Яєчний безлад
Ще одне яйце скотилося зі столу. Шльоп!
Саша крутилася у своїй яскраво-рожевій спідниці. Це був її улюблений одяг, який вона носила до церкви. А тепер настав час її улюбленої частини церковних зборів: Початкового товариства!
Сашина вчителька допомагала їм вивчати Уложення віри. Сьогодні вони вивчали номер 13. Воно було довгим! Але сестра Банда сказала: “Я знаю, що ви можете запам’ятати перше речення. “Ми віримо, що повинні бути чесними”. Повторіть зі мною!”
“Ми віримо, що повинні бути чесними”,—сказала Саша та інші діти.
Згодом на тижні Саша і її менший брат Альфред гралися на кухні. “Мені нудно”,—сказав Альфред.
“Мені теж”. Потім Саша побачила на столі тарілку з яйцями. Здалося, що з ними буде весело пограти. “Слухай, у мене ідея. Зіграймо у гру!”
Саша взяла яйце. “Ти стань з іншого боку столу”,—сказала вона Альфреду. Потім вона покотила яйце до нього. Саша і Альфред засміялися. Яйце так смішно котилося!
“Твоя черга!”—сказала Саша.
Альфред покотив яйце до неї. Але цього разу яйце не покотилося прямо. Натомість воно покотилося вбік і впало зі столу. Шльоп! Яйце розбилося на підлозі, утворивши в’язкий слиз.
Альфред подивився на Сашу широко розплющеними очима. Потім вони разом заходилися від сміху. “Давай ще раз!”—сказав він.
Саша взяла ще одне яйце. “Злови його, щоб не скотилося!”—сказала вона. Вона з більшою силою покотила яйце. Альфред його не зловив. Шльоп!
Альфред узяв ще два яйця. Він покотив їх іще швидше. Саша не встигла їх зловити. Шльоп! Шльоп! Саша і Альфред ще дужче сміялися.
Потім Саша почула, що прийшла мама. О, ні! Зараз у них будуть неприємності!
Саша не хотіла, щоб мама на них розсердилася. Можливо, вони могли б щось вигадати. Вона могла сказати мамі, що це не вони.
Але потім Саша згадала тринадцяте уложення віри. “Ми віримо, що повинні бути чесними”.
“Що сталося?”—запитала мама. Вона побачила брудну підлогу. “Хто розбив яйця?”
Саша глибоко вдихнула. “Мені шкода, мамо. Це ми з Альфредом. Нам хотілося пограти у щось веселе. Але це була не гарна ідея. Я допоможу прибрати”.
“Я також”,—сказав Альфред.
Мама обійняла Сашу і Альфреда. “Дякую, що сказали мені правду”.
Саша усміхнулася. Потім вона обернулася до Альфреда. “Можливо, ми придумаємо нову гру—про прибирання!”
Ілюстрації Валентини Беллоні