Спокутар Ізраїля

З упевненістю

1. Спокутар Ізраїля, ласки ждучи,
Звемо: прихилися до нас!
Наш затінок вдень, наше світло вночі,
Наш Цар, Визволитель і Спас!

2. Ми знаєм: Ти йдеш згуртувати овець,
В Сіон їх з любов’ю вести.
Навищо ж ридать, як настане кінець,
Чи в розпачі долю клясти?

3. Роками блукали в пустелі гріхів
Ізраїля блудні сини,
Ми муки терпіли, і ворог радів,
Та світло вже бачимо ми!

4. Ми діти Сіону, Господь нас веде
І волю Свою відкрива:
Не треба страхитися, царство святе,
Ідіть на Господні жнива!

5. Нехай же навік віджене темноту
Яскравість святого вінця,
Бо тільки у Господі світло знайдуть
Всі спраглі й самотні серця.

6. Він глянув, і в небі без ліку й числа
Вже ангели слів Його ждуть.
І вічне безмежжя небесного тла
Відлунює Божу могуть!

Слова: Уільям У. Фелпс, 1792–1872; адаптований текст Джозефа Свейна, 1761–1796

Музика: Фрімен Л’юїс, 1780–1859