Запас свідчення
Ілюстрація від Phil, i2iArt.com
Коли я почав навчатися у старших класах школи, мої батьки розлучилися. Упродовж років я спостерігав, як батько не приймає причастя. Я знав, що йому важко дотримуватися заповідей, але я не розумів масштабів його труднощів. Лише коли батьки сказали, що його відлучено від Церкви, ми з сестрою дізналися подробиці.
“Я тебе ненавиджу!”— викрикував я знову і знову, не в змозі втамувати ридання. Я був розлючений. Як він міг так вчинити з нашою сім’єю?—думав я. Як він міг так довго нам брехати?
Перший шок і злість тривали недовго. Через пару тижнів мій гнів змінився на заціпеніння. Спочатку те заціпеніння було порятунком від гніву і болю, які я відчував, але згодом воно перетворилося на безнадію. Мені здавалося, що моє життя перетворилося на руїну. Як ніколи раніше, мені потрібно було відчути зв’язок у з небесами. Мені потрібно було відчути любов, скерування, мир і зцілення від Бога.
Невдовзі почалася генеральна конференція. Під час однієї сесії я слухав і сподівався відчути втішення від Бога. Однак воно не приходило. Там, у темній причасній залі, я подумав: Я не можу відчувати Святого Духа, але я впевнений, що Він тут є. Він має тут бути. Коли я про це подумав, то почав пригадувати велику кількість отриманих мною маленьких свідчень про істинність Писань, про те, що Джозеф Сміт був пророком, про те, що Небесний Батько благословив мою сім’ю і що дотримання заповідей приносить заспокоєння. Це допомогло зрозуміти, що я маю запас свідчення.
Чим більше я розмірковував про минулі духовні прояви, тим більше усвідомлював, що, хоча понад усе хотів відчути Духа, насправді не мало значення те, що я не міг відчувати Його вплив прямо зараз. Я вже мав запас простих незмінних свідчень про те, що євангелія істинна.
Те знання підтримало мене і дало бажання й надалі дотримуватися заповідей, навіть коли здавалося, що немає негайної відповіді. Поступово я почав відчувати у своєму житті більше любові Небесного Батька і Спасителя. Коли я залишався поряд з Ними, хоча й не завжди відчував їхню присутність, мене охоплював несумнівний спокій, і свідчення про Спасителеву євангелію міцнішало. Цей вплив продовжується і зараз, коли мене охоплює непевність або відбувається щось, що завдає болю. Я знаю, що можу довіряти Небесному Батькові й Спасителю, і Вони зцілять, піднімуть і зміцнять мене й кожного з нас.