Працюйте над тим, щоб зрозуміти минуле

Вивчення історії Церкви допомагає побачити Божу руку в житті Його дітей. У ній багато оповідей про віру, відвагу і доброту святих останніх днів, які жили в минулому. Іноді в ній також відображено людські слабкості й описано труднощі, які маємо всі ми, коли намагаємося йти за Ісусом Христом. Коли ми натрапляємо на складні моменти в історії Церкви або дізнаємося про минулі події, які не відповідають нашим очікуванням, це стає випробуванням для нашої віри.

Кожен з нас по-різному реагує на нову інформацію про історію. Запитання, які засмучують одну людину, можуть підбадьорювати іншу. У своїх пошуках розуміння ми спираємося на різні припущення, очікування, життєвий досвід і знання. Застосування наведених далі принципів під час вивчення історії допоможе нам здобути більш чіткий і конструктивний погляд на минуле.

Усвідомте обмеженість нашого знання. Історії —це тлумачення минулого, що основується на обмеженій кількості джерел, які залишилися. Є багато всього, що ми можемо з упевненістю сказати про минуле. Але є багато й того, чого ми просто не знаємо. А інформація, якою ми володіємо, майже завжди дає простір для більш ніж однієї інтерпретації подій. Якщо ми зі смиренням ставимося до того, що, на нашу думку, ми вже знаємо, то з появою нових джерел ми будемо більш відкритими для нових пояснень. Пам’ятайте, що іноді нам доводиться жити з певною двозначністю або невизначеністю навіть у питаннях, які здаються важливими.
Очікуйте змін. Коли ми вивчаємо минуле, то іноді розуміємо, що практики, вчення та ідеї, які ми вважали незмінними, насправді досить сильно змінилися. Основоположні принципи євангелії є вічними, але те, як їх розуміють і виражають з плином часу, є відображенням поступового процесу отримання одкровення рядок за рядком і постійних змін у культурі людей. Принцип неперервного одкровення допомагає нам орієнтуватися в цих змінах. Ви можете виявити, що дізнаючись більше про те, що змінилося, вам легше розпізнати те, що залишається незмінним.
Розглядайте події в контексті. Хтось сказав: “Минуле — це чужа країна: там усе робиться по-іншому”¹. У минулому люди мали інше сприйняття світу, ніж ми зараз. Вони використовували інші образи та слова, щоб описати свій досвід. Якщо ми хочемо краще зрозуміти слова і дії людей, які жили в минулому, нам також необхідно розуміти культуру і контекст, в яких відбувалися події. Це не означає, що ми не можемо відкидати те, що пов’язано з культурами минулого. Справді, у минулому є те, що євангелія закликає нас відкинути. Однак розуміння історичного контексту допомагає нам утриматися від нав’язування наших теперішніх поглядів людям, які жили в минулому, у спосіб, що перешкоджає розумінню.
Пам’ятайте, що люди припускаються помилок. Коли ми переказуємо фрагменти з історії Церкви, то намагаємося зосереджуватися на героїчних вчинках і щасливому кінці. Добре пам’ятати про людей у їхніх найкращих проявах. Але іноді ми забуваємо, що святі останніх днів, які жили в минулому, зокрема й перші провідники Церкви, були просто людьми. А люди мають слабкості. Вони помиляються. Вони грішать. Пам’ятайте, що для виконання Його роботи Бог використовує недосконалих людей. Ми можемо навчатися не лише на їхніх досягненнях, але і на помилках. І хоча правильним буде об’єктивно ставитися до складних аспектів історії Церкви, не варто зосереджуватися на них настільки, щоб випускати з поля зору те, що є добрим і прекрасним.
Стережіться підозрілих тлумачень. Не всі інтерпретації минулих подій є достатньо обґрунтованими. Люди висловлюють багато тверджень про історію Церкви, як позитивних, так і негативних, які не відповідають мірилам точності, достовірності та неупередженості. Це особливо стосується часу, коли будь-хто може опублікувати свої погляди простим натискуванням клавіші. Господь дав нам настанову шукати мудрості “в найкращих книгах”². Досліджуючи історію Церкви, ви можете користуватися як науковими засобами, так і даром Святого Духа.

Kлючові уривки з Писань: 1 Нефій 11:17; Учення і Завіти 88:118