Створення вічної сім’ї
Я зростав у Мексиці і мав благословення належати до чудової сім’ї святих останніх днів. Мені дуже подобалося приходити з коледжу в зимовий час, відкривати двері і вдихати аромат тортильї з корицею. Хоча наша сім’я була бідною на мирські речі, однак багатою на євангелію та свідчення.
Особливо мені подобалося свідчення моїх батьків про Книгу Мормона. Мій батько був чудовим дослідником Книги Мормона. Часто, коли я вже навіть був дорослим, ми розмовляли про книгу і плакали, бо Дух був дуже сильним. Він розумів учення цієї книги. Його було навернено в 1917 р. в шестирічному віці. Часто він розповідав про те, як хлопчиком доглядав на ранчо за худобою. У його великій сумці завжди була Книга Мормона.
Моя мати була тихою жінкою, яка завжди служила своїй сім’ї та Господу. Вона стала великим прикладом віри в нашій сім’ї, виховуючи шістьох дітей і постійно служачи Богові. У 1940-х роках вона служила місіонеркою, коли вся наша країна була однією місією.
Повчання мого батька
Поки я підростав, батько був дуже зайнятим. Його робота водія вантажівки на будівництві була дуже напруженою. Але він завжди знаходив час для мене. Коли я навчався у старших класах школи, батько, повернувшись з роботи, завжди запитував моїх п’ятьох сестер: “Де Бенхамін?”
Мої сестри приходили й казали: “Тебе кличе тато”.
Я залишав друзів та гру й біг запитати: “Тату, ти щось хотів?”
Він відповідав: “Бери Писання і йди за мною”.
Два або три рази на тиждень ми таким чином читали Писання разом. Він був взірцевим учителем Писань. У той час у Мексиці не було семінарії. Зараз я сприймаю те навчання як свою семінарію, де вчителем був батько.
Коли я читав Писання і чув, як батько пояснював їх мені, то навчався відчувати Духа серцем і розумом. Часто, коли він пояснював Писання, Дух був дуже сильним.
Це навчання з батьком дало початок моєму особистому свідченню про Небесного Батька і про Церкву. Я завжди вважав, що Церква істинна, але просто вважати недостатньо. Мій батько взяв мою руку і поклав її на жезл із заліза. Його турбота про мене стала ключовим моментом мого свідчення і моєї внутрішньої впевненості в євангелії.
Під час наших уроків я не лише дізнався багато всього про Писання, але я дізнався також, що мій батько любить мене таким чином, який у той час був мені незрозумілим. Часто він запрошував мене в кіно або разом поїсти, і я знав, що мене захищає турбота мого батька. Зараз я сам батько і знаю, що його любов до мене була особливою.
Ретельний вибір друзів
Коли мені було 16 років, більшість моїх друзів у школі не були членами Церкви, але вони знали, що я належу до Церкви. Вони почали палити й робити інші речі, яких я не робив. Тож наші стосунки почали змінюватися: теми розмов відрізнялися, думки та вчинки не співпадали.
Одного разу батько запитав мене: “Ти не думав про те, як твої друзі впливають на тебе?” Він радив мені бути обережним і думати про необхідність шукати інших друзів.
Коли я почав навчатися в університеті, то був зайнятий і не мав багато часу на друзів, але одного разу, коли ми були разом, вони вирішили зробити щось погане. Ми їхали в машині, і вони значно перевищили швидкість. Поліцейський наказав зупинитися, і я злякався. Я згадав слова батька про те, як необхідно піклуватися про майбутнє. Той випадок допоміг мені вирішити, яких друзів я хотів би мати.
Я брав активну участь у церковних заходах. Як чудово було відвідувати спільні заходи, тому що я вирішив, що матиму саме таких друзів, яких там зустрічав. Я зрозумів, що батько був правий—мені слід ретельно вибирати хороших друзів. Мені потрібні були такі друзі, які б допомогли підготуватися до місії.
Люблячий Небесний Батько
Не лише мій земний батько, але і Небесний Батько піклується особисто про мене. Я знаю, що Небесний Батько любить мене. Багатьма способами і за багатьох обставин Він піклується про кожного з нас. Іноді ми не чуємо і не хочемо чути, бо наші друзі відволікають нашу увагу від Нього. Але я знаю, що Небесний Батько любить нас, і Він дасть нам можливість знати своїм серцем, що Він буде з нами, коли ми попросимо у Нього допомоги.
Привілей розносити причастя
Я пам’ятаю, як відчував особливу любов Небесного Батька, коли в юності розносив причастя. У моєму приході було лише кілька юнаків, тож я розносив причастя кожної неділі. Коли я був учителем, то кожної неділі готував хліб і воду. У той час ми користувалися скляночками зі скла, які я мав мити кожну окремо.
Коли я розносив причастя, то міг бачити очі людей. Літні люди, молодь, діти—кожен мав особливе почуття, приймаючи хліб і воду. Я бачив, що кожен відчував любов Небесного Батька. Усі ті спогади про причастя залишаються в моєму житті назавжди. Щотижня я згадую Господа, Який помер за нас. Я пам’ятаю, що коли ми гідні, то навіки будемо разом зі своїми сім’ями.
Свідчення приносить втіху
Коли мій батько був літньою людиною, ми говорили про його смерть. Він не боявся її. Він був спокійний. Коли він говорив про смерть, то знав, що буде зі своєю сім’єю знову. Завдяки Спокуті й Воскресінню і він, і я відчували велику внутрішню впевненість. Ми завжди були дуже вдячні Господу за чудо Воскресіння.
Завдяки вченням батька, я знав ще з дитинства, що євангелія Ісуса Христа істинна, і я знав це не лише розумом, але і серцем. Багато разів Дух казав мені, що Книга Мормона—істинна, що Джозеф Сміт—пророк і що ми маємо пророка в наш час—Президента Томаса С. Монсона. Знання про те, що я маю євангелію, робить мене щасливим. І я знаю з упевненістю, що Господь піклується про нас і знає нас. Завдяки цьому я маю особисте знання про Господа Ісуса Христа, і завдяки Його жертві я знаю, що можу знову бути зі своїм батьком та рештою сім’ї.