Писання
2 Нефій 4


Розділ 4

Легій дає поради своїм нащадкам і благословляє їх—Він умирає і його ховають—Нефій прославляє великодушність Бога—Нефій навіки довіряється Господу. Близько 588–570 рр. до р.х.

1 А тепер я, Нефій, говорю щодо пророцтв, про які розповів мій батько, стосовно аЙосипа, якого було забрано до Єгипту.

2 Бо знайте, він справді пророкував стосовно всього свого сімені. І апророцтва, які він написав,—не так багато є більш важливих за них. І пророкував він про нас і про наші майбутні покоління; і записані вони на пластинах з латуні.

3 Отже, після того як мій батько закінчив розповідати про пророцтва Йосипа, він покликав дітей Ламана, його синів і його дочок, і сказав їм: Послухайте, сини мої та дочки мої, які є синами і дочками мого апершонародженого, я хотів би, щоб ви уважно вислухали мої слова.

4 Тому що Господь Бог сказав так: аЯкщо будете виконувати заповіді Мої, будете процвітати на цій землі; а якщо не будете виконувати заповіді Мої, будете відсічені від Моєї присутності.

5 Але послухайте, сини мої і дочки мої, я не можу зійти в могилу, доки я не залишу вам своє аблагословення; бо ось, я знаю, що якщо вас привчають до бдороги, якою слід іти, то ви й не зійдете з неї.

6 Отже, якщо ви прокляті, знайте, я залишаю вам своє благословення, щоб прокляття могло бути забране від вас і відповідальність за нього впала на аголови ваших батьків.

7 Отже, через моє благословення Господь Бог ане дозволить вам загинути; отже, Він буде бмилосердним до вас і до вашого сімені навіки.

8 І сталося так, що після того як мій батько закінчив розмовляти з синами і дочками Ламана, він попросив, щоб до нього привели синів і дочок Лемуїла.

9 І він звернувся до них, кажучи: Послухайте, сини мої і дочки мої, які є синами і дочками мого другого сина; ось я залишаю вам таке саме благословення, яке я дав синам і дочкам Ламана; отже, вас не буде знищено повністю; але в кінці ваше сімʼя буде благословенне.

10 І сталося так, що коли мій батько закінчив розмовляти з ними, ось тоді він звернувся до синів аІзмаїла, так, і аж до всіх його домочадців.

11 А після того як він закінчив розмовляти з ними, він звернувся до Сама, кажучи: Благословен ти і твоє сімʼя; тому що ти успадкуєш цю землю, як і твій брат Нефій. І твоє сімʼя зʼєднається з його сіменем; і будеш ти точно таким, як твій брат, а твоє сімʼя, як його сімʼя; і будеш ти благословен на всі дні твої.

12 І сталося так, що після того як мій батько, Легій, поговорив з усіма своїми домочадцями, за відчуттям власного серця і за Духом Господнім, Який був у ньому, він зістарився. І сталося так, що він помер, і поховали його.

13 І сталося так, що пройшло не так багато днів після його смерті, як Ламан і Лемуїл, і сини Ізмаїла розлютилися на мене через дорікання Господа.

14 Тому що я, Нефій, був змушений говорити з ними, згідно з Його словом; тому що багато сказав їм я, а також мій батько перед своєю смертю; багато з цього сказаного записано на моїх аінших пластинах; тому що більша частина історії записана на моїх інших пластинах.

15 А на ацих я пишу з глибин душі моєї, а також багато чого з писаннь, які вигравіювані на пластинах з латуні. Тому що душа моя втішається писаннями, і серце моє бобдумує їх, і записує їх на внауку і на благо моїм дітям.

16 Послухайте, моя адуша втішається діяннями Господа; і бсерце моє постійно обдумує те, що я побачив і почув.

17 Однак, незважаючи на велику адоброту Господа, Який являє мені Свої великі і дивовижні діяння, серце моє вигукує: О бнещасна я людина! Так, моє серце засмучене через мою плоть; моя душа горює через мої беззаконня.

18 Я в оточенні через спокуси і гріхи, які так легко аобплутують мене.

19 А коли я хочу втішитися, моє серце стогне через мої гріхи; проте я знаю, Кому я довірився.

20 Мій Бог був моєю підтримкою; Він вів мене крізь мої бідування в пустині; і Він врятував мене на водах великої глибини.

21 Він сповнив мене Своєю алюбовʼю, аж до знесилення моєї плоті.

22 Він завдав такої поразки моїм аворогам, що змушує їх тремтіти переді мною.

23 Бачите, Він чує моє волання серед дня, і дає мені знання через авидіння серед ночі.

24 І серед дня став я сміливим у могутній амолитві до нього; так, свій голос здійняв я у височінь; і спустилися ангели і священнослужили мені.

25 І на крилах Духа Його моє тіло було авіднесене на надзвичайно високі гори. І мої очі побачили багато величного, так, навіть надто величного для людини; з тієї причини мені було заборонено писати про це.

26 Тож чому, якщо я побачив таке величне, якщо Господь у Своїй поблажливості до дітей людських огортає людей такою милістю, ачому ж повинно моє серце плакати, і моя душа повільно вмирати в долині печалі, і моє тіло марніти, і моя сила слабшати, через страждання мої?

27 І чому я повинен апіддаватися гріхові через мою плоть? Так, чому я повинен піддаватися бспокусам, щоб злий мав місце у моєму серці аби позбавити мене вспокою і змучити мою душу? Чому я гніваюся через мого ворога?

28 Прокинься, душе моя! Не схиляйся більше під гріхом. Радій, о серце моє, і не впускай більше аворога душі моєї.

29 Не гнівайся знову через ворогів моїх. Не ослаблюй силу мою через мої страждання.

30 Радій, о серце моє, і піднеси голос до Господа, і скажи: О Господи, я уславлю Тебе назавжди; так, душа моя радітиме в Тобі, мій Боже і аскеле мого спасіння.

31 О Господи, викупи Ти душу мою! Визволь Ти мене з рук ворогів моїх! Зроби Ти так, аби я тремтів, побачивши агріх!

32 Нехай ворота пекла будуть завжди зачинені для мене, тому що асерце моє скрушене, і дух мій упокорений! О Господи, не зачиняй Ти ворота праведності Твоєї переді мною, щоб міг я бйти стежкою в глибокій долині, щоб міг я бути певним на прямій дорозі!

33 О Господи, зодягни Ти мене в шати праведності Твоєї! О Господи, вкажи Ти мені шлях втечі від ворогів моїх! Зроби Ти мою стежку рівною переді мною! Не клади Ти камінь спотикання на моєму шляхові—але Ти очисть мій шлях переді мною, і не мій шлях перегороджуй, а шляхи мого ворога.

34 О Господи, я довірився Тобі, і адовірятимусь Тобі навіки. Я не покладу мою бнадію на рамено плоті; бо я знаю, що проклятий той, хто покладає внадію свою на рамено плоті. Так, проклятий той, хто покладає свою надію на людину або робить плоть раменом своїм.

35 Так, я знаю, що Бог ащедро дасть тому, хто попросить. Так, мій Бог дасть мені, якщо я бпроситиму те, що вгодиться; тож піднесу я свій голос до Тебе; так, я волатиму до Тебе, мій Боже, гскеле моєї праведності. Знай, мій голос завжди підноситиметься до Тебе, скеле моя і мій вічний Боже. Амінь.