Очищення завдяки покаянню
Завдяки Божому плану і Спокуті Ісуса Христа, ми можемо бути очищені через процес покаяння.
У смертному житті ми підпорядковуємося законам людським і законам Божим. Я мав рідкісний досвід---судити людей за серйозні проступки за обома цими законами, раніше як суддя Верховного суду штату Юта, а тепер як член Першого Президентства. Контраст, відчутий мною між законами людськими і законами Божими, збільшив мою вдячність за реальність і силу Спокути Ісуса Христа. За законами людськими особа, винна у скоєнні найбільш тяжких злочинів, може бути засуджена до довічного увʼязнення без можливості дострокового звільнення. А за милостивим планом люблячого Небесного Батька це не так. Я бачив, що ці ж самі тяжкі гріхи могли бути прощені у смертному житті завдяки спокутуючій жертві нашого Спасителя за гріхи “всіх тих, хто має скрушене серце і упокорений дух” (2 Нефій 2:7). Христос викупляє, і Його Спокута є реальною.
Про співчуття, яке з любовʼю виявляє наш Спаситель, співається в чудовому гімні, який щойно виконав хор.
“Йдіть до Ісуса; Він допоможе
Всім заблукалим світло знайти;
Він вас шукає, Він справді може
Вірних до світла вести”1.
Спокутуюча жертва Ісуса Христа відчиняє двері, “щоб усі люди могли покаятися й прийти до Нього” (Учення і Завіти 18:11; див. також Марк 3:28; 1 Нефій 10:18; Алма 34:8, 16). У книзі Алми сказано про покаяння і прощення навіть злочестивих та кровожерливих людей (див. Алма 25:16; 27:27, 30). Моє послання сьогодні---це послання надії всім нам, зокрема, тим, хто втратив своє членство в Церкві через відлучення або вилучення імені. Усі ми грішники, які можуть бути очищені завдяки покаянню. “Покаятися в гріхах нелегко,---навчав Президент Рассел М. Нельсон на попередній генеральній конференції.--- Але нагорода варта сплаченої ціни”2.
І. Покаяння
Покаяння починається з нашого Спасителя, і воно є радістю, а не тягарем. Минулого грудня на Різдвяних духовних зборах Президент Нельсон навчав: “Щире покаяння---це не якась разова подія. Це—нескінченний привілей. Це основа, щоб мати розвиток, мир у душі, спокій та радість”3.
Деякі з найважливіших учень стосовно покаяння знаходяться в Книзі Мормона у проповіді Алми, зверненої до членів Церкви, яких він пізніше описав як таких, хто перебував у стані “великої зневіри”, які “заносилися в гордовитості [своїх] сердець” і прикипіли серцем “до багатств і марних речей цього світу” (Алма 7:6). Кожний член цієї відновленої Церкви має багато що засвоїти з натхненних учень Алми.
Ми починаємо з віри в Ісуса Христа, тому що “це саме Він дійсно прийде, щоб забрати геть гріхи світу” (Алма 5:48). Ми повинні покаятися, бо, як навчав Алма, “якщо ви не покаєтеся, ви ні в якому разі не зможете успадкувати царство Бога” (Алма 5:51). Покаяння є невідʼємною частиною Божого плану. Оскільки у смертному житті всі будуть грішити і будуть відсічені від Божої присутності, людина не може бути “спасенн[ою]”, якщо не покається (Алма 5:31; див. також Геламан 12:22).
Цього навчали від самого початку. Господь наказав Адаму: “Навчайте своїх дітей, що всі люди повсюди повинні покаятися, інакше вони ніяк не зможуть успадкувати царство Боже, бо ніщо нечисте не може перебувати там, або перебувати в Його присутності” (Мойсей 6:57). Ми повинні покаятися у всіх своїх гріхах---у всьому, що ми зробили чи не зробили всупереч заповідям Бога. Ніхто не є винятком. Ось і вчора увечері Президент Нельсон закликав нас: “Брати, усім нам потрібно каятися”4.
Щоб бути очищеними, ми повинні полишити свої гріхи та зізнатися в них Господу і, в разі необхідності, Його земному слузі (див. Учення і Завіти 58:43). Алма навчав, що ми повинні “принес[ти] діяння праведності” (Алма 5:35). Усе це є складовою запрошення прийти до Христа, яке часто зустрічається у Писаннях.
Нам потрібно приймати причастя кожного Суботнього дня. Під час цього обряду ми укладаємо завіт і отримуємо благословення, які допомагають нам не робити і не бажати всього того, що утримує нас від досконалості, досягти якої нас закликає Спаситель (див. Матвій 5:48; 3 Нефій 12:48). Якщо ми “відрин[емо] від себе всю безбожність і любитим[емо] Бога з усією своєю могутністю, розумом і силою”, тоді ми зможемо бути “досконалими в Христі” та бути “освячені” через пролиття Його крові, щоб ми “стали святими, назаплямованими” (Мороній 10:32--33). Яке обіцяння! Яке чудо! Яке благословення!
ІІ. Підзвітність і земні вироки
Одна з цілей Божого плану для цього смертного життя---“випробу[вати]” нас, щоб “подивитися, чи робитим[емо ми] все, що Господь Бог [наш] накаже [нам]” (Авраам 3:25). У цей план входить і те, що ми є підзвітними Богу та Його вибраним слугам, і через цю підзвітність---як наслідок---прийдуть і земні, і божественні вироки.
У Господній Церкві земні вироки для членів Церкви чи потенційних її членів виносяться провідниками, які прагнуть божественного скерування. Це їхня відповідальність---судити людей, які прагнуть іти до Христа, щоб отримати силу Його Спокути на шляху завітів, що веде до вічного життя. Земними вироками встановлюється, чи готова людина для хрищення. Чи гідна людина отримати рекомендацію, щоб відвідувати храм? Чи людина, імʼя якої було вилучено із записів Церкви, достатньо покаялася завдяки Спокуті Ісуса Христа, щоб знову стати членом Церкви через хрищення?
Коли земний суддя, покликаний Богом, схвалює людину, щоб вона мала можливість для свого подальшого розвитку, зокрема, отримання храмових привілеїв, він не визначає, що ця людина досконала, і він не прощає їй ніяких гріхів. Старійшина Спенсер В. Кімбол навчав, що після того, що він назвав земним “скасуванням покарань”, людина “повинна також прагнути остаточного покаяння й отримати від Небесного Бога прощення, яке може дати тільки Він”5. І якщо грішні вчинки і бажання залишаються без покаяння до Останнього суду, то людина, яка не покаялася в них, залишиться нечистою. Кінцева підзвітність, у т.ч. й остаточне очищення завдяки покаянню, відбувається між кожним з нас і Богом.
ІІІ. Воскресіння і Останній суд
Цей суд найчастіше описується у Писаннях як Останній суд, що настане після Воскресіння (див. 2 Нефій 9:15). У багатьох уривках з Писань сказано, що “ми станемо перед судним престолом Божим” (Римлянам 14:10; див. також 2 Нефій 9:15; Мосія 27:31), “щоб бути судженими відповідно до діянь, які творилися у смертному тілі” (Алма 5:15; див. також Обʼявлення 20:12; Алма 41:3; 3 Нефій 26:4). Усі будуть суджені “згідно з їхніми діяннями” (3 Нефій 27:15) та “згідно з бажанням[и] їхніх сердець” (Учення і Завіти 137:9; див. також Алма 41:6).
Мета цього Останнього суду---визначити, чи досягли ми того, що Алма назвав “могутньою зміною серця” (див. Алма 5:14, 26), чи стали ми тими новими створіннями, які “вже не ма[ють] бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2). Суддею цього є наш Спаситель, Ісус Христос (див. Іван 5:22; 2 Нефій 9:41). Після Його суду ми усі визнаємо, “що Його вироки справедливі” (Мосія 16:1; див. також Мосія 27:31; Алма 12:15), бо Його всезнання (див. 2 Нефій 9:15, 20) дає Йому досконале знання про всі наші вчинки та бажання---і ті, які є праведними або в яких ми покаялися, і ті, які є неправедними і в яких ми не покаялися або які ми не змінили.
У Писаннях описано процес цього Останнього суду. Алма навчає, що справедливість нашого люблячого Бога вимагає, аби під час Воскресіння “усе було відновлено до свого належного порядку” (Алма 41:2). Це означає, що “якщо їхні діяння були добрими в цьому житті, і бажання їхніх сердець були добрими, … в останній день [їх буде] відновлено до того, що є добрим” (Алма 41:3). Так само, “якщо їхні діяння [або їхні бажання] були злими, їх буде відновлено [до] самих себе на зло” (Алма 41:4–5; див. також Геламан 14:31). Так і пророк Яків навчав, що на Останньому суді “ті, праведні, будуть праведними, як і раніше, а ті, брудні, будуть брудні, як і раніше” (2 Нефій 9:16; див. також Мормон 9:14; 1 Нефій 15:33). Це процес, який відбувається перед, як каже Мороній, “приємним місцем суду великого Єгови, Вічного Судді і живих, і мертвих” (Мороній 10:34; див. також 3 Нефій 27:16).
Аби впевнитися, що ми постанемо перед Богом чистими, ми повинні покаятися ще до Останнього суду (див. Мормон 3:22). Як сказав Алма своєму грішному сину, ми не можемо приховати свої гріхи від Бога “і якщо ти не покаєшся, вони стоятимуть як свідчення проти тебе в останній день” (Алма 39:8; курсив додано). Спокута Ісуса Христа дає нам єдиний шлях, щоб досягнути необхідного очищення завдяки покаянню, і це смертне життя є часом, щоб покаятися. Хоч ми й знаємо, що покаяння може відбуватися і в духовному світі (див. Учення і Завіти 138:31, 33, 58), упевненості в цьому немає. Старійшина Мелвін Дж. Баллард навчав: “Значно легше побороти себе й служити Господу, коли і тіло, і дух обʼєднані в одне. Це час, коли люди є більш податливі й сприйнятливі. … Це життя є часом, щоб покаятися”6.
Якщо ми каємося, то маємо Господнє запевнення, що ми будемо очищені від наших гріхів, у т.ч. й наших вчинків та бажань, і наш милостивий останній суддя “не памʼятатиме їх більше” (Учення і Завіти 58:42; див. також Ісая 1:18; Єремія 31:34; Євреям 8:12; Алма 41:6; Геламан 14:18–19). Очистившись через покаяння, ми можемо підготуватися до вічного життя, яке цар Веніямин описав як “жит[тя] з Богом у стані нескінченного щастя” (Мосія 2:41; див. також Учення і Завіти 14:7).
Ще однією частиною Божого “плану відновлення” (Алма 41:2) є те, що під час Воскресіння “все буде відновлено до свого належного і досконалого стану” (Алма 40:23). У тому числі й усі наші фізичні недоліки та дефекти, що зʼявилися в цьому смертному житті, зокрема, при народженні або через травму чи хворобу.
А чи удосконалює нас це відновлення в усіх наших несвятих або непідконтрольних бажаннях чи згубних звичках? Цього бути не може. Із сучасного одкровення ми знаємо, що нас буде суджено за наші бажання, а також за наші діяння (див. Алма 41:5; Учення і Завіти 137:9), і що навіть наші думки будуть засуджувати нас (див. Алма 12:4). Ми не повинні “відкладати день свого покаяння” аж до самої смерті, (Алма 34:33), тому що той самий дух, який володіє нашим тілом в цьому житті---Дух Господа чи дух диявола,---“буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі” (Алма 34:34). Наш Спаситель має силу очистити нас від зла і стоїть готовий зробити це. Настав час прагнути Його допомоги й покаятися в наших злочестивих чи непристойних бажаннях та думках, щоб бути очищеними та готовими постати перед Богом на Останньому суді.
IV. Руки милості
Найважливішим у Божому плані та у всіх Його заповідях є Його любов до кожного з нас, вона---“бажаніша за все … і найрадісніша для душі” (1 Нефій 11:22--23). Пророк Ісая запевнив, що навіть злочестиві, коли вони “до Господа зверн[у]ться, … [їх] Він помилує … [і їм] пробачає багато” (Ісая 55:7). Алма навчав: “Тож Він посилає запрошення всім людям, бо руки милості простерті до них” (Алма 5:33; див. також 2 Нефій 26:25--33). Воскреслий Господь сказав нефійцям: “Дивіться, Моя рука милості простерта до вас, і хто прийде, того Я прийму” (3 Нефій 9:14). З цих та багатьох інших вчень з Писань ми знаємо, що наш люблячий Спаситель розкриває Свої обійми, щоб прийняти всіх чоловіків і жінок з любовʼю, якою Він повелів насолоджуватися як найбільшим благословенням, яке Бог має для Своїх дітей7.
Завдяки Божому плану і Спокуті Ісуса Христа, я свідчу з “усією яскравістю надії”, що Бог любить нас і ми можемо бути очищені через процес покаяння. Нам обіцяно, що “якщо [м]и просуватиме[мо]ся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпи[мо] до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя” (2 Нефій 31:20). Давайте ж усі ми робити так, я благаю й молюся про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.