Семінарія, інститут та інші програми у дії
Щорічна трансляція С/І, 2023 р.
П’ятниця, 27 січня 2023 р.
Президент Стівен Дж. Ланд: Яка радість, що мене попросили сьогодні поділитися свідченням з вами — ким я так сильно захоплююсь, і бути одним з промовців. Переді мною і після мене виступатимуть ці найкращі вчителі в Церкві, принаймні з усіх, кого я знаю.
Недавно я відвідав лекцію Артура Брукса, професора з Гарварду. Він сказав: “Знаєте, ми занадто тиснемо на наших вчителів; ми просимо їх змінити хід історії людства”. Він не знав, наскільки це відповідає дійсності. Щоправда, у вашому випадку, йдеться не про історію людства, а про вічності. Тож, ми дійсно багато від вас очікуємо, і вдячні за те, якими ви є і що ви робите, аби досягти того результату.
Коли я востаннє виступав на генеральній конференції, я говорив про своє бажання покласти руки на плечі якогось завзятого місіонера, який щойно повернувся, і передати його душі думки мого серця. Разом з дорученням виступати перед вами я отримав пропозицію втілити своє бажання сьогодні — ніби обійняти вас за плечі, заглянути у вічі та висловити свої почуття щодо ваших можливостей і труднощів. Ми не станемо робити цього, але, можливо, зважаючи на мої почуття до вас, якби ми це зробили, то я б хотів почути, що у вас на серці.
Я — вихованець ранкової семінарії, уроки в якій проводилися здебільшого у маленькій класній кімнаті біля Каліфорнійського коледжу. Спочатку нас навчала навернена до Церкви шведка — дружина члена нашого єпископату, а в наступні роки одна за одною навчали дві бабусі, віком приблизно по 70 років з гаком. Відмінною рисою всіх трьох жінок були переважно відданість, що спонукала їх вставати до 5-ї ранку, та абсолютне переконання в істинності Відновлення. Більшість з того, що я знаю про євангелію — і я в буквальному сенсі не перебільшую, — більшість моїх знань про євангелію отримані у семінарії. А те, що я вивчаю зараз, переважно є повторним відкриттям того, чого вони намагалися мене навчити тоді.
Тож давайте почнемо з найважливіших слів, які я можу підібрати: дякуємо за те, що ви робите і ким ви є. Дякуємо за готовність виконувати таку безцінну роботу, що вимагала змін у програмі навчання, планах уроків та вашому розкладі для узгодження з програмою За Мною йдіть. Не всі в Церкві повністю усвідомлювали, про що вас попросили. Дякуємо, що докладаєте стільки зусиль, аби втілити цю зміну, адже ми знаємо, що ви продовжуєте вдосконалювати навчальний план. Ваші зусилля почали приносити плоди.
Якось наш офіс отримав повідомлення, в якому розповідалася звичайна історія. У ньому було сказано: “Якщо чесно, то моя сім’я зазвичай не проводить сімейних домашніх вечорів. Ми не часто читаємо Писання самостійно або сім’єю, і не дуже регулярно вивчаємо євангелію разом. Ми активні в Церкві; однак останнім часом, з моменту мого залучення до семінарії, я ділився з членами сім’ї тим, що вивчав у семінарії. Я вірю, що семінарія заохочує мене до вивчення Писань, а також допомагає мені впливати на мою сім’ю”.
Що ж, саме на це ми і сподіваємося, правда? Підтримка Церкви у свою чергу вплине на її зосередженість на домівці. Цей процес є частиною постійного Відновлення, і саме такий протокол є дієвим. Церква докладає багато зусиль, щоб зрозуміти, що є дієвим, а що ні. Ви перебуваєте у самому коловороті заходів, які, як ми вважаємо, створюють тривалі зв’язки з Господом.
Тож, обійнявши вас за плечі або обхопивши за шию (таке теж можливо), чи можу я наголосити на декількох важливих принципах, які ми вважаємо дієвими, щоб ви спиралися на них у найважливіших аспектах навчання? Кажуть, що перший інгредієнт успіху — просто прийти. У середньому, підлітки, які просто відвідують семінарію, зрештою мають кращі результати на все життя. Вони мають більші шанси отримання ендаументу, служіння на місії та шлюбу у храмі. Ті, хто відвідує семінарію чотири роки, вибудовують такий зв’язок з євангелією, який рідко рветься. По-друге, коли підлітки сплачують повну десятину, у них формується зв’язок з Небесним Батьком, який залишається назавжди. Кожного разу, коли вони виконують цю заповідь і сплачують десятину, створюється нова ланка жертвування і цього зв’язку.
Сподіваюсь, що кожен вчитель семінарії або інституту постійно вдосконалює спосіб, у який навчає про цю єднальну силу десятини. Коли мені було приблизно 10 років, мій батько запитав мене, чи я завжди сплачую десятину. Я це робив. Вона була мізерною, адже я не багато прибутків отримував у тій глухомані, де ми жили. Але він продовжив: “Знаєш, якщо ти вирішиш, то зможеш прожити життя, досконало виконуючи цю заповідь. Про що я шкодую, — сказав мій батько, — так це про те, що, перебуваючи у військово-морських силах на кораблі впродовж кількох місяців, я не мав куди сплачувати десятину і втратив ту звичку. З тих пір я сплачував бездоганно. Але мені соромно за той період, коли я не робив цього. Якщо ти вирішиш, то зможеш у цьому бути досконалим”. Ваші студенти також можуть прийняти таке рішення.
Третє, на що я хочу звернути вашу увагу, це дієвість конференцій ЗЗМ. Конференції “Заради зміцнення молоді” просто чудові. Минулого літа багато, або більшість з 200 тисяч 14–18-річних підлітків по всьому світу здобули на них більш глибоке та мотивуюче розуміння того, хто вони є, і чому Господь просить про те, про що Він просить. ЗЗМ настільки успішні, що нам довелося запитати себе: що ж то за секретна складова? Чому конференції ЗЗМ ефективні?
Частково секрет в тому, що учасники на цілий тиждень позбуваються своїх щоденних відволікань, що створює ідеальну атмосферу для навчання і зосередження. І протягом свого перебування у цій безпечній гавані, де вони ніби дитя у колисці, ці підлітки взаємодіють з вами, з учителями та директорами сесій, більшість з яких викладають у семінаріях та інститутах, і ви просвітлюєте їхній розум полум’ям доктрини, настільки чистої і корисної, що вони переживають зміну серця.
Ви надаєте їм засоби, які їм потрібні, вже починаючи з тієї суботи, коли вони повертаються культурного зламу, тобто до свого звичайного життя. Ваші уроки, приклад і кожне висловлювання потрапить до їхнього набору життєво необхідних навичок. Для декого з них ЗЗМ може бути останнім шансом досягти миру із собою та з Богом. Дякуємо, що ви настільки віддані цій справі — проявляєте свою найкращу духовну, інтелектуальну та педагогічну майстерність. Церковні дослідження підтверджують, що серед найбільш ефективних факторів, що впливають на віддане учнівство протягом життя, — це стосунки з вірними дорослими, такими як ви, які навчилися справлятися з життєвими труднощами і знаходити радість у Христі.
Приблизно місяць тому ми з президенткою Бонні Х. Кордон повинні були скласти звіт Першому Президентству щодо програми ЗЗМ, як вона втілювалася влітку в Сполучених Штатах і Канаді. Ми закінчили свою презентацію та відповіли на декілька суттєвих запитань стосовно планів для подальшого вдосконалення, і, здавалося, збори вже добігали кінця. Але, коли ми почали підводитися зі стільців, Президент Нельсон нахилився вперед і сказав: “Ми повинні навчити їх молитися”. Ми одразу ж сіли назад. Він сказав: “Ми повинні навчити їх, як молитися, Кому молитися, а також мові молитви”. А тоді він сказав, що його турбує, наскільки буденно ми стали ставитися до того, як звертаємося до Небесного Батька. А потім він повторив фразу: “Ми повинні навчити їх, як молитися, Кому молитися, а також мові молитви”. Тож давайте вчити їх молитися. Кожного разу, коли ми промовляємо молитву, ми запрошуємо Небесного Батька втрутитися у наше життя. Кожна молитва — це молитва про чудо. Навіть молитви подяки є сподіванням на поглиблення стосунків із божественним.
Давайте тепер перейдемо до ще одного дієвого засобу для здобуття свідчення. До путівника Заради зміцнення молоді. Точніше, він називається Заради зміцнення молоді: Путівник з прийняття рішень і навчає нас, що замість того, щоб зосереджуватися на правилах, нам слід зосередитися на наших стосунках зі Спасителем і тому, як стати подібними до Нього. Старий вислів “Що зробив би Ісус?” досі є прекрасним правилом життя. Те, з чим ми постійно звіряли свої рішення, вже вийшло за межі брошури, і стало натомість нашою Богом даною місією.
Президент Нельсон постійно повторює, що найголовніше, що відбувається у цьому світі і що є причиною, чому нас приберегли, щоб прийти на землю саме у цей час, — це збирання Ізраїля. Приймаючи рішення про те, як жити своє життя, ми повинні спиратися на таке запитання: це рішення допоможе чи зашкодить мені досягти моїх цілей у смертному житті? Прагнучи жити так, щоб бути гідними участі у Господніх батальйонах, ми намагаємося узгоджувати наші життєві рішення із життєвою місією.
Кожен з нас повинен запитати себе: “Чи ми віримо Христу, коли Він відкриває через Своїх пророків наші божественні цілі?” Тому що, якщо ми віримо Йому, то матимемо бажання приймати хороші рішення. Ви, хто є вчителями семінарій та інститутів, майстерно допомагаєте їм відповісти на це запитання. У світі, що змінюється, список заборон не захистить нас, а принципи євангелії захистять.
Новий путівник Заради зміцнення молоді для прийняття рішень пропонує нашим молодим людям практикувати у своєму підході до життя духовну чутливість, а не дуже сумнівну культурологічну чутливість. Новий путівник ЗЗМ — це не просто ще одне звернення дорослих до молоді, присвячене цінностям. Це, насправді, є зміна їхнього підходу до життя, яка відбувається завдяки набуванню знань про їхню істинну сутність як синів і дочок Бога — Бога, Який має для них роботу, Який послав їх сюди з конкретними цілями, що вони наповнять їхні життя пульсуючою енергією і змістом. Їхні ноги вкореняться у євангельському ґрунті.
Новий путівник для прийняття рішень є частиною моделі, яка була відкрита вже десятиліття тому і веде нас до глибшої духовності у цю останню добу відновлення, що містить успішний перехід від навчання у приходах до домашнього учительства і потім до служіння; заміну сімейного вечора на сімейний домашній вечір; втілення принципу, що кожен член Церкви є місіонером; заклик підняти планку в усьому; заміну вивчених напам’ять місіонерських бесід путівником Проповідуйте Мою євангелію; заміну скаутської програми програмою Особистого розвитку для дітей і молоді, у якій молодь просять взяти під контроль своє духовне життя.
Нові вимоги з читання для семінарії відповідають підходу, заснованому на принципах і на скеруванні Духа. Ми все більше просуваємося до вищого і святішого способу прийняття рішень із духовною мотивацією. Стає надзвичайно важливо, щоб наша молодь і ми самі вчилися приймати рішення, як нам діяти, керуючись святими принципами, а не якимись конкретними заборонами. Нашу молодь вже затопили моральні запитання, які взагалі не поставали ще 10–30 років тому. Якщо зараз вони метушаться, приймаючи рішення щодо татуювань, то просто почекайте і подивіться, що ще світ обрушить на них незабаром.
Президент Рассел М. Нельсон пояснив, як приймати рішення. Ви не можете просто заглянути у список. Він навчав: “Я обіцяю вам: якщо ви будете щиро й наполегливо виконувати духовну роботу, необхідну, щоб набути надзвичайно важливої духовної навички — навчитися чути шепіт Святого Духа, — то матимете все те скерування, якого будь-коли потребуватимете у своєму житті”1.
Історія стосується 14-річної дівчини, яка сказала своїй матері наступного дня після генеральної конференції, що у новому путівнику нічого не сказано про багато дірок для сережок, тож вона збиралася додати ще прикрас собі у вуха у четвер. Мати глибоко вдихнула і відповіла: “Ти знаєш, що ми думаємо стосовно цього, але річ не в тому, що ми бажаємо, аби ти робила; це твій шанс запитати, що Небесний Батько бажає, аби ти робила. Тобі доведеться виконати роботу, провести дослідження, помолитися і дочекатися відповіді”. Та 14-річна дівчина знайшла відповідь. Матір змінила її життя.
Після повернення зі своєї місії я приєднався до Армії Сполучених Штатів. Одного дня я прийшов до Оклендського військкомату, де дані моєї справи обробили для вступу до нової військової сім’ї. Друзі, яких мені призначили, настільки відрізнялися від мене і один від одного, наскільки ви лише можете уявити. Але через 24 години нам всім зробили однакові стрижки та видали однакові уніформи. Йдучи до своїх казарм того вечора, ми всі мали бездоганний вигляд. Упродовж наступних кількох місяців спільного тренування я ніколи не міг відрізнити людей один від одного у такому собі зоопарку, тобто центрі початкової військової підготовки. Ми разом тренувалися і скаржилися, виливали один одному душу, і не було серед нас жодних -ійців. Я засвоїв урок на все життя про значення уніформи: те, що ми носимо, може розділяти або об’єднувати. Одяг говорить про те, на чиєму ми боці і що очікується від того, хто його носить.
Я недавно прочитав про одного морпіха-медика, який брав участь у боях на Ближньому Сході. Він виніс кількох поранених морпіхів до евакуаційного гвинтокрила і повернувся на поле бою за ще одним пораненим солдатом. Декілька місцевих солдатів-союзників глузували: “Агов, морпіх! — бажаючи його образити. — Агов, морпіх, ти не помітив, що тягнеш на собі ворога?” Він просто відповів: “Агов. Я морпіх. Хіба ви не помітили, що його теж поранено?” Його уніформа була втіленням чогось більшого.
Пророк запросив молодь до Господнього батальйону. Коли ви приєднуєтеся до армії, ви вдягаєте уніформу. Коли трапляються небезпечні ситуації або стихійні лиха, уніформа батальйону повідомляє населенню, що прибула допомога, праведні армії звільняють пригнічених, їхній шлях устеляють квітами, їх зустрічають сльозами. Прибула допомога. Місіонери носять уніформу; Божа армія може краще виконати своє завдання, коли вона трохи відрізняється від тих, кого її надіслано підтримати та звільнити.
У довіднику сказано: “Він знає, — йдеться про Небесного Батька, — що ви можете змінювати світ, і у багатьох випадках вам доведеться відрізнятися від світу”2.
Все ще перебуваючи в армії, ми з моїм другом Річем взяли відпустку й опинилися в Єрусалимі. Коли ми ходили вулицями Єрусалима в джинсах та футболках-поло, араб-власник крамниці зауважив, що ми, мабуть, були з Єрусалимського центру УБЯ. Ми йому сказали, що це не так, що ми просто американські солдати.
“Так, але ви також належите до Єрусалимського центру”.
“Чому ви так думаєте?”
“Це видно за цілий квартал”.
Ми переглянулися; ми мали такий самий вигляд, як й ізраїльські солдати, які проходили повз нас у такому самому одязі, з такими ж стрижками, все таке саме. Але вочевидь у нас було щось особливе.
В усі віки послідовники Господа жили переважно серед людей різних культур, цінностей і пріоритетів. Тож як нам поважати своїх ближніх, віддано живучи за унікальною євангельською культурою? Нас просять бути світлом у світі, коли Господь збирає Ізраїль цей останній раз перед Своїм поверненням. Члени Церкви часто несуть у собі світло, яке є невидимим для нас, але очевидним для інших. Я думаю, що вони помічають Світло Христа, яке іноді тьмяно, але впевнено сяє крізь наше занепале єство. Христос, зрештою, є силою для молоді. Будь-що, що ми робимо, аби відволікти від того світла, затушити його, або замаскувати чи приховати, порушує мету, заради якої ми народилися у цей час.
Путівник Заради зміцнення молоді може допомогти нам пронести це світло, коли ми шукаємо натхнення щодо того, як наші унікальні, божественно призначені цілі можуть бути досягнуті найкращим чином протягом нашого життя і завдяки рішенням щодо способу нашого життя. Те, що нас послали із завданням бути Божим особливим народом, є компліментом. Це може означати виділятися з натовпу, демонструючи через свої рішення, кого ми наслідуємо. Наше завдання у Системі церковної освіти та програмі “Діти і молодь”, а також у царстві Бога на землі — не просто утримати це покоління від втрати віри та від недостойного стилю життя; пророк закликає молодих чоловіків і жінок ставати тими, хто зможе духовно відроджувати цей світ.
Господній пророк закликає жінок ставати такими, які можуть підвестися і бути провідниками у світі багатьох жінок, такими, які належним чином наполягають на тому, що мають зайняти правомірне місце у світі з наміром мати вагу і впливовість, але багатьом з них релігійність заважає втілювати їхні глибокі прагнення. Проте все одно, жінки Сіону одягатимуться у силу божественності і ставатимуть рушійною силою.
І Йому потрібно, щоб ми виховували чоловіків великої сили, які набуватимуть усіх рис синів Бога, які описані у Писаннях. Чи у земному житті можливий лише один полководець Мороній? Це не те, що я чую, коли Президент Рассел М. Нельсон говорить про це царське покоління. Президент Нельсон сказав, що “наш Небесний Батько приберіг багатьох Своїх найблагородніших духів — мабуть, … Свою найкращу команду — для цього фінального періоду. Ці благородні духи — ці найкращі гравці, ці герої — це ви!”3
Тож дякую ще раз за ваші незамінні зусилля заради стійкого навернення нашої молоді. Ви є цією силою для молоді Господньої Церкви і царства. В ім’я Ісуса Христа, амінь.