Моє перше церковне покликання

Зображення

Президент Дітер Ф. Ухтдорф

Ми з моєю сім’єю ходили до філії Церкви у Франкфурті, Німеччина. У нашій невеличкій філії ми були благословенні великою кількістю чудових людей. Серед них був президент нашої філії, брат Ландшульц. …

Якось в неділю президент Ландшульц запитав мене, чи можна поговорити зі мною. …

[Він] запросив мене до маленької класної кімнати—у нашому будинку зборів не було кабінету президента філії—і там попросив мене служити президентом кворуму дияконів.

“Це важливе покликання”,—сказав він і потім приділив час, щоб пояснити чому. Він пояснив, чого він та Господь очікували від мене і як я міг отримати допомогу.

Не пам’ятаю багато з того, що він казав, але добре пам’ятаю свої відчуття. Священний, божественний Дух наповнював моє серце у той час, як він говорив. Я міг відчувати, що це Спасителева Церква. І я відчував, що покликання, яке він просив мене прийняти, прийшло через натхнення від Святого Духа. Я пам’ятаю, що коли виходив з тієї крихітної класної кімнати, то почував себе набагато вищим, ніж коли заходив. …

… Я відчував, що це честь, і бажав служити якнайкраще, щоб не розчарувати ні мого президента філії, ні Господа.

Зараз я бачу, що коли президент філії давав мені це покликання, він міг зробити це формально. Він міг просто сказати мені в коридорі чи протягом наших зборів священства, що я мав бути новим президентом кворуму дияконів.

Замість цього, він приділив мені час і допоміг мені зрозуміти не лише що вимагалося у моєму покликанні та новій відповідальності, але, що набагато важливіше, чому. …

…Для мене це приклад того, наскільки мотивуючу силу має провідництво у священстві, яка пробуджує дух і надихає діяти.

Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, “Служіння в священстві—Чому”, Ліягона, трав. 2012, с. 58.

Питання для обдумування:

Як ми зміцнюємо себе та інших, приймаючи церковні покликання?
Що ви можете робити, аби підготуватися і прийняти церковне покликання, навіть якщо ви зайняті?

Свої думки ви можете записати в щоденник або обговорити їх з іншими людьми.