2020
Чи слід нам прийняти покликання?
Березень 2020


Чи слід нам прийняти покликання?

Зображення
family dressed for church

Фотографії від Getty Images

Оскільки ми були батьками дитини, яка щойно почала ходити і новонародженої дитини, нам було важко виконувати церковні покликання. Тож коли чоловіка покликали служити єпископом студентського приходу неодруженої молоді, ми обоє дуже вагалися.

В голові роїлися запитання стосовно того, чи зможемо ми справлятися з усім, коли з’являться додаткові обов’язки. Через кілька днів після отримання покликання я дізналася, що вагітна третьою дитиною. З огляду на попередній досвід, обидві перші вагітності були важкими. Коли ми удвох міркували над тим, чого очікувати в найближчі кілька місяців за умови, що мій чоловік прийме покликання, ми не знали, що ж робити. Ми почали щиро молитися, щоб мати втішення і скерування.

В якусь мить чоловік подумав, що йому слід пояснити нашу ситуацію президентові колу й відмовитися від покликання. Це здавалося нам розумним, але коли ми молилися й постилися, то нам згадалися слова Президента Томаса С. Монсона (1927--2018): “Коли ми виконуємо Божу роботу, то маємо право на Господню допомогу” (“Duty Calls”, Ensign, May 1996, 44).

Це втішило наші серця й наші тривоги зменшилися. Ми отримали запевнення, що це не президент колу нас покликає. Це Господь нас покликає, і Він знав раніше, ніж ми, що я була вагітна, коли ми отримали це покликання. Він може робити для нашої сім’ї більше, ніж мій чоловік зробив би своїми силами, якби ми не прийняли це покликання.

З вірою в серцях ми з чоловіком прийняли покликання і приймали кожен день таким, яким він був. Моя третя вагітність була просто дивовижною, і наш син народився здоровим і сильним. Ті роки, які я відвідувала свій рідний приход з нашими дітьми, допомогли нам зблизитися не лише сім’єю, але і потоваришувати з членами приходу. Поки чоловік старанно працював у своєму покликанні, я навчилася звертатися до своєї приходської сім’ї по допомогу в догляді за дітьми.

Ми з чоловіком вдячні багатьом вірним святим і, насамперед, Небесному Батькові за те, що допомагали нам знайти баланс між роботою, сім’єю та служінням у Церкві.