Соло сестер
Автор живе в шт. Юта, США.
“Ця пісня лине в небеса, і чує Бог її” (Гімни, № 134).
Було важко почути всі ноти. Чи вистачить у Софі сміливості, щоб заспівати?
Софі любила співати. Вона співала у школі, в домівках друзів і у своїй сім’ї. Найбільше їй подобалося співати у церкві.
“Мам,—одного разу сказала Софі,—я хочу навчитися краще співати. Як ти думаєш, мені можна взяти уроки співу?”
“Здається, це чудова ідея,—сказала мама.—Давай подивимося, як я можу допомогти”.
Софі не завжди легко давалося співати. Вона була глухою і не чула більшості звуків. У неї за вухами були спеціальні маленькі пристрої, за допомогою яких вона могла чути. Вона чула звуки трохи по-іншому, ніж інші люди. Але Софі все одно подобалося співати.
“Гарні новини, Софі!—сказала мама через кілька днів.—Я знайшла клас, до якого ти можеш приєднатися. Це хор, де діти вчаться співати разом. Учителька сказала, що можна прийти вже завтра!”
Софі аж підскочила. Вона була така рада!
Але того ж вечора вона почала хвилюватися.
“Ти вже чекаєш на своє заняття завтра?”—запитала її старша сестра Кайла.
Софі кивнула. “Так. Але мені трохи страшно. Не дуже хочеться йти самій”.
“У тебе вийде!—сказала Кайла.—Але якщо потрібно, я можу піти з тобою. Ми можемо вчитися співати разом”.
Софі обійняла Кайлу. “Це було б чудово”.
Наступного ранку Софі і Кайла встали рано, щоб піти на заняття з хору. Коли Софі сідала в машину, в її голові пробігали думки, які змушували хвилюватися. А що, якщо вона не зрозуміє вчителя? А якщо вона не знайде там друзів? А якщо всі тільки на неї будуть дивитися?
Мама заїхала на паркувальний майданчик і обернулася до Софі. Софі сповзла низько у своєму кріслі.
“Я вже не впевнена, чи хочу ходити туди”,—сказала вона.
“Що сталося?”—запитала мама.—“Ти ж так цього хотіла”.
Софі нічого не відповіла. Вона просто дивилася вниз і гойдала ногами туди-сюди.
Мама усміхнулася. “Тобі не обов’язково йти, якщо ти не хочеш. Але якщо ти розхвилюєшся, то можеш помолитися Небесному Батькові, і Він допоможе тобі! А також Кайла буде з тобою”.
Кайла тримала Софі за руку. “Ми впораємося!”—сказала вона.
Софі глибоко вдихнула. Її охопило хвилювання, немов метелики мерехтіли в її животі, але вона все ж вийшла з машини. Вона міцно тримала Кайлу за руку, коли вони заходили в клас.
Перші кілька днів Софі завжди сиділа поруч з Кайлою. Потім Софі якось помітила дівчинку, яка завжди сиділа сама. Можливо їй також було страшно. Софі підійшла і сіла поруч з нею.
“Привіт!—сказала Софі.—Можна сісти тут?” Дівчинка кивнула. Невдовзі вони сміялися і співали разом. Софі була рада, що в неї вистачило сміливості знайти нового друга.
Співати групою було дуже цікаво! Софі подобалося вивчати ноти і відбивати ногами такт музики. Вона навіть змогла навчити декого з дітей, як показувати окремі слова мовою жестів.
А одного дня вчителька зробила радісне оголошення. Кожен у класі матиме змогу заспівати три сольні партії на особливому концерті. Вдома Кайла і Софі старанно репетирували співати свої соло. Невдовзі Софі вже могла співати свої перші дві сольні партії. Але остання була дуже складною! Вона не чула всіх нот. Як вона зможе заспівати її сама перед такою великою кількістю людей?
Софі згадала, що мама казала їй про молитву і допомогу Небесного Батька. Вона стала на коліна. “Небесний Батьку, ця остання пісня дуже складна для мене. Чи не міг би ти допомогти мені знайти спосіб її заспівати і так не хвилюватися?”
Під час наступного заняття зі співу до Софі підійшла її вчителька. “Я знаю, ти хвилюєшся щодо третьої партії соло. Хочеш заспівати її разом з Кайлою? Це може бути соло сестер!”
Софі усміхнулася. Вона відчула тепло і щастя. Вона знала, що так Небесний Батько відповів на її молитву.
Під час виступу Софі впевнено заспівала перші дві партії соло. Коли настав час для третьої партії, вона підбігла і взяла Кайлу за руку. Вони разом вийшли на сцену і впевнено й гарно заспівали соло сестер. Софі зовсім не хвилювалася і не боялася! Небесний Батько відповів на її молитву не зовсім так, як вона очікувала, але вона була вдячна, що Він завжди чує її.
Ілюстрації Алісси Петерсен