Писання
Мормон 3
попереднє наступне

Розділ 3

Мормон закликає до покаяння Нефійців—Вони здобувають велику перемогу і пишаються своєю власною силою—Мормон відмовляється очолювати їх, і його молитви за них не мають віри—Книга Мормона запрошує дванадцять колін Ізраїля вірити євангелії. Близько 360–362 рр. від р.х.

1 І сталося, що Ламанійці не приходили на битву знову, аж доки десять років не пройшло. І ось, я загадав моїм людям, Нефійцям, підготувати свої землі і свою зброю до часу битви.

2 І сталося, що Господь сказав мені: Благай цей народ—Покайтеся ви, і прийдіть до Мене, і христіться ви, і збудуйте знову Мою церкву, і вас буде помилувано.

3 І я благав цей народ, але марно; і вони не уявляли собі, що це Господь помилував їх і дарував їм можливість покаятися. І бачите, вони закамʼяніли серцями своїми проти Господа Бога свого.

4 І сталося, що після того як цей десятий рік пройшов, завершуючи, в цілому, триста і шістдесят років від пришестя Христа, цар Ламанійців відправив мені послання, яким давав мені знати, що вони готуються виступити знову на битву проти нас.

5 І сталося, що я наказав моїм людям зібратися разом на землі Спустошення, у місті, яке було на границі, поблизу вузького перешийка, який вів до землі, що на півдні.

6 І там ми розташували наше військо, щоб ми могли зупинити військо Ламанійців, щоб вони не могли заволодіти жодною з наших земель; отже, ми укріпилися проти них з усією нашою силою.

7 І сталося, що в триста і шістдесят і першому році Ламанійці прийшли до міста Спустошення битися проти нас; і сталося, що того року ми перемогли їх, так що вони повернулися на свої власні землі знову.

8 А в триста і шістдесят і другому році вони знову прийшли на битву. І ми знову перемогли їх і вбили велику кількість їх, і їхніх мертвих було кинуто в море.

9 І ось, через цю велику справу, яку мої люди, Нефійці, здійснили, вони почали авихвалятися своєю власною силою і почали клястися перед небесами, що вони помстяться за кров своїх братів, яких було вбито їхніми ворогами.

10 І вони клялися небесами і також престолом Бога, що вони апідуть на битву проти своїх ворогів, і відсічуть їх геть з лиця землі.

11 І сталося, що я, Мормон, повністю відмовився з цих пір бути полководцем і вождем цього народу через їхні злочестивість і мерзоту.

12 Дивіться, я водив їх, незважаючи на їхню злочестивість я водив їх багато разів на битву і любив їх алюбовʼю Бога, що була в мені, від усього свого серця; і моя душа виливалася в молитві за них до мого Бога протягом цілого дня; проте це було ббез віри, через закамʼянілість їхніх сердець.

13 І тричі визволяв я їх від рук їхніх ворогів, але вони не покаялися у своїх гріхах.

14 І коли вони поклялися усім, чим було азаборонено їм нашим Господом і Спасителем Ісусом Христом, що вони підуть на своїх ворогів битися і помститися за кров своїх братів, ось, голос Господа дійшов до мене, кажучи:

15 аПомста за Мною, і Я бвідплачу; а через те що цей народ не покаявся після того, як Я визволив їх, знайте, їх буде відсічено з лиця землі.

16 І сталося, що я повністю відмовився виступити проти моїх ворогів; і я зробив саме так, як Господь наказав мені; і я стояв як бездіяльний очевидець, щоб показати світові те, що я бачив і чув, згідно з проявами Духа, Який свідчив про те, що станеться.

17 Отже, я пишу адля вас, Іновірці, і також для вас, доме Ізраїля: коли робота почнеться, щоб ви вже готувалися до повернення на землю вашого успадкування.

18 Так, ось, я пишу для всіх кінців землі; так, для вас, дванадцять колін Ізраїля, кого буде асуджено згідно з вашими діяннями дванадцятьма, яких Ісус обрав бути Його учнями на землі Єрусалима.

19 І я пишу також залишку цього народу, кого теж буде суджено адванадцятьма, яких Ісус обрав на цій землі; і їх буде суджено іншими дванадцятьма, яких Ісус обрав на землі Єрусалима.

20 І це Дух являє мені; отже, я пишу вам усім. І з цієї причини я пишу вам, щоб ви могли знати, що ви повинні всі стати перед амісцем суду Христа, так, кожна душа, яка належить до всієї людської бсімʼї Адама; і ви повинні стати, щоб вас було суджено за ваші діяння, чи то вони добрі, чи злі;

21 І ще для того, щоб ви могли авірити євангелії Ісуса Христа, яку ви матимете серед вас; і ще для того, щоб бЮдеї, завітний народ Господа, мали ще одного вочевидця, окрім того, кого вони бачили і чули, що Ісус, Якого вони вбили, був Той гСамий Христос і Той Самий Бог.

22 І я б хотів, щоб мені вдалося переконати авсіх вас, кінці землі, покаятися і підготуватися стати перед місцем суду Христа.