Керол М. Стівенс
Перший радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги
Керол Мензел Стівенс завжди поважала священне й святе. Таке почуття благоговіння зародилося в ній, коли вона була дівчинкою, і її сім’я запечатувалася в храмі після навернення до євангелії її матері.
“Я не розуміла всього, що відбувається,—сказала новопокликана перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги. —Але я знала, що та подія особлива. Я була достатньо дорослою, щоб не забути, що храм був священним місцем”.
Народжена в березні 1957 року в сім’ї Карла Л. та Форест Мензел, сестра Стівенс була третьою з дев’яти дітей і зростала в Огдені, шт. Юта, США. Вона добре пам’ятає приклад своїх батьків у служінні, жертвуванні й тому, що означає робити сім’ю та Церкву своїми найвищими пріоритетами.
“Євангелія для них була всім, і вони показували нам приклад того, яким є служіння, подібне до Христового,—сказала вона. —Вони навчали нас тому, що означає служіння—як насправді слід служити”.
Коли її батьки служили в різних покликаннях, то залучали до служіння й своїх дітей. Саме в ті часи вони зміцнювали свою дружбу одне з одним, і саме цей приклад вона і її чоловік, Мартін (Марті) Стівенс, намагалися наслідувати зі своїми шістьма дітьми.
Вона познайомилась з Марті під час навчання в Державному університеті Вебера в Огдені, шт. Юта, де вивчала педагогіку раннього дитячого віку. Вони одружилися у квітні 1976 року в Логанському храмі, шт. Юта. Сестра Стівенс сказала, що вони з чоловіком протягом багатьох років були чудовими напарниками, бо підтримували одне одного в різних покликаннях, у тому числі в її покликаннях в якості президента, радника і вчителя в Товариствах допомоги колу і приходу, президента Товариства молодих жінок, радника у Початковому товаристві приходу, вчителя та провідника молодшої групи скаутів, вчителя семінарії та місіонера церковного служіння.
“Незважаючи на всю цю зайнятість, ми знаходили багато радості й щастя,—сказала вона. —Ми залучаємо до нашого служіння своїх дітей та онуків. Завдяки цьому ми розвинули міцні сімейні стосунки у спільному служінні”.