Де мені знайти ще одну Книгу Мормона?
Ми з напарником щойно закінчили довгий безуспішний день, стукаючи у двері домівок в Буенос-Айресі (Аргентина). Поки ми сиділи, чекаючи на автобус, мною почала оволодівати жалість до себе. Я служив у тому районі протягом трьох місяців, і все безуспішно. Мені здавалося, що Господь розчарований мною.
Саме тоді вдалині я помітив чоловіка, який поспіхом їхав до нас на велосипеді. Він щось кричав і махав рукою. Сподіваючись, що уникнемо сутички з тим явно розсердженим чоловіком, ми швидко пішли до автобуса, що якраз наближався. Вже сутеніло, а ми знаходилися в небезпечній частині того району. Ми сподівалися, що автобус наблизиться раніше, ніж той загрозливого вигляду чоловік наблизиться до нас.
“У мене до вас запитання!”—кричав чоловік. Автобус під’їхав на мить раніше, ніж під’їхав той чоловік, і ми встигли втиснутися в нього. Потім я почув, як чоловік запитав: “Що сталося із золотими пластинами після того, як Джозеф Сміт їх переклав?” Від здивування я відкрив рота. Я хотів вистрибнути з автобуса, коли він уже рушав. Замість того я викрикнув: “Де ви живете?”—і поспіхом записав його адресу.
Наступного дня ми зупинилися біля дому того чоловіка. Його звали Фабіо. Він розповів, що за місяць до того його друг дав йому Книгу Мормона.
“Я завжди цікавився Ісусом Христом, але я ніколи не чув про ще одне свідчення про Його життя,—сказав Фабіо.—Я знав лише про Біблію і служіння Христа на Сході. Ніхто ніколи не казав мені, що Христос був в Америці! Я дуже хотів дізнатися більше”.
За кілька тижнів Фабіо мав повернути книгу. “Я не знав, де мені знайти ще одну,—сказав він.—Понад усе я хотів дізнатися, чи книга істинна. Я став на коліна і попросив допомоги у Небесного Батька. Я сказав: “Батьку, якщо Книга Мормона істинна, будь ласка, нехай мені в руки потрапить ще один примірник, щоб я міг продовжити її вивчення”.
Одного дня Фабіо був на залізничній станції. Краєчком ока він побачив щось схоже на синю книгу, яка лежала на тротуарі. Наблизившись до неї, він побачив золоті літери. То була відповідь від Небесного Батька.
За кілька тижнів після того як Фабіо знайшов Книгу Мормона, він побачив нас на зупинці автобуса. На той час він знав, що книга є істинною. Протягом наступних кількох тижнів ми навчали Фабіо основним принципам євангелії і заохочували його продовжувати читання. Кожного разу, коли ми запитували його, чи бере він зобов’язання жити за новим принципом, він відповідав: “Мені буде страшно цього не робити”. Невдовзі він увійшов у води хрищення.
Тепер кожного разу, коли у мене важкий день, замість того, щоб піддаватися жалості до себе, я згадую Фабіо—його запитання до двох засмучених місіонерів і його відданість Господу після того, як він отримав відповідь.