Незважаючи на те, що сімейні обставини кожної людині по-своєму унікальні, у документі “Сім’я: Проголошення світові” містяться вічні принципи, які вказують на ідеал, якого слід прагнути, намагаючись сягнути нашого божественного потенціалу. Далі наведені роздуми, які можуть допомогти нам краще зрозуміти натхненні принципи проголошення про сім’ю. Якщо ми будемо якомога краще керуватися цими принципами в наших обставинах, то будемо благословенні на нашому шляху до вічного життя.
1. Кожен із нас належить до вічної сім’ї і має божественну мету
Якою б не була наша земна сім’я, кожен із нас є “улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків”, які люблять нас. Оскільки ми належимо до вічної сім’ї, наша божественна мета—“розвиватися в досконалість і зрештою реалізувати свою божественну долю спадкоємців вічного життя”. (Якщо не зазначено інакше, цитати взято з документа “Сім’я: Проголошення світові”).
Ми всі маємо божественну природу й долю
“Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми—діти Божі.
А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові” (Римлянам 8:16–17).
Зображення
child with older man
2. Наша земна сім’я допомагає нам досягти призначеної нам вічної долі
Бог дав нам сім’ї, аби допомогти вчитися та зростати, прагнути “розвиватися в досконалість” та успадкувати вічне життя. “Сім’я є центральною частиною Творцевого плану”, і хоча жодна сім’я не є досконалою, Бог може допомогти нам удосконалюватися у тій сім’ї, яку ми маємо.
І моєї сім’ї було достатньо для здійснення Його цілей
Міранда Ґаубац, шт. Юта, США
Моя сім’я—не така, яку можна було б назвати “ідеальною”. Мої батьки розійшлися, щойно мені виповнилося 11 років, тому мене виховувала працьовита, віддана одинока мати. Я відчувала, що ми виділялися, мов білі ворони, під час причасних зборів.
Я пам’ятаю, як підлітком сиділа на уроці, де обговорювався документ “Сім’я: Проголошення світові”, і не могла стримати емоцій, коли провідник молоді свідчив про сім’ю. Тоді я отримала власне свідчення, що моя маленька сім’я мала божественне схвалення і могла дати мені все, чого я потребувала в цьому земному житті.
Попри це знання я, коли через кілька років уже навчалася в Університеті Бригама Янга, все ж боялася проходити обов’язковий курс “Вічні сім’ї”. Мені не хотілося сидіти і урок за уроком слухати про мою “неідеальну” сім’ю. Але викладач розпочав перший урок такою заявою: “Ми проповідуємо ідеал, але живемо в реальності і покладаємося на Спокуту Спасителя, аби компенсувати цю невідповідність”.
Я знаю, що сім’я посідає центральне місце в плані Небесного Батька. Навіть сім’ї, які не відповідають ідеалу (наприклад, така, у якій я жила підлітком), можуть допомогти нам навчатися і зростати. Сам Спаситель був вихований земним вітчимом. Я дуже вдячна за те, що Ісус Христос може перетворити наші “неідеальні” сім’ї на такі, що будуть достатніми для досягнення Його цілей.
Зображення
women walking
3. “Сім’я” може означати більше, ніж тільки батьки і діти
Є багато сімейних стосунків, які є священними. Брати, сестри, тітки, дядьки, двоюрідні брати і сестри, родичі подружжя та інші рідні можуть мати унікальний вплив. “Близькі родичі мають надавати підтримку, якщо в цьому виникатиме необхідність”. Розвиток цих сімейних зв’язків може стати джерелом необхідної підтримки та сприяти стосункам, які матимуть велику цінність.
У своїх різних ролях ви можете благословити свою сім’ю
Сестра Шерон Юбенк, перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги
У Писаннях є багато прикладів праведних чоловіків і жінок, які мали важливий вплив на життя своїх родичів. Авраам, як дядько Лота, змінив його життя. Йосип з Єгипту врятував своїх братів і їхні сім’ї. Сестри Марія і Марта у дорослому віці стали благословенням одна для одної, а також для свого брата Лазаря. Як невістка, Рут підтримувала Ноомі, і взамін, завдяки порадам Ноомі, була навічно благословенна. Єлизавета і Марія як двоюрідні сестри підтримували одна одну у труднощах, пов’язаних з вагітністю. Навіть Зорам, який не був кровним родичем, настільки віддано підтримував Нефія, що він і його діти були прийняті як члени сім’ї. Цей більш широкий погляд на сім’ю є дуже важливим для багатьох людей, які мають стільки всього, щоб віддавати, але відчувають себе відірваними від решти, оскільки у них немає своєї власної сім’ї, як їм би хотілося.
Зображення
people embracing
4. Ви можете зробити вирішальні зміни, започаткувавши або відновивши вічну сім’ю
“Священні обряди й завіти, які можна отримати у святих храмах, дають можливість людям повернутися в присутність Бога, а сім’ям—об’єднатися навічно”. На жаль, іноді шлюби зазнають краху, сім’ї розпадаються або ланки ланцюга вічної сім’ї розриваються. Завдяки цим “священним обрядам і завітам” “можливість людям повернутися в присутність Бога” стає реальністю незалежно від їхніх сімейних обставин. Якщо ви з Божою допомогою укладаєте ці священні завіти та дотримуєтеся їх з якомога більшою відданістю, ви зможете створити, відновити або зміцнити свою сім’ю з надією, що одного дня ви об’єднаєтеся навічно.
Зображення
young married couple
5. Шлюб—це партнерство, яке вимагає віри і молитви
У проголошенні про сім’ю стверджується, що чоловіки і жінки “як рівноправні партнери … зобов’язані допомагати один одному”. Але стати справжніми партнерами у шлюбі може бути нелегким завданням. Наше виховання, культура, освіта, фінансові обставини, досвід тощо можуть вплинути на наш підхід до стосунків і те, як ми управляємося зі своїми сім’ями. У проголошенні говориться, що “щасливі шлюби й сім’ї” засновуються на принципах віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, а також на інших принципах, коли ми радимося і працюємо разом відповідно до наших індивідуальних обставин.
Зображення
father watching child
6. Здатність бути батьками є частиною Божого плану і дозволяє стати подібними до Нього
Один зі способів того, як нам стати більш подібними до наших небесних батьків,—це самим отримати досвід батьківства. “Перша заповідь, яку Бог дав Адамові та Єві, стосувалася здатності бути батьками, яку вони мали як чоловік і дружина”. Хоча одруження і народження дітей не завжди відбувається за нашим планом, це не означає, що воно не є частиною Божого плану. Для багатьох із нас підготовка з вірою та покладання на Господа щодо належного часу є важливою складовою нашого становлення як батьків.
Безпліддя і наша приходська сім’я
Джон Макмаллін, пров. Альберта, Канада
Ми з дружиною Дженні завжди хотіли мати багато дітей. Завжди. Але після року невдалих спроб лікарі діагностували безпліддя.
Спочатку було багато молитов. Кожного вечора ми, тримаючись за руки, просили Небесного Батька благословити нас дитиною, бо ми готувалися до цього все своє життя. Ми постилися щомісяця, іноді частіше. Місяць минав за місяцем, а вагітність не наставала, і нам було ще важче. Не лише тому, що в нас не було дитини, щоб любити, а й тому, що, здавалося, не було відповіді на наші молитви. Було відчуття, що Бог почув наше прохання про те, чого ми хотіли все своє життя, і сказав у відповідь “ні”.
Ми почали ставити під сумнів свою гідність. Було легко повірити в те, що Він утримував Своїх духовних дітей, щоб вони народилися у більш відданих сім’ях.
Стало важко ходити до церкви. Було важко чути, як приходили відповіді на молитви інших людей, і про те, як Небесний Батько їх любить.
Були дві причини, які допомагали нам триматися. Перша: ми уклали завіти з Господом і одне з одним, коли були запечатані в храмі. Ми належали одне одному і мали рішучість бути разом як зараз, так і у вічності.
Друга: наша приходська сім’я. Ми були благословенні мати провідників, які були особисто знайомі з проблемою безпліддя. У Дженні була сестра-служителька, яка теж пережила проблему безпліддя і відкрито говорила про те, як важко бути без дітей у церкві. Нам було складно, але ми знали, що інші люди у нашій церковній громаді долали такі ж проблеми.
У нас досі немає багатьох відповідей. У нас досі немає дітей, навіть після проходження лікування. Ми не знаємо причин, які є у Небесного Батька, але завдяки тому, що ми уклали завіти, а також завдяки нашій приходській сім’ї, яка приймала і підтримувала нас, нам вдалося з часом розвинути більше терпіння і віри (див. Євреям 12:12–13).
Ми з радістю чекаємо нагоди бути батьками. А поки ми очікуємо на цей щасливий день, ми знайшли своє місце тут, у Церкві.
Зображення
young children
7. Сила створювати життя дається й оберігається Богом
У проголошенні апостоли Господа “стверджу[ють] священність життя”. Оскільки життя священне, Бог дав заповіді стосовно створення і позбавлення життя. Те, як ми ставимося до цієї сили, має далекосяжний позитивний або негативний вплив на нас самих і на суспільство в цілому.
Зображення
woman hugging child
8. Батьки несуть дану Богом відповідальність
Бог, щоб допомогти нам стати подібними до Нього, дав багатьом із нас як можливість, так і відповідальність батьківства. Ми відповідальні перед Ним “за виконання цих обов’язків”. Але ми також можемо розраховувати на Його допомогу у прагненні до щастя та успіху у шлюбі та сімейному житті, якщо намагаємося виховувати своїх дітей у любові та праведності й підтримувати їх під час випробувань.
Зображення
couple holding hands
9. Ми можемо бути захисниками Божого плану для Його сім’ї
Ще до початку світу наша роль полягала в тому, щоб підтримувати план Батька для Його сім’ї та захищати його від розпаду зсередини та нападів ззовні. “Ми закликаємо свідомих громадян та відповідальних урядових службовців усього світу сприяти заходам, спрямованим на збереження і зміцнення сім’ї”. Необхідно розуміти, чому і як ми це робимо.