Великий план щастя
Завдяки нескінченній Спокуті Бог забезпечив нам шлях, який допоможе не лише подолати гріхи, але й знову стати абсолютно чистими.
Пророк Яків запитав: “Чому ж не розповідати про спокутування Христа, і не отримати досконале знання про Нього?”1
Я беру це запитання за тему свого виступу—чому ж не розповідати про Спокуту Ісуса Христа?
Алма називає Спокуту “великим планом щастя”2. Я скористаюся цією фразою, щоб описати прекрасне вчення, відоме нам як Спокута Ісуса Христа.
Президент Х’ю Б. Браун якось проголосив: “Раніше чи пізніше мінливість долі змушує кожного з нас задуматися над такою важливою темою, як … безсмертя душі та стосунки людини з Богом. … Кожному з нас, незалежно від кольору шкіри, переконань або національності, доводиться стикатися з подією, яку називають смертю”3.
Більшість із нас, відчуваючи смуток і втрату, у благоговінні стояли біля могили близької людини і запитували: “Чи є щастя у смерті?”
Один з пророків Книги Мормона відповідає на це запитання, з радістю висловлюючи подяку за Спокуту Ісуса Христа, яка визволяє нас від смерті: “О мудрість Божа, Його милість і благодать!” “О велич і справедливість нашого Бога!”4
Я хочу поділитися з вами п’ятьма істинами великого плану щастя, завдяки яким я відчуваю цю радість.
Перше: знання плану дає підтвердження, що Бог існує і у Нього є Син, Ісус Христос. Батько і Син є досконалими. Вони живуть на небесах і мають прославлені тіла з духу, плоті й кісток.
Ці істини були відкриті нам у цьому розподілі, коли хлопчик Джозеф Сміт став на коліна у смиренній молитві й пізніше проголосив: “Я побачив двох Осіб, що стояли переді мною у повітрі, блиск і славу Яких неможливо описати. Один з них звернувся до мене, називаючи моє ім’я, і сказав, указуючи на іншого: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!”5
Друге: знання особистості Батька і Сина допомагає нам знати, що всіх нас було поміщено на землю, щоб здобути фізичні тіла, набути досвіду і довести, що ми гідні повернення до Небесного Батька. Закони керують нашим смертним життям на землі. Коли ми порушуємо закон, то грішимо. Коли ми грішимо, то порушуємо вічні закони; закон справедливості вимагає покарання.
Гріх і необхідність покаяння можна показати на прикладі чоловіка, який подорожує. Він несе на спині великий порожній рюкзак. Час від часу він піднімає камінь, який уособлює переступ закону. Чоловік кладе камінь в рюкзак. З часом рюкзак наповнюється. Він важкий. Чоловік не може продовжувати свою подорож. Він має знайти спосіб випорожнити рюкзак і викинути каміння. Це може зробити лише Спаситель через Спокуту.
Це стає можливим, коли ми виявляємо віру в Ісуса Христа, відмовляємося від гріха і укладаємо завіти через обряди євангелії. Якщо ми з вірою витерпимо до кінця, то зможемо знову жити з Небесним Батьком і Його Сином Ісусом Христом.
Третє: завдяки нескінченній Спокуті Бог забезпечив нам шлях, який допоможе не лише подолати гріхи, але й знову стати абсолютно чистими. Це можливо завдяки вічному закону милості. Милість задовольняє вимоги справедливості за умови нашого покаяння і сили Спокути. Без сили Спокути і нашого повного покаяння ми підвладні закону справедливості.
Алма навчає, що “милість пред’являє права на тих, хто кається”6 і що “план викуплення не міг би бути виконаний, якби не умови покаяння”7.
Великий пророк Амулек навчав: “І так милість може задовольнити вимоги справедливості і оточує їх руками безпеки, в той час, коли той, хто не має віри в покаяння, піддається цілковитому законові вимог справедливості; отже, тільки для того, хто має віру в покаяння, здійснюється великий і вічний план викуплення”8.
Адам і Єва, наші перші батьки, переступили закон і були вигнані з прекрасного Еденського саду. Адама і Єву було навчено великому плану спасіння, щоб вони могли знайти щастя у цьому житті9.
Адам сказав: “Бо через мою провину мої очі відкрилися, і в цьому житті я матиму радість, і знову в плоті я побачу Бога”10.
Єва також з радістю виголосила: “Якби не наша провина, ми б ніколи не мали сімені, і ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення”11.
Четверте: Падіння Адама і Єви принесло два види смерті. Ми підвладні їм обом.Фізична смерть—це розділення духа і фізичного тіла. Через Падіння Адама все людство зазнає фізичної смерті.
Друга смерть є духовною. Це відділення від присутності Бога. Адам і Єва вільно розмовляли з Богом у саду Еденському. Після Падіння вони втратили цей привілей. Після цього спілкування з Богом відбувалося лише через віру й жертву, поєднані з щирим благанням.
Зараз усі ми знаходимося у стані духовної смерті. Нас відділено від Бога. Він живе на небесах; ми живемо на землі. Ми хочемо повернутися до Нього. Він чистий і досконалий. Ми—нечисті й недосконалі.
Сила Христової Спокути подолала обидві смерті.
Після розп’яття і поховання в чужій гробниці Христос воскрес на третій день. Це Воскресіння об’єднало фізичне тіло Христа з Його духом.
Воскресіння з мертвих—це найпрекрасніший аспект Спокути і дійсно є частиною плану щастя; Воскресіння є всезагальним і стосується всієї людської сім’ї. Усі ми воскреснемо. Я свідчу про реальність і істинність цього. Це безумовний дар від Бога.
Але воскресіння не долає другої смерті. Щоб отримати вічне життя і жити у присутності Батька і Сина, ми повинні покаятися і мати право на милість, яка задовольнить справедливість.
Одкровення навчають:
“Це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом”12.
“Не відклада[йте] день свого покаяння”13.
“Той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі”14.
П’яте: Ісус Христос народився від земної матері, Марії. Від неї Він успадкував смертність і став підвладним смерті.
Йосип був його земним наставником. Бог на небесах був Його Батьком. Від Нього Він успадкував безсмертя, силу подолати фізичну смерть.
Як Той, кого було обрано виконати умови Спокути, Ісус Христос у своїй поблажливості зійшов на землю, щоб народитися від Марії безпорадним немовлям. Він дозволив, щоб його спокушали, випробовували, висміювали, судили і розіп’яли, хоча Він мав владу і повноваження запобігти усьому цьому.
Президент Джон Тейлор описав поблажливість Христа такими прекрасними словами: “У подальшому було необхідно, щоб Він зійшов нижче всього для того, щоб піднятися над усім; бо якби Він не зміг підняти Себе і піднестися завдяки тим принципам, які дає спокута, Він би не зміг підняти інших; Він би не зміг зробити для інших того, чого Він не міг зробити для Себе”15.
Христові страждання у Гефсиманському саду є досконалим взірцем найвеличніших якостей Христа, Його досконалої любові. З цього видно, що Він дійсно любить нас усіх.
Один англійський теолог 19-го століття так говорив про цю подію: “Сукупність усіх страждань, які тільки людина може знести, було покладено на Його скулене тіло. … Найгостріший біль, найганебніший сором, увесь тягар гріха—ось що Йому довелося тоді пережити”16.
Описуючи Свої страждання, Господь сказав у сучасному одкровенні: “Так[е] страждання[], яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом”17.
Спокута—це подія, яка дає нам можливість примиритися з Богом. Слово спокута означає відновлення або повернення назад. У рамках сім’ї це означає знову об’єднатися один з одним і з Богом та Його Сином Ісусом Христом. Це означає, що сум розлуки обернеться на радість возз’єднання.
На завершення я поділюся словами президента Бойда К. Пекера:
“Якщо ви розумієте великий план щастя і наслідуєте його, тоді те, що відбувається у світі не впливатиме на ваше щастя”18.
Я свідчу про цю істину і про любов, яку наш Господь і Спаситель Ісус Христос виявив до нас, здійснивши Спокуту, й надавши великий план щастя всім нам. У ім’я Ісуса Христа, амінь.