Живий Христос
Свідчення апостолів
Вшановуючи народження Ісуса Христа дві тисячі років тому, ми складаємо свідчення про реальність Його незрівнянного життя і безмежну доброчесність Його великої спокутної жертви. Ніхто інший не мав такого глибокого впливу на всіх, хто жив і буде жити на землі.
Він був Великим Єговою Старого Завіту і Месією Нового Завіту. Під проводом Свого Батька Він створив землю. “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього” (Іван 1:3). Будучи безгрішним, Він охристився, аби виповнити всю праведність. Він “ходив…, добро чинячи” (Дії 10:38), але Його зневажали за це. Його євангелія була посланням миру і доброї волі. Він закликав усіх наслідувати Його приклад. Він ходив шляхами Палестини, зцілюючи хворих, даючи сліпим зір і воскрешаючи мертвих. Він вчив про істини вічності, реальність нашого доземного існування, мету нашого життя на землі та потенціал синів і дочок Бога у житті прийдешньому.
Він запровадив причастя як нагадування про Свою велику спокутну жертву. Його було схоплено і засуджено на підставі облудних звинувачень, визнано винним, аби задовольнити натовп, і вироком для Нього була смерть на Голгофському хресті. Він віддав Своє життя, аби спокутувати гріхи всього людства. Він був великим вікарним даром заради всіх, хто жив, хто живе і хто житиме на землі.
Ми урочисто свідчимо, що Його життя, яке є головною подією усієї історії людства, не почалося у Віфлеємі і не закінчилося на Череповищі. Він був Першонародженим від Батька, Єдинонародженим Сином у плоті, Викупителем світу.
Він воскрес з могили, щоб стати “первіст[ком] серед покійних” (1 Коринтянам 15:20). Як воскреслий Господь, Він відвідав тих, кого любив за життя. Він також священнослужив серед Своїх “інших овець” (Іван 10:16) у давній Америці. У наш час Він та Його Батько явилися юнакові Джозефу Сміту, відкривши обіцяний з давніх давен “розподіл повноти часів” (див. Ефесянам 1:10).
Пророк Джозеф написав про Живого Христа: “Його очі були наче полумʼя вогненне; волосся на Його голові було біле, наче чистий сніг; Його обличчя сяяло яскравіше сонця, а Його голос був немов шум великих вод, саме голос Єгови, Який мовив:
“Я перший і останній; Я Той, Хто живе, Я Той, Кого було вбито; Я ваш заступник перед Батьком” (УЗ 110:3–4).
Пророк також проголосив про Нього: “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!
Бо ми бачили Його, саме праворуч Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька —
Що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (УЗ 76:22–24).
Ми проголошуємо урочистими словами, що Його священство і Його Церкву було відновлено на землі — “збудован[у] на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Ефесянам 2:20).
Ми свідчимо, що одного дня Він повернеться на землю. “І зʼявиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло” (Ісая 40:5). Він правитиме як Цар над царями і царюватиме як Господь над панами, і кожне коліно схилиться та кожний язик промовлятиме у поклонінні перед Ним. Кожен з нас постане перед Ним, і Він судитиме нас згідно з нашими діяннями і прагненнями наших сердець.
Ми свідчимо як Його належно висвячені апостоли, — що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він — великий Цар Еммануїл, Який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому. Дяка Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!
Перше Президентство
1 січня 2000 року
Кворум Дванадцятьох