Розділ 6

Почути голос Господа

Як ми можемо отримати особисте одкровення від Господа?

Вступ

Одного разу Президент Гарольд Б. Лі сказав: «Віра в моєму серці народилася з отриманням простого свідчення, коли я був ще дитиною – гадаю, у віці десь десяти або одинадцяти років. Я був з батьком на фермі, далеко від дому, намагаючись чимось зайняти себе протягом дня, поки батько не закінчить свою роботу і ми не зможемо піти додому. Поза нашою огорожею були напіврозвалені сараї, принадні для допитливих хлопців, а я любив пригоди. Я почав лізти через огорожу, коли почув голос, так само чітко, як ви зараз чуєте мене. Хтось, називаючи моє ім’я, сказав: «Не йди туди!» Я думав, що це батько говорить зі мною, але він був у той час на іншому кінці поля. Я нікого не бачив навколо. Як дитина, я усвідомив тоді, що це був голос того, кого я не міг побачити, а тільки ясно почути. Відтоді, коли я чую або читаю історії, де йдеться про пророка Джозефа Сміта, завдяки цьому своєму досвіду я добре знаю, що означає почути голос».¹

Хоч Господь може й не говорити з нами явно, але по мірі того, як ми вчимося говорити з Ним та розпізнавати прояви його спілкування з нами, ми починаємо пізнавати Його. Президент Лі сказав, що для того, аби «пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (див. Іоанн 17:3), як говорив Господар своїм учням, треба «стати на той безпомилковий шлях, що веде до вічного життя в присутності цих прославлених Істот».²

Учення Гарольда Б. Лі

Яким чином Небесий Батько спілкується зі своїми дітьми?

В Університеті Бригама Янга я чув натхненну проповідь Президента [Дж. Рубена] Кларка. Він аналізував типи можливих одкровень. Спочатку він говорив про теофанію – явище, яке він описав як досвід особистого явлення людині Батька, або Сина, або Їх обох або розмови з Ними. Лицем до лиця з Господом говорив Мойсей (див. Мойсей 1:1–4); теофанію, або досвід особистого явлення мав Даниїл (див. Даниїл 10). Пам’ятаєте, коли Господь прийшов христитися до Іоанна Христителя, голос з небес промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвій 3:17). Під час навернення Павла також було особисте явлення і ясно було чути голос (див. Дії 9:1–6). Під час Преображення, коли Петро, Яків та Іоанн пішли з Господарем на високу гору, де їм явилися Мойсей та Ілля, з небес знову пролунав голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвій 17:5).

Можливо найвеличнішою з усіх теофаній нашого часу було явлення Батька і Сина пророкові Джозефу Сміту в гаю (див. Джозеф Сміт – Історія 1:14–17). Після цього було ще кілька явлень, одне з яких описано у 110 розділі Учення і Завітів. Мова йде про явлення Спасителя Джозефу та Оліверу.

Ще про один спосіб отримання одкровень говорив пророк Енош. Він включив це дуже важливе твердження у свій літопис у Книзі Мормона: «І ось під час того, як я боровся у духові, ось, голос Господа дійшов до моєї свідомості…» (Енош 1:10).

Іншими словами, іноді ми чуємо голос Господа у своїй свідомості, і коли це відбувається, це вражає настільки ж сильно, нібито Його голос сурмить нам просто у вуха.

В одній історії з Книги Мормона Нефій докоряє своїм братам, закликаючи їх до покаяння, висловивши ті самі думки: «І він розмовляв з вами тихим, лагідним голосом, але ви були поза почуттям, так що не сприймали його слова» (1 Нефій 17:45).

Таким чином, через одкровення Господь наповнює нашу свідомість думками, неначе говорить з нами. Дозвольте мені свідчити про цей факт. Одного разу мені була необхідна допомога. Господь знав про це, бо я виконував важливу місію. Якось я прокинувся дуже рано, і мене наче почали виправляти в тому, що я задумав зробити, і в той ранковий час, поки я ще був у ліжку, мені наче показали як все слід зробити, немовби хтось присів на моє ліжко і розповів, як саме мені вчиняти. Так, голос Господа приходить до нашої свідомості; він може керувати нами.

Ми також отримуємо одкровення силою Святого Духа. Господь казав пророкові Джозефу Сміту в перші роки Церкви: «Так, ось, Я скажу тобі в розумі твоєму і в серці твоєму Святим Духом, який перебуватиме в твоєму серці. І ось, це є дух одкровення» (УЗ 8:2–3). Пам’ятаєте, Господь заспокоював своїх учнів перед своїм розп’яттям, говорячи їм: «Як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли прийде Він, Той Дух правди [або Святий Дух], Він вас попровадить до цілої правди; що має настати, – звістить вам (Іоанн 16:7, 13) «і пригадає вам усе» (Іоанн 14:26). І в цьому ми бачимо силу Святого Духа. Пророк Джозеф Сміт сказав стосовно цього: «Ніхто не може отримати Святого Духа, не отримавши одкровень. Святий Дух є одкровителем» (Teachings of the Prophet Joseph Smith, p. 328).

Я хотів би трохи змінити фразу і сказати: «Якщо святий останніх днів, який був охрищений і на кого поклали руки ті, хто виконував обряд, повелівши прийняти Святого Духа, якщо він не отримав одкровення від Святого Духа, він не отримав дар Святого Духа, на який мав право». В цьому криється дуже важливий принцип. Дозвольте мені звернутися до того, що сказав про одкровення пророк Джозеф Сміт:

«Людина може знайти користь, помітивши в собі перші натяки на одкровення; наприклад, коли ви відчуваєте, як чистий розум вливається у вас, він може дати вам несподівані імпульси ідей, так що, помітивши їх у собі, ви можете в той самий день або невдовзі побачити їх втілення; тобто ці речі, які були представлені вашому розумові Духом Божим, здійсняться; і таким чином, пізнаючи Дух Божий та розуміючи Його, ви можете зростати в осягненні принципу одкровення, доки не станете досконалими у Христі Ісусі» (History of the Church, 3:381).

З якого приводу ви можете отримувати одкровення? Чи не вражає вас те, що ви почули: що ви – всі члени Церкви, які отримали Святого Духа – можете отримувати одкровення? Не для Президента Церкви, не про те, як вирішувати проблеми в приході, в колі або в місії вашої місцевості; але кожна людина в межах свого положення може отримувати одкровення через Святого Духа.

Кожна людина має привілей застосування цих дарів у своїх власних справах; у належному вихованні своїх дітей; в управлінні бізнесом та в усіх інших справах. Людина має право володіти духом одкровення і натхненням, щоб вчиняти правильно, бути мудрою й розсудливою, справедливою й доброю в усіх своїх діяннях. Я знаю – це вірний принцип, і я хотів би, щоб його знали святі останніх днів. Отже, кожен з нас має докладати зусиль, звертаючи увагу на раптові думки, що приходять до нас, і якщо ми це зробимо і налаштуємо слух до сприйняття цих спонукань, то й ми – кожен з нас – зможемо зрости в дусі одкровення.

І є ще один шлях, яким можуть приходити одкровення: через сни. Ні, я не збираюсь говорити, що кожний ваш сон є прямим одкровенням від Господа. Але я боюся, що сьогодні, в епоху людської зарозумілості, багато хто з вас схильні вважати всі сни непредметними й несуттєвими. І все-таки Писання рясніють описаннями випадків, коли Господь через сни скеровував Свій народ.

Нам усім варто докладати всіх зусиль, дотримуючись заповідей Господніх і живучи так, щоб Він міг відповісти на наші молитви, молитви тих, кого ми любимо, молитви Генеральних Авторитетів за нас. Ми завжди молимося за членів Церкви, і ми дякуємо Господові, бо знаємо, що і вони моляться за нас. Якщо ми житимемо гідно, тоді Господь буде керувати нами – через особисте явлення, або своїм голосом, або тим голосом, що приходить до нашої свідомості, або впливом на наше серце і душу. І наскільки вдячними ми маємо бути, коли Господь посилає нам сон, в якому Він розкриває красу вічності або надсилає попередження та вказівку для нашого особистого спокою. Так, якщо ми так житимемо, Господь буде керувати нами ради нашого спасіння та блага.

Як один з найменших серед вас, обіймаючи мою посаду, я хочу принести мое смиренне свідчення, що я отримав – через голос і через силу одкровення – це знання й розуміння: Бог є.

Я приношу своє урочисте свідчення, що сучасна Церква керується одкровенням. Кожна душа в ній, яка була благословенна отриманням дару Святого Духа, має силу отримувати одкровення. Нехай Бог допоможе вам і мені, аби ми завжди жили так, щоб Господь зміг через нас відповідати на молитви вірних.³

Як нам молитися нашому Небесному Батькові, щоб він керував нами?

Є велика різниця між проказуванням молитви і розмовою з Богом. Небагато я бачив людей, які в молитві дійсно розмовляли з Богом, і одним з них був покійний [Старійшина] Чарльз А. Колліз. Я ніколи не чув, щоб він молився біля священного олтаря в храмі, я ніколи не чув, щоб він молився, коли ми разом ставали навколішки під час виконання важкої місії далеко від дому, але ті слова, що він вимовляв, сягали самих порталів святих хоромів нашого Батька, і він розмовляв з божественними істотами. Не проказуйте молитви, не читайте їх, але вчіться розмовляти з Богом, і ці розмови з Богом є саме тією молитвою, що її, на мою думку, мав на увазі Мороній, пишучи останній розділ нашої Книги Мормона.

«Я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, з відвертим бажанням, маючи віру в Христа, він явить вам їхню істинність силою Святого Духа» (Мороній 10:4).

Саме такою я бачу молитву віри, віри в Бога та в Його Сина, Ісуса Христа, без якої ніхто не може розмовляти з Богом.⁴

Мені на думку спала одна розмова, що її мав наш улюблений Ричард Еванс [з Кворуму Дванадцятьох] під час однієї зі своїх подорожей. Кілька днів тому він обідав у товаристві одного чоловіка, багатого промисловця, який кількома фразами описав те, як він стикається зі складними проблемами в житті і як щодня приймає рішення. «Коли я прокидаюся вранці, – розповідав підприємець, – я часто відчуваю, що не можу боротися з проблемами, але коли я стаю навколішки і просто кажу: «Господи, допоможи мені зробити все, що я маю зробити сьогодні», до мене приходять сили і я відчуваю, що можу впоратись із проблемами. Я думаю про Нього, як про свого батька і говорю до Нього просто й прямо, як говорив до батька, доки він не пішов з цього життя».

[Старійшина Еванс згадує далі:] «Простота і відвертість мого друга, з яким я сидів того вечора, стала для мене джерелом пом’якшення та впокорення серця. Він був не моєї віри, але я цілком переконаний, що він не міг би розмовляти з Богом з такою великою радістю і впевненістю, якби думав про Нього, як просто про силу, або про невимовну суть, природи і намірів якої він зовсім не знав, тобто не знав того, що дало б гарантоване відчуття дійсної розмови з батьком».

Яків сказав своїй родині: «О яка велика святість нашого Бога! Бо він знає все, і немає нічого, чого б він не знав» (2 Нефій 9:20). Якщо ви бажаєте тримати це у вашій свідомості, ви вже на початку шляху і вже маєте стосунки з Богом. Ми Його сини й дочки. Він знає нас. Він знає про речі та часи, що були визначені раніше: і про місце, де ми житимемо, і про часи, коли ми житимемо. Отже, тільки Йому ми можемо повністю довірятися.⁵

Однією з найцінніших речей, якими ми можемо володіти, або одним з найважливіших аспектів знання, є те, що Господь чує молитви та відповідає на них – або, іншими словами, що ми вчимося розмовляти з Богом. Молитва – це не просте проголошення слів, як учать деякі церкви, а усвідомлення того, що Бог, наш Небесний Батько, та Його Син, Ісус Христос, живі, що Вони є реальними особами, і через служіння іншого члена Божества, Святого Духа, ми можемо спілкуватися з Ним, нашим Небесним Батьком, і одержувати відповіді та життєві сили.⁶

З покорою будьте готові сказати разом з Павлом: «Господи, що ти накажеш робити мені?» (Дії 9:6). І з безстрашною відвагою скажіть з хлопчиком Самуїлом: «Говори, Господи, бо раб твій слухає Тебе!» (1 Самуїлова 3:9). Будь покірливим, молися, і Господь поведе тебе за руку і дасть тобі відповідь на твої молитви (див. УЗ 112:10).⁷

Одного дня Президент [Девід О.] Маккей навчав нас цього в храмі. Він казав: «Я хочу сказати вам одну річ: коли Господь говорить вам, що робити, вам треба мати відвагу зробити те, що Він каже, або краще було б не звертатись до Нього із запитанням». Це був урок і для мене. Іноді я прокидався серед ночі і не міг заснути, доки не вставав з ліжка і не записував на папірці ті речі, з якими мені доводиться боротись. Але необхідно мати багато відваги, щоб зробити так, як сказано у відповіді на молитву.⁸

Постіться протягом двох прийомів їжі у першу неділю місяця і сплачуйте повну вартість тієї їжі, від двох прийомів якої ви відмовилися. Господь розповів Ісаї, що той, хто буде поститися саме так і розділятиме свій хліб з голодним, покличе Господа, і Він відповість йому; заплаче, і скаже на це Господь: «Ось Я!» (Див. Ісая 58:6–9). Це єдиний шлях установлення мовного спілкування з Господом. Спробуйте зробити це цього року. Живіть за законом поста повною мірою.⁹

Коли ми стоїмо на перехресті двох альтернативних рішень, нам треба пам’ятати, що заповідав нам Господь: Вивчіть предмет у своєму розумі й прийміть рішення; перед тим, як втілювати це рішення в життя, спитайте в Господа, чи воно є вірним; і налаштуйтеся на духовну чутливість – так, щоб або у ваших грудях запалало, підтверджуючи вірність рішення, або ви відчули, що думку вашу скуто, що й спонукатиме нас облишити неправильне (див. УЗ 9:7–9). Тоді, як обіцяв Господь, «Духа буде надано [нам] молитвою віри» (УЗ 42:14).

Якщо наші пошуки старанні, ми зможемо досягти такого духовного ступеня для отримання відповідей, яка забезпечить нас не тільки великими благословеннями, але й величними свідченнями в наших серцях, що наші вчинки, наше життя і наш труд мають на собі печатку затвердження Господа і Творця всіх нас.¹⁰

Що нам робити для отримання особистого одкровення від Господа?

Найважливіше з того, що ви можете зробити, – це навчитися розмовляти з Богом. Говоріть з ним, як зі своїм батьком, бо Він і є ваш Батько, який хоче, щоб ви говорили з Ним. Він хоче, щоб ми привчали свої вуха до слухання, коли Він через Духа викликає у вас певні враження, аби підказати, що саме вам робити. Якщо ви вчитеся звертати увагу на раптові думки, які приходять у вашу свідомість, ви побачите, що вони завжди з’являтимуться саме тоді, коли це буде необхідно. Якщо ви привчаєте свої вуха до того, щоб сприймати ці спонукання, ви навчитеся ходити з допомогою духа одкровення.¹¹

Як нам розвивати духовні якості своєї натури, щоб досконаліше виконувати свої земні місії і таким чином налаштовуватися на отримання безмежної сили [Бога]?

Аммон частково відповів на це запитання: «Авжеж, той хто розкаюється, і діє згідно з вірою, і творить добрі діла, і молиться постійно і безупинно – таким дано пізнати таємниці Бога (Алма 26:22).

Давид-псаломщик, ще в молоді літа пізнав джерело духовної сили. Дух нашіптував: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я. Наша твердиня – Бог Яковів» (Псалми 46:11–12).

Як усім, мабуть, відомо, пророки минулого вчилися спілкуватися з Господом через молитву, говорити з Ним і отримувати відповіді тим способом, що його сам установив Господь.

Господь сказав пророку Іллі: «Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі – трус землі, та не в трусі Господь.

«А по трусі – огонь, і не в огні Господь. А по огні – тихий лагідний голос.

«І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери (1 Царів 19:11–13).

Дуже часто, коли Господь говорить до нас цим тихим, лагідним голосом, яким Він казав до Іллі в печері, ми можемо не почути його слів своїми фізичними органами слуху, бо наче зіпсований радіоприймач, ми можемо бути ненастроєними на безкінечне.

Дуже часто сьогодні люди живуть настільки віддалено від духовних речей, що коли Господь говорить через їхні органи фізичного слуху, або коли Він нечутно звертається до їхнього розуму, або передає щось через своїх повноважних слуг, голос яких (коли вони скеровані Духом) є Його власним голосом, вони чують лише шум, наче ті люди в Єрусалимі. Як і тоді, вони не отримують ні натхненної мудрості, ні внутрішньої переконаності в тому, що задум Господній передається через його провідників-пророків.

Енош, онук Легія, дає нам розуміння того, чому одні люди можуть сягнути пізнання Божественного, а інші – ні. Енош згадує свою боротьбу за отримання прощення своїх гріхів і здобуття достоїнства, відповідного його високому покликанню.

Він каже в кінці своєї розповіді: «І під час того як я боровся у духові, ось, голос Господа дійшов до моєї свідомості знову, кажучи: Я зійду до твоїх братів згідно з їхньою старанністю у виконанні моїх заповідей» (Енош 1:10).

Ось вам великий принцип, переданий простими словами: не Господь віддаляється від нас. Це ми віддаляємося від Нього через недотримання його заповідей.¹²

Коли ми йдемо до Господа за благословенням, ми бажаємо переконатися, що знаходимося у стані, гідному для отримання того, чого просимо.¹³

Хіба вам не хочеться жити так, щоб бути здатними почути Бога, коли Він говоритиме з вами, або спромогтися стати гідними відвідання ангельськими посланцями, або, можливо, бути готовими ввійти у присутність Господа? Господь сказав, як саме ми можемо мати цю готовність. У великому одкровенні лунають Його слова: «Істинно, так каже Господь: І буде так, що кожна душа, яка залишає свої гріхи, і приходить до Мене, і прикликає моє ім’я, і слухається мого голосу, і виконує мої заповіді, побачить обличчя Моє і знатиме, що Я є» (УЗ 93:1).

Коли голос з небес зійшов до людей, що зібралися в землі Щедрій, вони не почули його. Для них він був лише мішаниною шумів, а коли вони налаштували свої серця, то змогли почути слова, яких раніше не зрозуміли; але, зосередившись і серцем, і розумом, вони змогли зрозуміти той голос (див. З Нефій 11:3–5).¹⁴

Тож дай Боже кожному з нас жити так, щоб насолоджуватися спілкуванням з Божеством через Святого Духа, знаючи без сумнівів, що Він живе; щоб бути підготовленими до того, щоб одного дня ввійти до його присутності.¹⁵

Поради для вивчення та обговорення

3 якого приводу ми можемо отримати одкровення? Як ми можемо поліпшити нашу здатність чути голос Господа і зростати в осягненні принципу одкровення?
Якими способами ми отримуємо одкровення через спокійний і негучний голос Духа?
Яка різниця між проказуванням молитви і розмовою з Богом? Що це означає – молитися з відвертим бажанням? (Мороній 10:4).
Як знання того, що ви є сином або дочкою Бога, впливає на те, як ви звертаєтеся до Нього в молитві? Як це знання допомагає вам довіряти Йому?
Що ви робите для отримання Божого проводу, коли вам необхідно прийняти важливе рішення? Чому для слідування спонуканням Духа необхідна сміливість?
Ми іноді віддаляємося від нашого Небесного Батька. У чому це проявляється? Як ми можемо постійно наближуватися до Нього в особистому й сімейному житті?