Учення Президентів
Розділ 1: Найбільша заповідь---любіть Господа


Розділ 1

Найбільша заповідь—любіть Господа

“Якщо ми ставимо Бога на перше місце, усе інше займає належне місце або зникає з нашого життя”.

З життя Езри Тефта Бенсона

Життя Президента Езри Тефта Бенсона віддзеркалювало його любов до Господа та його тверде зобов’язання жити за євангелією. Хтось із його родичів одного разу сказав: “Для Езри та його сім’ї релігія є способом життя—тим, чим слід жити сім днів на тиждень. Вона в нього на першому місці в його міркуваннях, коли приходить час приймати рішення”1.

Не лише сім’я Бенсонів, а й сторонні люди помічали любов Президента Бенсона до Господа. У 1939 р. Президент Бенсон, який на той час служив президентом колу, був запрошений до Вашингтона, округа Колумбія, щоб зустрітися з керівниками Національної ради фермерських кооперативів. “Оцінивши його здібності та почувши його відповіді на запитання, рада довірених осіб запропонувала йому зайняти в тій організації посаду виконавчого секретаря. … І хоч він був у захопленні від такої несподіваної пропозиції, усе ж не захотів прийняти її. Як він розумів, ця робота вимагатиме лобіювання певних інтересів, що відбуватиметься під час вечірок з коктейлями, а це було не сумісним з його релігією.

“Містере Бенсон,—відповів суддя Джон Д. Міллер, голова цієї ради,—саме тому ми вас і вибрали. Ми знаємо, якими є ваші норми”. Отримавши від цієї ради цілковите запевнення в тому, що від нього не очікується знаходити вирішення проблем сільського господарства за склянками коктейлів, він з радістю погодився зайняти цю посаду, але тільки після того, як він порадиться з Першим Президентством та своєю дружиною”2.

Президент Бенсон навчав, що ми виявляємо свою любов до Господа своїм бажанням виконувати Господню волю. Він сказав: “Я хочу, щоб кожний святий останніх днів міг би сказати і відчути це всім своїм серцем: “Мій Боже, зроблю все, що Ти сказав, Подолаю шляхи земні, казатиму все, що в уста мої вклав, Прийму, що пошлеш Ти мені” [див. Гімни, № 162]. Якби ми могли зробити все це, то нам було б забезпечено максимальне щастя тут і піднесення в целестіальному царстві Бога після цього”3.

У проповіді на квітневій генеральній конференції 1988 р.—проповіді, яка лягла в основу цього розділу,—Президент Бенсон зосередив увагу на першій і найбільшій заповіді: любити Бога. Стосовно цієї проповіді старійшина Френсіс М. Гіббонс, сімдесятник, зауважив: “Усе, заради чого працював Президент Езра Тефт Бенсон, усе, що він відстоював, і все, на що він сподівався,—стосовно себе, своєї сім’ї і Церкви—він передав у цій проповіді”4.

Зображення
Jesus Christ depicted in red and black robes. Christ is talking to a rich young man. Christ has His arms extended as He gestures toward a poorly dressed man and woman. The painting depicts the event wherein Christ was approached by a young man who inquired of Christ what he should do to gain eternal life. Christ instructed him to obey the commandments and to give his wealth to the poor and follow Him. The young man was unable to part with his wealth and went away sorrowfully. (Matthew 19:16-26) (Mark 10:17-27) (Luke 18:18-27)

Як Спаситель навчав багатого юнака, ми виявляємо свою любов до Господа, коли допомагаємо іншим людям (див. Матвій 19:16–21).

Учення Езри Тефта Бенсона

1

Перша і найбільша заповідь—любити Господа.

Найбільше випробування в житті—послух Богу. “І в цьому ми випробуємо їх,—сказав Господь,—щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм” (Авраам 3:25).

Найбільше завдання в житті—дізнатися, якою є воля Господа, і потім виконувати її.

Найбільша заповідь в житті—любити Господа.

“Прийдіть до Христа,—закликає Мороній у своєму заключному свідченні,— … і люб[іть] Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою” (Мороній 10:32).

Це і є перша й найбільша заповідь: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!” (Марк 12:30; див. також Матвій 22:37; Повторення Закону 6:5; Лука 10:27; Мороній 10:32; УЗ 59:5).

Саме ця чиста любов Христа, яка названа милосердям і про яку свідчить Книга Мормона, є найважливішим з усього—вона ніколи не минає, вона довго терпить, її повинні мати всі люди і без неї вони—ніщо (див. Мороній 7:44–47; 2 Нефій 26:30).

“Отже, мої улюблені браття,—благає Мороній,—моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він” (Мороній 7:48).

У завершальних розповідях як про яредійців, так і про нефійців Мороній записує, що якщо люди не матимуть цієї чистої любові Христа, яка називається милосердям, вони не зможуть ні успадкувати місце, яке Христос підготував в оселях Свого Батька, ні спастися в царстві Бога (див. Етер 12:34; Мороній 10:21).

Плід, який скуштував Легій у своєму видінні і який сповнив його душу надзвичайною радістю, і який був найбажанішим з усього,—це була любов Бога5.

Думаючи про милосердя, я … думаю про свого батька і той день, коли його було покликано на місію [див. сс. 4–6 цієї книги]. Я припускаю, дехто у світі може сказати, що прийняття ним цього покликання було доказом того, що насправді він не любив свою сім’ю. Залишити на два роки самих вдома сімох дітей і вагітну дружину, хіба ж це може бути справжньою любов’ю? Однак у мого батька було ширше розуміння любові. Він знав, що “тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28). Він знав: найкраще, що він міг би зробити для своєї сім’ї,—це послухатися Бога6.

Любити Бога всім вашим серцем, усією вашою душею, усім вашим розумом і всією вашою силою—справа всепоглинаюча і всеохоплююча. Байдужим її не зробити. Це цілковите зобов’язання всього нашого єства—фізичного, розумового, емоційного і духовного—любити Господа.

Широта, глибина і висота цієї любові до Бога проникає в кожну сферу життя людини. Наші бажання, будь вони духовні чи матеріальні, мають коренитися в любові до Господа. Центром наших думок і прихильностей має бути Господь. “Нехай всі твої думки будуть націлені на Господа,—сказав Алма,—так, нехай любов твого серця буде спрямована на Господа завжди” (Алма 37:36)7.

2

Ми виявляємо любов до Бога, ставлячи Його на перше місце у своєму житті.

Чому Бог дав першу заповідь першою? Тому що Він знав: якщо ми справді любимо Його, то схочемо виконувати всі інші Його заповіді. “Бо то любов Божа,—каже Іван,—щоб ми додержували Його заповіді” (1 Івана 5:3; див. також 2 Івана 1:6).

Ми повинні поставити Бога перед усім іншим в нашому житті. Він повинен стати першим, як Він і проголошує у першій зі Своїх Десяти заповідей: “Хай не буде тобі інших богів передо Мною!” (Вихід 20:3).

Коли ми ставимо Бога на перше місце, усе інше займає належне місце або зникає з нашого життя. Наша любов до Господа буде управляти нашими уподобаннями, тим, як ми витрачатимемо час, нашими інтересами, вона визначить порядок наших пріоритетів.

Ми повинні ставити Бога перед будь-чим іншим у нашому житті.

Коли Йосип був у Єгипті, що саме стало на перше місце в його житті—Бог, його робота чи дружина Потіфара? Коли вона спробувала звабити його, він, відповідаючи, сказав: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Буття 39:9).

Йосипа кинули у в’язницю через те, що він поставив Бога на перше місце. Якби ми опинилися перед подібним вибором, кому або чому ми передовсім виявили б свою вірність? Чи може важливішим за Бога бути для нас безпека, мир, пристрасті, багатства і людська пошана?

Коли Йосип змушений був вибирати, то він більше переймався тим, щоб догодити Богу, а не дружині свого роботодавця. Коли нам доводиться зробити вибір, то переймаємося ми більше тим, щоб догодити Богу, чи своєму начальнику, вчителю, сусіду або людині, з якою ходимо на побачення?

Зображення
Ancient Examples/Modern Promises

Йосип із Єгипту волів краще потрапити у в’язницю, ніж перестати бути вірним Богу.

Господь сказав: “Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний” (Матвій 10:37). Одне з найважчих з усіх випробувань—це коли нам необхідно вибрати: догодити Богу чи догодити комусь, кого ми любимо або поважаємо, особливо члену сім’ї.

Нефій зустрівся з таким випробуванням і належно його пройшов, коли його хороший батько тимчасово виявив своє невдоволення Господом (див. 1 Нефій 16:18–25). Йов тримався у своїй невинності перед Господом, хоч його дружина й казала, щоб він прокляв Бога та помер (див. Йов 2:9–10).

У Писаннях сказано: “Шануй свого батька та матір свою” (Вихід 20:12; див. також Мосія 13:20). Іноді людина повинна вибрати шанувати Небесного Батька більше, ніж земного батька.

Для нас Бог, Батько наших духів, має бути важливішим за все в нашому житті. Він має попереднє батьківське право вимагати нашого вічного благополуччя—і воно поперед усіх інших уз, які можуть об’єднувати нас тут або у майбутньому житті.

Бог, наш Батько; Ісус, наш Старший Брат і наш Викупитель; і Святий Дух, Свідок, є досконалими. Вони знають нас найкраще і люблять найбільше, і не залишать незробленим нічого з того, що необхідне для нашого вічного благополуччя. Чи ж можна не любити Їх за це й не шанувати їх першими?

Є вірні члени Церкви, які приєдналися до неї, незважаючи на заперечення з боку своїх земних родичів. Поставивши Бога на перше місце, багато хто з них пізніше став знаряддям у приведенні тих дорогих їм людей у царство Бога.

Ісус сказав: “Я завжди чиню, що [Богу] до вподоби” (Іван 8:29).

Яка атмосфера в наших домівках? Чи стараємося ми поставити Господа на перше місце й догодити Йому?

Батьки, Господу приємно, якщо у вашому домі щодня проводиться сімейна молитва і вивчення Писань? А як щодо проведення кожного тижня домашнього сімейного вечора та періодичного проведення часу індивідуально з вашою дружиною та кожною дитиною? А якщо ваша дитина тимчасово збилася з дороги, то, як ви вважаєте, приємно було б Господу і шанував би Він вас за ваші зусилля, якщо ви й далі будете продовжувати жити зразковим життям, постійно молитися й часто поститися за цю дитину та подавати ім’я того сина чи тієї дочки у храмовий молитовний список?

Ви, матері, кому дано особливе завдання виховувати молодь Сіону праведною, чи ставите ви на перше місце Бога, шануючи своє божественне покликання? … Наші матері ставлять Бога на перше місце, виконуючи свою найвищу місію у стінах власної домівки.

Діти, ви молитеся за своїх батьків? Ви стараєтеся підтримати їх в їхніх благородних зусиллях? Вони помилятимуться, як і ви, та вони мають виконати божественну місію у вашому житті. Ви допоможете їм виконати її? Ви будете більше шанувати їхнє ім’я і будете втішати й підтримувати їх в їхньому літньому віці?

Якщо комусь хочеться взяти шлюб з вами поза храмом, то кому ви намагаєтеся догодити—Богу чи людині? Якщо ви наполягаєте на храмовому шлюбі, то будете приємні Господу і благословите людину, з якою хочете одружитися. Чому? Тому що та людина або стане гідною, щоб увійти у храм,—що буде благословенням,—або залишить вас,—що теж може бути благословенням,—бо ніхто з вас не повинен хотіти бути під чужим ярмом (див. 2 Коринтянам 6:14).

Ви повинні бути готовими увійти в храм. Тоді ви будете знати, що не існує нічого достатньо хорошого, щоб одружитися не в храмі. Якщо такі люди є, а це добре, то вони будуть тримати себе в такому стані, щоб вони також могли одружитися в храмі8.

3

Коли ми вибираємо ставити Бога на перше місце у своєму житті, до нас рясно приходять Його благословення.

Чоловіки і жінки, які спрямовують своє життя до Бога, виявлять, що Він може зробити набагато більше в їхньому житті, ніж здатні вони самі. Він поглиблюватиме їхню радість, розширюватиме їхнє бачення, стимулюватиме їхній розум, зміцнюватиме їхні м’язи, підніматиме їхній дух, збільшуватиме їхні благословення, примножуватиме їхні можливості, втішатиме їхню душу, даватиме їм друзів і зливатиме на них спокій. Той, хто загубить своє життя у служінні Богу, знайде життя вічне9.

Бог попросив Авраама принести в жертву Ісака. Якби Авраам любив Ісака більше, ніж Бога, то чи погодився б він на це? Як Господь зазначає в Ученні і Завітах, і Авраам, і Ісак тепер сидять як боги (див. УЗ 132:37). Вони були готові принести жертву або бути принесеною жертвою, як вимагав Бог. У них була глибша любов і повага один до одного, бо вони обоє були готові поставити Бога на перше місце.

Книга Мормона навчає, що “певно є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11)—так воно і є. Протилежність дає вибір, а вибір приносить наслідки—хороші або погані.

Книга Мормона пояснює, що люди “вільні вибрати волю і вічне життя через великого Посередника для всіх людей або вибрати неволю і смерть, що чекають на них у полоні та під владою диявола” (2 Нефій 2:27).

Бог любить нас; диявол нас ненавидить. Бог хоче, щоб ми мали повноту радості, як її має Він. Диявол хоче, щоб ми були такими ж нещасними, як він. Бог дає нам заповіді, щоб благословити нас. Диявол же хотів би, щоб ми порушували ці заповіді, щоб проклясти нас.

Кожного дня, постійно, ми вибираємо, керуючись своїми бажаннями, своїми думками і своїми діями, хочемо ми бути благословенними чи проклятими, щасливими чи нещасними. Одне з випробувань життя полягає в тому, що зазвичай ми не отримуємо відразу повного благословення за праведність чи повного прокляття за злочестивість. Певно, що вони прийдуть, але часто на них доводиться чекати якийсь час, як це було у випадку з Йовом і Йосипом.

А тим часом злочестиві вважають, що їм все сходить з рук. Книга Мормона навчає, що злочестиві “мають радість на час, а поступово приходить кінець, і їх зрубано і кинуто у вогонь, звідкіля немає повернення” (3 Нефій 27:11).

У цей час випробування праведні повинні продовжувати й далі любити Бога, довіряти Його обіцянням, бути терпеливими і впевненими, як сказав поет: “Хто виконує Божу роботу, той отримає Божу винагороду”. …

Я свідчу вам, що Божа винагорода—найкраща з винагород, про яку цей світ чи якийсь інший світ нічого не знає. І вона прийде у повній рясноті лише до тих, хто любить Господа і ставить Його на перше місце.

Велике випробування в житті—послух Богу.

Велике завдання в житті—дізнатися, якою є воля Господа, і потім виконувати її.

Велика заповідь в житті—“Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” (Марк 12:30).

Нехай же Бог благословить нас, щоб ми ставили цю першу заповідь першою і, як результат, знайшли мир у своєму житті та вічне життя з повнотою радості в житті прийдешньому10.

Рекомендації для вивчення і навчання

Запитання

  • У підрозділі 1 Президент Бенсон навчає про “найбільшу й найпершу заповідь” (Матвій 22:38). Чому, на вашу думку, ця заповідь повинна бути для нас першою? Які висновки ви можете зробити, беручи до уваги те, як Президент Бенсон пов’язував милосердя з виконанням цієї заповіді?

  • Що для вас означає “ставити Бога на Перше місце”? (Деякі приклади див. у підрозділі 2). Коли вам доводилося бачити, що “усе інше займає належне місце або зникає з нашого життя”, якщо ми ставимо Бога на перше місце?

  • Поміркуйте над обіцяннями Президента Бенсона людям, які “спрямовують своє життя до Бога” (підрозділ 3). Які ви бачили приклади того, що люди спрямовували своє життя до Бога? Як Бог робив цих людей кращими, ніж вони могли б стати такими самотужки?

Відповідні уривки з Писань

Ісус Навин 24:14–15; Матвій 6:33; 7:21; Іван 14:15, 21–24; 17:3; 1 Коринтянам 2:9; 1 Нефій 3:7; Мороній 10:32

Допомога вчителю

“Переконайтеся, що ви не вважаєте себе тим “справжнім вчителем”. Вважати так означає допускати серйозну помилку. … Стережіться, аби не стати вам на цей шлях. Головна роль вчителя—підготувати шлях, йдучи яким, люди матимуть можливість для духовного зростання з Господом” (Джин Р. Кук, процитовано в Навчати—немає покликання величнішого [2000], с. 41).

Посилання

  1. Descendants of the George T. Benson Jr. Family (1968), n.p.

  2. Merlo J. Pusey, “Ezra Taft Benson: A Living Witness for Christ”, Improvement Era, Apr. 1956, 269.

  3. The Teachings of Ezra Taft Benson (1988), 344.

  4. Francis M. Gibbons, Ezra Taft Benson: Statesman, Patriot, Prophet of God (1996), 313.

  5. In Conference Report, Apr. 1988, 3; див. також Ensign, May 1988, 4.

  6. “Godly Characteristics of the Master”, Ensign, Nov. 1986, 47–48.

  7. In Conference Report, Apr. 1988, 3; див. також Ensign, May 1988, 4.

  8. In Conference Report, Apr. 1988, 3–5; див. також Ensign, May 1988, 4–6.

  9. “Jesus Christ—Gifts and Expectations”, Ensign, Dec. 1988, 4.

  10. In Conference Report, Apr. 1988, 5–6; див. також Ensign, May 1988, 6; line from poem by Denis A. McCarthy as quoted in Ralph S. Cushman, The Message of Stewardship (1922), 191.