Знайдені завдяки силі Книги Мормона
Усі повинні відчути на собі силу істин, що містяться у Книзі Мормона, і бути знайденими.
Коли я відвідую членів Церкви у них вдома, то серед запитань, які я люблю їм часто ставити, є таке: як вони та їхні сімʼї дізналися про Церкву і як вони прийняли рішення охриститися. Немає значення, є ця людина на даний момент активним членом Церкви чи вже багато років не відвідує церкву. Відповідь завжди та сама: усміхаючись і з сяючим обличчям вони починають розповідати історію, як їх було знайдено. Дійсно, здається, що історія навернення завжди є історією про те, як нас було знайдено.
Ісус Христос Сам є Господом того, що загублено. Він турбується про загублене. Саме про це Він навчав у трьох притчах, які ми знаходимо у 15-у розділі Євангелії від Луки: притчах про загублену вівцю, про загублену монету і, зрештою, про блудного сина. У всіх цих історіях спільним є те, що не має значення, чому вони загубилися. Немає значення навіть те, чи усвідомлюють вони, що загубилися. Панує надзвичайне почуття радості, що передається словами: “Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену”1. Зрештою, для Нього насправді ніщо не є загубленим2.
Дозвольте поділитися сьогодні з вами одним з того, що є найдорожчим для мене,---історією, як було знайдено мене самого.
Незадовго до того як мені виповнилося 15 років, мій дядько, Мануель Бустос, запросив мене провести певний час з ним та його сімʼєю у Сполучених Штатах. Для мене це було б чудовою нагодою вивчити англійську мову. Мій дядько був навернений до Церкви багато років тому і мав дуже сильний місіонерський дух. Можливо, саме тому моя мати, не повідомляючи мені про це, поговорила з ним і сказала, що погодиться на його запрошення за однією умови: він не буде намагатися навернути мене, щоб я став членом Церкви. Ми з покоління в покоління були католиками, і не було причини це змінювати. Мій дядько повністю на це погодився і дотримувався свого слова настільки, що не хотів відповідати навіть на прості запитання про Церкву.
Звичайно ж, мій дядько та його мила дружина, Марджорі, не могли уникнути того, щоб бути тими, ким вони були3.
Для мене виділили кімнату, де знаходилася бібліотека, в якій було багато книжок. Я побачив, що в цій бібліотеці було приблизно 200 примірників Книги Мормона різними мовами, і серед них 20---іспанською.
Одного дня, просто з цікавості, я витяг Книгу Мормона іспанською мовою.
Це був один з тих примірників у яскраво-синій мʼякій палітурці з фігуркою ангела Моронія на її лицевій стороні. Відкривши її, я прочитав на першій сторінці таке написане обіцяння: “Коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в імʼя Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа”.
А далі додано: “І силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все”4.
Важко пояснити, яке враження справили ці уривки з Писання на мої розум і серце. Якщо чесно, я не шукав цю “правду”. Я просто був підлітком, задоволеним своїм життям, і насолоджувався новою для себе культурою.
Однак, памʼятаючи про це обіцяння, я потайки почав читати ту книгу. Прочитавши більше, я зрозумів: якщо я справді хочу щось з неї дізнатися, мені краще почати молитися. А всі ми точно знаємо, що відбувається, коли ми вирішуємо не просто читати Книгу Мормона, але й молитися про неї. Так ось, те саме сталося й зі мною. Це було щось дуже особливе й дуже унікальне,---так, те саме, що ставалося з мільйонами інших людей по всьому світу. Я дізнався завдяки силі Святого Духа, що Книга Мормона була істинною.
Потім я підійшов до свого дядька і пояснив, що сталося і що я готовий охриститися. Мій дядько не зміг приховати свій подив. Він сів у машину, поїхав в аеропорт, а потім приїхав назад з квитком на літак, щоб я повернувся додому, і дав мені записку для моєї матері, в якій просто написав: “Я тут ні при чому!”
І він був правий. Мене було знайдено безпосередньо завдяки силі Книги Мормона.
Можливо, є багато тих, кого було знайдено по всьому світу завдяки нашим чудовим місіонерам, і в кожному випадку це відбувалося дивовижним чином. Або їх, можливо, було знайдено завдяки друзям, яких Бог навмисно послав на їхній шлях. Навіть можливо, що їх було знайдено завдяки комусь із цього покоління або комусь із їхніх предків5. Як би там не було, але щоб рухатися в напрямку справжнього особистого навернення, раніше чи пізніше, усі вони повинні були відчути силу істин, що містяться у Книзі Мормона, і бути знайденими завдяки цій силі. І в той же час вони повинні вирішити для себе взяти серйозне зобовʼязання перед Богом, що вони будуть прагнути виконувати Його заповіді.
Коли я повернувся у Буенос-Айрес, моя мати зрозуміла, що я справді хотів охриститися. Оскільки у мене був дещо непокірний характер, то вона, замість того, щоб чинити мені опір, вчинила дуже мудро, ставши на мій бік. І, навіть не знаючи про це, провела зі мною співбесіду для хрищення. Дійсно, я вважаю, що її співбесіда зі мною була навіть глибшою за ті, які проводять наші місіонери. Вона сказала мені: “Якщо ти хочеш охриститися, я буду підтримувати тебе. Але спершу я хочу поставити тобі кілька запитань і хочу, щоб ти добре подумав та відповів мені чесно. Ти зобовʼязуєшся відвідувати церкву абсолютно кожної неділі?”
Я сказав їй: “Так, звичайно ж, я збираюся робити це”.
“Чи уявляєш ти, скільки тривають збори в церкві?”
“Так, уявляю”,---сказав я.
Вона відповіла: “Добре, якщо ти охристишся, я зроблю все, щоб ти відвідував церкву”. Потім вона спитала мене, чи я справді готовий ніколи не пити алкогольні напої і не курити.
Я відповів: “Ну звичайно ж, я не збираюся ні пити, ні курити”.
Після цього вона додала: “Якщо ти охристишся, я потурбуюся, щоб саме так це й було”. І так вона продовжувала стосовно майже кожної заповіді.
Мій дядько подзвонив моїй матері, аби сказати, щоб вона не турбувалася, бо все це скоро у мене пройде. Через чотири роки, коли я отримав покликання служити в Уругвайській Монтевідейській місії, мати подзвонила моєму дядьку, щоб спитати, коли точно у мене все це пройде. А правда в тому, що відтоді, як я охристився, моя мати стала щасливішою матірʼю.
Я дізнався, що Книга Мормона була вкрай необхідною у процесі мого навернення, бо дала мені особисто відчути обіцяння, що “людина буде ближча до Бога, твердо дотримуючись її заповідей”6.
Нефій так пояснив головну мету Книги Мормона:
“Бо ми старанно працюємо, щоб записати, аби переконати наших дітей, а також наших братів повірити в Христа, і примиритися з Богом; …
І ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, … щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів”7.
Уся Книга Мормона націлена на досягнення цієї самої священної мети.
Тому-то кожний читач, який зобовʼязується щиро вивчати її з духом молитви, не тільки дізнаватиметься про Христа, але й дізнаватиметься від Христа, особливо, коли вони приймають рішення “випробува[т]и силу слова”8 і не поспішати викинути його через свою зневіру9, зважаючи на сказане іншими про те, чого вони ніколи не читали.
Президент Рассел М. Нельсон свідчив: “Коли я думаю про Книгу Мормона, я думаю про слово сила. Істини, що містяться у Книзі Мормона, мають силу зцілювати, заспокоювати, відновлювати, підтримувати, зміцнювати, втішати і підбадьорювати наші душі”10.
Цього дня я запрошую кожного з нас, незалежно від того, як довго ми є членами цієї Церкви, дозволити силі істин, що містяться у Книзі Мормона, знайти нас і огорнути нас знову, і так день за днем, коли ми старанно прагнемо особистого одкровення. Так воно й станеться, якщо ми дозволимо це.
Я урочисто свідчу, що Книга Мормона містить повноту євангелії Ісуса Христа і що Святий Дух раз за разом буде підтверджувати істину про це кожному, хто зі щирим серцем прагне знання для спасіння своєї душі11. В ім’я Ісуса Христа, амінь.