Лише електронна версія
Ми не те, про що кажуть наші ярлики
Ваша цінність не вимірюється тим, що ви можете або не можете робити.
Ми, людські істоти, любимо навішувати на себе ярлики---дочка, художник, студент, бігун. З одного боку, ярлики додають нам сили, посилюють наше почуття самосвідомості і дають можливість зростати, а з іншого---вони небезпечні. Коли ми порівнюємо свої ярлики з ярликами інших людей, приймаємо ті ярлики, які пригноблюють нашу божественну сутність або суперечать їй чи дозволяємо, щоб деякі ярлики змушували нас почуватися ницими, тоді наша самоповага і духовність можуть розлетітися на мільйон уламків.
А що, якби ми сказали вам, що існує один важливий, вічний і винятковий ярлик, притаманний усім нам?
Ось кілька думок, якими діляться три дуже різні сестри, які живуть дуже різним життям. Але всім нам притаманний один найважливіший ярлик.
Шантель:
Іноді важко не порівнювати себе з іншими, особливо в сім’ї. Приклад, який я спостерігаю все своє життя---це люди, які постійно порівнюють мене і двох моїх сестер. Ми дуже різні. Ми знаходимося на різних стадіях життя, маємо різні таланти і різні особистості. Я майже 15 років у шлюбі, у мене четверо дітей, я написала і опублікувала п’ять романів на національному рівні і граю на арфі майже 30 років. У мене так багато цілей, яких я хочу досягнути. Коли мені сумно через те, що я не досягнула так багато, як хотілося б, то згадую, що Небесний Батько любить мене, навіть якщо я ніколи цього не досягну. Хоча я дійсно вважаю, що всі наші різні таланти допомагають у формуванні нашої особистості, однак якщо забрати все це---всі таланти і ярлики,---то жоден з них не має значення. Усе зводиться до одного---нашої сутності Божих дітей. Поки я роблю все, що в моїх силах, Небесний Батько буде зі мною. Ця істина допомагає мені на життєвому шляху і по-справжньому втішає, незалежно від ярликів, які світ навішує на мене, або навіть тих, які навішую я сама.
Чаліс:
Я---мама, яка виховує вдома дітей. У мене є троє хлопців і чоловік. Все моє життя зосереджено на них. Я надаю їм найбільшу підтримку. Вони і є втіленням того, хто я є. Я не ходжу на роботу. Моя старша сестра виховує вдома чотирьох дітей, але вона також прекрасна письменниця. Моя наймолодша сестра єдина в сім’ї, хто закінчив коледж. Вона зараз має роботу своєї мрії і все ще незаміжня. Усі ми різні. У нас можуть бути різні ярлики, але ті ярлики не роблять нас більше або менше цінними одна за одну. Попри наші відмінності ми всі---діти Бога, і Він любить усіх нас. Зрештою, це і є найважливішим. Мої ярлики можуть відрізнятися від тих, які мають мої сестри, але коли всіх їх відкинути,---ми всі однакові. У нас однаковий вічний потенціал.
Чейкелл:
Мені хотілося здобути багато ярликів. Я закінчила коледж, я---письменниця і поборниця того, щоб відвести чізкейку особливе місце серед продуктів харчування. Але у мене також є ярлики, які мені не дуже до вподоби. Я незаміжня, у мене проблеми зі здоров’ям і дуже часто у мене виникає почуття невідповідності. Я дозволяю деяким з моїх так званих “слабких” ярликів мати наді мною більшу владу, ніж слід було б. А іноді навіть ті ярлики, якими я пишаюся, починають затіняти мою справжню сутність. Однак коли я думаю про те, ким є насправді, і пам’ятаю, що я дочка Бога, це все змінює. Один ярлик, який дійсно наповнює життя сенсом---це наша божественна сутність. Я не знаю всього, що чекає на мене в майбутньому, чи які ярлики я зможу або не зможу мати у цьому житті, але мене втішає те, що я можу сказати: “Я Боже дитя” та знати, що це найважливіше. І мені не треба щось робити, аби заслужити той ярлик чи Його любов---я отримала це просто так. Я знаю, що якщо намагатимуся жити відповідно до Його волі і якщо завжди пам’ятатиму, ким я є насправді, Він мене благословить (див. УЗ 82:10). Коли всі інші мої ярлики пов’язані з тим одним, який дійсно має значення, я зможу мати в них справжню радість і велич.