Урок 15 Підготовчий матеріал для уроку: Наближення до Ісуса Христа через причастя
“Урок 15 Підготовчий матеріал для уроку: Наближення до Ісуса Христа через причастя”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя (2023)
“Урок 15 Підготовчий матеріал для уроку”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя
Зображення
“На спомин про Мене”, художник Уолтер Рейн
Урок 15. Підготовчий матеріал для уроку
Наближення до Ісуса Христа через причастя
Подумайте про останнє прийняття вами причастя. Що ви відчували? Яку увагу ви приділяли Спокуті Спасителя і вашим завітним стосункам з Ним? Вивчаючи уроки з блоку 4, ви матимете можливість роздумувати над тим, що ви можете зробити, аби Ісус Христос став ближчим для вас особисто, щоб ви сильніше відчували свій звʼязок з Ним і необхідність Його Спокути у вашому житті.
Частина 1
Як причастя може допомогти мені наближатися до Спасителя?
За кілька годин до того як увійти у Гефсиманський сад, Ісус доручив Своїм Дванадцятьом апостолам підготуватися до Пасхи (див. Матвій 26:17–19). Упродовж майже 1 500 років народ Ізраїля відзначав свято Пасхи і використовував кров безвадних ягнят як символ свого визволення від ангела знищення (див. Вихід12:21–28; 13:14–15). Після цієї пасхальної трапези Ісус Христос, Агнець Божий, виконав те, що символізувала Пасха,—Його кров було пролито і Він став Спасителем світу (див. Іван 1:29; 1 Петра 1:18–19). Під час Своєї останньої пасхальної трапези “Він запровадив причастя як нагадування про Свою велику спокутну жертву” (“Живий Христос: Свідчення апостолів,” ChurchofJesusChrist.org). Під Спокутою Спасителя слід розуміти Його страждання у Гефсиманії, Його смерть на хресті і Його славетне Воскресіння.
Прочитайте Матвій 26:26–28 і уявіть собі: як би це було—отримати причастя від Ісуса Христа. Ви можете подивитися відео “Остання вечеря” (6:01), яке допоможе вам уявити ту подію.
Хліб і вино або вода є священними символами причастя. Символ—це представлення через щось фізичне якогось поняття, якоїсь якості чи ідеї. Вивчаючи наступні пункти, поміркуйте, як символи причастя можуть нагадувати вам про Спасителя й те, що Він зробив для вас:
Упродовж 40 років перебування стародавнього Ізраїля у пустелі вони щоденно були підтримувані манною, тобто “хлібом із неба”, що їм посилалася (Іван 6:31; див. також Псалми 78:24–25). Сказавши про манну, Ісус Христос проголосив: “Я—хліб живий, що з неба зійшов. … Хто цей хліб споживає, той жити буде повік!” (Іван 6:51, 58).
При Спокуті, яку здійснював Ісус Христос, Його тіло було “мучене, ламане і розірване за нас” (“Jesus of Nazareth, Savior and King,” Hymns, no. 181). Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, зауважив: “Через те, що його рвуть чи ламають, кожен шматок хліба є унікальним, так само, як і ті, хто приймає його, є унікальними” (“Important Aspects of Missionary Work Remain Unchanged, Says Elder Oaks”, Church News, June 30, 2017, ChurchofJesusChrist.org).
Під час першого причастя вино використовувалося, щоб символізувати кров Ісуса Христа. Ми очищені Його кровʼю (див. 1 Івана 1:7). У наш час ми використовуємо воду, оскільки вона також має очищувальну здатність (див. Учення і Завіти 27:2) і є вкрай необхідною для життя. Сидячи біля криниці, Ісус сказав жінці самарянці, що вода, яку пропонує нам Він, подібна до “джерел[а] тієї води, що тече в життя вічне” (Іван 4:14).
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Образно кажучи, те, що ми їмо [Христове] тіло і п’ємо Його кров, має додаткове значення, а саме—для засвоєння якостей і характеру Христа. … Коли ми приймаємо причасний хліб і воду кожного тижня, нам слід подумати, наскільки повно ми повинні вплести Його характер і зразок Його безгрішного життя у наше життя і єство” (“Хліб живий, що з неба зійшов”, Ліягона, лист. 2017, с. 37).
Напишіть відповіді на такі запитання: Що вражає вас у символічному значенні хліба і води? Що ви хочете згадати про Спасителя, коли наступного разу будете приймати хліб і воду під час причастя?
Частина 2
Як може прийняття причастя надати мені більший доступ до Господньої сили?
Під час Свого служіння серед нефійців і ламанійців Ісус Христос надав Своїм учням владу і наказав їм дати причастя членам Своєї Церкви. Він сказав: “І це ви завжди будете ретельно виконувати, … як Я розломив хліб, і благословив його, і дав його вам” (3 Нефій 18:6; див. також вірш 5). Часто зустрічатися разом і гідно приймати причастя—у наш час це також заповідь від Господа (див. Учення і Завіти 20:75; 59:9).
Прочитайте 3 Нефій 18:7, 10–12; 20:8–9 і знайдіть, які благословення Господь обіцяє тим, хто з вірністю виконує Його заповідь прислуговувати причастя і приймати причастя.
Сестра Шеріл А. Есплін, колишня радниця у генеральному президентстві Початкового товариства, також описала благословення, які Господь пропонує нам через причастя:
Зображення
Сестра Шеріл А. Есплін
Причастя стає подією, яка духовно зміцнює, коли ми слухаємо причасні молитви і ще раз зобов’язуємося дотримуватися своїх завітів. … Приймаючи причастя, ми свідчимо Богу, що будемо памʼятати Його Сина завжди, а не лише під час короткого обряду причастя. …
Причастя надає час для отримання справжнього духовного досвіду, коли ми задумуємося про викупительну і уможливлюючу силу Спасителя, доступну через Його Спокуту. …
Коли носій священства простягає свою руку, аби запропонувати нам священні символи, це наче Сам Спаситель простягає Свою руку милосердя, запрошуючи кожного з нас прийняти безцінні дари любові, доступні завдяки Його спокутній жертві—дари покаяння, прощення, втіхи і надії.
Чим більше ми розмірковуємо про важливість причастя, тим більш священним і значущим воно стає для нас. (“Причастя—оновлення душі”, Ліягона, лист. 2014, сс. 12, 13–14)
Зверніться до когось із друзів чи родичів, кому довіряєте і хто є прикладом виявлення віри в Ісуса Христа. Запитайте їх, що вони зробили, аби бути більш благоговійними під час причастя, або попросіть їх розповісти, як саме вони намагаються завжди пам’ятати про Спасителя. Будьте готові поділитися тим, про що ви дізналися, зі своїм класом.
Частина 3
Як я можу знати, що справді можу гідно прийняти причастя?
Апостол Павло заохочував членів Церкви “випробовувати” себе (1 Коринтянам 11:28) до того, як вони будуть приймати причастя. Потім він застеріг: “Бо хто їсть і пʼє негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і пʼє” (1 Коринтянам 11:29; див. також вірші 27–28; 3 Нефій 18:28–29). Прокляття—це обмеження чийогось подальшого розвитку (див. Путівник по Писаннях, “Прокляття”, scriptures.ChurchofJesusChrist.org).
Старійшина Джон Х. Гроберг, служачи сімдесятником, запропонував таку пораду для оцінки особистої гідності:
Зображення
Старійшина Джон Х. Гроберг
Якщо ми прагнемо вдосконалюватися (тобто каятися) і на нас священством не накладено церковного покарання, тоді, на мою думку, ми гідні. Проте, якщо ми не прагнемо вдосконалюватися, якщо не маємо наміру діяти за підказками Духа, ми повинні спитати: Чи гідні ми причащатися, або ж чи не насміхаємося ми над самою метою причастя, яка полягає в тому, щоб бути каталізатором нашого особистого покаяння і вдосконалення? (“The Beauty and Importance of the Sacrament”, Ensign, May 1989, 38)
Зображення
піктограма, дійте
Дійте
Готуючись до прийняття причастя, подумайте, що ви можете зробити, аби цей священний досвід приніс вам найбільше користі. Ви можете розпочати підготовку, проаналізувавши своє життя. Якщо ви відчуваєте себе негідними прийняти причастя, домовтеся про зустріч зі своїм єпископом або президентом філії та поділіться з ним своїми проблемами.
