Писання
4 Нефій 1
попереднє наступне

Четвертий Нефій

Книга Нефія
Який є сином Нефія—одного з учнів Ісуса Христа

Розповідь про народ Нефія, згідно з його літописом.

Розділ 1

Усіх Нефійців і Ламанійців навернено до Господа—У них усе спільне, вони творять чудеса і процвітають на цій землі—Через два століття виникають розділення, зло, лжецеркви й утиски—Через триста років і Нефійці, і Ламанійці стають злочестивими—Аммарон ховає священні літописи. Близько 35–321 рр. від р.х.

1 І сталося, що пройшов тридцять і четвертий рік, а також тридцять і пʼятий, і ось, учні Ісуса організували церкву Христа на всіх землях навкруги. І всіх, хто приходив до них і щиро каявся у своїх гріхах, було хрищено в імʼя Ісуса; і вони також отримували Святого Духа.

2 І сталося в тридцять і шостому році, всіх людей було навернено до Господа, по всьому лицю землі, і Нефійців, і Ламанійців, і не було суперечок і сперечань серед них, і всі люди справедливо вели справи один з одним.

3 І в них аусе було спільним між собою; отже, не було багатих і бідних, залежних і свободних, але всі вони були свободними і причасниками небесного дару.

4 І сталося, що тридцять і сьомий рік пройшов також, і на землі все ще тривав мир.

5 І величні і дивовижні діяння творили учні Ісуса, такі, що вони азціляли хворих, піднімали з мертвих і робили так, що каліки починали ходити, сліпі отримували зір, а глухі—слух; і всілякі бчудеса творили вони серед дітей людських; і ніяк інакше не творили вони чудес, як тільки в імʼя Ісуса.

6 І так тридцять і восьмий рік пройшов, і також тридцять і девʼятий, і сорок і перший, і сорок і другий, так, і аж доки сорок і девʼять років не пройшло, а також пʼятдесят і перший, і пʼятдесят і другий; так, аж доки пʼятдесят і девʼять років не пройшло.

7 І Господь сприяв їхньому надзвичайному процвітанню на цій землі; авжеж, так що вони знову збудували міста там, де міста було спалено.

8 Так, навіть те велике амісто Зарагемля було відбудовано знову.

9 Але було багато міст, що було азатоплено, і води підійшли на їхнє місце; отже, ці міста не можна було відновити.

10 І тоді ось сталося, що люди Нефія стали сильними, і розмножувалися надзвичайно швидко, і стали надзвичайно акрасивим і приємним народом.

11 І вони одружувалися і виходили заміж, і їх було благословлено згідно з безліччю обіцянь, які Господь дав їм.

12 І вони більше не жили за авідправами і обрядами бзакону Мойсея; але вони жили за заповідями, які вони отримали від їхнього Господа і їхнього Бога, продовжуючи впіст і молитву, часто збираючись разом, щоб молитися і чути слово Господа.

13 І сталося, що не було суперечок серед усього народу, по всій землі; але могутніми були чудеса, що творили учні Ісуса.

14 І сталося, що сімдесят і перший рік пройшов, і також сімдесят і другий рік, так, і, нарешті, аж доки сімдесят і девʼятий рік не пройшов; так, справді, сто років пройшло, і учні Ісуса, яких Він обрав, усі відійшли до араю Бога, за винятком бтрьох, які мали залишитися; і було інших вучнів гпосвячено замість них; і також багато з цього покоління пішло з життя.

15 І сталося, що ане було суперечок на цій землі через любов Бога, яка жила в серцях людей.

16 І не було аані заздрощів, ані розбрату, ані заворушень, ані розпусти, ані неправди, ані вбивств, ніякої бпохітливості; і певно не могло бути вщасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога.

17 Не було ані розбійників, ані вбивць, не було також Ламанійців, і ніяких інших-ійців; але були вони всі як аодин дітьми Христа і спадкоємцями царства Бога.

18 І якими благословенними були вони! Бо Господь благословив їх у всіх їхніх діяннях; так, саме були вони благословенними і процвітаючими, доки сто і десять років не пройшло; і перше покоління від Христа пішло з життя, і не було суперечок по всій землі.

19 І сталося, що Нефій, той, який вів цей останній літопис (а він його вів на апластинах Нефія), помер, і його син Амос вів його замість нього; і він вів його також на пластинах Нефія.

20 І він вів його вісімдесят і чотири роки, і все ще був мир на землі, за винятком того, що була невелика група людей, яка відпала від церкви і взяла на себе імʼя Ламанійців; отже, знову почали існувати Ламанійці на цій землі.

21 І сталося, що Амос помер також (а було це сто і девʼяносто і чотири роки від пришестя Христа), і його син Амос вів літопис замість нього; і він також вів його на пластинах Нефія; і це було також написано в книзі Нефія, якою і є ця книга.

22 І сталося, що двісті років пройшло; і друге покоління все пішло з життя, крім декількох.

23 І ось тепер я, Мормон, хотів би, щоб ви знали, що люди розмножилися, так що їх було поширено по всьому лицю землі, і що вони стали надзвичайно багатими через своє процвітання у Христі.

24 І тоді, в цьому двісті і першому році зʼявилися серед них такі, які були піднесені у своїй агордовитості, бо носили коштовний одяг, і всілякі прекрасні перлини, і прекрасні речі цього світу.

25 І з тих пір і надалі їхні речі і їхнє майно перестали бути аспільними між ними.

26 І почали вони ділитися на класи; і почали вони будувати ацеркви для себе, щоб отримувати бприбуток, і почали зрікатися істинної церкви Христа.

27 І сталося, що коли пройшло двісті і десять років, на землі було багато церков; так, було багато церков, що заявляли, що знають Христа, і все ж таки вони азаперечували більшість положень Його євангелії, так що вони сприймали всіляку злочестивість і роздавали те, що було священним, тим, кому це було бзаборонено через нечестивість.

28 І ця ацерква збільшувалася надзвичайно через беззаконня і через силу Сатани, який заволодів їхніми серцями.

29 І знову, була ще одна церква, яка зреклася Христа; і вони аутискували істинну церкву Христа через їхню покірливість і їхню віру в Христа; і вони зневажали їх через ті великі чудеса, які творилися серед них.

30 Отже, вони користувалися силою і владою над учнями Ісуса, які залишилися з ними, і вони кинули їх до авʼязниці; але силою слова Бога, яка була в них, вʼязниці розпалися надвоє, і вони вийшли, творячи могутні чудеса серед них.

31 Проте, і незважаючи на всі ці чудеса, люди закамʼяніли серцями своїми і таки прагнули вбити їх, саме як Юдеї в Єрусалимі прагнули вбити Ісуса, відповідно до Його слова.

32 І вони кидали їх у апечі бвогняні, а вони виходили, не діставши ніяких ушкоджень.

33 І вони також кидали їх у алігво диких звірів, а вони бавилися з дикими звірями так само, як дитина—з ягням; і вони виходили від них, не діставши ніяких ушкоджень.

34 Проте, люди закамʼяніли серцями своїми, бо багато священиків і лжепророків вело їх будувати багато церков і чинити всіляке беззаконня. І вони абили людей Ісуса; але люди Ісуса не били їх у відповідь. І так вони вироджувалися в зневірі і злочестивості з року в рік, аж доки не пройшло двісті і тридцять років.

35 І ось сталося в цьому році, так, у двісті і тридцять і першому році, відбулося велике розділення між людьми.

36 І сталося в цьому році, що виник народ, який називався Нефійцями, і вони були істинно віруючими в Христа; а серед них були ті, яких Ламанійці назвали—Яківцями, Йосипівцями і Зорамійцями;

37 Отже, істинно віруючі в Христа, і ті, хто істинно поклонявся Христу (серед яких були атроє учнів Ісуса, які мали залишитися), називалися Нефійцями, і Яківцями, і Йосипівцями, і Зорамійцями.

38 І сталося, що ті, хто заперечував євангелію, називалися Ламанійцями, і Лемуїльцями, і Ізмаїльцями; і вони не виродилися у зневірі, а навмисно аповстали проти євангелії Христа; і вони навчали своїх дітей, щоб вони не вірили, так само, як їхні батьки, від початку, виродилися.

39 І було це через злочестивість і мерзоту їхніх батьків, саме як це було на початку. І їх було анавчено ненавидіти дітей Бога, так само, як Ламанійців було навчено ненавидіти дітей Нефія від початку.

40 І сталося, що пройшло двісті і сорок і чотири роки, і такими були справи народу. І злочестивіша частина народу стала сильною, і їх стало надзвичайно більше числом, ніж людей Бога.

41 І вони все ще продовжували будувати церкви для себе і прикрашати їх всілякими дорогоцінними речами. І так пройшло двісті і пʼятдесят років, і також двісті і шістдесят років.

42 І сталося, що злочестива частина людей почала знову складати таємні клятви і азмови Ґадіантона.

43 І також люди, які називалися людьми Нефія, ставали гордовитими у своїх серцях через свої надзвичайні багатства і стали суєтними, як їхні браття, Ламанійці.

44 І з тих пір учні почали сумувати через агріхи світу.

45 І сталося, що коли триста років пройшло, обидва народи—і народ Нефія, і народ Ламанійців—стали надзвичайно злочестивими,—і перший, і другий.

46 І сталося, що розбійники Ґадіантона поширилися по всьому лицю землі; і не було жодного, хто був би праведним, окрім учнів Ісуса. І золота і срібла вони наскладали про запас рясно, і торгували всілякими видами торгівлі.

47 І сталося, що після того як пройшло триста і пʼять років (а люди все ще залишалися в злочестивості), Амос помер; і його брат Аммарон вів літопис замість нього.

48 І сталося, що коли триста і двадцять років пройшло, Аммарон, будучи примушений Святим Духом, сховав алітописи, які були священними,—так, саме всі священні літописи, які передавалися від покоління до покоління, які були священними,—аж до триста і двадцятого року від пришестя Христа.

49 І він сховав їх під захист Господа, щоб вони знову могли азʼявитися залишкові дома Якова, згідно з пророцтвами й обіцяннями Господа. І таким є кінець літопису Аммарона.