Класика євангелії
Очищуюча сила Гефсиманії
Брюс Р. Мак-Конкі народився 29 липня 1915 року в шт. Мічиган, США. Він був підтриманий членом Першої ради сімдесятників 6 жовтня 1946 р. і був висвячений на апостола 12 жовтня 1971 р. Старійшина Мак-Конкі помер 19 квітня 1985 року в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта. Цей виступ було проголошено на генеральній конференції 6 квітня 1985 р.
Я відчуваю, і Дух підтверджує мені, що найважливіше вчення, яке я можу проголосити, й найпотужніше свідчення, яке можу скласти, стосується викупительної жертви Господа Ісуса Христа.
Його Викуплення—це найвидатніша подія, яка відбувалася чи відбуватиметься з початку Сотворіння упродовж усіх століть безкінечної вічності.
Це найвищий вияв доброти й благодаті, яку лише Бог міг виявити. Завдяки їй усі вимоги і умови Батькового вічного плану спасіння стали чинними.
Завдяки їй стали реальними безсмертя й вічне життя людини. Завдяки їй усі люди отримують спасіння від смерті, пекла, диявола і нескінченної муки.
І завдяки їй всі, хто вірить і дотримується славетної євангелії Бога, всі, хто є істинними й вірними послідовниками та перемагає світ, всі, хто страждає за Христа і Його слово, всі, хто зазнає покарань і переслідувань за справу Того, Кому ми належимо—всі стануть такими, як їхній Творець, і сидітимуть з Ним на троні й правитимуть з Ним віковічно у віковічній славі.
Розповідаючи про ці чудові речі, я скористаюся власними словами, хоча ви зустрічали їх у Писаннях, чули від інших апостолів і пророків.
Правда в тому, що вони вперше були проголошені іншими, але тепер вони мої, бо Святий Дух Божий склав мені свідчення про їхню істинність, і тепер неначе Господь безпосередньо відкрив їх мені. Таким чином, я чув Його голос і знаю Його слова.
У Гефсиманському саду
Дві тисячі років тому поза стінами Єрусалима розкинувся гарний сад, який називався Гефсиманським. Там Ісус і Його найближчі друзі зазвичай усамітнювалися, щоб поміркувати й помолитися.
Там Ісус навчав Своїх учнів вченням царства, і всі вони спілкувалися з Ним, Хто є Батьком всіх нас, до Чийого служіння вони були залучені й Чиїй справі служили.
На цьому священному місці, яке можна порівняти з Еденом, де перебував Адам, чи Синаєм, звідки Єгова дав Свій закон, або Череповищем, де Син Божий віддав Своє життя, як викуп за багатьох,—саме на цій святій землі безгрішний Син Вічного Батька взяв на Себе гріхи всіх людей за умови їхнього покаяння.
Ми не знаємо, ми не можемо сказати, жоден людський розум не може осягнути всю важливість того, що зробив Христос у Гефсиманії.
Ми знаємо, що з кожної Його пори виступили великі краплі крові, коли він пив осад з гіркої чаші, яку Батько дав Йому.
Ми знаємо, що Він страждав як тілом, так і духом, більше, ніж людина може знести, якщо це не до смерті.
Ми знаємо, що якимось незрозумілим для нас чином Його страждання задовольнили вимоги правосуддя, викупивши розкаяні душі від болю і покарань за гріх і відкривши шлях милосердю до тих, хто вірить у Його святе ім’я.
Ми знаємо, що Він розпростертий лежав на землі, оскільки біль і муки нескінченного тягаря змусили Його тремтіти й викликали бажання не пити гірку чашу.
Ми знаємо, що ангел прийшов зі славетних небесних сфер, щоб зміцнити Його у цьому випробуванні, і ми можемо припустити, що то був могутній Михаїл, який першим пав, щоб людина була.
Наскільки ми можемо судити, ці нескінченні муки—ці ні з чим незрівнянні страждання—тривали близько трьох або чотирьох годин.
Його арешт, суд і бичування
Після цього—змучений і виснажений фізично—Він постає перед юдеями та іншими, хто є перевтіленими дияволами, до того ж дехто з них належить до самого Синедріону. І Його ведуть з вірьовкою на шиї, як звичайного злочинця, де суд вершитимуть архізлочинці, які, будучи юдеями, посідали місце Аарона і, будучи римлянами, представляли владу кесаря.
Вони повели Його до Анни, Кайафи, Пилата, Ірода й назад до Пилата. Його звинувачували, лихословили, били. Їхня огидна слина текла по його обличчю, в той час як жорстокі побої продовжували ослаблювати сповнене болем тіло.
На його спину градом сипалися удари. Кров текла по Його обличчю, коли терновий вінок впився в його тремтяче чоло.
Але після всього Його бичували, бичували без одного сорока ударами, бичували батогом з багатьма шкіряними ременями, кожний з яких мав вплетені наконечники з гострої кістки чи металевого уламка.
Багато людей помирали від одного лише бичування, однак Він піднявся, відстраждавши бичування, щоб померти ганебною смертю, на жорстокому хресті Череповища.
Після цього Він поніс Свій власний хрест, поки не впав, знесилений його вагою, болем і наростаючою мукою від всього, що відбувалося.
На хресті
І нарешті на пагорбі, що називається Череповищем—нагадую, що він знаходився поза стінами Єрусалима—поки безпомічні учні дивилися й мало не вмирали від страждань, римські солдати поклали Його на хрест.
Важкими молотками вони увігнали залізні цвяхи в Його ноги, долоні та зап’ястки. Він справді був ранений за наші гріхи і за наші провини Він мучений був.
Потім хрест підняли, щоб усі могли бачити, і смакувати, і лихословити, і висміювати. Цим вони і займалися, сповнені злоби, упродовж трьох годин—від дев’ятої ранку до полудня.
Потім небо почорніло. Темрява вкривала землю упродовж трьох годин, як це було серед нефійців. Почалася сильна буря, наче Сам Бог природи страждав.
І дійсно так було, бо поки Він висів на хресті упродовж наступних трьох годин, від полудня до трьох годин дня, усі безмежні муки й немилосердні болі Гефсиманії повторилися.
І нарешті, коли біль спокутування виснажив Його—коли було здобуто перемогу, коли Син Божий виконав волю Свого Батька в усьому,—тоді Він сказав: “Звершилось!” (Іван 19:30), і добровільно віддав Свого духа.
У духовному світі
Коли мир і спокій милостивої смерті звільнили Його від болю й смутку смертного життя, Він увійшов у Божий рай.
Коли Він приніс Свою душу як жертву за гріх, То був готовий побачити Своє сім’я, згідно з месіанським словом.
Цим сіменем були всі святі пророки й вірні святі минулих століть; цим сіменем були всі, хто взяв на себе Його ім’я і хто духовно народився від Нього, ставши Його синами й дочками, так само, як і ми; усі вони зібралися в духовному світі, щоб побачити Його обличчя й почути Його голос.
Минуло 38–40 годин—три дні за юдейським виміром часу—і наш Господь вийшов з ариматейської гробниці, куди Никодим і Йосип з Ариматеї поклали Його частково набальзамоване тіло.
Його Воскресіння
Потім, незбагненним для нас чином, Він набув таке тіло, яке ще не знало тління, і піднявся в тому славетному безсмерті, яке зробило Його таким самим, Яким є Його воскреслий Батько.
Тоді Він отримав усю владу на небесах і на землі, здобув вічне піднесення, явився Марії Магдалині й багатьом іншим, і зійшов на небеса, щоб сидіти там праворуч від Бога, Батька Всемогутнього, та правити віковічно у вічній славі.
Його воскресіння з мертвих на третій день увінчало Спокуту. І знову, неймовірним для нас чином, наслідки Його Воскресіння поширюються на всіх людей, щоб усі вони воскресли з могили.
Як Адам приніс смерть, так Христос приніс життя; як Адам є батьком смертності, так Христос є батьком безсмертя.
І без обох, смертності й безсмертя, людина не могла б здобути свого спасіння й піднятися на ті висоти над небесами, де боги й ангели віковічно перебувають у вічній славі.
Знання про Спокуту
Отже, Спокута Христа є найголовнішим, найфундаментальнішим вченням євангелії, і його найменше розуміють з усіх даних через одкровення істин.
Багато з нас мають поверхневі знання і покладаються на Господа та Його доброту, долаючи життєві випробування й негаразди.
Але якщо ми хочемо мати таку віру, як у Еноха й Іллі, ми повинні вірити в те, у що вірили вони, знати те, що знали вони, й жити так, як жили вони.
Я запрошую вас разом зі мною здобути міцне й непохитне знання про Спокуту.
Ми повинні відкинути філософії людські й мудрість мудрих та прислухатися до того Духу, Який нам дано, щоб вести до всієї правди.
Ми повинні досліджувати Писання, приймаючи їх як розум, волю й голос Господа і силу Бога на спасіння.
Якщо ми читаємо, розмірковуємо й молимося, то своїм розумом побачимо три сади Бога—Еденський сад, Гефсиманський сад і Сад порожньої гробниці, де Ісус явився Марії Магдалині.
Сотворіння, Падіння і Спокута
В Еденському саду ми побачимо все, що було створено, у райській славі,—де немає ні смерті, ні сили дітонародження, ні випробувального досвіду.
Ми пізнаємо, що таке сотворіння, зараз невідоме людині, було єдиним способом створити умови для Падіння.
Потім ми побачимо, як Адам і Єва, перший чоловік і перша жінка, вийшли зі свого стану безсмертної, райської слави, щоб стати першою смертною плоттю на землі.
Смертність разом із силою дітонародження й смертю, увійдуть у світ. А через провину почнеться випробувальний стан труднощів та перевірок.
Потім у Гефсиманії ми побачимо, як Син Божий викупить людину від тимчасової і духовної смерті, що зійшла на нас через Падіння.
І зрештою, перед порожньою гробницею ми пізнаємо, що Христос, наш Спаситель, розірвав пута смерті й переможно подолав могилу.
Отже, Сотворіння—це батько Падіння. Завдяки Падінню прийшло смертне життя і смерть, а завдяки Христу прийшли безсмертя й вічне життя.
Якби не було Падіння Адама, яким увійшла смерть, то не було б і Спокути Христа, якою увійшло життя.
Його викупительна кров
І зараз, як причасник цієї досконалої Спокути, здійсненої пролиттям Божої крові, я свідчу, що вона відбулася в Гефсиманії та на Голгофі. І як причасник Ісуса Христа я свідчу, що Він є Сином живого Бога і Його розп’яли за гріхи світу. Він—наш Господь, наш Бог і наш Цар. Я знаю це сам, незалежно від будь-якої людини.
Я—один із Його свідків, і прийде день, коли я доторкнуся до слідів від цвяхів на Його руках і ногах і омию Його ноги сльозами.
Але я не буду знати краще, ніж знаю тепер, що він є Сином Всемогутнього Бога, що Він—наш Спаситель і Викупитель, і що спасіння приходить у Його викупительній крові та через неї—і ніяким іншим чином.
Бог зробив усе можливе, щоб ми могли ходити у світлі, як Бог наш Батько є у світлі, щоб, відповідно до Його обіцянь, кров Ісуса Христа, Його Сина, очистила нас від гріха.
Фрагмент картини Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!, художник Гаррі Андерсон © Pacific Press Publishing
Фрагмент картини Невіруючий Хома, художник Карл Генріх Блох, використано з дозволу Національного історичного музею у Фредеріксборзі, Гіллерод, Данія