Нагадування у вигляді каблучки ВП
Автор живе у Куала-Лумпур, Малайзія.
Ця історія сталася у Булакан, Філіппіни.
“І будеш робити справедливе та добре в Господніх очах” (Повторення Закону 6:18).
“Пам’ятайте, хто ви і що ви відстоюєте”,—сказала сестра Аквіно.
Рейш усміхнулася, виходячи з каплиці. Вона почула звуки піаніно, які доносилися з кінця коридору. Настав час Початкового товариства!
“Стій за правду, будь щасливим,—співала Рейш з іншими дітьми.—Вибирай правдивий шлях!”
Після співу сестра Аквіно вийшла перед класом. “Чи збереглася в когось каблучка ВП?”—запитала вона.
Рейш підняла руку. “У мене є!—сказала вона.—Вона лежить у мене вдома в шухляді”.
“Це чудово, Рейш!—сказала сестра Аквіно.— Я пам’ятаю, в юності моя мама завжди казала мені: “Пам’ятай, хто ти і що ти відстоюєш”. Сподіваюся, всі ви будете якнайкраще намагатися вибирати те, що правильно”.
Коли Рейш повернулися додому з церкви, то підбігла до шухляди і дістала свою каблучку ВП. Їй захотілося носити її частіше, аби каблучка нагадувала їй вибирати правильно.
Наступного дня у школі Рейш понесла свій обід до столу, де вони завжди сиділи з друзями. Їй дуже подобалося спілкуватися з Надін і Бітуін!
Рейш з друзями сміялися, згадуючи своє улюблене шоу, коли до них підійшла нова дівчинка. Вона сіла поруч з Надін. “Привіт,—тихенько сказала вона.— Я—Імельда”.
“Вибачай, —сказала Надін,— але це наш стіл!”
Імельда встала. “Добре,—сказала вона поспіхом.— Вибачте!” Вона потупила погляд у підлогу і пішла геть.
Рейш насупила лоба. “Чому ти так сказала?—запитала вона Надін.— Нам слід бути привітними до неї. Вона новенька і, мабуть, їй потрібні друзі”.
“Але це наш стіл”,—сказала Надін.
“Так”,—сказала Бітуін.
Рейш подивилася на свою їжу. Їй було шкода Імельди. Але вона боялася ще щось казати. А якщо Надін і Бітуін розсердяться на неї?
Того вечора Рейш все ще думала про Імельду. Вона вирішила помолитися. “Небесний Батьку, будь ласка, допоможи мені дізнатися, як поводитися з моїми друзями. Допоможи мені вибрати те, що буде правильним”.
Протягом тижня Рейш щодня під час обіду шукала поглядом Імельду. І кожного дня вона бачила, як Імельда сиділа на самоті. Рейш було сумно це бачити. Їй хотілося запросити Імельду сісти за їхній стіл, але чи могла вона протистояти Надін і Бітуін? Рейш не знала, що робити.
Одного дня Рейш побачила Імельду, коли та проходила повз їхній стіл. “Подивіться на цю новеньку,—голосно сказала Надін.—Її обід загорнутий у бананове листя. Фу!”
Бітуін засміялася. “У її сім’ї навіть немає грошей купити ланч-бокс”.
Імельда піджала губи. Вона прискорила ходу.
Рейш подивилася на каблучку ВП, яка була в неї на пальці. Їй дійсно хотілося вибрати те, що правильно. Потім вона згадала ще дещо. Це були слова сестри Аквіно, сказані у Початковому товаристві. Пам’ятайте, хто ви і що відстоюєте. Їй хотілося завжди бути доброю і відстоювати те, що правильне.
Рейш повернулася до своїх друзів. “Будь ласка, припиніть!—сказала вона.—Імельда не зробила вам нічого поганого. Просто залиште її в спокої”.
Надін сердито подивилася на Рейш.
Рейш встала. “Я хочу сісти з Імельдою”,—сказала вона. Вона понесла свою їжу на порожній стіл, де сиділа Імельда. Імельда була здивована.
“Привіт!—сказала Рейш.—Вибач, що ми були непривітні до тебе. Я хочу бути твоєю подругою”.
Імельда усміхнулася. “Дякую”,—тихо сказала вона.
Рейш усміхнулася у відповідь. Їй було радісно, що вона могла стати другом Імельди. І їй було радісно, що вона вибрала правильне.
Ілюстрації Дженніфер Ейхелбергер