Ми не для того пройшли так далеко, щоб на цьому зупинитися
Трансляція щорічного навчання для С/І для 2020 р.
Вівторок, 9 червня 2020 р.
Як чудово бути разом! Ми сподіваємося, що ви і ваші сім’ї у безпеці і почуваються добре. Протягом цього року ми відзначаємо 200-ту річницю Першого видіння. Я вдячний за Джозефа Сміта і за його приклад віри і бажання знати істину, і я також вдячний за те, що наш Небесний Батько і Його Син, Ісус Христос, люблять нас настільки, що відповіли на смиренну молитву Джозефа. Усі ми відчували силу слів, коли чули фразу: “Слава людині, що чула Єгову!”1 Я б просто додав, слава Єгові за те, що Він знову спілкується з людством. Я дуже вдячний за істинність того, що сталося з Джозефом у Священному гаю.
Після цього видіння Джозеф повернувся додому. Там його зустріла мати і він сказав їй: “[Все] добре. … Я сам довідався”2. Те, що робив Джозеф у пошуках істини, мають робити наші студенти. І так само як Джозеф на власному досвіді довідався сам, ми сподіваємося, що всі наші студенти довідаються самі, що Небесний Батько знає і любить їх, що Ісус є Христос і що Він очолює Свою Церкву в ці останні дні.
З часів започаткування семінарій та інститутів багато чого було сказано про те, як навчати і навчатися. Ми отримували натхненний провід з документів, починаючи зі “Шляхів розвитку освіти в Церкві” і завершуючи нинішніми “Основними принципами навчання і вивчення євангелії”, і це допомагало нам ефективно навчати відновленої євангелії, як вона є у Писаннях і вченнях пророків, силою Святого Духа. Нам ніколи не слід відходити від цих основних принципів. Але ми також не повинні боятися навчатися чогось нового або розширювати наше розуміння того, як найкращим чином допомогти нашим студентам довідатись самим.
Я вдячний за те, що ми вдосконалюємось. Іноді я відчуваю, що ми неначе видираємося разом на гору. Ми б не змогли зійти так високо без досвіду й одкровень, отриманих у минулому, але нам ніколи не слід ставати самовдоволеними і припиняти просуватися вгору. Мені спадає на думку фраза, сказана старійшиною Джеффрі Р. Холландом на останній генеральній конференції: “[Ми] не для того пройшл[и] так далеко, щоб на цьому зупинитися” [Judith Mahlangu (multistake conference near Johannesburg, South Africa, Nov. 10, 2019), in Sydney Walker, “Elder Holland Visits Southeast Africa during ‘Remarkable Time of Growth,’” Church News, Nov. 27, 2019, thechurchnews.com]3. Ми на пів шляху до верхівки гори, і Господь готовий дати нам навіть більше.
Тому старійшина Кім Б. Кларк закликав нас обміркувати не тільки чого і як ми навчаємо, але також і те, як ми можемо зосереджуватися більше на студентах і на процесі та результатах навчання. Він запропонував нам поставити собі запитання: “Який досвід потрібно набути моїм студентам, щоб вони зміцнилися і збільшилась їхня здатність до більш глибокого вивчення?” Поєднуючи нашу чудову історію з нещодавніми настановами, ми можемо запитати: “Що ми можемо робити, щоб бути ще більше зосередженими на Христі та на студентах?”
На нашому останньому Вечорі з генеральним авторитетом старійшина Девід А. Беднар навів нам чудовий приклад того, що означає бути зосередженими на студентах. Було очевидним, що він прагнув не розповісти нам щось, а щоб ми чогось навчились. Він ставив запитання, спостерігав і слухав, щоб переконатися, що ми зрозуміли. Він також розповів нам, як він навчає, сказавши: “Замість того, щоб думати: “Що я їм скажу?” зосередьтеся на тому: “Що я у них запитаю?” І не лише “Про що я їх запитаю”, але й “Що я закликатиму їх робити?”4
Відомий професор і рабин Джейкоб Нойзнер одного разу сказав: “Великі вчителі не навчають. Вони допомагають студентам навчатися”. Однозначно, ефективне навчання і вивчення є взаємопов’язаними. Але я гадаю, що суть твердження професора Нойзнера у тому, що ми повинні розширити наше розуміння ефективного навчання і більше зосереджуватися не на тому, щоб розповідати, а на тому, щоб допомагати нашим студентам отримати такий досвід, який спонукав би їх до навчання. Для нас це означає допомогти нашим студентам відчути, як Святий Дух свідчить про істину і про Божу любов до них. Це означає, що ми створюємо атмосферу, в якій вони відчувають, що можна безпечно поставити запитання, дізнатися істину, знайти доктринальні зв’язки, почути свідчення від своїх однолітків та оцінити й озвучити свої власні думки, почуття і враження від істин, яких вони навчаються. Це означає, що ми так проводимо заняття, щоб це надихало їх жити за євангелією і знати, як діяти з вірою, навчатися на своїх помилках і старатися діяти знову з надією на Христа. Саме в такий спосіб, вони будуть довідуватися самі.
Щоб краще зрозуміти, що потрібно нашим студентам, поки ми їх навчаємо, ми вирішили, що краще за все буде спитати їх самих. Команда дослідників зробила опитування кількох тисяч молодих людей на чотирьох континентах. Вони зустрілися як з тими, хто відвідує заняття, так і з багатьма тими, хто зараз їх не відвідує. Працюючи над аналізом великої кількості даних, ми розділили відповіді на три категорії.
Першу категорію ми назвали “Навернення”. Молодь і доросла молодь сказали нам, що вони хочуть отримати досвід, який би допоміг їм відчувати любов Бога і зміцнити їхні стосунки з Ним, і що їм це потрібно. Вони бажають поглибити свою віру в Ісуса Христа і свідчення про Нього та Його відновлену євангелію. Авжеж, це саме те, чого ми хочемо для них.
Хороша новина полягає у тому, що дослідження показало: завдяки нашим заняттям це відбувається. Ті, хто постійно відвідує заняття і активно навчається, значно зміцнюють свої свідчення і їхня віра в Ісуса Христа зростає. Це одна з багатьох причин, чому ми хочемо запросити більше молоді брати участь у навчанні. Коли вони навчаються з вами, їхня віра і їхнє свідчення зростають.
Дякую вам за все, що ви робите, аби допомогти їм поглибити своє навернення. Ми просунулися далеко вперед, занурившись у принципи навчання, які допомагають нашим студентам навчатися глибше. Однак я вірю, що є ще щось, чого Господь бажає нас навчити, коли ми просимо Його про скерування. Обмірковуючи можливості, чи ви будете з молитвою думати над тим, який досвід потрібен студентам, щоб зміцнити їх і збільшити їхню здатність розуміти план Небесного Батька та вчення і Спокуту Ісуса Христа? Обміркуйте, як ви можете допомогти їм прагнути впливу Святого Духа, розпізнавати його і діяти відповідно до нього, а потім діяти з вірою, каятися та укладати священні завіти і дотримуватися їх. Зрештою ми сподіваємося, що завдяки досвіду, який вони отримають, вони зможуть пізнати і полюбити Ісуса Христа і намагатися стати подібними до Нього.
Другу категорію відповідей тих, хто брав участь у дослідженні, ми назвали “Відповідність особистому духовному зростанню”. Ті, кого опитували, розповіли, що заняття стають корисними, коли вчителі визнають і цінують те, що у студентів можуть бути різні ситуації і обставини життя, та пристосовують навчальний процес таким чином, щоб він відповідав потребам кожного студента. Вони сказали, що повинно бути місце, де вони могли б ставити щирі запитання про доктрину, історію Церкви та соціальні проблеми, які є важливими для них. Вони не мають наміру сперечатися про це. У них є щирі запитання, і їм потрібна безпечна атмосфера, де панують віра і відкритість, щоб дізнатися про все це. Їм потрібні вчителі, які б відповідали на їхні запитання не лише з вірою, але й відверто і співчутливо. Вони також хочуть дізнатися, як навчитися бути більш духовно самостійними і як досягти цього. Вони бажають розвинути навички, які допоможуть їм аналізувати ідеї і розуміти їхнє місце у контексті вічності. Вони хочуть отримувати допомогу, щоб відчувати себе більш упевненими у власній спроможності пояснювати принципи євангелії і політику Церкви іншим людям. І вони бажають опанувати навички, як за допомогою євангельських принципів долати повсякденні труднощі.
Те, чого, за словами студентів, вони бажають і потребують, узгоджується з настановами, які ми отримали від старійшини Джеффрі Р. Холланда минулого року. Він нагадав нам, що “студент---це не ємкість, яку слід наповнити; студент---це полум’я, яке слід запалити”5.
Наша роль як вчителів---допомагати студентам розвивати бажання навчатися, отримувати особисті одкровення, знаходити істину, розуміти її та жити відповідно до істини, яку вони самі пізнали. Це не просто передача знання, яке ми отримали під час нашого особистого навчання і з нашого досвіду. Отже, ми маємо пам’ятати, що те, що здається нам важливим, може не бути настільки значущим для наших студентів, які знаходяться на іншому етапі свого життя. Тому нам дуже потрібно їх слухати, спостерігати за ними і молитися про те, щоб розпізнати їхні потреби.
На жаль, багато хто з молоді і дорослої молоді, особливо ті, хто не відвідує заняття, відчувають, що наші заняття не достатньо актуальні. Вони вважають, що ми більше зосередженні на розгляді підготовленого матеріалу, ніж на тому, щоб задовольнити їхні реальні потреби. Вони сказали, що наші уроки дуже часто зосереджені на ідеалі й недостатньо відповідають реаліям їхнього життя або не дають відповідей на їхні запитання.
Наприклад, уявіть учителя інституту, який обговорює вчення про целестіальний шлюб, відчуваючи, що ця тема дуже актуальна для неодруженої молоді. Студенти у класі вже вірять у важливість храмового шлюбу, але дехто з них невпевнені, як застосовувати це вчення у своєму житті. Дехто боїться, бо їхні сім’ї розпалися, і вони невпевнені, чи зможуть мати гарний шлюб. Інші у класі, можливо, обмірковують, чи вони зможуть фінансово забезпечити себе, щоб одружитися і мати сім’ю. Інші, можливо, сумніваються, чи у них взагалі буде така можливість. А ще інші борються з потягом до осіб своєї статті й задумуються про своє місце у Церкві. Урок йде за планом, але в ньому не передбачено змістовної участі студентів. Вчителька відчуває, що завдяки темі, вона достатньо встановила зв’язок зі студентами. Однак правда у тому, що хоча доктрину було викладено, це не було зроблено так, щоб розібратися із сумнівами студентів, обговорити їхні потреби чи пов’язати її з реаліями їхнього життя. Було втрачено можливість допомогти їм побачити важливість цієї доктрини в їхніх конкретних обставинах.
Учитель, котрий піклується про духовний розвиток своїх студентів, прагне відповідати потребам студентів. Такий вчитель дає студентам більше надії і допомагає їм бачити, як життя за євангелією може благословити їх і допомогти їм просуватися до їхніх головних цілей. Такий вчитель допомагає їм розвинути впевненість у тому, що в Писаннях і вченнях пророків останніх днів дійсно містяться відповіді на запитання їхніх душ.
Аби допомогти нашим студентам розпізнати важливість і актуальність євангелії в їхньому житті, чи ви будете з молитвою обмірковувати, як заохотити своїх студентів ставити щирі запитання і ділитися своїми думками і планами? Вони мають бути впевнені, що ви знаєте і розумієте їх та що ви прагнете адаптовувати заняття, щоб задовольнити їхні потреби. Навчайте так, щоб це надихало їх вивчати щоденно Писання і звертатися за скеруванням до Писань і вчень сучасних пророків. Допоможіть студентам засвоїти навички і зразки набуття духовного знання, аби вони могли довідуватися самі.
У третій категорії відповідей, яку ми виділили після прослуховування наших студентів й особливо тих, хто не відвідує заняття, сказано, що вони хочуть і потребують, аби ми зробили так, щоб вони відчували приналежність. Відчуття приналежності виникає, коли є стосунки і зв’язок з нашим Небесним Батьком, з вчителем та з іншими студентами у класі. Воно виникає, коли є атмосфера, в якій кожен відчуває що йому раді, відчуває підтримку та що він потрібен і його цінують. Відчуття приналежності також зростає, коли студенти відчувають, що вони беруть участь у важливій справі.
Я хочу ще раз подякувати вам. Я дуже ціную вашу реакцію на навчання “See the One (Побачити індивідуально кожного)” і ваші особисті зусилля, спрямовані на те, щоб допомогти кожному студенту відчувати любов і повагу. Нам потрібно продовжувати ці зусилля, бо багато з тих, хто зараз не відвідує заняття, все ще не відчувають приналежності. Багато з них заявили, що заняття семінарії та інституту лише для тих, хто, на їхній погляд, є досконалими святими останніх днів, у кого ніколи не було ніяких проблем чи запитань. Через таке помилкове сприйняття вони вважають себе там зайвими. Деякі навіть відчувають, що, якщо вони поставлять щире запитання або поділяться своїми щирими поглядами, їх осудять чи будуть вважати не дуже відданими. Вони також сказали, що, вірогідніше за все, відвідували б заняття, якби там всім раділи незалежно від внутрішньої віри чи зовнішнього вигляду.
Нещодавно брат Лінфорд побачив молоду жінку, яка стояла перед однією з наших будівель. Він представився і запитав, чи вона відвідує заняття. Вона відповіла, що вона---член Церкви і знає про інститут, але не відвідує заняття. Вона додала: “Якби ви знали мене і моє минуле, ви б знали, що я не можу бути частиною цього. Я б не вписалася”. На щастя, ця молода жінка прийняла запрошення брата Лінфорда зайти всередину, де її тепло привітали. Вона записалася на курс і відразу почала відвідувати заняття. Я питаю себе, скільки сотень, навіть тисяч молодих людей отак стоять перед нашими будівлями, потребуючи саме того, що ми пропонуємо на наших заняттях, однак боячись, що вони не впишуться.
Не лише їм потрібно те, що ми пропонуємо, але й вони потрібні нам. Вчителі, які сприяють виникненню відчуття приналежності, точно знають, що кожен студент може привнести щось, завдяки чому на занятті буде отримано кращий досвід.
Я побачив чудовий приклад цього, коли познайомився з одним молодим чоловіком на занятті у брата Андре. Майкл був змушений раніше повернутися з місії додому через проблеми зі здоров’ям. Коли він готувався повернутися на місію, його збила машина. Він отримав багато переломів і провів тривалий час у лікарні. На момент виписки з лікарні він вже відмовився від своєї мрії завершити місію. Він почав займатися екстремальними видами спорту і відійшов від Церкви. Одного дня він був на самоті й вирішив сам перейти через каньйон по стропі без страховки. Перетнувши каньйон, він захотів кричати від радості й святкувати, однак потім подивився вниз і зрозумів, що якби він впав, його життя б закінчилось.
Ось тоді він подумав про свою матір і молодшу сестру, і те, як вони б сумували, якби він помер. Його наступною думкою була думка про Спасителя і все, що Він зробив для нього, і Дух сповнив його серце. Він спустився зі скелі і почав своє повернення до Церкви. У дивовижний спосіб він осягнув милість Спасителя, Його любов і здатність викупити нас.
Пізніше Майкл був на пляжі і згадав, що перед своєю місією відвідував інститут. Він пішов туди прямо з пляжу і зайшов у приміщення інституту за кілька хвилин до початку заняття. У той момент брат Андре не знав більшості того, що я вам щойно розповів. Але він знав, що Майклу потрібно бути там і що у нього є багато чого, що він може йому запропонувати. Брат Андре запросив Майкла залишитися, але той відчув, що присутні, скоріше за все, йому не будуть раді. Він був у шортах для плавання і майці з короткими рукавами, а його руки від зап’ястя до плечей були покриті татуюваннями. Він сказав, що краще піде одягнеться і надіне сорочку з довгими рукавами перед тим, як прийти до класу. Брат Андре відповів: “Ніхто навіть і не помітить”. Майкл залишився. Однак, коли інші студенти прийшли, ніхто не сів поруч. Після вступної частини брат Андре попросив Майкла вийти вперед і представив його класу. Він сказав іншим студентам, що Майкл---прекрасна людина і що у нього добре серце і є багато чого запропонувати. Після того він спитав у Майкла, чи той хоче поділитися своїм свідченням. Зі сльозами на очах Майкл говорив про любов Бога, про Його доброту і співчуття і бажання прощати. Всі ми, хто був там того дня, були благословенні свідченням Майкла.
Брат Андре побачив у Майклові щось, що інші, можливо, не побачили. Як вчитель він цінує різноманіття історій життя та обставин і розуміє, що кожен може зробити внесок. Тому він створює таку атмосферу, в якій його студенти зміцнюють одне одного і зміцнюються від їхнього спільного бажання відчути мир, зцілення і милість, які приносить Спаситель. Після заняття був ще один особливий момент---я побачив, як кілька студентів оточили Майкла і привітали його та впевнилися, що він точно знає, що він потрібен там.
Як я згадував до цього, відчуття приналежності виникає, коли людина долучається до участі у важливій справі. У наших студентів є бажання допомагати людям і надихати їх жити так, щоб у їхньому житті були гідність, рівноправність і можливості. Як правило, вони не бачать зв’язку між тим, що вони вивчають чи наданими їм можливостями і такими справами. І хоча найвеличніша справа на землі---це справа Христова і збирання Ізраїля по обидва боки завіси, більшість з них не пов’язують свій досвід у семінарії та інституті з цією справою.
Чи ви обміркуєте, що можете змінити у вашому навчанні, у вашому спілкуванні й навіть у вашій класній кімнаті, щоб краще запрошувати всіх дітей Небесного Батька? Час від часу ви, можливо, навіть захочете прийти у блакитній сорочці. Однак, що найважливіше---чи ви будете з молитвою намагатися навчати так, щоб це допомогло студентам відчувати любов Небесного Батька й усвідомлювати свою божественну природу і потенціал? Допоможіть їм відчути, що ви про них піклуєтеся і розумієте їхню особисту цінність. Допоможіть їм потоваришувати з членами класу та відчувати себе у безпеці і потрібними. Заохочуйте їх долучитися до справи Христової---допомагати іншим просуватися шляхом завітів. Якщо ви зробите все це для них реальністю, вони відчуватимуть приналежність.
Я розумію, що ми не можемо робити все це щодня. Однак ми можемо думати про них під час нашої підготовки, нашого навчання і спілкування зі студентами. Неважливо, чи ви навчаєте у семінарії чи інституті, особисто чи онлайн, рано--вранці чи пізно ввечері, застосування цих принципів благословить ваших студентів і допоможе зробити все, щоб вони отримали досвід, який їм потрібен.
Вже зараз відбувається так багато хорошого, і найкраще чекає попереду. Пам’ятаймо, ми не для того пройшли так далеко, щоб на цьому зупинитися. Я знаю, що якщо ми щиро намагаємося отримати одкровення, Господь допоможе нам знати, як благословити Його дітей. Він готовий допомагати кожному з нас і всім нам разом навчати так, щоб, завдяки цьому, поглиблювалось навернення, щоб навчання було актуальним для особистого духовного зростання і щоб виникало відчуття приналежності. Він готовий дати нам більше. Продовжуймо звертатися до Нього з вірою, щоб знати, як допомогти нашим студентам дійсно довідатися самим. Про це моя молитва, в ім’я Ісуса Христа, амінь.