Лише в цифровому форматі: Голоси святих останніх днів
Скеровані Господом
Господь знає нас і те, що нам потрібно зараз.
Фотографія Коуді Белла
Жізель
До нашого одруження Андре працював над здобуттям докторського ступеня, а я отримала роботу в Університеті Мічигану. Ми одружилися і переїхали до Мічигану. З часом у Андре почали виникати певні труднощі на роботі і він захотів змінити місце роботи.
Ми були молоді, щойно одружилися і не знали, що робити. Ми вирішили молитися про це.
Андре
Одного дня я пішов до університету і побачив дошку з оголошеннями про вакансії. Я послав заявку на три різні вакансії. За тиждень я отримав запрошення з усіх трьох місць.
Жізель
Ми не знали, що робити. Ми знову молилися. Одне місце роботи було в Англії, але ми хотіли залишатися в Сполучених Штатах. Інше в Техасі, а ще одне—в Мериленді, поблизу Вашингтона, округа Колумбія. Роботу в Мериленді пропонувало NASA (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору). Андре---науковець, тож здавалося, що найкращим місцем для роботи є NASA.
Андре
Коли ми переїжджали до Мериленда, я вів машину, а Жізель спала. Був ранній ранок, коли я побачив Вашингтонський храм, округа Колумбія.
“Прокинься! Прокинься! Ти бачиш?— сказав я Жізель.— Щось схоже на замок!”
Жізель
Я сказала Андре, що нам необхідно вибрати день і піти туди. Я не мала уявлення, що це таке. Через кілька днів після прибуття до Мериленда я пішла до бібліотеки, щоб скористатися Інтернетом для пошуку роботи й перевірити свою електронну пошту.
Жінка, яка там працювала, звернула увагу на мій акцент і запитала, звідки я. Я сказала, що з Бразилії, і у нас зав’язалася розмова. Її звали Една. Я розповіла їй, що ми щойно переїхали з Мічигану, і сказала, де ми живемо.
“Я живу в тому ж квартирному будинку”,—сказала Една.
Коли я повернулася до бібліотеки наступного дня, Една сказала: “Я така рада, що ви знову прийшли. Хочу запросити вас з чоловіком до себе на вечерю”.
Я подумала, що це дивно, бо вона мене не знає. Потім вона сказала: “Я молилася про вас, бо відчула щось дуже особливе, коли ми вчора познайомилися”.
Ми пішли до неї додому, і я дізналася, що її чоловік нещодавно помер. Після вечері вона зіграла на піаніно “Я йтиму за Христом” (Гімни, № 129). Вона сказала, що то був улюблений гімн її чоловіка і його виконували на його похороні. Потім вона розповіла нам про план спасіння і запросила піти з нею до церкви.
Ми пішли до церкви, і люди там були такими привітними. Ми вирішили піти і наступної неділі. Ми погодилися, щоб місіонери проводили з нами уроки. Една запропонувала проводити уроки в її домі. П’ять місяців поспіль ми ходили до церкви кожної неділі. Серцем і духом ми готувалися до хрищення.
Андре
Коли оголосили про наше хрищення, всі були дуже здивовані. “Як, ви нечлени Церкви?—запитували вони.— Та ви ж приходите кожної неділі!” Наше хрищення було особливим. На нього прийшов майже весь приход.
Ми запечаталися у Вашингтонському храмі через рік. Коли ми пішли до храму, то зрозуміли, що то і був той замок, який ми бачили більше року тому!
Жізель
Після нашого запечатування у храмі все складалося не так, як нам хотілося.
Після 11 вересня 2001 року було важко поновити наші візи. Це було сумно, бо я щойно завершила навчання в місцевому коледжі й подала документи на повну стипендію до Університету Мериленда. Я не отримала стипендію, а лабораторія, в якій працював Андре, закривалася.
Ми думали, що, можливо, настав час повернутися до Бразилії.
Андре
Наш єпископ сказав, що у нас буде можливість допомогти багатьом членам Церкви у Бразилії і в нас будуть такі нагоди для зростання, яких може не бути в Сполучених Штатах. Він порадив нам триматися Церкви.
“Їдьте до Бразилії і служіть Господу”,—сказав він.
Після того як певний час ми жили в Бразилії, в наш дім прийшов президент колу і покликав мене служити єпископом. Якимось чином я знав, що мені дадуть це покликання. Кілька ночей до свого покликання я не міг заснути. Я думав і навчався.
Жізель
Я не могла зрозуміти, що відбувається. Я бачила, як він змінився перед своїм покликанням.
Андре
Коли я почав служити в покликанні, у нашому приході було 80 активних членів Церкви. Коли мене звільняли від покликання, багато більше людей відвідувало церкву на регулярній основі і 12 місіонерів вирушило на місію з нашого приходу. То було прекрасно!
Приблизно в той час, коли мене звільняли від покликання, президента Дітера Ф. Ухтдорфа звільнили від покликання в Першому Президентстві. Я пам’ятаю, як Президент Рассел М. Нельсон сказав, що у президента Ухтдорфа є нові й важливі обов’язки у Кворумі Дванадцятьох Апостолів.
Через три місяці мене покликали першим радником у президентстві місії. Я не служив на місії, але мені подобається моє покликання. Мені подобається працювати з місіонерами. Господь знає мене. Він знав, що мене потрібно було звільнити від покликання єпископом, аби я міг служити в той час і в тому місці, яке призначене для мене зараз.