Як ми нагодуємо так багато людей?
Марта Фернандес-Ребольйос, Іспанія
Будучи президентом Товариства допомоги, я була приголомшена тими потребами і випробуваннями, які долали деякі члени нашої маленької філії. Часи були важкі, а кілька членів філії втратили роботу.
Поза Церквою в очах багатьох людей, яким було важко забезпечувати свої сім’ї, можна було побачити розчарування, сум і безнадію. Навіть діти і молодь були сповнені почуттям непевності й невпорядкованості.
Провідники філії відчували, що треба внести трохи надії та любові в життя найбільш нужденних, зробити щось таке, що допоможе людям у громаді відчути, що люблячий Небесний Батько знає про їхні труднощі і наглядає за ними.
З наближенням Різдва ми запропонували запросити найбідніших дітей нашої громади на обід. Члени філії почали організовувати збір коштів, щоб купити їжу в ресторані швидкого харчування, і готували наш дім зборів до прийому гостей. Кожен брав у цьому участь, у тому числі й діти Початкового товариства, молоді жінки і молоді чоловіки.
Ми домовилися, що ресторан швидкого харчування доставить нам їжу і зв’язалися з соціальними працівниками, щоб визначити сім’ї, які мають найбільші потреби. Працівники дали нам список з приблизно 100 дітей, і це було більше, ніж ми очікували. Не те щоб ми занепали духом, але здавалося неможливим зібрати достатньо грошей, щоб придбати їжу для такої кількості дітей.
Коли настав день нашого обіду, президент філії разом з кількома дияконами узяв кошти, які ми зібрали, і пішов до ресторану, все ще не знаючи, як ми зможемо нагодувати так багато дітей за наші обмежені кошти. По дорозі вони молилися, думаючи, що, можливо, нам варто запросити лише найменших дітей, розділити порцію навпіл або відмовитися від заходу.
Коли вони прийшли в ресторан, президент філії поклав гроші на прилавок. Саме тоді й надійшла відповідь на їхні молитви.
Менеджер ресторану поглянув на них і з усмішкою сказав, що ресторан з радістю надасть стільки порцій, скільки потрібно—і безкоштовно! Я не можу висловити, яку радість ми відчули, коли дізналися про такий жест, що дозволив нам подарувати трохи радості й багато їжі великій групі нужденних дітей.
Завдячуючи щедрості ресторану, ми змогли використати зібрані гроші, щоб купити продукти і приготувати продуктові кошики для найбідніших сімей.
Завдяки цьому випадку ми зрозуміли, що жодне зусилля не буває марним, коли ми використовуємо свої зусилля і хороші стремління для служіння нашим ближнім. Зміцнилося наше свідчення про те, що Господь відкриває двері після того, як ми зробимо все, на що здатні.