Доброта не лишається непоміченою
Вибачення
Одного разу в школі кілька моїх однокласників насміхалися з одного учня, називаючи його глузливими іменами. Це здавалося весело, то ж і я приєднався до них. Кілька тижнів я насміхався з того хлопця разом з друзями.
Минуло ще кілька тижнів, і той хлопчик розповів мені про свої почуття. Його ображали наші слова, хоча він робив вигляд, ніби йому байдуже, що над ним кепкують. Він сказав, що плаче кожної ночі. Я мало не розплакався, коли він мені про це розповів. Я захотів допомогти йому і вирішив вибачитися за свої слова.
Тож наступного дня я підійшов до нього і обійняв за плечі. Я сказав: “Мені дуже шкода, що я з тебе насміхався”. Він кивав, коли я промовляв свої слова, і його очі наповнились сльозами. Однак інші діти продовжували з нього глузувати. Тоді я згадав, про що дізнався в Початковому товаристві: вибирай правду.
Я сміливо сказав своїм однокласникам: “Перестаньте з нього насміхатися! Чи знаєте ви, хлопці, як йому це неприємно? Будь ласка, вибачтеся за те, що ви зробили, і потоваришуйте з ним”.
Однак вони не відразу змінилися. Натомість, вони розлютилися на мене і сказали: “Що це з тобою раптом сталося? Ти також з нього насміхався!”
Мені все ще було неприємно через те, що раніше робив. Тож я сказав: “Я вже вибачився перед ним. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що він відчуває, і також перестали з нього глузувати”.
Один з них вибачився, і ми троє подружилися. Кілька учнів все ще глузують з того хлопчика, однак йому вже не так неприємно, бо у нього є ми. Я буду вибирати правду, допомагаючи другу в біді. ●