Як справлятися з порнографією: захищати, реагувати і зцілювати
Джой Д. Джоунс
Генеральний президент Початкового товариства
З основної доповіді, виголошеної у 2018 році на конференції “Коаліція штату Юти проти порнографії” в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.
Ці три види любові можуть допомогти нашим дітям, якщо їм доведеться наштовхнутися на порнографію.
Фотографія від Getty Images використана як ілюстрація, позують моделі.
Я гостро усвідомлюю вплив порнографії навіть на найменших у нашому суспільстві—на наших дітей. Порнографія, яка є пошестю небачених масштабів, може стати причиною ганьби, обману, викривлених почуттів, втрати самоконтролю, всепоглинаючої залежності і повним марнуванням часу, думок та сил. Усім нам—батькам, сім’ям, учителям, провідникам—вкрай необхідно бачити, цінувати і захищати своїх дітей та молодь.
Любов є одним з найвеличніших дарів Божих. Любити Бога і любити ближнього—це дві найбільші заповіді, дані нам Самим Ісусом Христом. Я впевнена, що любов є також нашою найбільшою зброєю в боротьбі з порнографією.
Дійсно, зараз поширеним є таке висловлювання: “Порнографія вбиває любов”, але давайте також пам’ятати, що любов убиває порнографію. Це не означає, що наша любов до інших людей може змінити їхню залежність або навіть поведінку. Однак любов може мотивувати нас—те, як ми готуємося, реагуємо і слухаємо,—особливо коли йдеться про наших дітей. Якщо ми сподіваємося коли-небудь подолати цю пошесть у світі, любов має бути мотивом і основою всіх наших зусиль.
Я хочу запропонувати три способи вияву любові і сподіваюся, що ми на них зосередимося, приймемо і застосуємо. Ці три способи вияву любові, пов’язані з трьома фазами долученості до порнографії, на яких можуть перебувати наші діти.
По-перше, ми кажемо: “Я тебе люблю” і дійсно захищаємо їх. По-друге, ми кажемо: “Я так само тебе люблю”, коли реагуємо на їхню долученість до порнографії—свідому чи ненавмисну. І по-третє, ми кажемо: “Я буду завжди тебе любити”, коли надаємо сповнену любові підтримку під час процесу зцілення, якщо вони відчувають бажання дивитися порнографію або мають залежність. У кожному з випадків в основі лежить любов.
1. Захист: “Я тебе люблю”
Подумки уявіть дитину, яку ви любите. Коли ви кажете цій дитині: “Я тебе люблю”, що це означає? У своїй основі це означає, що ми надаємо захист, аби мати змогу допомогти тим, кого любимо, сягнути свого найвищого потенціалу і протистояти життєвим труднощам. Частково цей захист створює сильні, довірчі, стабільні стосунки. Такий вид стосунків допомагає дітям наблизитися до вас. Якщо ми будуємо міцні стосунки довіри і захисту для наших дітей і онуків—або будь-кого з дітей—ми надаємо їм безпечне місце, куди вони можуть повернутися. Такий захист допомагає їм зрозуміти, ким вони є, і допомагає усвідомити свої стосунки з Богом. Якщо діти відчувають, що їх цінують і люблять, це допомагає їм бачити в своїй уяві дбайливого Небесного Батька, на Якого вони можуть покладатися і Який дає їм настанови для їхнього щастя.
Мене непокоїть те, що багато батьків ще, можливо, не усвідомлюють, наскільки небезпечною насправді є порнографія, або думають, що це лишень проблема сусідського хлопчика. Реальність полягає в тому, що ця проблема поширюється на наших хлопчиків і наших дівчаток, і ми недостатньо про неї говоримо.
Багато років тому ми з чоловіком почули змістовну історію, яку часто переказували своїм дітям. Ця історія про стару гримучу змію, яка попросила маленького хлопчика, що проходив повз неї, донести її до вершини гори, аби востаннє подивитися на захід сонця перед смертю. Хлопчик вагався, однак гримуча змія пообіцяла, що не вкусить його, якщо він її донесе. Поступившись, хлопчик виявив доброту і доніс змію до вершини гори, звідки вони разом милувалися заходом сонця.
Зійшовши зі змією вниз у долину, хлопчик приготував для себе вечерю і постіль, щоб переночувати. Вранці змія попросила: “Хлопчику, віднеси мене, будь ласка, до мого дому. Наближається час моєї смерті, і я хочу повернутися додому”. Хлопчикові здавалося, що він у безпеці, і змія досі тримала своє слово, тож він вирішив віднести змію додому, як вона і просила.
Він обережно підняв змію, і, тримаючи біля грудей, поніс її назад у пустелю помирати у її домі. Перш ніж він поклав змію на землю, вона повернулася і вкусила його в груди. Маленький хлопчик закричав і кинув змію на землю. “Пані Змія, навіщо ви це зробили? Тепер я помру!” Змія поглянула на нього і усміхнулася: “Ти знав, хто я така, коли взяв мене на руки”.
У сьогоденному світі я бачу, як багато батьків дають своїм дітям змію. Я маю на увазі смартфони. Ми не можемо давати мобільні телефони з доступом до Інтернету в руки малих дітей, які недостатньо зрілі, щоб мати необхідне знання, неспроможні належно розмірковувати й приймати рішення і не мають контролю з боку батьків або інших засобів, що допоможуть захищати їх. Джейсон С. Керролл, професор з питань сімейного життя в Університеті Бригама Янга, казав: “Ми захищаємо наших дітей до того часу, поки вони не зможуть захищати себе”. Стовбур мозку, де містяться центри задоволення, розвивається першим. Лише пізніше здатність розмірковувати і приймати рішення повністю розвивається у фронтальній частині мозку. “Тож у дітей є педаль газу, а гальма повною мірою не працюють”1.
Кожен телефон повинен мати захист, навіть у підлітків. Це також хороша порада для дорослих. Жоден з нас не був імунізований проти укусу отруйної змії. Дехто з батьків обирає для дітей фліп-телефони, аби вони могли лише здійснювати дзвінки та приймати і посилати текстові повідомлення.
Крім смартфонів є безліч інших пристроїв, які відкривають доступ до небажаних медіа через Інтернет. Нещодавні дослідження показали, що 79 відсотків перегляду небажаної порнографії відбувається вдома2. Діти можуть побачити її на планшетах, смартфонах, ігрових приставках, портативних DVD плеєрах і смарт-ТВ—це лише неповний перелік усіх можливих пристроїв. Я знаю сім’ї, де для використання електронних пристроїв у домі відведено найбільш пожвавлене місце. Ці сім’ї називають це місце “медіа-кімната” і всі свої пристрої зберігають на видному місці, на очах. Ніхто не залишається в цій кімнаті наодинці з будь-яким пристроєм.
Інші сім’ї обрали інші правила, наприклад: ніхто не тримає телефон у спальні або у ванній кімнаті. Дехто просто каже: “Ніколи не залишайтеся з телефоном наодинці”. Є також сім’ї, де дітям поступово відкривають доступ до певних додатків, які вони можуть використовувати з програмами, що дозволяють батькам налаштовувати їхні телефони. У такий спосіб батьки навчають, що довіру слід заслужити і що захист телефона є важливим.
Якими б не були потреби конкретних сімей, давайте навчати кожного члена сім’ї мудрому та позитивному використанню технологій з самого початку—з виховання норм моралі. Давайте конструктивно навчати дітей, як використовувати технології на благо. Ми можемо навчати їх самостійно давати оцінку, ставлячи таке запитання: “Чи використання цього буде служити хорошій меті?” Наш вибір способу навчати свої сім’ї зараз впливатиме на майбутні покоління.
Я сподіваюся, що ми, батьки, будемо пам’ятати про важливість наших стосунків з дітьми та конкретних зусиль, які ми докладаємо, щоб їх захистити. Якщо ми зміцнюємо ці сповнені любові стосунки, діти будуть краще розуміти, чому Бог застерігає нас про зло порнографії, вони зрозуміють, як уникати її та будуть підготовлені, якщо вона потрапить їм на очі.
Фотографія від Getty Images використана як ілюстрація, позують моделі.
2. Відповідь: “Я так само люблю тебе”
Зовсім нелегко заводити привітні, відкриті, захоплюючі розмови, які спонукатимуть наших дітей ділитися думками, досвідом та ставити запитання батькам. Ми можемо запрошувати дітей будь-якого віку поговорити, якщо або коли вони стикнулися з проблемою порнографії будь-якого рівня—від початкового і необережного перегляду до нечастого, інтенсивного перегляду і навіть до непереборного потягу до нього. Чим раніше ви почнете обговорення, тим краще, і діти з більшою готовністю прийдуть до вас, якщо вони знають, що їх люблять і ніщо з того, що вони розкажуть або зроблять, не змінить тієї любові.
Однак дуже рідко дитина приходить за власним бажанням. Зазвичай це трапляється, коли спостережливий батько або мати допоможуть дитині запитанням: “Щось сталося?” або “Таке враження, що в тебе щось не так”. Чим більше любові відчуває дитина, тим легше їй буде відкритися.
Така впевненість у тому, що її люблять, зароджується у дитини завдяки незначним випадкам, які повторюються знову і знову. Невеликі проблеми, які обговорюються в атмосфері любові, створюють основу для здорової реакції. Тому, коли виникне велика проблема, шлях до спілкування буде відкритим. Найбільш важливо, щоб діти знали, якою буде ваша реакція: “Я так само люблю тебе. Я не перестану любити тебе через те, що щось трапилося. Я завжди тебе люблю”.
З певної причини ми не дуже часто розмовляємо з молоддю й дітьми про найсильніші спонукання й найбільші спокуси, які постануть перед ними. Наше небажання призводить до того, що їх навчає, в першу чергу, Інтернет, інші діти або підлітки, чи навіть популярні медіа. Хтось із нас не наважується навіть вжити слово порнографія у присутності дітей, намагаючись захистити їхню невинність. Це вважається небезпечним. Можливо, наші батьки ніколи не розмовляли з нами відверто. А якщо наші розмови викличуть зацікавленість? А якщо вони захочуть дізнатися більше? Як ми можемо сподіватися, що діти захочуть поговорити про порнографію з нами, якщо ми ніколи з ними про це не говорили?
Батьки, ми повинні починати розмову, а не чекати, коли наші діти звернуться до нас. Мені подобається ідея того, що це має бути не одноразова подія, а регулярні, часті, спокійні розмови. Переваги ведення розмов полягають у тому, що експертами є батьки й провідники, яким виявляють довіру, а не Google; розмова може відбуватися у спокійній атмосфері, і під час такого обговорення довіра дитини зростає. Ми хочемо, аби діти відчували себе підготовленими й зміцненими, а не заляканими. Ми хочемо говорити з ними, а не читати їм нотації.
Ми, батьки і вчителі, не зможемо допомогти дітям, якщо самі неосвічені. Важливо знати чого і чому навчати. Ми можемо дізнатися самі й допомогти дітям зрозуміти, чому порнографія є чимось хибним, чому вона така небезпечна, чому ми не хочемо, щоб вона завдала їм шкоди, а також що потрібно робити, якщо вони натрапляють на неї.
Чи пояснюємо ми своїм дітям належним чином і відповідно до їхнього віку те, чому порнографія є небезпечною? Якщо єдина причина, якою ми пояснюємо, чому слід уникати порнографії, обмежується словами “це погано”, то може виявитися, що подібне пояснення є недостатнім. Натомість ми повинні навести якомога більше пояснень, аби встановити моральні вимоги, що стануть для молоді мотивуючими.
Є багато причин уникати порнографії, але ось лише кілька, наданих організацією Fight the New Drug (Боротьба з новим наркотиком), які можуть зацікавити молодих людей:
-
Порнографія може змінювати роботу вашого мозку, і дослідження показали, що вона навіть може зменшувати розміри й активність вашого мозку.
-
Порнографія може викликати залежність.
-
Порнографія позбавить вас упевненості у собі.
-
Порнографія може зробити вас самотніми.
-
Порнографія може завдати болю тим людям, яких ви любите.
-
Порнографія може зашкодити здоровій сексуальності.
-
Порнографія пов’язана з насильством.
-
Порнографія змушує людей згодом вдаватися до нечесності.
-
Порнографія краде ваш час і сили.
-
Порнографія спричиняє депресію, занепокоєння і сором.
Я б додала, що порнографія суперечить заповідям Бога. З огляду на це й безліч інших причин ми пояснюємо, чому слід уникати порнографії, однак знання без застосування веде до розчарування. Нам слід встановлювати розумні й дієві обмеження та сподівання. Дуже важливо допомагати дітям самостійно розуміти, чому їм слід уникати порнографії. Якщо дитина сама не прийме рішення, якої сторони триматися в цьому питанні, то, ймовірно, на неї пошириться нинішня сумна статистика.
3. Зцілення: “Я буду завжди тебе любити”
Якщо діти переглядають порнографію і потрапили в її пастку, їм важко керувати своєю реакцією, відновлюватися і зцілюватися. Необхідно щиро, серйозно, постійно, твердо і терпляче підтримувати дітей, коли вони беруть на себе відповідальність за своє одужання і роблять кроки на цьому шляху. Ніхто не може надавати подібну підтримку краще, ніж батьки. Після того як ми особисто з усією старанністю навчали істині, з обережністю будували довіру й заохочували до розмови, дітям, можливо, потрібно буде знати, що, попри їхні помилки й рішення, наше запевнення буде таким: “Що б не сталося, я завжди тебе любитиму”.
Пригадую простий випадок, що стався у нашій сім’ї багато років тому. Нас із чоловіком не було вдома, і найстарший син наглядав за іншими дітьми. Нам подзвонив занепокоєний сусід і повідомив, що біля нашого будинку стоїть пожежна машина. Ми помчали додому і дізналися, що наш 10-річний син грався на задньому дворі поряд з великим полем, вкритим сухою високою травою. Він хотів побачити, чи вдасться йому запалити вогонь з однієї іскорки.
Це йому вдалося! Коли ми приїхали, пожежна бригада вже загасила невеличку пожежу, пожежники читали нотації нашому синові, а сусіди почали розходитися. Наш син був збентежений, наляканий, весь у сльозах і безсумнівно знав, що він потрапив у халепу.
Усі ми зайшли в будинок. Наш син був настільки переляканий, що, незважаючи на серйозність ситуації, все, що ми могли, це лише обняти цього милого хлопчика й запевнити, що ми його любимо й раді, що він не постраждав.
Коли діти переглядають порнографію, особливо, якщо вони заплуталися у її павутинні, вони також будуть збентежені, налякані й у сльозах. Важко взяти щось із темряви й винести його на світло. Почуваєшся винним і вразливим. На шляху відновлення і зцілення у дітей можуть траплятися невдачі й труднощі. Їм вкрай необхідно постійно відчувати, що їх люблять. Втім батькам слід знати, що їхня любов завжди допомагатиме, але однієї любові недостатньо.
Для зцілення вам необхідно спрямувати ту любов, яку ви маєте до дитини, для пошуку правильних джерел допомоги. Ваша любов є основою того, що має відбутися, але, якщо людина, яку ви любите, потрапила в пастку, вам, імовірно, доведеться шукати професіоналів, які зможуть допомогти як дитині, так і вам.
Коли ви разом зі своїм улюбленим створінням шукатимете зцілення, я сподіваюся, що ви знайдете силу в Тому, хто має силу зцілювати всі рани, поєднувати людей і створювати стосунки, про які ми навіть не мріяли. Наш Спаситель, лагідний Цілитель, має силу спасати. Ми можемо бути батьками для наших дітей і спрямовувати їх до Нього, однак лише Він може бути їхнім Спасителем. І дивовижним є те, що Він любить наших дітей навіть більш досконало, ніж ми—що б не трапилося.
Фрагмент картини Пустіть діток приходити до Мене, художник Карл Генріх Блох