1 І сталося, на початку пʼятого року їхнього правління почалися суперечки серед людей; один чоловік, якого звали Амлісій, який був дуже підступною людиною, так, мудрою людиною, щодо мудрості світу, який був з тієї самої групи, що і той чоловік, який вбив ^аГедеона мечем і якого було страчено згідно з законом,—

2 Тож цей Амлісій своєю підступністю потягнув багато людей за собою; а саме так багато, що вони стали дуже сильними; і вони почали докладати зусиль, щоб настановити Амлісія царем над народом.

3 Тож це було тривожним для людей з церкви, і також для всіх тих, кого не було відтягнуто переконуваннями Амлісія; бо вони знали, що згідно з їхнім законом таке має бути затверджено ^аголосом народу.

4 Отже, якби стало можливим, щоб Амлісій привернув голос народу, він, будучи злочестивою людиною, ^апозбавив би їх їхніх прав і привілеїв церкви; бо в його наміри входило знищення церкви Бога.

5 І сталося, що люди зібралися разом по всій землі, кожна людина за своїм розумінням, чи то за, чи проти Амлісія, окремими групами, маючи багато обговорювань і добрячих ^асуперечок один з одним.

6 І таким чином вони зібралися разом, щоб віддати свої голоси щодо цієї справи; і їх було покладено перед суддями.

7 І сталося, що голос народу був проти Амлісія, щоб його не робити царем над народом.

8 Тож це викликало велику радість у серцях тих, хто був проти нього; але Амлісій підбурював тих, хто був за нього, гніватися проти тих, хто не був за нього.

9 І сталося, що вони зібралися разом і посвятили Амлісія на свого царя.

10 Тож коли Амлісія було поставлено царем над ними, він наказав їм, щоб вони підняли зброю проти своїх братів; і зробив він це, щоб він міг підкорити їх собі.

11 Тож люди Амлісія були відомими за імʼям Амлісія, і називалися ^аАмлісійцями; а решта називалася ^бНефійцями, або народом Бога.

12 Отже, народ Нефійців був обізнаний з наміром Амлісійців, тому вони підготувалися зустріти їх; так, вони озброїлися мечами, і кривими шаблями, і луками, і стрілами, і камінням, і пращами, і всілякою ^азброєю війни, кожного виду.

13 І таким чином вони підготувалися зустріти Амлісійців у той час, коли вони прийдуть. І були призначені полководці, і вищі полководці, і головні полководці, відповідно до їхньої кількості.

14 І сталося, що Амлісій озброїв своїх людей усілякою зброєю війни кожного виду; і він також призначив правителів і провідників над своїм народом, щоб вести їх воювати проти своїх братів.

15 І сталося, що Амлісійці зійшли на гору Амнігу, що була на схід від ^аріки Сидон, яка текла через ^бземлю Зарагемлі, і там вони почали воювати з Нефійцями.

16 Ось Алма, будучи ^аголовним суддею і правителем народу Нефія, отже він виступив з своїм народом, так, з своїми полководцями, і головними полководцями, так, на чолі свого війська, проти Амлісійців битися.

17 І вони почали вбивати Амлісійців на горі, що на схід від Сидону. І Амлісійці протистояли Нефійцям з великою силою, так що багато Нефійців полягло від рук Амлісійців.

18 Проте Господь зміцнив руку Нефійців, так що вони вбивали Амлісійців великим убивством, так що вони почали втікати від них.

19 І сталося, що Нефійці переслідували Амлісійців увесь той день, і вбивали їх великим убивством, так що ^авбито було Амлісійців дванадцять тисяч пʼятсот тридцять і дві душі; і було вбито Нефійців шість тисяч пʼятсот шістдесят і дві душі.

20 І сталося, що коли Алма вже більше не міг переслідувати Амлісійців, він звелів своїм людям поставити намети в ^адолині Гедеон, долині, що було названо на честь того Гедеона, якого було вбито мечем від руки ^бНегора; і в цій долині Нефійці поставили свої намети на ніч.

21 І Алма послав розвідників простежити за рештою Амлісійців, щоб він міг знати про їхні плани і їхні змови, щоб таким чином він міг захиститися від них, щоб він міг зберегти свій народ від знищення.

22 Тож ті, кого він послав стежити за табором Амлісійців, звалися Зерам, і Амнор, і Мантій, і Лімгер; то були ті, хто пішов з своїми людьми стежити за табором Амлісійців.

23 І сталося, що наступного дня вони повернулися до табору Нефійців з великою квапливістю, будучи сильно здивованими і враженими великим страхом, кажучи:

24 Слухайте, ми стежили за табором ^аАмлісійців, і, на наш превеликий подив, на землі Мінон, далі за землею Зарагемлі, на шляху до землі ^бНефія ми побачили численне військо Ламанійців; і знайте, Амлісійці приєдналися до них;

25 І вони нападають на наших братів у тій землі; і вони втікають від них з своїми отарами, і з своїми жінками, і з своїми дітьми до нашого міста; і якщо ми не поспішимо, вони заволодіють нашим містом, і наші батьки, і наші жінки, і наші діти будуть убиті.

26 І сталося, що люди Нефія згорнули свої намети і вирушили з долини Гедеона до свого міста, яким було місто ^аЗарагемля.

27 І знайте, коли вони переходили ріку Сидон, Ламанійці і Амлісійці, яких було, здавалося, майже так ^абагато, як піску морського, напали на них, щоб знищити їх.

28 Проте, Нефійці, будучи ^азміцнені рукою Господа, помолившись гаряче до Нього, щоб Він визволив їх від рук їхніх ворогів, отже, Господь почув їхні волання, і зміцнив їх, і Ламанійці й Амлісійці полягли від їхньої руки.

29 І сталося, що Алма бився з Амлісієм на мечах, лице до лиця; і вони боролися сильно один з одним.

30 І сталося, що Алма, будучи людиною Бога, спонуканий великою ^авірою, заволав, кажучи: О Господи, змилуйся і пощади моє життя, щоб я міг бути знаряддям у Твоїх руках, для того щоб урятувати і зберегти цей народ.

31 Тож коли Алма сказав ці слова, він знову бився з Амлісієм; і його було зміцнено, так сильно, що він убив Амлісія мечем.

32 І він також бився з царем Ламанійців; але цар Ламанійців утік від Алми і послав свою сторожу боротися з Алмою.

33 Але Алма, з своєю сторожею, боровся з сторожею царя Ламанійців, доки не вбив і не прогнав їх.

34 І таким чином він очистив землю, або краще сказати берег, який був на захід від ріки Сидон, скинувши тіла Ламанійців, яких було вбито, у води Сидону, щоб у такий спосіб його люди мали місце, щоб перейти і боротися з Ламанійцями й Амлісійцями на західному березі ріки Сидон.

35 І сталося, що коли вони всі перейшли ріку Сидон, тоді Ламанійці й Амлісійці почали втікати від них, незважаючи на те, що вони були такі численні, що їх не можна було злічити.

36 І вони втекли від Нефійців у пустиню, яка була на захід і північ, геть за межі цієї землі; і Нефійці переслідували їх щосили, і вбивали їх.

37 Так, їх зустрічали з усіх боків, і вбивали, і проганяли, доки їх не було розсіяно на захід і на північ, доки вони не досягли пустині, яка називалася Гермаунтс; і це була та частина пустині, яка кишіла дикими і хижими звірями.

38 І сталося, що багато померло в пустині від ран, і їх пожерли ті звірі і також хижаки повітряні; і їхні кості було знайдено і зібрано докупи на землі.