Господь стояв поруч
Я не очікувала, що військове відрядження мого чоловіка триватиме цілий рік, однак той період сприяв духовному зміцненню нашої сім’ї.
Ілюстрація Колбі А. Санфорда
Ми з сім’єю жили в Техасі, США, майже три місяці, коли одного дня подзвонила моя мама з Англії, де вона жила.
“Не знаю, мамо,—сказала я їй,—але у мене таке відчуття, що сьогодні щось станеться, і я не впевнена, що це мені сподобається”.
Коли мій чоловік Маттіас ввечері прийшов додому, то сказав: “Мені потрібно тобі щось повідомити”. Я відразу ж зрозуміла, що він їде, але я не сподівалася, що його військове відрядження триватиме цілий рік. У нас було два тижні, щоб підготуватися до його від’їзду. Я пролила немало сліз.
То був важкий рік. Мене лякало й тривожило те, що поруч немає чоловіка, а мої рідні живуть в Англії, однак цей період став чудовою нагодою для мене, молодої мами з немовлям, і для всіх нас навчитися тому, як наша сім’я може постійно зміцнюватися духовно.
Ми вже встановили щоденну традицію молитися й читати Писання сім’єю. Тож коли у нас з Маттіасом з’являлася можливість поговорити, як правило по Скайпу, ми разом молилися й читали Писання.
Коли я читала Писання самостійно і з чоловіком, мені постійно спадав на думку один вірш: “Отже, будьте в доброму гуморі і не бійтеся, бо Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас” (Учення і Завіти 68:6). Тоді я зрозуміла, що завжди можу покладатися на Небесного Батька.
Завдяки моєму покликанню хормейстера приходу подумки я була завжди зосереджена на словах гімнів, уривках з Писань та обіцяннях, які в них містилися. Я заспокоювалася, коли співала і слухала гімни.
Коли наш маленький Ноа захворів на запалення легенів, носії священства благословили його на зцілення і дали мені благословення, щоб я зміцнилася і відчула втіху. У мене були чудові сестри-служительки, які також мені допомагали. Крім того, я зустрічалася з іншими дружинами, чиї чоловіки також були у військовому відрядженні. Вони допомогли мені більше, ніж я допомогла їм. Наш сусід навіть допомагав тим, що косив наш газон.
Я вдячна за малі й прості речі, які благословляли нашу сім’ю. Здавалося, що Небесний Батько завжди благословляє нас через когось, хто приходив на допомогу в час найбільшої потреби.