2018
Підготовка до зустрічі з Богом
May 2018


Підготовка до зустрічі з Богом

Виконання Богом призначених обов’язків у праведності, єдності й рівності підготує нас до зустрічі з Богом.

Елайза Р. Сноу, розповідаючи про освячення Кертлендського храму (на якому вона була присутня), сказала: “Церемонії самого освячення мабуть будуть повторюватися, але жодною земною мовою неможливо описати небесні прояви того незабутнього дня. Декому являлися ангели, однак відчуття божественної присутності мали всі, хто там був, і кожне серце сповнювалося невимовною радістю й славою”1.

Божественні явлення, що відбувалися в Кертлендському храмі, є основоположними для мети відновленої Церкви Ісуса Христа, яка полягає в тому, щоб здійснити спасіння і піднесення дітей Небесного Батька2. Готуючись до зустрічі з Богом, ми можемо знати, якими є наші божественно призначені обов’язки, згадуючи про священні ключі, відновлені в Кертлендському храмі.

В молитві освячення пророк Джозеф Сміт смиренно просив Господа “прийняти цей дім, … який Ти заповідав нам збудувати”3

Через тиждень, у Великодню неділю, Господь явився у величному видінні й прийняв Свій храм. Це відбулося 3 квітня 1836 року, рівно за 182 роки до цієї Великодньої неділі, з невеликою різницею в даті. То також була Пасхальна пора—один з тих рідкісних випадків, коли Великдень і Пасха співпадають. Після того як видіння закрилося, три стародавні пророки—Мойсей, Еліяс та Ілля—явилися й передали ключі, без яких неможливо було здійснити Господню мету для Його відновленої Церкви у цьому розподілі. Та мета була простою, але чітко визначеною: збирання Ізраїля, запечатування їх у сім’ї та підготовка світу до Другого пришестя Господа4.

Те, що явилися Ілля та Мойсей, “було дивовижною аналогією [з] юдейською традицією, згідно якої Мойсей та Ілля мають прийти разом у кінці часів”5. У нашому вченні ця поява стала здійсненням фундаментального відновлення певних ключів, даних “на останні дні і в останній раз, коли відбувається розподіл повноти часів”6.

Кертлендський храм, як за місцем розташування, так і за розмірами, був відносно непоказним. Але в розумінні величезного значення для людства, він став визначальним для вічності. Стародавні пророки відновили ключі священства заради вічних спасительних обрядів євангелії Ісуса Христа. Це викликало у вірних святих надзвичайну радість.

Ці ключі надають “силу згори”7 для виконання божественно призначених обов’язків, які є головною метою Церкви8. У той чудовий Великодній день у Кертлендському храмі було відновлено три ключі:

По-перше, явився Мойсей і передав ключі збирання Ізраїля з чотирьох частин землі, що є місіонерською роботою9.

По-друге, явився Еліяс і передав ключі розподілу євангелії Авраама, що включає відновлення Авраамового завіту10. Президент Рассел М. Нельсон навчав, що мета ключів завіту—підготувати членів Церкви до Божого царства. Він сказав: “Ми знаємо, хто ми, і [ми знаємо], чого Бог від нас очікує”11.

По-третє, Ілля явився і передав ключі запечатувальної сили у цьому розподілі, завдяки якій сімейно-історична робота і вікарне виконання храмових обрядів уможливлюють спасіння як живих, так і померлих12.

Під керівництвом Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів у Головному управлінні Церкви працюють три виконавчі комітети, які наглядають за виконанням цих трьох Богом призначених обов’язків на основі ключів, відновлених у Кертлендському храмі. Ними є Виконавча рада з місіонерської роботи, Виконавча рада з питань священства та сім’ї і Виконавча рада з питань храму та сімейної історії.

На якому етапі ми знаходимося в наш час у виконанні цих Богом призначених обов’язків?

По-перше, з огляду на те, що Мойсей відновив ключі для збирання Ізраїля, сьогодні приблизно 70 тис. місіонерів по всьому світу проповідують Його євангелію, щоб зібрати Його обраних. Це початок виконання великої і дивовижної роботи, яку Нефій бачив серед іновірців та дому Ізраїля. Нефій бачив наш час, коли святі Божі поширяться по всьому лицю землі, але їхня кількість буде невеликою через злочестивість. Однак він передбачав, що вони будуть “озброєні праведністю і силою Бога у великій славі”13. Якщо поглянути на коротку історію відновленої Церкви, місіонерська робота проводилася надзвичайно активно. Ми бачимо виповнення видіння Нефія. Хоча кількісно нас відносно небагато, ми будемо продовжувати свої зусилля і знаходити людей, які відгукнуться на Спасителеве послання.

По-друге, явився Еліяс і ввірив розподіл євангелії Авраама, кажучи, що в нас і нашому сімені всі покоління після нас буде благословлено. На цій конференції було надано важливе скерування, аби сприяти справі вдосконалення святих і їхньої підготовки до Божого царства14. Оголошення на сесії священства стосовно кворумів старійшин та первосвящеників дозволить вільно виявляти силу та владу священства. Домашнє та візитне вчителювання, тепер “служіння”, про що нас так урочисто навчали на цій сесії, підготує святих останніх днів до зустрічі з Богом.

По-третє, Ілля передав ключі запечатування цього розподілу. Ті з нас, хто живе в цей час, спостерігає небувале зростання храмової та сімейно-історичної роботи. Цей темп зберігатиметься і навіть прискорюватиметься до Другого пришестя Спасителя, аби всю землю не “було б повністю спустошено при Його пришесті”15.

Сімейно-історична робота, яку небеса благословили новими технологіями, небувалими темпами пожвавилася за минулі кілька років. Було б нерозумно легковажити цим Богом призначеним обов’язком та сподіватися, що тітонька Джейн або інші родичі з почуттям високої відповідальності про все попіклуються. Хочу навести досить прямі слова Президента Джозефа Філдінга Сміта: “Ніхто не звільняється від цього величного обов’язку. Його виконання вимагатиметься як від апостола, так і від найскромнішого старійшини [або сестри]. Посада, або відзнаки, або довге служіння у Церкві … не будуть виправданням для тих, хто нехтує спасінням померлих”16.

Зараз у нас є храми по всьому світу і ресурси у фонді допомоги відвідувачам, щоб допомогти всім нужденним, які живуть далеко від храму.

Кожен з нас має оцінити свої зусилля у виконанні місіонерської, храмової та сімейно-історичної роботи й підготуватися до зустрічі з Богом.

Праведність, єдність і рівність перед Господом є основоположними для виконання цих священних обов’язків

Що стосується праведності, це життя для всіх нас є часом підготовки до зустрічі з Богом17. У Книзі Мормона наводиться багато прикладів трагічних наслідків, коли окремі люди або групи людей не дотримувалися Божих заповідей18.

Упродовж мого життя спірні питання і турботи мирського життя переміщалися від однієї крайнощі до іншої—від легковажних і бездумних вчинків до серйозної аморальності. Похвальним є те, що певні види аморальних сексуальних стосунків без згоди були викриті й засуджені19. Такий вид стосунків суперечить законам, встановленим у суспільстві. Ті, хто розуміє Божий план, повинен також протистояти аморальним статевим стосункам за згодою, що є гріхом. У Проголошенні світові міститься застереження, що “особи, які порушують завіти цнотливості, які жорстоко поводяться зі своїм подружжям або дітьми [або з іншими людьми], … одного дня будуть відповідати за це перед Богом”20.

Якщо ми озирнемося навколо, то на кожному кроці помітимо спустошення, яке несуть злочестивість і згубні звички. Якщо кожен з нас дійсно переймається тим, якою буде остаточна думка Спасителя про нас, нам слід прагнути покаяння. Я боюся, що багато людей більше не вважають себе відповідальними перед Богом і не звертаються за скеруванням до Писань або до пророків. Якщо ми, як суспільство, подумаємо про наслідки гріха, то це спричинить виникнення в суспільстві широкої протидії порнографії та об’єктивізації жінок21. Як сказав Алма своєму синові Коріантону в Книзі Мормона: “Злочестивість ніколи не була щастям”22.

Стосовно єдності Спаситель проголосив: “Якщо ви не єдині, ви не Мої”23. Ми знаємо, що дух суперечки—від диявола24.

У наш час настанова з Писань щодо єдності переважно ігнорується, а для багатьох людей визначальним є трайбалізм25, який часто основується на статусі, статі, расі або багатстві. У багатьох країнах, якщо не в більшості, люди різко розмежовуються за стилем життя. У Господній Церкві єдина культура, яку ми плекаємо і якої навчаємо—це культура євангелії Ісуса Христа. Єдність, якої ми прагнемо—це бути єдиними зі Спасителем і Його вченнями26.

Коли ми дивимося на головні цілі Церкви, усі вони основуються на рівності перед Господом27 і на сповідуванні культури євангелії Ісуса Христа. Щодо місіонерської роботи, основною вимогою для хрищення є смирення людини перед Богом, скрушене серце та упокорений дух28. Освіта, багатство, раса чи національність навіть не розглядаються.

Крім того, місіонери смиренно служать там, куди їх покликають. Вони не намагаються служити з огляду на мирські норми статусу чи підготовки до майбутньої кар’єри. Вони служать усім своїм серцем, могуттю, розумом і силою там, куди їх посилають. Вони не обирають місіонерського напарника і старанно намагаються розвивати риси Христа29. Це і є суттю культури Ісуса Христа.

У Писаннях міститься настанова щодо наших найважливіших стосунків. Спаситель навчав, що перша заповідь: “Люби Господа Бога свого”. А друга—“люби свого ближнього, як самого себе”30.

Спаситель потім пояснює, що кожна людина є нашим ближнім31. У Книзі Мормона однозначно пояснюється, що не повинно бути ніяких -ійців, племен або класів32. Ми повинні бути єдині й рівні.

Священні обряди й божественні обов’язки основуються на цій умові. Я б хотів, аби ваш храмовий досвід був подібним до мого. Коли я закінчував свій робочий день у Сан-Фрациско і приїздив до Оклендського храму, то мене охоплювало неймовірне відчуття любові й миру. Переважно то було відчуття наближення до Бога і Його цілей. Спасительні обряди були предметом моєї основної уваги, але значна частина тих прекрасних почуттів пояснювалася рівністю та єдністю, які панували в храмі. Усі одягнені в білий одяг. Немає жодних ознак різниці в статках, становищі в суспільстві або освіті. Ми всі—брати і сестри, які упокорюються перед Богом.

У священній кімнаті для запечатування обряд вічного шлюбу проводиться однаково для всіх. Мені подобається той факт, що подружжя, які живуть за найскромніших умов, і подружжя, які мають надзвичайно великі статки, здобувають абсолютно однаковий досвід. Вони одягнуті в однакового виду одяг і укладають однакові завіти навколо одного й того ж олтаря. Вони також отримують однакові вічні благословення священства. Це відбувається у прекрасному храмі, збудованому на десятину святих, який є священним домом Господа.

Виконання Богом призначених обов’язків, що основуються на праведності, єдності та рівності перед Господом, приносить людині особисте щастя і мир у цьому світі й готує до вічного життя у світі прийдешньому33. Це готує нас до зустрічі з Богом34.

Ми молимося, щоб кожен з вас, незалежно від нинішніх обставин, порадився з єпископом і був гідним храмової рекомендації35.

Ми вдячні, що набагато більше членів Церкви готується до відвідування храму. Упродовж багатьох років ми спостерігаємо значне зростання кількості гідних дорослих членів Церкви, які мають храмову рекомендацію. Упродовж останніх двох років значно збільшилася кількість гідних молодих людей, які мають рекомендацію обмеженої дії. Очевидно, що основна частина вірних членів Церкви ніколи не була сильнішою, ніж зараз.

На завершення хочу вас завірити, що головні провідники Церкви, які скеровують виконання Богом призначених цілей Церкви, отримують божественну допомогу. Таке скерування надходить через Духа, а іноді безпосередньо від Спасителя. Надається обидва види духовного скерування. Я вдячний за отримання такої допомоги. Однак скерування надається у Господній час, рядок за рядком, приписання за приписанням36, коли “всемогутній Господь Сам прийме рішення навчати нас”37. Настанови для всієї Церкви надходять лише через Його пророка.

На цій конференції у нас є привілей підтримати Президента Рассела М. Нельсона як нашого пророка і Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Дванадцятеро—усі разом і кожен окремо—отримали важливий духовний досвід, коли ми поклали руки на голову Президента Нельсона і висвятили та рукопоклали його Президентом Церкви, а Президент Даллін Х. Оукс, озвучив церемонію. Я свідчу, що його було висвячено наперед і що він проходив підготовку впродовж усього життя, аби бути Господнім пророком у наші дні. В ім’я Ісуса Христа, амінь.