Молоді
Фотографія Майкла Морріса
Донедавна футбол, школа і церква були для мене окремими сферами. До кожної я долучався окремо і намагався знайти баланс між ними. По закінченні футбольного сезону наш тренер проводив зустрічі з кожним гравцем. Він розмовляв зі мною про лідерство і про те, як я можу бути кращим лідером. Він сказав щось цікаве, чого я від нього зовсім не очікував.
Ось його слова: “Я знаю, що ти плануєш служити на місії. Ти—віруючий, і ти вільно говориш про Бога. Я б хотів, щоб ти поговорив про Бога з іншими гравцями. Ось чому я працюю тренером—щоб допомагати людям наближатися до Бога. Я хочу бачити, як змінюється життя людей. Вважаю, що ти—один з кращих гравців у команді, хто може це зробити. Коли з’являється нагода, чому б тобі не поговорити з кимось про Бога? Дехто відмовлятиметься, але чиєсь життя може змінитися. Чому б не спробувати?”
В дійсності, я ніколи не поєднував спорт, школу і релігію. Але ця розмова поєднала їх для мене, принесла радість і допомогла підготуватися, щоб ділитися євангелією з іншими. Це допомогло мені зрозуміти, що ви можете залишатися самими собою в футболі, в школі, під час ранкової семінарії у когось вдома й досягати успіху. Тепер, коли я поєднав усі ці сфери, все стало легше.
Це допомогло мені готуватися до місії. Я звикаю розмовляти з людьми про Бога, ділитися євангелією і свідчити.
Джозеф С., 17 років, шт. Луізіана, США