12КРЕЙВЕН-1
Різдвяний духовний вечір за участю Першого Президентства
6 грудня 2020 р.
Сповивання і небесні обійми
Сестра Бекі Крейвен
Друга радниця у генеральному президентстві Товариства молодих жінок
Один з моїх улюблених різдвяних спогадів пов’язаний з випадком, який стався, коли мені було шість років. То був Святвечір, і я спала на верхній частині двоярусного ліжка, яке ми ділили з моєю молодшою сестрою в Берліні, Німеччина. Я з нетерпінням чекала на Різдвяний ранок, і, мабуть, через збудження і неміцний сон я прокинулася десь посеред ночі від звуку дзвоників. Потім я почула, як двері нашої кімнати повільно і зі скрипом прочинилися. І коли світло з іншої кімнати освітило моє обличчя, я швидко сіла і подивилася на двері. Те, що я побачила, було неймовірним! На порозі стояв Санта Клаус. Я не жартую—то був він! Він вигукнув: “Хо, хо, хо!”, і потім запросив піти за ним у вітальню, подивитися на Різдвяну ялинку у вогниках. Я була вражена і зовсім неспроможна щось вимовити, але злізла по драбині свого ліжка і пішла за ним до вітальні, де біля ялинки стояли моя мама і старший брат. Але, оглянувши кімнату, я не побачила тата. Як він міг таке пропустити?! Мама сказала, що він пішов виносити сміття, але чомусь це забирало у нього забагато часу! Навіть досі мені дуже шкода, що йому так ніколи й не вдалося зустрітися із Санта Клаусом. Санта запитав, чи добре я поводилася, і я з великою радістю відповіла, що так. Переконавшись, що він скуштував печиво і молоко, яке ми йому залишили, я повернулася у ліжко, а через кілька годин прокинулась радісним Різдвяним ранком.
Різдвяний ранок дідуся мого чоловіка, Хітона Ланта, дуже відрізнявся від мого, коли той хлопчиком жив у поселенні у Мексиці у кінці дев’ятнадцятого сторіччя. Він описав цю історію у своїх спогадах: “Прийшло Різдво. Наші вівці були в загорожі у хліві, де зберігалося тепло, бо тоді землю вже вкрив сніг. Дуже рано Різдвяного ранку я пішов подивитися, чи все було гаразд із моїми вівцями. Я почув, як із хліва долинуло тихеньке мекання. Увійшовши, я побачив, що у Неллі народилося двоє маленьких ягнят‑близнюків. Я з усіх сил помчав до будинку … заплескав у долоні і сказав мамі: “У мене краще Різдво, ніж у будь-кого з вас: у Неллі народилися двоє маленьких ягнят”. Всі діти полишили свої апельсини і все інше на столі та побігли до хліва, аби подивитися на тих маленьких ягнят, які з’явилися у Неллі. То було найбільше диво, яке будь-коли було у нас на Різдво”1. Дивовижним чином наступного року і кілька років по тому кожного Різдвяного ранку в овець Хітона народжувалися нові ягнята.
Коли я вперше почула цю історію, мій розум і серце були одразу ж спрямовані до іншого Агнця, Який народився у той найперший Різдвяний день, Ісуса Христа, Агнця Божого. Я уявляю, що так само, як Хітон побіг, щоб подивитися на його новонароджених ягнят, так і пастухи побігли, щоб подивитися на новонародженого Сина Бога. Чи можете ви уявити, що вони побачили у тих смиренних і священних обставинах? Я уявляю, як люблячий Йосип піклувався про свою дружину Марію і як вони розмірковували про народження обіцяного Месії. Розповідь про Марію, яка сповила своє крихітне немовля, викликає у мене особливо ніжні почуття.
Ми недавно вітали у нашій сім’ї нову онуку. Одного дня я дивилася, як її матір сповила її у ніжне і тепле покривало і пригорнула до себе. Сповивати означає міцно огортати. Сповивальні пелюшки і покривала здавна використовувалися, щоб утішати і заспокоювати і навіть втихомирювати неспокійне немовля. Коли я дивилася, як наша невістка сповивала свою новонароджену дитину, я думала про інших, кому потрібне сповивання, хоча б уявне. Добрим словом, вмінням вислухати або серцем, здатним зрозуміти, можна втішити і заспокоїти чиюсь збентежену душу.
Майже три роки тому у нашого зятя виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. У пошуках причини він зробив багато аналізів і пройшов багато процедур, що зрештою виявило необхідність операції на серці. Коли нашого зятя повезли до операційної, наша дочка надіслала його батькам повідомлення, щоб поінформувати про їхнього сина. Здалеку, з іншої країни, де вони служили на місії, її свекруха відповіла такими словами втішення: “Посилаємо вам небесні обійми”.
Невдовзі повз неї пройшла якась медсестра, але потім зупинилася. Вона подивилася у повні сліз очі нашої дочки і запитала, чи не хотіла вона вкритися пледом, але та відмовилася, сказавши, що їй і так добре. Медсестра пішла та швидко повернулася з теплим пледом. Вона туго огорнула ним нашу дочку і сказала їй: “Я відчуваю, що вам потрібні небесні обійми”.
Агнець Божий, відомий також як Добрий Пастир, знає кожного зі Своєї отари. У наші скрутні моменти Він часто посилає земних ангелів, як ту співчутливу медсестру до нашої дочки, щоб огорнути і оточити нас руками Його любові2. Він прийшов на землю, щоб принести мир і добру волю всім людям3. Він співчуває тим, хто потребує співчуття, і сумує з тими, хто сумує4.
Коли я думаю про всі численні способи, якими Господь виявляє любов і турботу про кожного з нас, я відчуваю бажання ще більше ділитися тією любов’ю з іншими. Я також бажаю краще розпізнавати небесні обійми і сповивання, які отримувала, але які не квапилася визнавати.
У світі, який так потребує спокою, наші ніжні слова, наші дії, сповнені співчуття і доброти, можуть допомагати огортати людей теплими ковдрами для сповивання. Я зрозуміла, що чим більше ми діємо за підказками, які спонукають нас служити іншим, тим більше небесних пледів дасть нам Господь, щоб ми ними ділилися. Які підказки отримали ви? Кому із ваших знайомих потрібні небесні обійми? Наш особистий чи віртуальний дотик може змінити життя близької або навіть незнайомої нам людини.
Я молюся, щоб під час святкування народження нашого Спасителя, ми не лише відчували Його любов, співчуття і спокій, але щоб ми ділилися цими благословеннями з іншими. Коли я обдумую дар Агнця Божого, немовляти, яке сповили і поклали у ясла, я повторюю слова юного Хітона. Він є “найбільш[им] див[ом], яке будь-коли було [або будь-коли буде] у нас на Різдво”5.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.