“Я почувався невдахою”, Заради зміцнення молоді, квіт. 2021, сс. 12–13.
За Мною йдіть
Я почувався невдахою
Я нікого не охристив під час своєї місії. Потім я зрозумів, що є кращий спосіб оцінювати успішність.
Ілюстрація Адама Хоулінга
Чи було у вас коли-небудь відчуття, що ви зазнали у чомусь невдачі, хоча всім серцем сподівалися, що досягнете успіху? Ось що я відчував, коли повернувся з місії додому. Два роки я провів у Франції, і що ж хорошого я зробив? Звичайно, я знайшов друзів, вивчив мову і полюбив вірних святих, які намагалися жити за євангелією.
Але я нікого не охристив.
Потім я згадав пораду свого президента місії, дану під час нашої останньої з ним співбесіди: “Якщо ти можеш чесно сказати, що Господь задоволений докладеними тобою зусиллями, якщо ти можеш чесно сказати, що робив для Нього усе можливе, тоді це і є мірилом твого успіху. Усе інше не має значення”.
Коли я про це подумав, то відчув спонукання помолитися. Поступово моє серце сповнилося спокоєм. Дух прошепотів: “Господь знає, що ти робив усе, що міг. Твоя жертва є прийнятною”. Прийшов час робити подальші кроки у моєму житті.
Перенесемося з Франції у наші дні
Минуло багато років. Я писав листа своїй дочці, яка служила у Канаді, коли почув на моєму телефоні звук доставленого повідомлення. Хтось надіслав мені фото другої сторінки обкладинки примірника Книги Мормона зі свідченням, написаним французькою моїм почерком. Я подарував ту книгу сестрі, яка приєдналася до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, коли був місіонером (хоча христив її не я), але через пару років після того вона стала неактивною в Церкві. Чому людина могла надіслати мені фото свідчення, яке я написав так багато років тому?
Фото прийшло з посланням: “Я думала вам буде цікаво знову побачити ваше свідчення. Моя тітка була така щаслива, коли я приєдналася до Церкви, що подарувала мені Книгу Мормона, яку ви колись їй подарували. Я подумала, що вам буде приємно дізнатися, яким скарбом вона є для мене.
Моя тітка не залишалася активною в Церкві, але вона завжди говорила про неї з такою великою повагою, що її молодша сестра (моя мама) попросила місіонерів навчати її. Моя мама приєдналася до Церкви. Вона уклала шлюб у храмі. Вони з моїм батьком виховали чотирьох дітей як членів Церкви. Усі ми, їхні діти, відслужили на місії й уклали шлюби у храмі. Ми всі активні і вірні”.
Мене охопили сильні почуття. Багато років тому я вважав, що зазнав невдачі. Але тепер я бачив, як Господь з плином часу здійснював Свою роботу у Свій спосіб.
Коли ви докладаєте старанні зусилля для Господа
У моїй пам’яті почали виникати спогади про інших людей, яких я навчав, будучи місіонером. Один приєднався до Церкви через рік після мого повернення додому. Зараз він живе у Французькій Полінезії, і ми увесь час спілкуємося по скайпу. Інший приєднався до Церкви через сім років після моєї місії. Сам він служив на місії у Техасі, США. Зараз він виконавчий секретар колу у південній Франції.
Я згадав інших членів Церкви у Франції, яких я досі знаю і люблю—сестру з будинку для людей з особливими потребами, яка пише мені листи; чоловіка, якого я знав, коли той ще був підлітком, і який зараз служить президентом місії в Африці.
Якби ви запитали мене про це під кінець моєї місії, я б сказав, що був невдахою. Але коли я думав про свідчення, написане мною у тій Книзі Мормона багато років тому, я усвідомлюю, що ви не зазнали невдачі, якщо доклали найкращих зусиль для Господа. “Можливо, єдине у чому я зазнав невдачі, так це у тому, що у мене таки не вийшло стати невдахою”,—подумав я.
Невдача чи успіх?
У перші дні після Відновлення групу місіонерів послали проповідувати американським індіанцям, які жили на захід від штату Міссурі (див. Учення і Завіти 28:8; 30:6; 32:2). Вони вважали, що здійснюють пророцтва з Книги Мормона про отримання ламанійцями євангелії в останні дні. Але під кінець їхньої місії вони не охристили жодного американського індіанця.
Якби їх запитали, як ви гадаєте, що б вони розповіли про невдачу? Однак під час подорожі вони привели до Церкви інших людей. Серед них були майбутні провідники, такі як Сідні Рігдон, а також багато членів Церкви приєдналося із Кертленду, шт. Огайо, де пізніше було побудовано перший храм святих останніх днів. Вони зрозуміли, як зрозумів я, що Господь “покаж[е] дітям людським, що [Він] спроможний виконувати Свою власну роботу” (2 Нефій 27:21).
Я сидів у своєму кріслі й усміхався. Я зрозумів, що невдачі в житті можуть здаватися невдачами у той момент, коли вони відбуваються. Але з часом, якщо ви і надалі старанно докладатимете зусилля, Господь допоможе вам перетворити їх на перемогу.