Книга Алми 36
    Footnotes

    Заповіді Алми його синові Геламану.

    Вміщено в розділах 36 і 37 включно.

    Розділ 36

    Алма свідчить Геламанові про своє навернення після того, як він побачив ангела—Він зніс муки проклятої душі; він звертався до імені Ісуса, і був тоді народжений від Бога—Солодка радість сповнила його душу—Він побачив сонми ангелів, які прославляли Бога—Багато навернених відчули і побачили те, що він відчув і побачив. Близько 74 р. до р.х.

    1 Мій асину, прихили вухо до моїх слів; бо я присягаюся тобі, якщо ти виконуватимеш заповіді Бога, ти будеш процвітати на цій землі.

    2 Я б хотів, щоб ти зробив так, як зробив я, памʼятаючи неволю наших батьків; бо вони були в азалежності, і ніхто не міг визволити їх, окрім бБога Авраама, і Бога Ісака, і Бога Якова; і Він дійсно визволив їх від їхніх скорбот.

    3 І ось, о сину мій Геламане, слухай, ти перебуваєш у молодості своїй, і тому я благаю тебе, щоб ти прислухався до моїх слів і навчився від мене; бо я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх авипробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть бпіднесені в останній день.

    4 І я не хотів би, щоб ти подумав, що я азнаю це від себе—не від земного, а від духовного, не від бтілесного розуму, а від Бога.

    5 Тож слухай, я кажу тобі, якби я не був анародженим від Бога, я бне знав би цього; але Бог вустами Свого святого ангела зробив це відомим для мене, не через якусь вгідність мене самого.

    6 Бо я ходив з синами Мосії, прагнучи азнищити церкву Бога; але ось, Бог послав Свого святого ангела зупинити нас на нашому шляху.

    7 І ось, він говорив з нами, нібито це був голос грому, і вся земля атремтіла під його ногами; і ми всі впали на землю, бо бстрах Господа зійшов на нас.

    8 Але ось, голос сказав мені: Підведися. І я підвівся і встав, і побачив ангела.

    9 І він сказав мені: Якщо ти не хочеш бути знищеним сам, не намагайся більше знищити церкву Бога.

    10 І сталося, що я впав на землю; і це було так упродовж атрьох днів і трьох ночей, що я не міг відкрити вуст своїх, не міг я також поворухнути кінцівками своїми.

    11 І ангел сказав мені ще більше, що почули мої брати, але я не чув цього; бо коли я почув слова: Якщо ти не хочеш бути знищеним сам, не намагайся більше знищити церкву Бога,—мене вразив такий великий страх і подив, що я теж можу бути знищений, що я впав на землю і не чув більше нічого.

    12 Але я був виснажений авічним катуванням, бо моя душа була змучена надмірно і виснажена всіма моїми гріхами.

    13 Так, я згадав усі свої гріхи і беззаконня, за які я був акатований муками пекла; так, я бачив, що я повстав проти мого Бога, і що я не виконував Його святі заповіді.

    14 Так, і я вбив багатьох з Його дітей, або, краще сказати, довів їх до знищення; так, і взагалі, такими великими були мої беззаконня, що сама думка про те, що я прийду до присутності мого Бога, виснажувала мою душу невимовним жахом.

    15 О, подумав я, хоч би мене амогло бути вигнано і я б зник і душею і тілом, аби не стояти в присутності мого Бога, і не бути судженим за мої бдіяння.

    16 І ось, протягом трьох днів і трьох ночей був я виснажений, а саме муками апроклятої душі.

    17 І сталося, що я так був виснажений катуванням, азмучений згадками про багато моїх гріхів, ось, я пригадав також, що чув, як мій батько пророкував людям про пришестя якогось Ісуса Христа, Сина Божого, щоб спокутувати гріхи світу.

    18 Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я ау жовчі гіркій, і оточений навколо вічними бпутами смерті.

    19 І ось, знаєш, коли я подумав це, я не памʼятав більше болю; так, мене більше не амучила згадка про мої гріхи.

    20 І ох, яка арадість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!

    21 Так, я кажу тобі, сину мій, що не може бути нічого такого гострого і такого гіркого, якими були мої муки. Так, і знову я кажу тобі, сину мій, що з іншого боку, не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість.

    22 Так, мені здалося, що я побачив, так само як наш батько аЛегій побачив, Бога, Який сидів на Своєму престолі, оточеного незліченними сонмами ангелів, які співали й уславляли їхнього Бога; так, і моя душа палко бажала бути там.

    23 Але ось, мої кінцівки отримали свою асилу знову, і я став на ноги, і проголосив людям, що я бнародився від Бога.

    24 Так, і з того часу аж донині я працював безупинно, щоб я міг приводити душі до покаяння; щоб я міг привести їх відчути асмак надзвичайної радості, смак якої я відчув; щоб вони теж могли народитися від Бога і бути бсповненими Святого Духа.

    25 Так, і ось слухай, о мій сину, Господь дає мені надзвичайну радість у плодах моєї праці;

    26 Бо через аСлово, яким Він наділив мене, знай, багато хто народився від Бога і відчув смак того, що і я відчув, і побачив око-в-око те, що я бачив; отже, вони знають про те, що я говорив так, як я знаю; і знання, що його я маю, є від Бога.

    27 І мене було підтримано під час випробувань і всілякого лиха, так, і в усіляких скорботах; так, Бог визволив мене з вʼязниці, і з пут, і з смерті; так, і я покладаю надію свою на Нього, і Він ще авизволить мене.

    28 І я знаю, що Він апідніме мене в останній день, щоб жити з Ним у бславі; так, і я буду уславляти Його завжди, бо Він ввивів наших батьків з Єгипту, і Він поглинув гЄгиптян у Червоному морі; і Він вів їх Своєю владою на землю обіцяну; так, і Він визволяв їх від залежності і неволі час від часу.

    29 Так, і Він також вивів наших батьків з землі Єрусалима; і Він також Своєю вічною владою визволяв їх від азалежності і неволі, час від часу аж до цього дня; і я завжди зберігав у памʼяті їхню неволю; так, і ти також мусиш зберігати у памʼяті, як я робив, їхню неволю.

    30 Але знай, мій сину, це ще не все; бо ти мусиш знати, як я знаю, що аякщо ти будеш виконувати заповіді Бога, ти будеш процвітати на цій землі; і ти повинен також знати: якщо ти не виконуватимеш заповідей Бога, ти будеш відсічений від Його присутності. Тож це є згідно з Його словом.