Відкрийте всі Йому серця
Лише понад тиждень тому було увімкнено різдвяні вогники на Храмовій площі, що є продовженням 53-річної традиції і для багатьох є початком різдвяної пори. На Різдво ми святкуємо народження, життя і світло Ісуса Христа, Який буквально є Сином Бога і Спасителем світу. Ми знаходимо надію в проголошенні, яке супроводжувало Його народження: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!”1 Музика, радісні діти, дарування і отримання подарунків, різдвяні ялинки, прикраси і вогники---все це є частиною радісного святкування.
Які дорогоцінні спогади спадають вам на думку, коли ви думаєте про Різдво? Мені ця пора року нагадує про різдвяні святкування з мого дитинства.
Я все ще пам’ятаю більшість подарунків, які отримав. Я пам’ятаю м’яч для американського футболу і баскетбольний м’яч, іграшки і одяг. Більшість цих подарунків уже десь поділась і забута; одяг поношений та й виріс я з нього. Але що я найкраще пам’ятаю з минулих різдвяних святкувань---мої найважливіші та найулюбленіші спогади---це не те, що я отримав, а те, що подарував.
Дозвольте мені пояснити. Кожного року в останню суботу перед Різдвом молодь нашого приходу збиралася в приміщенні нашої Церкви. Ми розкладали по кошиках апельсини, банани і домашнє печиво й тістечка, а потім відносили вдовам, які жили неподалік. Ми йшли до них додому, співали різдвяні колядки і дарували різдвяні кошики. Я все ще пам’ятаю їхні вдячні посмішки. Дехто з них були іммігрантками першого або другого покоління, і вони висловлювали свою вдячність англійською мовою з дуже відчутним акцентом: сестри Шварц, Збінден, Гролл і Каклер. Я ніколи не забуду тих теплих почуттів, закарбованих в моєму серці.
Коли ми з Лісою стали батьками, то започаткували традицію дарувати різдвяні подарунки сім’ї, яка їх потребує, так само, як робить багато хто з вас. Часто ми отримували ім’я сім’ї від громадської благодійної організації разом з віком дітей. Ми витрачали багато часу і зусиль, щоб знайти хороші подарунки для них. Здавалося, що нашим синам це подобалося так само, як і отримувати свої власні подарунки у Різдвяний день! Ця сімейна традиція служіння допомогла закарбувати справжній дух Різдва в наших серцях.
У моєму професійному житті я займався розвитком, виробництвом і маркетингом обладнання для фітнесу по всьому світу. Таке обладнання, як бігові доріжки, велотренажери і еліптичні тренажери в основному призначено для зміцнення серця. Дійсно, в нашій компанії ми робили все можливе, щоб впевнитися, що користувачі обладнання могли точно виміряти стан і рівень активності свого серця за допомогою моніторів серцебиття. Сьогодні більшість людей носить на зап’ястках технічні засоби, які слідкують за їхнім серцем і заохочують робити вправи для його зміцнення.
А що, якби у нас був спосіб виміряти стан нашого серця з духовної перспективи---такий собі монітор духовного серцебиття? Що б показував ваш монітор серцебиття? Наскільки ваше серце здорове в духовному сенсі? Різдвяна пора здається досконалою можливістю для нас вдумливо оцінити статус свого власного серця.
Наприклад, ви можете запитати себе: “Чи моє серце готове прийняти Спасителя?” На Різдво ми часто співаємо: “Відкрийте всі Йому серця”2. Як ви можете приготувати місце для Христа у своєму серці, особливо в цю клопітну однак чудову пору?
Писання наповнені описанням того, що може допомогти нам оцінити стан нашого серця. У деяких віршах використовуються такі слова: “чистий”3, “лагідний”4, “принижений”5, “скрушений”6 і “упокорений”7. Ці та багато інших слів у Писаннях допомагають нам зрозуміти серце Спасителя. Щоб прийняти Його в наші серця, звичайно ж, наші серця повинні бути чистими і смиренними, як і Його.
Перефразовуючи слова Павла: ми можемо прагнути мати слова і якості Ісуса Христа, записані як “лист … у наших серцях, якого всі люди знають і читають! … Лист Христів, … що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця”8. Це потребує чогось більшого, ніж просте приємне різдвяне привітання, яке вилітає з наших уст. Господь застерігав нас стосовно тих, хто “наближаються до Мене своїми вустами, але їхні серця далеко ухилилися від Мене”9. Протягом цього Різдва і протягом року наші добрі вчинки і добрі справи є найкращим показником того, що наша любов до Спасителя викарбувалася в наших серцях.
Коли я думаю про стан свого власного серця, я знаходжу натхнення і величні приклади для наслідування в серцях і жертві тих, хто допомагав встановлювати Церкву у перші дні її відновлення. Я хочу розказати різдвяну історію про одну з перших навернених святих останніх днів з Іммінгему, Англія: Мері Вуд Літтлтон.
Мері зі своїм чоловіком Полом ніколи не думали, що залишать свою домівку в Англії. Але вони почули послання про відновлену євангелію і отримали свідчення про її істинність. Вони охристилися і лише два місяці потому Мері і Пол, разом зі своїми дітьми, вирушили на кораблі до Америки, щоб зібратися зі святими. Вони прибули до Нью-Йорку 20 грудня 1844 року. Через п’ять днів, подорожуючи диліжансом, вони приїхали в Наву, штат Іллінойс. Просто уявіть---подорожуючи в холодну погоду по нерівним, складним дорогам, вони відсвяткували своє перше Різдво в Америці.
Незважаючи на всі ці зміни, Мері плекала надію у своєму серці про те, що її сім’я одного дня відсвяткує Різдво так само, як вони це робили в Англії---з вінками, Санта Клаусом і колядками. На жаль, їхнє друге Різдво в Америці, у 1845 році, було не набагато кращим---вони провели його у возі, який Пол перетворив у тимчасовий дім, у той час як сім’я намагалася влаштуватися в Наву. Знову ж таки, зі сповненим надією серцем, Мері сказала: “Наступного року Різдво буде іншим”.
Наступного, 1846 року, під час третього Різдва в Америці цієї сім’ї, Мері з дітьми знаходилася в Уінтер-Квортерз, готуючись до того, що стане довгим весняним переходом на захід. Розлючений натовп вигнав їх з Наву, а Пол йшов на захід з Мормонським батальйоном---за кількасот миль звідти. І знову не було ні колядок, ні Санти Клауса. Натомість, були піст й щира молитва за восьмирічного сина Мері, який був при смерті від сильного недоїдання. Він вижив, але 25 інших людей в Уінтер-Квортерз померли того Різдва.
І лише на їхнє четверте Різдво в Америці, нещодавно прибувши в Долину Солоного озера, Мері з сім’єю змогли відсвяткувати Різдво разом у відносному спокої. Але, навіть тоді, це не було тим святкуванням, до якого вона звикла в Англії. Хоча, певним чином, воно було навіть кращим. У суботній день святкування Різдва, на наступний день після Різдва у 1847 році, святі зібралися помолитися, висловити слова вдячності і співати пісні хвали Богу за їхнє визволення в Сіоні. Однією з цих пісень був щиросердний переспів гімну “Вперед, святі!”, написаного під час переходу піонерів, який став гімном віри для цих перших святих-піонерів. Згодом “Вперед, святі!” залишився улюбленим гімном, навіть різдвяною колядкою, на різдвяних святкуваннях піонерів10.
Я вірю, що випробування Мері протягом років змінили її серце. Здавалося, що вона чіткіше бачить Різдво, з новими різдвяними традиціями і новою піснею в її серці. Вона справді розвинула серце жертви, зосереджене на її надії в Ісуса Христа і любові до Нього.
Різдвяна пора здається належним часом, коли ми можемо розмірковувати над тим, наскільки здоровими є наші серця в духовному сенсі, і тому я закінчую простою пропозицією, яка може допомогти нам слідкувати за нашими духовними серцями і зміцнювати їх: я запрошую кожного з нас вибрати зробити дещо, що було б зовнішнім проявом наших внутрішніх почуттів щодо Спасителя Ісуса Христа в якості подарунка для Нього цього року.
Як і Мері Літтлтон, ми зібралися сьогодні увечері як вірні послідовники Ісуса Христа, щоб поклонятися Йому. Давайте уважно послухаємо, як хор приєднається до “хору ангелів” у виконанні чудового і закликаючого гімну, який запрошує “усіх вірних” “прийти й подивитися на народженого Царя ангелів”. Не важливо, де в світі ми живемо, ми всі можемо “прийти, … радісні й щасливі … у Віфлеєм”---можливо, хоча б у наших серцях---щоб поклонятися Йому і шанувати Його11.
Я свідчу про Ісуса Христа, Спасителя світу. Нехай же у цю святкову пору і аж до нового року у наших серцях закарбується Дух Христа. Про це я молюсь в ім’я Ісуса Христа, амінь.