Молоді
Ми ніколи не самотні
Останні три роки я мала нагоду проходити випробування. Я прийшла до усвідомлення, що які б труднощі нам не доводилося долати, з Богом нам не потрібно робити це наодинці.
Невдовзі після святкування 16 дня народження я виявила у себе екзему. Було важко кожного ранку дивитися в дзеркало і бачити плями, що вкривали моє тіло. Я вирішила дивитися на це як на можливість бути випробуваною. Замість того щоб відчувати жаль до себе, я намагалася робити те, чого навчали вчителі Товариства молодих жінок: незважаючи на випробування кожного дня рахувати благословення. І хоча зараз моя шкіра не очистилася, я вдячна за сім’ю, друзів і музичні таланти. Я вдячна, що у мене дві ноги, дві руки, дві стопи, є очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути. Я знаю, що справжня краса—це краса внутрішня, а не зовнішня.
Але поступово екзема витісняла все краще, що є в мені. Я більше не була такою ж дружелюбною, як раніше, і більше не усміхалася. Багато лікарів, до яких я зверталася, були впевнені, що до Різдва шкіра стане “бездоганною”. Однак цього не сталося. Я молилася кожного дня, щоб мати силу подолати сором’язливість, яка виникла через захворювання шкіри.
Усі мені постійно казали, щоб я не думала про свою хворобу і поводилася, як завжди, роблячи вигляд, що з моєю шкірою все гаразд. Але це було нелегко. Моя мама знову і знову лагідно переказувала історії з Писань, сподіваючись утішити мене й підбадьорити.
В Ученні і Завітах 24:8 сказано: “Будь терпеливим у стражданнях, бо ти матимеш їх багато; але витерпи їх, бо ось, Я з тобою аж до кінця твоїх днів”. Слова цього вірша допомагали мені жити. Я написала їх на закладках для книжок, у зошитах і в своїй кімнаті. Зараз це один з моїх найулюбленіших віршів, який заохочує мене робити все можливе, незважаючи на випробування.
Важко жити з таким випробуванням, але зараз я більш підготовлена до майбутніх труднощів. Небесний Батько підготував мене, щоб я могла справитися з будь-чим, що чекає попереду. Зараз я знаю, що які б труднощі мені не доводилося долати, з Богом мені не потрібно робити це наодинці.
Загублене ягня, художник Дел Парсон