“Наш дар надії”, Заради зміцнення молоді, груд. 2021.
За Мною йдіть
Наш дар надії
Випадок з пророком показує нам, що Бог може дати нам надію, якщо ми зосередимося на Ісусі Христі.
Дивіться: Агнець Божий, художник Уолтер Рейн
Чи бували у вас дні, які, здавалося, ніколи не закінчаться? Я переконаний, що ви скажете: “Так!” У нас усіх трапляються дні, в які все, здається, йде не так, як ми сподівалися. Підгоріла грінка, погана оцінка з контрольної або сварка з другом дійсно можуть зіпсувати ваш день.
Але є інші, складніші випробування. Ми можемо втратити близьку нам людину, серйозно захворіти або побачити, як людина, про яку ми турбуємося, йде з Церкви. Подібні випробування можуть здаватися надто важкими і тривати набагато довше, ніж один день. А ще існує так багато світових проблем, що нам іноді все здається безнадійним.
Але істина полягає у тому, що у нас завжди є причина мати надію. Мормон сказав: “Ось, я кажу вам, що ви матимете надію через спокуту Христа” (Мороній 7:41). Так само Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Якими б жахливими не здавалися обставини, пам’ятайте, ми завжди можемо мати надію. Завжди!”1
Хіба є кращий час згадати про це, ніж на Різдво, коли ми святкуємо народження “світла, життя і надії світу”?2 Писання сповнені історій, які нагадують нам про нашу надію на Ісуса Христа. Дійсно, Писання були написані для того, щоб свідчити про Нього, щоб “ми мали надію?” (Римлянам 15:4).
Одне з цих послань надії з’явилося лише понад 100 років тому. Воно прийшло пророку Бога у темний час в історії людства, коли він сам проходив важкий період свого життя. З цього послання ми дізнаємося, що ми можемо знайти нашу найбільшу надію на Небесного Батька та Ісуса Христа завдяки Їхній досконалій любові до нас і спокутній милості Спасителя.
Видіння для світу, що у нужді
1918 рік був складний і сповнений випробувань. Світ охопила глобальна пандемія—так само, як і нас. Та пандемія, викликана грипом, поширилася світом і вбила мільйони. З 1914 року також вирувала Перша світова війна. Жорстокість тієї війни викликала неймовірні руйнування, смерть і горе.
Фотографії від Getty Images
Зустрівшись з цими всесвітніми лихами, багато хто запитував: “Чи є життя після смерті? Що відбувається коли ми помираємо? Чи побачу я знову своїх близьких?”
Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918), шостий Президент Церкви, у 1918 році також переніс особисту трагедію. Його найстарший син, старійшина Гайрум Мак Сміт, апостол, несподівано помер. Через кілька місяців померла дружина Гайрума, Іда, залишивши п’ятьох дітей3.
Президент Джозеф Ф. Сміт пережив у 1918 році особисту трагедію. Його найстарший син, Гайрум Мак Сміт, несподівано помер. Через кілька місяців померла дружина Гайрума, Іда, залишиви п’ятьох дітей.
Президент Сміт вже втрачав близьких раніше. Йому було лише п’ять років, коли його батько, Гайрум Сміт, і його дядько, пророк Джозеф Сміт, мученицьки загинули у Картеджській в’язниці. Його матір, Мері Філдінг Сміт, померла, коли йому було 13. Президент Сміт також втратив свою дружину, Сару, і 13 дітей4.
Але ці смерті у 1918 році принесли нове горе. У пошуку втішення у своїх стражданнях Президент Сміт звернувся до вивчення Писань і молитви. Коли він читав Новий Завіт і обмірковував Спокуту Ісуса Христа (див. Учення і Завіти 138:1–3), він побачив у видінні духовний світ. Він побачив духи праведних, які з надією чекали на своє визволення від смерті (див. Учення і Завіти 138:11–15). Він також побачив, як Спаситель проповідував євангелію тим, хто у духовному світі, у час між Своєю смертю і Воскресінням (див. Учення і Завіти 138:19). І він побачив, як Спаситель посилав праведних духів навчати тих, у кого не було можливості почути євангелію у цьому житті.
Це видіння прийшло тоді, коли світ конче потребував надії. Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що це видіння “більш повно розкривало глибину і широту плану Небесного Батька для Його дітей та викупну любов Христа і незрівнянну силу Його Спокути”5.
Істини, які вселяють надію
Духи, яких Президент Сміт побачив у видінні, дивилися на відокремлення своїх духів від своїх тіл через смерть “як на неволю” (Учення і Завіти 138:50). Видіння Президента Сміта запевняє нас, що ця “неволя” не вічна. Завдяки Спасителю у нас є надія, що одного дня ми воскреснемо, щоб “отримати повноту радості” (Учення і Завіти 138:17).
Це видіння також запевняє нас, що Небесний Батько та Ісус Христос підготували шлях для кожної душі мати змогу отримати целестіальну славу і вічне щастя з Ними. Це є істинним навіть для тих, хто жили і “померли, не пізнавши цієї євангелії, хто прийняв би її” (Учення і Завіти 137:7).
Нам не треба чекати настання наступного життя, щоб мати надію. Ми можемо відчувати надію зараз, коли наші віра і довіра зосереджуються на Ісусі Христі. Надія це дар Духа (див. Moроній 8:26), і вона приходить до нас завдяки Спокуті Ісуса Христа.
Особливий спосіб відчувати надію
Коли Президент Сміт міркував про євангелію і Спокуту Спасителя, він отримав одкровення, яке надало втішення і надію йому і неспокійному світу. Міркувати—це більше, ніж просто думати. Це означає глибоко щось обдумувати—і це може допомогти вам відчути більшу надію. Виділіть цього Різдва час на те, щоб поміркувати про Спасителя.
Подумайте, що для вас означають Його народження, життя, вчення і Спокута. Це може відкрити ваше серце і дозволити Святому Духу “промовля[ти] мир [вашому] розуму” (див. Учення і Завіти 6:23). Це може благословити ваше життя світлом і надією навіть тоді, коли життя складне.
Нас заохочують “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей”. І якщо ми “просуватиме[мося] вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпи[мо] до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя” (2 Нефій 31:20).