1 І сталося, що після двох днів і двох ночей вони вже збиралися взяти його тіло і покласти його в гробницю, яку вони зробили з метою поховання своїх мертвих.

2 Тоді цариця почула про славу Аммона, отже, вона послала за ним і побажала, щоб він прийшов до неї.

3 І сталося, що Аммон зробив, як йому наказали, і прийшов до цариці, і захотів дізнатися, що саме вона хоче, щоб він зробив.

4 І вона сказала йому: Слуги мого чоловіка відкрили мені, що ти є ^апророк святого Бога, і що ти маєш силу творити могутні діяння в імʼя Його;

5 Отже, якщо це так, я б хотіла, щоб ти зайшов і подивився на мого чоловіка, бо він уже лежить на своєму ліжкові протягом двох днів і двох ночей; і дехто каже, що він не мертвий, але інші кажуть, що він мертвий, і що він смердить, і що його треба покласти в гробницю; але щодо мене, мені він не смердить.

6 Тож це було те, чого хотів Аммон, бо він знав, що цар Ламоній був під впливом Бога; він знав, що темну ^азавісу зневіри було скинуто геть з його свідомості, і ^бсвітло, що освітлювало його розум, яке було світлом слави Бога, яке було дивовижним світлом Його благодаті,—так, це світло вливало таку радість у його душу, хмара темряви розвіялася, і що світло вічного життя запалало в його душі, так, він знав, що це подолало його природне тіло, і його було віднесено у Богові,—

7 Отже, те, чого побажала від нього цариця, було єдиним його бажанням. Отже, він увійшов, щоб побачити царя, так, як цариця хотіла від нього; і він побачив царя, і він знав, що той не був мертвим.

8 І він сказав цариці: Він не мертвий, але він спить у Богові, і завтра він встане знову; тому не ховайте його.

9 І Аммон сказав їй: Чи ти віриш цьому? І вона сказала йому: Я не маю більше доказів, крім твого слова і слова наших слуг; проте я вірю, що це має статися, згідно з тим, що ти сказав.

10 І Аммон сказав їй: Благословенна ти через твою надзвичайну ^авіру; я кажу тобі, жінко, не було ще досі такої великої віри серед усього народу Нефійців.

11 І сталося, що вона стежила за ліжком свого чоловіка, з тих пір аж до часу наступного дня, в який, як призначив Аммон, він повинен встати.

12 І сталося, що він устав, відповідно до слів Аммона; і коли він устав, він простяг руку свою до жінки і сказав: Благословенне буде імʼя Бога, і благословенна будеш ти.

13 Бо так вірно, як те, що ти живеш, ось, я бачив мого Викупителя; і Він прийде, і буде ^анароджений від ^бжінки, і Він викупить усе людство, яке вірить в Його імʼя. Тож коли він сказав ці слова, його серце переповнилося, і він знову знепритомнів від радості; і цариця також знепритомніла, будучи знесилена Духом.

14 Тоді Аммон, побачивши, що Дух Господа пролився згідно з його ^амолитвами на Ламанійців, його братів, які були причиною таких великих оплакувань серед Нефійців, тобто серед усіх людей Бога, через їхні беззаконня і їхні ^бтрадиції, він упав на коліна і почав виливати свою душу в молитві і дякуванні Богові за те, що Він зробив для його братів; і він також був пересилений ^врадістю; і таким чином вони всі троє знепритомніли і ^гвпали на землю.

15 Тоді, коли слуги царя побачили, що вони впали, вони також почали волати до Бога, бо страх Господа зійшов на них також, бо то були саме ^авони, хто стояв перед царем і свідчив йому про велику силу Аммона.

16 І сталося, що вони зверталися до імені Господа з усією силою, аж до того, що впали всі на землю, крім однієї з ламанійських жінок, чиє імʼя було Авіш, її було навернено до Господа багато років тому внаслідок чудесного видіння її батька—

17 Таким чином, будучи наверненою до Господа, і ніколи не відкриваючи цього, тому, коли вона побачила, що всі слуги Ламонія впали на землю, і також її господиня, цариця, і цар, і Аммон лежав розпростертий на землі, вона знала, що то була сила Бога; і, вважаючи, що то є можливість зробити відомим для людей те, що трапилося серед них, що бачення цієї картини ^азмусить їх повірити у силу Бога, тому вона побігла від хати до хати, сповіщаючи людям про це.

18 І вони почали збиратися разом у домі царя. І прийшла велика кількість людей, і на свій подив вони побачили царя, і царицю, і їхніх слуг розпростертими на землі, і вони всі лежали там, наче вони були мертвими; і вони також побачили Аммона, а він, ось, був Нефійцем.

19 І тоді люди почали ремствувати між собою; дехто казав, що таке велике зло зійшло на них, тобто на царя і його дім, тому що він дозволив, аби Нефієць ^азалишився на цій землі.

20 Але інші докоряли їм, кажучи: Цар навів це зло на свій дім, тому що він убивав своїх слуг, в яких отари було розігнано біля ^авод Себуса.

21 І їм також докоряли ті люди, які стояли поблизу вод Себуса і ^арозганяли отари, які належали цареві, бо вони сердилися на Аммона через кількість їхніх братів, яких він убив поблизу вод Себуса, захищаючи отари царя.

22 Тоді один з них, чийого брата було ^авбито мечем Аммона, будучи надзвичайно сердитим на Аммона, витяг свого меча і пішов уперед, щоб дати йому впасти на Аммона, щоб убити його; і тільки він підняв меча, щоб ударити його, ось, він упав мертвим.

23 Тож ми бачимо, що Аммона не можна було вбити, бо ^аГосподь сказав Мосії, його батькові: Я збережу його, і йому буде відповідно з твоєю вірою—отже, Мосія ^бдовірив його Господеві.

24 І сталося, що коли безліч народу побачила, що цей чоловік упав мертвим, той, хто підняв меча, щоб убити Аммона, страх зійшов на них на всіх, і вони не наважувалися піднімати свої руки, щоб торкнутися його або когось з тих, хто впав; і вони почали дивуватися знову між собою, що може бути причиною такої великої сили, або що все це може означати.

25 І сталося, що багато було серед них таких, які говорили, що Аммон—то є ^аВеликий Дух, а інші казали, що його послано Великим Духом;

26 Але інші докоряли їм усім, кажучи, що він є потворою, яку було послано Нефійцями, щоб мучити їх.

27 І було декілька таких, які казали, що Аммона було послано Великим Духом, щоб завдавати страждань їм через їхні беззаконня; і що саме Великий Дух завжди приходив до Нефійців, який завжди визволяв їх з їхніх рук; і вони казали, що саме цей Великий Дух знищив так багато їхніх братів, Ламанійців.

28 І таким чином суперечка стала надзвичайно гострою серед них. І доки вони так сперечалися, прийшла ^ажінка-служниця, яка зробила так, що безліч людей зібралося разом, і коли вона побачила суперечку, яка відбувалася між безліччю людей, вона надзвичайно опечалилася, аж до сліз.

29 І сталося, що вона пішла і взяла царицю за руку, щоб можна було підняти її з землі; і як тільки вона торкнулася її руки, та піднялася і стала на ноги, і заволала гучним голосом, кажучи: О благословенний Ісусе, Який врятував мене від ^ажахливого пекла! О благословенний Боже, ^бзмилуйся над цим народом!

30 І коли вона сказала це, вона зчепила руки, будучи сповненою радості, промовляючи багато слів, які не були зрозумілими; і коли вона зробила це, вона взяла царя, Ламонія, за руку, і ось він піднявся і став на ноги.

31 І він негайно, побачивши суперечки поміж свого народу, вийшов і почав докоряти їм, і навчати їх ^асловам, які він почув з вуст Аммона; і всі ті, хто чув його слова, вірили, і були навернуті до Господа.

32 Але багато було серед них, хто не хотів чути його слів; тому вони пішли собі своєю дорогою.

33 І сталося, що коли Аммон піднявся, він також служив їм, і те саме робили всі слуги Ламонія; і вони всі проголосили народові те саме—що їхні серця було ^азмінено; що вони не мають більше бажання чинити ^бзло.

34 І ось, багато хто проголосив народові, що вони бачили ^аангелів і розмовляли з ними; і так вони сказали їм те, що від Бога, і про Його праведність.

35 І сталося, що було багато таких, які повірили їхнім словам; і всі ті, які повірили, були ^ахрищені; і вони стали праведним народом, і вони встановили церкву поміж себе.

36 І таким чином праця Господа почалася серед Ламанійців; так Господь пролив Свій Дух на них; і ми бачимо, що Його рука простерта до ^авсіх людей, які покаються і повірять в Його імʼя.