Як я можу допомогти людям з мого приходу або колу відчувати, що їх люблять, цінують і що вони потрібні?

Людям потрібно відчувати, що вони потрібні іншим

Усі ми, члени Церкви, маємо обов’язок створити для всіх наших братів і сестер середовище, в якому панують підтримка й любов. За наявності такої мережі підтримки набагато легше жити за євангелією і прагнути Духа, скеровуючи свій шлях у будь-якому аспекті земного життя.

“Не думаю, що колись зустрічав людину, яка б не хотіла належати до чогось, що допомагало б їй почуватися гідною, відчувати свою цінність.

Коли люди запитують: “А чи є там місце для мене?”, ця фраза може мати багато значень. Зокрема вони можуть запитувати себе: “Чи я підходжу їм?” “Чи мене тут приймають?” “Чи я їм дійсно потрібний?” Я хочу рішуче відповісти: “Так!”

Мені на думку спадає порівняння, яким скористався Павло і яке я дуже люблю: про те, що Церква—це тіло Христове. І він сказав, що ми охрищені в це тіло. І він сказав, що це тіло одне. Багато членів, але тіло одне.

Я розумію, коли люди іноді відчувають себе непотрібними. Іноді інші винні в тому, що кажуть, що нам непотрібна ця людина; нам непотрібна та людина; у нас і так все добре. Все це не є правдою. Це не по-християнськи. Не так нас бачить Христос. Він бачить вічну цінність кожного з нас. І яким би не був наш стан у цей момент, тіло Христа завжди готове підтримати кожного свого члена. Коли людина почувається ізольованою—я не заперечую, що це відчуття реальне і що це природно так почуватися—але кожен з нас, коли б це відчуття нас не опанувало, має зупинитися і згадати: “Ісус Христос помер за мене. Ісус Христос вважав мене вартим Його крові. Він любить мене. Він має надію для мене. І Він може змінити моє життя. Його благодать може змінити мене. Можливо, ця людина, яка сидить поруч зі мною і не звертає на мене уваги або навіть хоче пересісти, можливо ця людина не любить мене так, як Він. Однак це не змінює реальності того, що Христос відчуває до мене, і тих можливостей, які я маю у Христі.

У мене розривається серце, коли хтось дуже вразливий приходить і говорить: “Я хочу спробувати. Я хочу бути тут”. А потім цю людину зустрічають зневажливо і не виявляють належної зацікавленості. Це трагедія. Це справжня трагедія. Ми повинні поводитися краще за це.

Розмаїтість, яка зараз є в Церкві,—це лише початок. Чесно кажучи, я думаю, що ми побачимо все більше і більше розмаїтості. У давній Церкві була величезна розмаїтість. І це не просто розмаїтість заради самої розмаїтості, а той факт, що люди можуть приносити різні дари та погляди, широкий спектр досвіду, походжень та випробувань, з якими вони стикаються. Все це покаже нам те, що є дійсно важливим в євангелії Христа. І багато з того, що було, можливо, набуто впродовж часу, що стосується більше культури, ніж доктрини, поступово піде, і ми насправді навчимося бути учнями Христа” (D. Todd Christofferson, “Is There a Place for Me?”? ChurchofJesusChrist.org).