Допомагай з радістю
“Ти маєш присвятити своє служіння Сіону” (УЗ 24:7).
Джонатон незадоволено сів у машину поруч зі своїм братом Майком. Він хотів залишитися вдома і пограти в нову гру, яку йому минулого тижня подарували на день народження. Але мама наполягала на тому, щоб усі вони поїхали в дім зборів і допомогли прибирати.
“Чому ми повинні їхати?”— запитував Джонатон у мами, допомагаючи їй завантажити в машину пилосос.
“Це буде весело,—сказала вона посміхаючись.— Крім того, усі ми користуємося домом зборів. Час від часу допомагати у прибиранні—це привілей”.
Джонатон відвернувся до вікна і дивився на будинки й дерева, поки вони їхали до церкви. Коли мама заїздила на церковний паркувальний майданчик, Джонатон був здивований, побачивши, що поруч припаркувався брат Лоусон.
“Що тут робить брат Лоусон?”— думав Джонатон.
Брат Лоусон останнім часом дуже хворів. У нього був рак—лейкемія. Він довго перебував у лікарні. Джонатон згадав, як батьки просили його і Майка згадувати в особистих і сімейних молитвах брата Лоусона. Брат Лоусон не так давно вийшов із лікарні.
Він завжди подобався Джонатону. Цей брат був старшим за Джонатонового дідуся, але він завжди знаходив можливість поговорити з Джонатоном і запитати про школу й спортивну команду. Одного разу він навіть прийшов подивитися на його гру.
Коли Джонатон виходив з машини, брат Лоусон помахав рукою і сказав: “Привіт, Джонатоне”. Брат Лоусон обійшов свою машину і витягнув з багажника пилосос. Повільно йдучи, він штовхав пилосос до церкви.
“Джонатоне,—покликала мама,—допоможи мені, будь ласка!” Вона намагалася витягнути пилосос з багажника.
“З радістю, мамо”,—сказав Джонатон. Він допоміг їй витягнути пилосос і швиденько почав везти його через паркувальний майданчик.
Увесь той вечір Джонатон і Майк працювали поруч з братом Лоусоном. Кілька разів Джонатон зупинявся відпочити, бо відчував утому, але він помітив, що брат Лоусон невпинно працював. І до того ж посміхався! “Як добре, що ми можемо допомагати, правда?”—сказав брат Лоусон.
Джонатон відчув, що в ньому щось змінилося. “Якщо брат Лоусон може відчувати радість, виконуючи роботу, то я також”,—подумав він. Джонатон почав працювати ще наполегливіше.
“Дякую, що ти прийшов”,—сказала мама, коли вони їхали додому.
“Будь ласка,—відповів Джонатон.—Вибач, що я скаржився, що не хочу йти. Я й не знав, що, працюючи з пилососом, можна так багато дізнатися”.