Пророк для нашого часу
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
Другий радник у Першому Президентстві
Для мене це особлива честь і я глибоко вдячний за привілей віддати данину пам’яті Президенту Томасу С. Монсону, пророку Бога і моєму дорогому другові.
У цей хвилюючий час почуття і думки є дуже глибокими, і словами не передати мою любов, вдячність та смуток.
Ми з Гарріет висловлюємо наші щирі симпатію, співчуття і вдячність сім’ї, всім, хто любить його, а також багатьом тим, хто так турботливо піклувався про нього. Особливі слова вдячності Енн Монсон Дібб, дочці Президента Монсона. Після смерті дружини Президента Монсона, Френсіс, яку він дуже кохав, відданість і любов Енн та підтримка її братів і родичів дуже благословили Президента Монсона в зимову пору його життя.
Члени сім’ї прикріпили до свого одягу жовті рози на честь улюбленого кольору Президента Монсона.
Мені дуже не вистачає його! Я вважав його своїм другом ще задовго до того, як познайомився з ним. Я вірю, що всі, хто знав його, чув його або бачив його, навіть тільки здалека, вважали себе його друзями.
Коли ми сестрою Ухтдорф подорожували світом, люди просили передати свою любов і вдячність їх улюбленому пророку та казали, що вони моляться за нього. Ці щирі вітання надходили від молодих і літніх та людей середнього віку.
Томас С. Монсон був людиною для всіх часів, справжнім духовним велетнем. Сповнений знанням, вірою, любов’ю, баченням, свідченням, мужністю та співчуттям, він ніколи не керував і не служив з п’єдесталу, але завжди робив це віч-на-віч. У його серці особливе місце було для бідних та нужденних. Нам не вистачатиме його голосу, його стійкості, його впевненості в Господі, його усмішки, його розуму, його ентузіазму, його оптимізму і його історій, які я вважаю притчами сучасного пророка Бога.
Минуло 24 роки з того часу, коли Президент Монсон запросив нас з Гарріет до свого офісу і покликав мене служити генеральним авторитетом Церкви. Ми з Гарріет дуже хвилювались через значущість тієї миті та її далекосяжний вплив на наше життя.
Однак завдяки теплій, особистій зацікавленості Президента Монсона, його підбадьоренню, ентузіазму щодо роботи та пророчому почуттю гідності, ми заспокоїлися і відчули мир. Ми відчули, що знаходимося в присутності людини, яка знає Спасителя, яка є Його слугою, яку знає наш Небесний Батько.
Німеччина і її народ були особливо благословенні завдяки Президенту Монсону. Його сильна віра допомогла зміцнити нашу в роки Холодної війни. Він не лише привозив чемодани, наповнені одягом та іншими речами для членів Церкви у Східній Німеччині, але й в його могутній апостольській молитві, промовленій у 1975 році, були обіцяні немислимі духовні благословення. Президент Монсон повернувся з тоді ще старійшиною Расселом М. Нельсоном і дізнався, як виповнюються ці божественні обіцяння. Всі вони виповнилися, крок за кроком. Говорив Божий пророк, і Бог шанував віру і працю Свого слуги.
Коли ми з Гарріет супроводжували Президента Монсона на конференцію в Гамбурзі, він запитав про Міхаеля Панітша, колишнього президента колу і патріарха, одного з дуже вірних піонерів Церкви в Німеччині. Брат Панітш тяжко хворів, був прикутий до ліжка і не міг прийти на наші збори. Однак Президенту Монсону хотілось його відвідати.
Незадовго до того Президент Монсон переніс операцію на стопі й ледь міг ходити без болю. Брат Панітш жив на п’ятому поверсі будинку, в якому не було ліфтів. Нам би довелося підніматися вгору багатьма високими сходинками. Президент Монсон продовжував наполягати, і ми пішли.
Цей підйом був дуже болісним для Президента Монсона, але він з радістю просувався вперед. Ми дісталися до прикутого до ліжка брата і Президент Монсон дав йому чудове благословення священства, подякував йому за його життя, сповнене відданого служіння, та підбадьорив його усмішкою.
Щоразу, думаючи про цю подію, я згадую слова апостола Петра про Ісуса, його друга і вчителя: “[Він] ходив, добро чинячи”1.
Те саме можна сказати про людину, яку ми любимо, поважаємо і яку підтримали як пророка Бога, нашого друга і Божого друга, Томаса Спенсера Монсона.
Служіння одним з радників Президента Монсона у Першому Президентстві Церкви було найприємнішим досвідом і духовним благословенням. Це були щастя і душевний біль, сміх і смуток, ґрунтовні розмови та багато натхнених пророчих митей.
Недавно, коли ми з президентом Айрінгом вже збиралися піти після бесіди в домі пророка, Президент Монсон зупинив нас і сказав: “Я люблю Спасителя Ісуса Христа. І я знаю, що Він любить мене”. Яке зворушливе і могутнє свідчення Божого пророка.
Президент Монсон був справжнім пророком для нашого часу. Він був людиною на всі часи. Усе, що ми знаємо про Президента Монсона і що нас захоплює в ньому, триватиме. Його дух вирушив додому до Бога, нашого Батька на Небесах, Який дав йому життя. Куди б я не направлявся в цьому прекрасному світі, зі мною завжди будуть спогади про цього дорогого серцю друга.
Я з любов’ю прощаюся з нашим дорогим пророком: Дякуємо вам, Президенте Томас С. Монсон. Хай буде з вами Бог, доки ми не зустрінемось знов. У священне ім’я Ісуса Христа, нашого Спасителя і нашого Викупителя, амінь.