Писання
Алма 51


Розділ 51

Прихильники царя намагаються змінити закон і поставити царя—Пагорана і прихильників свободи підтримано голосом народу—Мороній примушує прихильників царя захищати свою країну, інакше їх буде віддано на смерть—Амалікія і Ламанійці захоплюють багато укріплених міст—Теанкум відбиває Ламанійську навалу і вбиває Амалікію в його наметі. Близько 67–66 рр. до р.х.

1 І ось сталося на початку двадцять і пʼятого року правління суддів над народом Нефія, вони встановили мир між народом Легія і народом Моріантона стосовно їхніх земель і почали двадцять і пʼятий рік у мирі;

2 Проте вони не довго підтримували повний мир на землі, бо почалися суперечки серед людей щодо головного судді Пагорана; бо ось, була частина людей, які бажали, щоб кілька окремих місць у законі було змінено.

3 Але дивіться, Пагоран не хотів ні змінювати закон, ані дозволяти, щоб його було змінено; тому він не прислухався до тих, хто подав свої голоси з проханнями про змінення закону.

4 Тому ті, хто мав бажання, щоб закон було змінено, сердилися на нього і хотіли, щоб він більше не був головним суддею на цій землі; тому виникли гарячі спори щодо цієї справи, але не до кровопролиття.

5 І сталося, що ті, хто мав бажання, аби Пагорана було скинуто з місця суду, називалися прихильниками царя, бо вони хотіли, щоб закон було змінено у такий спосіб, щоб скинути свободний уряд і встановити царя на цій землі.

6 А ті, хто мав бажання, щоб Пагоран залишався головним суддею на цій землі, взяли на себе імʼя прихильників свободи; і таким було розділення між ними, бо прихильники свободи присягнули, тобто склали завіт захищати свої права і привілеї своєї релігії з допомогою свободного уряду.

7 І сталося, що це питання їхньої суперечки було вирішено голосом народу. І сталося, що голос народу прозвучав на користь прихильників свободи, і Пагоран зберіг за собою місце суду, що викликало багато радощів серед братів Пагорана і також серед багатьох людей волі, які теж примусили прихильників царя замовкнути, так що ті не наважилися чинити опір, але були змушені захищати справу свободи.

8 Тож ті, хто був за царів, були азнатного походження, і вони прагнули бути царями; і їх було підтримано тими, хто прагнув сили і влади над людьми.

9 Але дивіться, цей час був ризикованим для таких суперечок серед народу Нефія; бо дивіться, Амалікія знову збурив серця народу Ламанійців проти народу Нефійців, і він збирав разом воїнів з усіх частин своєї землі, і озброював їх, і готував їх до війни з усією старанністю; бо він апоклявся випити кров з Моронія.

10 Але дивіться, ми побачимо, що його обіцяння, яке він дав, було необачним; проте він приготував себе і своє військо йти на битву проти Нефійців.

11 Тож його військо було не таким великим, як досі, через багато тисяч тих, кого було вбито рукою Нефійців; але, незважаючи на свою велику втрату, Амалікія зібрав разом на подив велике військо, таке, що він не боявся прийти на землю Зарагемлі.

12 Так, сам Амалікія прийшов на чолі Ламанійців. І було це в двадцять і пʼятому році правління суддів; і саме тоді вони почали вирішувати справи своїх суперечок про головного суддю Пагорана.

13 І сталося, що коли люди, яких називали прихильниками царя, почули, що Ламанійці йдуть боротися проти них, вони зраділи в серці своєму; і вони відмовилися взяти зброю, бо вони були настільки розгніваними на головного суддю, і також на алюдей волі, що вони не хотіли брати зброю, щоб захищати свою країну.

14 І сталося, що коли Мороній побачив це, і також побачив, що Ламанійці переходять границі землі, він надзвичайно розгнівався через упертість тих людей, яких він з такою старанністю намагався зберегти; так, він був надзвичайно розгніваний; його душа була сповнена гніву проти них.

15 І сталося, що він послав прохання з результатами голосування до правителя цієї землі, бажаючи, щоб він прочитав його, і надав йому (Моронію) владу примусити тих розкольників захищати свою країну або віддати їх на смерть.

16 Бо його першою турботою було покласти край таким суперечкам і розколові серед людей; бо дивіться, це й дотепер було причиною всього їхнього знищення. І сталося, що це даровано було згідно з голосом народу.

17 І сталося, що Мороній наказав своєму військові йти проти тих прихильників царя, щоб збити з них їхню гордовитість і їхню знатність і зрівняти їх з землею, або вони повинні взяти зброю і захищати справу волі.

18 І сталося, що військо виступило вперед проти них; і вони збили з них гордовитість і знатність, так що коли ті підняли свою зброю війни, щоб боротися проти людей Моронія, їх було порубано і зрівняно з землею.

19 І сталося, що було чотири тисячі тих арозкольників, яких було порубано мечем; а тих їхніх вождів, яких не було вбито в боротьбі, було схоплено і кинуто до вʼязниці, бо не було коли судити їх тоді.

20 І решта тих розкольників, аби не бути збитими до землі мечем, здалася прапорові волі, і була змушена підняти агасло волі над своїми баштами, і в своїх містах, і взяти зброю на захист своєї країни.

21 І так Мороній поклав край тим прихильникам царя, так що не було більше нікого, відомого під назвою прихильники царя; і так він поклав край упертості і гордовитості тих людей, які заявляли про знатність своєї крові; але їх було приведено до цього, щоб вони упокорилися, так само як їхні браття, і боролися доблесно за свою свободу від залежності.

22 Ось сталося, що в той час коли аМороній у такий спосіб позбавлявся воєн і суперечок серед власного народу, і підпорядковував їх мирові й цивілізації, і давав розпорядження готуватися до війни проти Ламанійців, бачите, Ламанійці прийшли на землю Моронія, яка була біля меж узбережжя.

23 І сталося, що Нефійці не були достатньо сильними в місті Мороній; тому Амалікія вигнав їх, вбиваючи багатьох. І сталося, що Амалікія захопив володіння містом, так, володіння всіма їхніми укріпленнями.

24 І ті, хто втік з міста Мороній, прийшли в місто Нефійга; і також люди з міста Легій зібралися разом, і підготувалися, і були готові прийняти бій з Ламанійцями.

25 Але сталося, що Амалікія не хотів дозволити Ламанійцям іти на місто Нефійга битися, але тримав їх біля узбережжя, залишаючи людей в кожному місті, щоб охороняти і захищати його.

26 І так він просувався, захоплюючи багато міст, місто Нефійга, і місто Легій, і місто Моріантон, і місто Омнер, і місто Ґід, і місто Мулек, усі, які були на східних межах біля узбережжя.

27 І таким чином, здобули Ламанійці хитрістю Амалікії так багато міст, завдяки їхньому незліченному воїнству, всі вони були міцно укріплені, так само як і аукріплення Моронія; всі вони забезпечували Ламанійців фортецями.

28 І сталося, що вони попрямували до границь землі Щедрої, женучи Нефійців перед собою і вбиваючи багатьох.

29 Але сталося, що їх зустрів Теанкум, який авбив Моріантона і випередив його людей під час його втечі.

30 І сталося, що він випередив Амалікію також, коли той прямував з своїм численним військом, щоб захопити у володіння землю Щедру, а також землю на півночі.

31 Але дивіться, його спіткало розчарування, коли його було відбито Теанкумом і його людьми, бо вони були великими воїнами; бо кожний чоловік Теанкума перевершував Ламанійців в їхній силі і в їхній майстерності в справах війни, так що вони досягли переваги над Ламанійцями.

32 І сталося, що вони виснажували їх настільки, що вони вбивали їх, аж доки не стемніло. І сталося, що Теанкум і його люди поставили свої намети на границях землі Щедрої; і Амалікія поставив свої намети біля меж на мілині узбережжя, і у такий спосіб їх вигнали.

33 І сталося, що коли настала ніч, Теанкум і його служитель вислизнули і вийшли вночі, і пішли в табір Амалікії; і ось, сон знесилив їх через їхню велику втому, викликану зусиллями і спекою цього дня.

34 І сталося, що Теанкум крадькома вліз у намет царя, і встромив спис йому в серце; і цим він враз заподіяв смерть цареві, так що той не збудив своїх слуг.

35 І він знову крадькома повернувся до свого власного табору, і бачите, його люди спали, і він розбудив їх і розповів їм про все, що вчинив.

36 І він наказав, щоб його військо чекало в готовності, коли Ламанійці прокинуться і нападуть на них.

37 І так закінчився двадцять і пʼятий рік правління суддів над народом Нефія; і так закінчилися дні Амалікії.