Спільна праця
Калеб узяв свою лопату. Прийшов час попрацювати в саду!
Він допомагав мамі нести садові інструменти. Вони взяли маленькі граблі. І ще лопату для мами. Вони були готові до роботи.
Мама і Калеб прийшли в сад. О ні! У ньому було повно бур’янів! Маленьких і колючих. А також високих і тонких. Стільки бур’янів!
Але Калеб знав, що робити. Він одразу взявся за діло. Калеб підкопував бур’яни. А потім мама витягувала їх із землі. У них вийшла відмінна команда! Невдовзі у них була величезна купа бур’янів.
Настав час перепочити. Калеб випив велику склянку води.
“Що ми будемо робити, коли позбавимося бур’янів?”—запитав Калеб.
Мама зчистила з рук залишки землі. “Коли ми позбавимося бур’янів, то зможемо посіяти насіння. Наприклад, помідорів і квасолі, і …”
“І кукурудзи?”—запитав Калеб. Він любив кукурудзу.
“І кукурудзу,—сказала мама.—Про неї ми не забудемо!”
Калеб встав. “Добре. Працюймо далі”. Він узявся за лопату. Йому потрібно було підготувати місце для кукурудзи.
Калеб копав і копав. Це була нелегка робота. Але Калеб старанно трудився. Він міг робити те, що було нелегко! Разом з мамою вони зібрали ще одну купу бур’янів. Потім ще одну. Потім ще одну. Скільки бур’янів!
Нарешті Калеб з мамою повитягали із землі всі бур’яни. Калеб плюхнувся на траву. Він так втомився! Мама лягла поруч із ним.
“Ти такий працьовитий!—сказала мама.—Ті бур’яни забрали б у мене весь день. Завдяки тобі це було швидко і весело”.
Калеб широко усміхнувся. Він старанно трудився. “Як добре працювати разом!”
Ілюстрації Крістін Гров