвячуються у жоден з чинів священства і не отримують ендаумент знову, оскільки ці благословення відновлюються через цей обряд.

Як вказано у 28.3.5, щоб виконати цей обряд за померлих людей, необхідно отримати дозвіл від Першого Президентства. Для отримання інформації про виконання цього обряду для живих див. 32.17.2.