Протилежність у всьому
Старійшина Даллін Х. Оукс
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Протилежність дозволяє нам зростати і ставати такими, якими наш Небесний Батько хоче, щоб ми стали.
Центральне місце в євангелії Ісуса Христа займає план спасіння Батька для вічного прогресу Його дітей. Цей план, роз’яснений в сучасних одкровеннях, допомагає нам розуміти багато речей, з якими ми стикаємося протягом нашого смертного життя. Моє послання зосереджене на важливій ролі протилежності в цьому плані.
I.
Мета смертного життя для дітей Бога—це надати досвід, необхідний для того, щоб “розвиватися в досконалість і зрештою реалізувати свою божественну долю спадкоємців вічного життя”1. Як так могутньо навчав цим ранком Президент Томас С. Монсон, ми розвиваємося, роблячи вибір, з допомогою якого нас випробовують, щоб ми показали, що будемо дотримуватися Божих заповідей (див. Авраам 3:25). Щоб бути випробуваними, ми повинні мати свободу вибору обирати між альтернативами. Аби надати альтернативи, за допомогою яких можна виявляти нашу свободу вибору, має бути протилежність.
Все інше в плані також суттєво важливе. Коли ми робимо неправильний вибір, який ми неминуче зробимо, ми забруднюємося гріхом і маємо бути очищеними, щоб продовжувати просуватися в напрямку до нашої вічної долі. План Батька забезпечує нас засобом зробити це, засобом, який може задовольнити вічні вимоги справедливості—Спаситель платить ціну, щоб викупити нас від наших гріхів. Той Спаситель—це Господь Ісус Христос, Єдинонароджений Син від Бога, Вічного Батька, Чия спокутуюча жертва, Чиє страждання, оплачує ціну за наші гріхи, якщо ми каємося в них.
Одне з найкращих пояснень запланованої ролі протилежності знаходиться в Книзі Мормона, де Легій вчить свого сина Якова.
“Бо певно є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому. Якби не так, … праведність не могла б існувати, так само як злочестивість, ні святість, ані лихо, ні добро, ані зло” (2 Нефій 2:11; див. також вірш 15).
І тому, продовжує Легій: “Господь Бог дозволив людині діяти самостійно. Отже, людина не могла б діяти самостійно, якби її не принаджувало одне чи друге” (вірш 16). Подібно до цього в сучасному одкровенні Господь проголошує: “І має бути необхідність в тому, щоб диявол спокушав дітей людських, бо інакше вони б не змогли бути вільними в собі” (УЗ 29:39).
Протилежність була необхідною в Еденському саду. Якщо Адам і Єва не зробили би вибір, який призвів до смертного життя, як навчав Легій: “Залишилися б вони в невинності, … не роблячи добра, бо не знали б вони гріха” (2 Нефій 2:23).
Від початку свобода вибору та протилежність були центральними частинами плану Батька, і повстання Сатани було проти цього плану. Як Господь відкрив Мойсею, що під час Наради на Небесах Сатана “прагнув знищити свободу вибору людини” (Мойсей 4:3). Таке знищення було закономірним у пропозиції Сатани. Він став перед Батьком і сказав: “Ось я, пошли мене, я буду Твоїм сином, і я викуплю все людство, так що жодна душа не пропаде, і певно я зроблю це; тож дай мені Твою шану” (Мойсей 4:1).
Отже Сатана запропонував виконати план Батька у такий спосіб, який зашкодив би виконанню мети Батька, і який надав би Сатані Його славу.
Пропозиція Сатани забезпечила б досконалу рівноправність: вона б “викуп[ила] все людство”, так щоб жодна душа не пропала б. Тоді не було б свободи волі чи вибору ні для кого, і тому не потрібна б була протилежність. Не було б ні випробування, ні невдач, ні успіху. Не було б зростання, щоб досягти мети, яку Батько бажав для Своїх дітей. Писання повідомляють, що протистояння Сатани призвело до того, що “сталась на небі війна” (Об’явлення 12:7), на якій дві третини дітей Бога, здобули право отримати смертне життя, обравши план Батька і відхиливши повстання Сатани.
Мета Сатани була присвоїти Батькову шану і владу (див. Ісая 14:12–15; Мойсей 4:1, 3). “Отже,—сказав Батько,—через те, що Сатана повстав проти Мене, … Я вчинив так, щоб його було скинуто вниз” (Мойсей 4:3) з усіма духами, які проявили свободу вибору слідувати за ним (див. Юда 1:6; Об’явлення 12:8–9; УЗ 29:36–37). Будучи скинутими в смертне життя безтілесними, Сатана та його послідовники випробовують і намагаються обманювати і вести у полон дітей Бога (див. Мойсей 4:4). Отже цей Злий, який повстав проти Батькового плану і намагався знищити його, насправді сприяв його виконанню, тому що протилежність уможливлює вибір і надає можливість робити правильний вибір, що веде до зростання, що і є метою плану Батька.
II.
Важливо, що спокуса грішити це не єдиний вид протилежності у смертному житті. Батько Легій навчав, що якби не відбулося Падіння, Адам та Єва “залишилися б … в невинності, не маючи радості, бо не знали б горя” (2 Нефій 2:23). Без досвіду протилежності в смертному житті “все повинно бути поєднане в одному”, в чому не було б ні щастя, ні горя (вірш 11). Тому, продовжує батько Легій, після того, як Бог створив усе, “щоб виконати Свої одвічні цілі щодо кінцевого стану людини, … була необхідність у тому, щоб існувала протилежність; а саме заборонений плід у протилежність до дерева життя; одне є солодким, а друге—гірким” (вірш 15)2. Його вчення про цю частину плану спасіння завершується такими словами:
“Але дивись, усе було зроблене за мудрістю Того, Хто знає все.
Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість” (вірші 24–25).
Протилежність у вигляді важких обставинах, з якими ми стикаємося у смертному житті—це також частина плану, який допомагає нам зростати в цьому житті.
III.
Усі ми стикаємося з різноманітними протилежностями, які випробовують нас. Деякі з цих випробувань—це спокуса грішити. Деякі—це земні випробування, не пов’язані з особистим гріхом. Деякі—величезні. Деякі—не дуже. Деякі продовжуються довгий час, а деякі—не більше ніж епізод. Ніхто з нас не застрахований. Протилежність дозволяє нам зростати і ставати такими, якими наш Небесний Батько хоче, щоб ми стали.
Після того, як Джозеф Сміт завершив переклад Книги Мормона, йому все ще потрібно було знайти видавця. Це було нелегко. Складність цього довгого рукопису та вартість друку і зшивання тисяч копій були лякаючими. Джозеф спочатку прийшов до Е. Б. Грандіна, пальмірського друкаря, який відмовив йому. Тоді він знайшов іншого друкаря в Пальмірі, який також відмовив. Він поїхав до Рочестера, за 25 миль (40 км), і звернувся до найбільш видатного видавця у західній частині шт. Нью-Йорк, який також відмовив. Інший рочестерський видавець погодився, але обставини зробили цей варіант неможливим.
Проходили тижні, і Джозеф мав би бути збентеженим протистоянням, яке виникало на шляху його виконання дорученої йому Богом справи. Господь не зробив це легким, але зробив це можливим. П’ята спроба Джозефа і друге звернення до пальмірського видавця Грандіна були успішними3.
Роками пізніше Джозеф пройшов через страждання, спричинені ув’язненням у в’язниці Ліберті, яке тривало довгі місяці. Коли він молився про полегшення, Господь сказав йому, що “все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (УЗ 122:7).
Ми всі знайомі з іншими видами протилежностей смертного життя, не спричиненими нашими особистими гріхами, які включають хвороби, інвалідність і смерть. Президент Томас С. Монсон пояснював:
“Деякі з вас, можливо, час від часу зверталися до Бога в ваших стражданнях, запитуючи, чому наш Небесний Батько дозволив, щоб ви проходили через випробування, з яким ви стикнулись. …
Наше смертне життя, однак, ніколи не мало бути легким чи постійно приємним. Наш Небесний Батько … знає, що ми навчаємося і зростаємо і становимося удосконаленими через важкі випробування, жахливі скорботи і складний вибір. Кожен з нас проходить через темні дні, коли помирають близькі нам люди, болісні часи, коли ми втрачаємо наше здоров’я, почуття самотності, коли ті, кого ми любимо, здається занедбали нас. Ці та інші випробування служать для нас справжньою перевіркою нашої здатності витерпіти до кінця”4.
Наші зусилля удосконалити наше дотримання Суботнього дня—це приклад менш напруженої протилежності. У нас є заповідь Господа—шанувати Суботній день. Дещо, з того, що ми вибираємо, може порушувати цю заповідь, але інший вибір, стосовно того, як проводити час в неділю,—просто пов’язаний з тим, чи ми будемо робити щось добре, краще, чи найкраще5.
Щоб показати протилежність у вигляді спокуси, Книга Мормона описує три методи, які диявол буде використовувати в останні дні. По-перше, він “розгнівається у серцях дітей людських, і збурить їх до злоби проти того, що є добрим” (2 Нефій 28:20). По-друге, він “умиротворить, приспить [членів Церкви] до плотської безпечності”, кажучи: “Сіон процвітає, усе гаразд” (вірш 21). По-третє, він скаже нам, що “немає пекла; і … Я ніякий не диявол, бо такого не існує” (вірш 22), і тому немає правильного і неправильного. Через ці протилежності нас застерігають, щоб ми не були “спокійн[ими] в Сіоні!” (вірш 24).
В ці дні здається, що Церква в її священній місії і ми в наших особистих життях стикаємося зі зростаючими протилежностями. Можливо, коли Церква зростає в силі, і ми, члени Церкви, зміцнюємося у вірі і слухняності, Сатана збільшує силу його протистояння, тому ми будемо продовжувати мати “протилежність у всьому”.
Деякі з цих протилежностей навіть приходять від членів Церкви. Деякі люди, покладаючись на власні розум чи мудрість, щоб протистояти пророчим настановам, називають себе терміном, взятим ними з лексикону виборних органів—“лояльною опозицією”. Якою б доречною не була ця концепція при демократичному устрої, вона не має права на існування в уряді Божого царства, де запитання вітаються, а опозиційність—ні (див. Матвій 26:24).
Ще один приклад того, чим дехто виправдовує свою опозиційність—це різні події з ранньої історії нашої Церкви, наприклад, того, що робив чи не робив Джозеф Сміт за різних обставин. До всіх я кажу, зміцнюйте віру і покладайте довіру на вчення Спасителя, що ми маємо “по їхніх плодах пізн[ти] їх” (Матвій 7:16). Церква робить великі зусилля, щоб бути відкритою щодо всіх записів, які у нас є, але після всього, що ми можемо опублікувати, наші члени Церкви іноді ще мають питання, на які не можна відповісти, просто вивчаючи їх. Це варіант “протилежності у всьому”, який стосується історії Церкви. Деякі речі можуть бути зрозумілими тільки через віру (див. УЗ 88:118). Нашою кінцевою опорою мусить бути віра у свідчення, яке ми отримали від Святого Духа.
Бог рідко обмежує свободу вибору когось з Його дітей, втручаючись проти одних, щоб задовольнити інших. Але Він полегшує тягарі наших випробувань і зміцнює нас, щоб знести їх, як Він зробив це для людей Алми в землі Гелама (див. Мосія 24:13–15). Він не запобігає всім катастрофам, але Він відповідає на наші молитви, щоб зменшити їхні наслідки чи відвернути їх від нас, як Він зробив це з надзвичайно сильним циклоном, який загрожував проведенню освячення храму на Фіджі6; або Він зменшує їхні наслідки, як Він зробив під час вибухів бомб терористів у Брюссельському аеропорті, які забрали життя такої великої кількості людей, але тільки поранили наших чотирьох місіонерів.
У всіх земних протилежностях у нас є Боже обіцяння, що Він “освятить [наші] скорботи на [нашу] користь” (2 Нефій 2:2). Нас також навчено розуміти досвід нашого смертного життя і Його заповіді у контексті Його великого плану спасіння, який говорить про мету життя і дає нам впевненість в Спасителі, в Чиє ім’я я свідчу про істинність всього цього. В ім’я Ісуса Христа, амінь.